Постанова

від 04.07.2018 по справі 541/2444/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 541/2444/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Курортний 139" на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 травня 2018 року про закриття провадження по справі № 541/2444/17 (головуючий І інстанції: Сидоренко Ю.В.) за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Курортний 139" до Миргородської міської ради Полтавської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгосподарський Комбікормовий завод" про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Курортний 139 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Миргородської міської ради Полтавської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Миргородської міської ради Полтавської області Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 139 орієнтовною площею 0,0556 га з метою оформлення права оренди на земельну ділянку, як такого, що не відповідає вимогам закону та порушує охоронювані законом інтереси позивача.

05 травня 2018 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України закрито провадження у справі та роз'яснено позивачу, що зазначений спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до Миргородського міськрайоного суду Полтавської області. Апелянт наголошує на тому, що з огляду на положення ч.1 ст.116 Земельного кодексу України вимоги позивача ґрунтуються на протиправності прийнятого рішення відповідачем, як суб'єкта владних повноважень, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем не пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди та не виходять з договірних відносин, є публічно-правовим, тому спір повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Представники позивача наполягали на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Подані письмові заперечення на відзив Миргородської міськради.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на законність ухвали просили залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Неявка третьої особи в судове засідання, якого належними чином повідомлено про дату, місце та час розгляду справи не є перешкодою для вирішення спірного питання.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що 26 липня 2016 року позивач звернувся до Миргородського міського голови з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: вул.Гоголя, 139, м.Миргород з метою посвідчення права власності земельної ділянки площею 0,5 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (а.с.4).

На вказану заяву було надано відповідь від 23.08.2016 р., у якій зазначено, що у зв'язку з відсутністю встановленого Кабінетом Міністрів України порядку надання у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок заявника повідомляють про неможливість наразі підготувати та подати на розгляд сесії міської ради відповідний проект рішення (а.с.9).

03 квітня 2017 року ТОВ «МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» звернувся до Миргородської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права оренди земельної ділянки орієнтовною площею 556 кв.м. за адресою: м.Миргород, вул.Гоголя, 139, на якій розташовано об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення - магазин ТОВ МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД та добудови нежитлового приміщення, що належить товариству на праві приватної власності (а.с.52-68).

11.04.2017 року за результатами розгляду вказаної заяви, рішенням двадцять третьої сесії 7 скликання Миргородської міської ради Полтавської області від №27 Про надання ТОВ МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Миргород, вул.Гоголя, 139 орієнтовною площею 0,0556 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦЦЗ-03.07) з метою оформлення права оренди на земельну ділянку наданий дозвіл ТОВ МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м.Миргород, вул.Гоголя, 139 орієнтовною площею 0,0556га, на якій знаходяться нежитлові приміщення, з метою оформлення права оренди на земельну ділянку, та зобов'язано ТОВ МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД подати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на розгляд та затвердження міською радою у встановленому законодавством порядку (а.с.21, 51, 96).

22 листопада 2017 року рішенням тридцять другої сесії Миргородської міської ради сьомого скликання від №214 "Про затвердження та погодження документацій із землеустрою" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" площею 0.0388 га., кадастровий номер 5310900000:50:027:0141, за адресою: м.Миргород, вул.Гоголя. 139, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), та надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" земельну ділянку площею 0,0388 га, кадастровий номер 5310900000:50:027:0141 за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 139, цільового призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), терміном на п'ять років. Зобов'язано Орендаря здійснити реєстрацію речового права на земельну ділянку (а.с.97).

28.11.2017 року на підставі вказаного рішення між Миргородською міською радою та ТОВ "МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД" укладений договір оренди зазначеної вище земельної ділянки №11/430 (а.с.99-103) та зареєстровано право оренди цієї земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 105725289 від 30.11.2017 року.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції висновувався на тому, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішення пов'язаного з передачею земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Здійснюючи апеляційний перегляд та надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження з огляду на наступне.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Також в Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На підставі цього положення Конституції України в Законі України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації права вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Судом першої інстанції зроблений правильний висновок, що оскаржуване рішення Миргородської міської ради від 11.04.2017 року №27 є ненормативним актом, і після виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та укладення між відповідачем та ТОВ «МІЖГОСПОДАРСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД» договору оренди за № 11/430 від 28 листопада 2017 року зазначеної земельної ділянки, державної реєстрації іншого речового права - права оренди, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію, оскільки є актом одноразового застосування.

Основні критерії відповідності та приналежності позовних вимог до розгляду за правилами адміністративного судочинства, визначені положеннями ч.1 ст.2, п.2 ст.4, ч.1 ст..19 КАС України.

При чому відповідно до правого змісту ч.3 ст.19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які мають похідну складову вимог, що виникає з приватноправового спору, та може підлягати розгляду в порядку іншого судочинства.

За правилами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

У справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності розпорядження відповідачем земельною ділянкою, щодо відведення земельної ділянки у користування третій особі.

Позивач вважає, що відповідач не мав права розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, оскільки порушено його право на отримання цієї земельної ділянки у власність та створюються перешкоди в користуванні та обслуговуванні багатоквартирного житлового будинку, розташованого по вул.Гоголя, 139 в м.Миргороді. Частина спірної земельної ділянки є складовою землі на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок, тому існуватимуть перешкоди для мешканців будинку у користуванні належними спорудами, земельною ділянкою, проходом до фасадних споруд. При зверненні до суду позивач посилався на положення Цивільного кодексу України. Зазначені доводи складають суть підстав для звернення до суду з відповідною вимогою щодо оскарження рішення.

З огляду на підстави звернення до суду та сформованих позовних вимог, характер спірних правовідносин витікає з цивільно-правових відносин. Такі спірні відносини є пріоритетними між позивачем та третьою особою ТОВ "Міжгосподарський Комбікормовий завод", а вимоги сформовані до відповідача з приводу прийнятого ним рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, слід вважати похідними від спору між позивачем, який претендую на спірну земельну ділянку та третьою особою, як особі, якій вже передана ця ділянка. Відповідач перебуває за межами цих цивільно (господарських)-правових відносин, не є їх учасником, а є лише виконавцем своїх функцій в сфері земельних відносин.

Тобто, в межах справи, спірні правовідносини виникли по суті та стосуються правомірності набуття права користування на земельну ділянку за третьою особою, впливає на майнові права позивача як власника багатоквартирного житлового будинку, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. Цей спір не можна вважати публічно-правовим.

Правова позиція з приводу подібних питань викладено також у постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, від 26 січня 2016 року у справі № 2а-10699/11/2670 (21-3367а15).

При вирішенні спірного питання, колегія суддів також враховую правові висновки сформовані у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року по справі №804/1001/16 (провадження № 11-289апп18).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &? ;…&?в; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?у;…&?а; .

Не обговорюючи питання правильності надання дозволу на розробку проекту землеустрою, колегія суддів зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного або господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися за правилами іншої юрисдикції, оскільки виникає спір про право.

В такому випадку, особа позивача буде вимагати захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та доводити своє право власності чи іншого речового права на спірну земельну ділянку, наслідком якого може бути визнання недійсними актів, що порушують такі права на відповідне майно (майнові права), бо це рішення (акт) є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Судом першої інстанції, з огляду на ч.1 ст. 19 ЦПК України роз'яснено позивачу можливість вирішення спору в порядку цивільного судочинства. В той же час, колегія суддів вважає такі висновки помилковими, з огляду на наступне.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Курортний 139 є юридичною особою, зареєстроване в Єдиному держреєстрі юр.та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має статут, свою печатку, ідентифікаційний код 40517239 та юридичну адресу реєстрації.

Відповідно до частини 2 стаття 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України, встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

Таким чином, зазначений спір, з огляду на суб'єктний склад та характер спірних правовідносин повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, тобто відноситься до юрисдикції господарського суду.

Не зважаючи на правильне вирішення судом першої інстанції питання щодо того, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в той же час, суд першої інстанції надав неналежну правову оцінку щодо надання роз'яснення позивачу про суд, до компетенції якого віднесено розгляд таких справ, тому з огляду на положення ст..317 КАС України, ухвала підлягає зміні стосовно цього питання як в мотивувальній так і резолютивній частині судового рішення. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Курортний 139" - задовольнити частково.

Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 травня 2018 року про закриття провадження по справі № 541/2444/17- змінити в мотивувальній та резолютивній частині та зазначити, що розгляд такої справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 05 липня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7