Постанова

від 21.06.2018 по справі 820/463/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/463/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018р., головуючий суддя І інстанції Заічко О.В., повний текст рішення складено 30.03.2018 р., по справі № 820/463/18

за позовом Приватного підприємства "КАРОФФ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КАРОФФ» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області ( надалі по тексту відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив суд:

-скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.02.2018 р. № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року адміністративний позов Приватного підприємства «КАРОФФ» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.02.2018 р. № НОМЕР_1, яке винесено відносно Приватного підприємства «КАРОФФ» .

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного підприємства «КАРОФФ» ( код ЄДРПОУ 35926982 вул. Шевченка, 16/4, м. Богодухів, Харківська обл., 61103, р/р № 26008052321286 у ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) у розмірі 2371,18 грн. ( дві тисячі триста сімдесят одна гривня 18 копійок).

Зобов'язано УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова ( код ЄДРПОУ 37999628, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 16 ) повернути Приватному підприємству «КАРОФФ» ( код ЄДРПОУ 35926982 вул. Шевченка, 16/4, м. Богодухів, Харківська обл., 61103, р/р № 26008052321286 у ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) надміру сплаченого судового збору у розмірі 1648,44 грн. ( одна тисяча шістсот сорок вісім гривень 44 копійки), що внесений квитанціями від 26.01.2018 р. та від 07.02.2018 р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 а ст.176, ст.127 ПК України, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ним правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі ст.127 ПК України за порушення позивачем пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 ст.168, пп.176.2. а п.176.2 ст.176 ПК.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Карофф» діє на підставі Статуту (а.с. 49-58), зареєстроване 31.05.2008 року Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області за №14501020000000580, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 59), є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с. 60).

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено виїзну документальну планову перевірку ПП «Карофф» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.07.2014 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року, який отримано позивачем 06.10.2017 року згідно з особистим підписом директора ПП «Карофф» в акті перевірки (а.с. 7-25).

Відповідно до висновків акту № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року перевіркою встановлено порушення ПП «Карофф» п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України у 2015 році до нарахованих дивідендів застосована ставка податку 5%, а не 20%; п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено неутримання та неперерахування до бюджету у 2015 році податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 145230,00 грн. з урахуванням перерахунку суми зайво утриманого податку на доходи фізичних осіб у 2017 році із нарахованих дивідендів, що складає 35334,00 грн., на підставі п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, донараховано вказаного податку за перевіряємий період в загальній сумі 109896,00 грн.

Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області з запереченнями від 09.10.2017 року (а.с. 37), на які позивачу надана відповідь від 18.10.2017 року №20762/10/20-40-13-16-10 про вірність та відповідність висновків акту перевірки № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року вимогам чинного законодавства (а.с. 38-42).

23.10.2017 року на підставі висновків, викладених в акті № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004661316 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 267974,47 грн., з них сума податкового зобов'язання 109896,00 грн., штрафні санкції 94391,25 грн., пеня 63687,22 грн. (а.с. 26).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 03.11.2017 року №2 (а.с. 43-44), на яку отримав рішення від 15.01.2018 року №123916/99-99-11-02-01-15 про скасування податкового повідомлення-рішення №0004661316 від 23.10.2017 року в частині основного платежу на суму 109896,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін (а.с. 45-48).

08.02.2018 року на підставі висновків, викладених в акті № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року, та рішення ДФС України від 15.01.2018 року №123916/99-99-11-02-01-15 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001521316, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 158078,47 грн., з них сума штрафних санкцій 94391,25 грн., пені 63687,22 грн. (а.с. 80).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у Харківській області від 08.02.2018 р. № НОМЕР_1 Приватному підприємству «КАРОФФ» нараховано штрафні санкції у розмірі 94391,25 грн на підставі ст.127 ПК України та пеню у розмірі 63687,22 грн за порушення позивачем пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 ст.168, пп.176.2. а п.176.2 ст.176 ПК України.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп.167.5.1 п.167.5 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 ст.168, пп.176.2. а п.176.2 ст.176 ПК України грунтується на тому, що у перевіряємому періоді при виплаті дивідендів засновнику підприємства ОСОБА_2 ПП КАРОФФ не вірно застосовано ставку податку з доходів фізичних осіб, визначену ст. 167 Податкового Кодексу України при оподаткуванні пасивних доходів у вигляді дивідендів та за 2015 рік не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 145230,00 грн., а за 2017 рік ППу «КАРОФФ» зайво утримано податку на доходи фізичних осіб із нарахованих дивідендів в розмірі 35334,00 гривень.

З огляду на викладені порушення Податкового кодексу України контролюючий орган дійшов висновку про застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.127 ПК України та нарахування пені.

Колегія суддів з такими висновками контролюючого органу не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у підпункті 165.1.41 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу), доходи у вигляді виграшів, призів.

Під терміном пасивні доходи для цілей цього розділу слід розуміти, зокрема такі доходи, як дивіденди (пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України).

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України.

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у пп. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (пп. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України).

Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п. п. 167.5.1 та 167.5.2 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України (пп. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.167.5.1., 167.5.2. п. 167.5 ст.167 ПК України ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

- 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту);

-5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

ПП КАРОФ в перевіряємому періоді було платником єдиного податку, а отже нарахований дохід у вигляді дивідендів повинен оподатковуватися за ставкою 20 відсотків.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що податок з доходів фізичних осіб перераховувався в той же день коли виплачувалися дивіденди, при цьому позивачем до нарахованих дивідендів було застосовано ставку податку 5%, а не 20%.

Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2017 році) ставка податку встановлена у розмірі 18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту.

З гідно з пп.167.5.4. п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку встановлена у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 цієї статті - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Пунктом 167.1. статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У 2017 році позивачем до нарахованих дивідендів було застосовано ставку податку 18 %, в результаті чого було зайво перераховано суму податку на доходи фізичних осіб у 2017 році із нарахованих дивідендів у розмірі 35334,00 грн.

За змістом пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень абз. 3-5 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 рок у№4, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 30.01.2015 року №111/26556, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Пунктом 4.2 зазначеного Порядку встановлено, що уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що ПП «Карофф» самостійно донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в загальній сумі 145230,00 грн. та подано уточнюючі податкові розрахунки (форми №1ДФ) за 1-4 квартали 2015 року (а.с. 27-30), які 20.07.2017 року надіслані до ДФС, про що свідчать квитанції №2 (а.с. 31).

З урахування переплати податку за 1 кв. 2017 року ПП «Карофф» 19.07.2017 року платіжним дорученням №8 перерахувало до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 109896,00 грн. (а.с. 32), що підтверджується банківською випискою (а.с. 33). Даний факт оплати відображено у акті перевірки № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року (абз. 2 стор. 10).

Отже, податок на доходи фізичних осіб у розмірі 109896,00 грн. позивачем ще до початку перевірки було самостійно донараховано та сплачено в повному обсязі, що також підтверджується рішення ДФС України від 15.01.2018 року №123916/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду скарги позивача (а.с. 47). Заборгованість за цим податком на момент проведення перевірки була відсутня.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

У той же час, положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Положення ст. 127 Податкового кодексу України встановлена як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015 року, №813/6774/13а від 22.03.2016 р.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, накладення штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб статтею 127 Податкового кодексу України не передбачено.

Крім того, згідно з абз. 8 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Враховуючи, що несплата податку на доходи фізичних осіб в розмірі 109896,00 грн позивачем самостійно була виявлена та такий податок позивачем було сплачено в наступних податкових періодах, то передбачені п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України штрафи до позивача не застосовуються.

Таким чином, застосування контролюючим органом до позивача положень п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України щодо накладення штрафу за ненарахування та несплату (неперерахування) податку платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу, є безпідставним.

Колегія суддів, оцінюючи аргумент відповідача наведений в апеляційній скарзі про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій передбачених ст. 127 ПК України, зазначає, що оскільки позивачем було самостійно виявлено та сплачено в наступних податкових періодах податок на доходи фізичних осіб в розмірі 109896,00 грн, то передбачені п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України штрафи до позивача не застосовуються.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 08.02.2018 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 по справі № 820/463/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 04.07.2018.