Рішення

від 03.07.2018 по справі 182/5640/14-ц

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/5640/14-ц

Провадження № 2/0182/27/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.07.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Скоробогатова А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), посилаючись на наступне.

У відповідністю із Договором позики від 27 березня 2009 року, він надав безвідсотково гроші у сумі 37 570,00 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю Дмитрівське с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області зі строком виплати боргу 01.01.2010 року. Після закінчення строку дії договору він звернувся до керівництва підприємства, але йому безпідставно було відмовлено у поверненні його грошей. Дії відповідача вважа незаконними з наступних підстав. Договір позики, укладений між ним і ТОВ Дмитрівське . З боку позичальника Договір підписав директор ТОВ Дмитрівське ОСОБА_3. Після підписання Договору ним у касу підприємства були внесені готівкою гроші в сумі 37 570,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 24 від 27.03.2009 року на суму 10 000 грн. 00 коп.; № 26 від 27.03.2009 року на суму 24 870 грн. 00 коп.; № 30 від 31.03.2009 року на суму 2 700 грн. 00 коп. (оригінали квитанцій зберігаються у нього). 01 квітня 2009 року ОСОБА_3 раптово помер. Директором ТОВ Дмитрівське стала ОСОБА_4 Згідно з п.2 Договору, позика повинна бути видана в касі підприємства по видатковому касовому ордеру. Згідно з п.3 Договору, повернення позики здійснюється у наступному порядку: позичальник сплачує по видатковому касовому ордеру при наявності корінця прибуткового касового ордеру у позикодавця і договору позики. З січня 2010 року, з моменту спливу строку повернення боргу, він в усній формі кілька разів звертався до ОСОБА_4 з вимогою повернути позичені гроші. Остання спочатку визнавала борг, але згодом вишукувала будь-які причини, щоб його не повертати, тому він був вимушений звертатися до неї з письмовими заявами. Суть всіх відмов у задоволенні його вимог полягала в тому, що ним не представлені документи, які свідчать про надання позики підприємству, його паспортні дані не співпадають із паспортними даними, які зазначені у договорі, у договорі стоїть не його підпис. ОСОБА_3 був його близьким приятелем, вони були пов'язані родинними відносинами. Весною 2009 року у ТОВ Дмитрівське склався важкий фінансовий стан: не було грошей на проведення посівної, придбання добрив, пального для техніки. Він погодився позичити гроші для цих цілей, оскільки ОСОБА_3 був дуже порядною людиною і те, що він їх поверне, у нього не було жодних сумнівів. Зі свого боку він відмовився від відсотків за договором позики. Договір позики оформлювався у його присутності особисто ОСОБА_3 Вони не приділяли особливої уваги деяким формальностям при його оформленні, оскільки ця угода була майже домашньою. Чому у Договір були внесені паспортні дані, які не належать йому, він не може пояснити. Можливо, автоматично ОСОБА_3 вніс у Договір свої паспортні дані або інші відомі йому по пам'яті. Він погодився, щоб за нього і за себе у Договорі розписався ОСОБА_3, оскільки з 22.03.2009 року він знаходився на амбулаторному лікуванні з діагнозом тендовагініт правого передпліччя і йому була накладена гіпсова пов'язка, тому він не міг вільно володіти правою рукою, тим більше писати. Ним раніше до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області була подана позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області заборгованості за Договором позики від 27 березня 2009 року в сумі 37 570,00 грн. В судовому засіданні стороною відповідача було підтверджене, що договір позики дійсно існує, але вони відмовляються повертати йому гроші, оскільки цей договір укладений з порушеннями. Те, що він передавав гроші у касу підприємства, підтверджується наявними у нього приходними ордерами. Усі ці роки ТОВ Дмитрівське користується його грошима і відмовляється їх повертати. У відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коди підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ч.1, 2 ст.1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування їй (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до вимог ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до умов ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших законів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для врегулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). У відповідності до ч.1, 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Три проценти річних нараховуються на суму позики (основного боргу) без урахування вже нарахованих процентів за користування основним боргом (сумою позики, основним капіталом), якщо в договорі не встановлено інше. Три відсотки із суми заборгованості за 2011 рік складає: 37 570,00 грн. х 3% = 1 127,10 грн. На 01.11.2016 року за п'ять років та десять місяців 3% від суми заборгованості склали: за п'ять років - 1 127,10 грн. х 5 років = 5 635,50 грн.; за десять місяців 2016 року - 1 127,10 грн. : 12 х 10 = 939,25 грн. Всього - 5 635,50 грн. + 939,25 грн. = 6 574,75 грн. Сукупний індекс інфляції складає (розрахунок з лютого 2011 року по 01 жовтня 2016 року включно):

2011рік -

(100,9:100) х (101,4:100) х (101,3:100) х (100,8:100) х (100,4:100) х (98,7:100) х (99,6:100) х (100,1:100) х (100:100) х (100,1:100) х (100,2:100)

2012рік -

(100,2:100) х (100,2:100) х (100,3:100) х (100:100) х (99,7:100) х (99,7:100) х (99,8:100) х (99,7:100) х (100,1:100) х (100:100) х (99,9:100) х (100,2:100)

2013рік -

(100,2:100) х (99,9:100) х (100:100) х (100:100) х (100,1:100) х (100:100) х (99,9:100) х (99,3:100) х (100:100) х (100,4:100) х (100,2:100) х (100,5:100)

2014 рік -

(100,2:100) х (100,6:100) х (102,2:100) х (103,3:100) х (103,8:100) х (101,0:100) х (100,4:100) х (100,8:100) х (102,9:100) х (102,4:100) х (101,9:100) х (103,0:100)

2015рік -

(103,1:100) х (105,3:100) х (110,8:100) х (114,0:100) х (102,2:100) х (100,4:100) х (99,0:100) х (99,2:100) х (102,3:100) х (98,7:100) х (102,0:100) х (100,7:100)

2016рік -

(100,9:100) х (99,6:100) х (101,0:100) х (103,5:100) х (100,1:100) х (99,8:100) х (99,9:100) х (99,7:100) х (101,8:100) = 1,998 грн.

Сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції складає: 37 570,00 грн. х 1,998 = 75 064,86 грн. Крім того, у відповідності до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Тому, як передбачено ч.З ст.23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При таких обставинах, внаслідок відмови відповідача від повернення належних йому грошових коштів, він зазнав багато переживань та страждань з приводу того, що відповідач не має наміру повернути ці кошти, які він розраховував повернути, оскільки ці кошти вкрай йому необхідні для власного проживання, утримання його сім'ї та придбання речей, яких він дуже потребує. Крім того, думаючи про те, що його кошти не будуть повернуті взагалі, або ж через значно триваліший час, тримали його у постійній нервовій та психологічній напрузі та створювали життєвий дискомфорт та психічне навантаження. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем було заподіяно йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 5 000 гривень, обов'язок по відшкодуванню якої повинен бути покладений на відповідача. Він є інвалідом третьої групи. Постійні переживання призвели до того, що його самопочуття значно погіршилося і він двічі у 2013 році проходив стаціонарне лікування. З 22.04.2013 року по 08.05.2013 року та з 30.07.2013 року по 08.05.2013 року він витратив на медичні препарати 1 411,25 грн. У відповідності до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Всього підлягає стягненню: 75 064,86 грн. (сума заборгованості із врахуванням індексу інфляції) + 574,75 грн. (3% від суми заборгованості за п'ять років та десять місяців) + 5 000,00 грн. (моральна шкода) = 86 639,61 грн. За таких обставин звернувся до суду і просить стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське с.Дмитрівки Нікопольського району Дніпропетровської області безпідставно набуте майно (грошові кошти) в сумі 75 064,86 грн., з урахуванням індексу інфляції. Стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське с.Дмитрівки Нікопольського району Дніпропетровської області три відсотки від суми заборгованості в розмірі 6 574,75 грн. Стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське с.Дмитрівки Нікопольського району Дніпропетровської області моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське с.Дмитрівки Нікопольського району Дніпропетровської області судові витрати у вигляді судового збору в сумі 375,70 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і суду пояснив, що покійний ОСОБА_3 - рідний брат його дружини. Він був директором ТОВ Дмитрівське . Коли в ТОВ Дмитрівське було скрутно з грішми, ОСОБА_3 попросив в нього гроші в сумі 37 570, 00 грн. для потреб підприємства. Даний факт підтверджується квитанціями. ОСОБА_5 він надавав в борг ОСОБА_3 як родич. Домовленість про це була усна. Ніяких договорів вони з ОСОБА_3 не складали. Він багато разів надавав ОСОБА_3 гроші в позику на розвиток підприємства. ОСОБА_5 давав ОСОБА_3 з рук в руки і ніколи ніяких договорів вони з ним не укладали. Чи оформлював ОСОБА_3 з ним договір займу в цей раз не пам ятає. Чи вручався йому примірник договору також не пам ятає. Смутно пригадує, що в нього начебто викрадали якісь документи і, можливо, викрали й документи по ТОВ Дмитрівське . В міліцію з приводу крадіжки майна звертався, але що конкретно в нього було викрадене, не пам ятає. З позовними вимогами про стягнення боргу за договором займу (саме цих коштів) він до суду вже звертався. Але вони вже дійшли до дебатів і він свій позов відкликав. В борг ОСОБА_3 він надав гроші перед самою його смертю - в квітні 2009 року.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі і суду пояснила, що з 2011 року позивач намагається незаконно заволодіти грішми, які залишились на рахунку відповідача після смерті ОСОБА_3 Після ознайомлення за дорученням своєї дружини з документами ТОВ Дмитрівське , в якихось документах позивач побачив своє прізвище і вирішив стягти гроші з ТОВ Дмитрівське , достеменно знаючи, що ніяких грошей він в Товариство не вкладав. В документах, на які посилається ОСОБА_1 і які послугували причиною позову, дійсно, вказане прізвище ОСОБА_1, але паспортні дані та місце проживання позивача вказані з паспортних даних та місця проживання нині покійного ОСОБА_3 Нинішня Голова ТОВ Дмитрівське ОСОБА_4 не заперечує віддати гроші спадкоємцям ОСОБА_3 за законом, але саме - законним спадкоємцям, які вже звернулись з цього приводу і до неї, і в нотаріальну контору. А пізніше - до суду. Однак, наразі Голова ТОВ Дмитрівське вимушена дочекатись рішення суду. Те, що робить зараз позивач - звичайна афера. Він не є спадкоємцем майна покійного ОСОБА_3 В нього немає жодних допустимих доказів, на які б він міг послатись. А ті докази, на які він посилається, не витримують жодної критики. Позивач не надав суду жодного оригіналу квитанцій чи договору позики. В позовній заяві позивач постійно вказує, що між ним та покійним ОСОБА_3 був укладений договір займу, а під час свого виступу в суді позивач заявив, що жодних договорів він не укладав, між ним та ОСОБА_3 була усна домовленість. Стверджує напевно, що гроші, які зазначені в документах і на які посилається позивач, - це гроші покійного ОСОБА_3, а не позивача. Прізвище позивача ОСОБА_3 записав, так би мовити, зі стелі. Однак, підпис в договорі покійний ОСОБА_3 поставив і за себе, і за позивача ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 ніяких грошей ОСОБА_3 не давав і ні про які гроші не знав до смерті ОСОБА_3 Позивач постійно наголошував на тому, що він є родичем ОСОБА_3 і відносини між ними були родинними. Але чому тоді, підлікувавши свою хвору руку, яка стала начебто причиною того, що він не зміг підписати договір позики, він не підписав його пізніше, пояснити не може. Крім того, позивач пропустив всі можливі строки позовної давності. Більш того, позивач вже намагався стягнути вказані вище гроші з відповідача через суд, але тоді (23.12.2013 року) позов був поданий про стягнення боргу за Договором позики. Зрозумівши, що суддя, яка розглядала вказану справу, не задовольнить позов, позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. Вони зі свого боку, сподіваючись на порядність позивача, також залишили без розгляду свої позовні вимоги до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним. А через тиждень позивач знову звернувся до суду, але вже з підстав повернення безпідставно набутого майна. Наголошує, що до суду позивач звернувся тоді, коли вичерпав всі можливості вплинути на її довірителя через працівників міліції, які, розглянувши заяви позивача та розібравшись в справі, відмовили йому в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_4 Тому просить суд в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вислухавши позивача, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод» , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.04.2009 року помер колишній директор ТОВ Дмитрівське с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області ОСОБА_3 (а.с.83). Відповідно до копії договору займу від 27.03.2009 року, наданого до суду позивачем по справі, позичальник Товариство з обмеженою відповідальністю Дмитрівське в особі директора ОСОБА_3 зайняв у позикодавця ОСОБА_6 37 570, 00 грн. зі строком виплати боргу до 01.01.2010 року (а.с.4). Однак, повного імені та по-батькові ОСОБА_6 в даному договорі не зазначено. Крім того, підписи позичальника та позикодавця в даному договорі не відрізняються один від одного. Більш того, паспорт серії АК, номер 691726, виданий 03 листопада 1999 року, який зазначений в договорі як паспорт позикодавця ОСОБА_6, позивачу по справі ОСОБА_1 не належить (а.с.4 зв.), оскільки, згідно відповіді начальника Нікопольського РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 (а.с.84) № 1234 від 08.06.2016 року, наданого на запит суду, …громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж.с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області був документований 24.06.1999 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області паспортом АК № 580492 у зв язку із загальним обміном. Паспортом № 691726 виданим 03.11.1999 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області даний громадянин не документувався . Оригінал договору сторонами по справі наданий не був. В Додатку № 1.2 Реєстру суб єктів господарювання, від яких ТОВ Дмитрівське , код за ЄДРПОУ 30831844, отримувало поворотну фінансову допомогу в істотних обсягах за цією групою , наданому Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на запит Нікопольського міськрайонного суду 06.04.16 року № 7376/10/04-07, теж зазначено в графі найменування та реквізити особи, яка надала поворотну фінансову допомогу однією з осіб - ОСОБА_6, паспорт АК № 691726, виданий 03.11.99 Нікопольським МВ УМВС в Дніпропетр. обл.. (а.с.78). Оригіналів квитанцій чи будь-яких інших фінансових документів, які б свідчили про внесення позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за договором позики, позивачем до суду також надано не було. Тобто, жодних допустимих та належних доказів того факту, що зазначений в договорі позики ОСОБА_1 - це саме позивач по даній справі ОСОБА_1, позивачем до суду надано не було. Більш того, позивач в судовому засіданні під час свого виступу постійно плутався і не міг точно зазначити, чи укладав з ним ТОВ Дмитрівське договір позики, чи ні. На початку свого виступу, підтримуючи позовні вимоги, він, посилаючись на родинні відносини між ним та нині покійним ОСОБА_3, стверджував, що гроші надавались по усній домовленості і жодних договорів вони не складали. Пізніше стверджував, що начебто договір складався, але з-за хворої руки він його не зміг підписати і пізніше начебто оригінал його примірника у нього було викрадено разом з іншими речами, в зв язку з чим він звертався до міліції. Однак, також плутався в показаннях стосовно того факту скільки примірників договору позики було зроблено: чи два, чи три. Крім того, підтвердити факт викрадення свого примірника оригіналу договору не зміг і, відповідно до відповіді на запит суду з Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, відмовні матеріали за заявами ОСОБА_1 надати не виявилось можливим, оскільки вони знищені в 2009 та 2012 роках як такі, що втратили свою практичну цінність (а.с.117).

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не можуть грунтуватися на припущеннях.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно набутого майна, хоча в тексті позовної заяви неодноразово зазначав, що між ним та ОСОБА_3 був укладений саме договір позики.

Суд приймає до уваги також і той факт, що з позовом про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське ОСОБА_1 вже звертався до суду 24.12.2013 року, однак, 03.07.2014 року подав клопотання про залишення своєї позовної заяви без розгляду (поставивши власноручний підпис, який відрізняється від підписів в договорі позики від 27.03.2009 року) (цивільна справа № 182/11824/13-ц, провадження 2/0182/1221/2014, а.с.92), в зв язку з чим суддею Нікопольського міськрайонного суду Шестаковою З.С. в той же день 03.07.2014 року було винесено ухвалу про залишення цивільної справи без розгляду. Дана ухвала ніким із сторін по справі оскаржена в апеляційному порядку не була і набула чинності.

В судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які також не підтвердили факт внесення позивачем ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги ТОВ Дмитрівське за договором займу від 27.03.2009 року в розмірі 37 570, 00 коп.

Так, свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює бухгалтером ТОВ Агронік - 2017 . До цього працювала головним бухгалтером ТОВ Перспектива , а в 2000 -2013 роках - бухгалтером ТОВ Дмитрівське . Вона знає, що неодноразово вносились гроші на розвиток підприємства і ОСОБА_9, і ОСОБА_1, і подружжям Овчаровими, і людьми, які купували черешню як займи на майбутнє. В березні 2009 року через касу підприємства також вносились гроші на розвиток підприємства, але хто вносив: чи Касьянов, чи ОСОБА_9, вже не пам ятає. Договори укладались тоді, як не вистачало грошей. Тоді ОСОБА_3 звертався по допомогу до родичів та знайомих. Договори з боку директора могли підписуватись лише директором ОСОБА_5 приймались касиром від того, хто їх вносив. Про це виписувався касовий ордер та вносились записи до касової книги. В приходному ордері зазначалось: підстави внесення грошей, сума, проставлявся штамп підприємства, штамп касира, підпис головного бухгалтера та касира. Квитанції № 30 від 31.03.2009 року, № 26 від 27.03.2009 року та № 24 від 27.03.2009 року є дійсними, оскільки вони відповідають встановленим вимогам, на них є її підпис та підпис касира Блєдної. Займи використовувались на закупівлю добрив, запчастин та іншого. ОСОБА_5 кредиторам повертались восени. Позивач по справі звертався до неї з проханням повернути його гроші, але вона відправила його до нового директора ТОВ ОСОБА_4. Але в поверненні грошей йому було відмовлено у зв язку з якимись неточностями. За цей період були перевірки податкової служби і в Акті перевірки було зазначено про заборгованість перед ОСОБА_1 Але в якій сумі - не пам ятає. Укладенням та оформленням договорів з кредиторами займалась секретар, вона цим не займалась. На той час секретарем була Ткаченко. ОСОБА_5 приймались на підставі договорів займу і відображались в приходно-касовому ордері. Паспортні дані також стоять в розхідних ордерах. Один екземпляр зберігався в них, інший - у наймодавця. Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_4 зібрала його спадкоємців, але вона там присутня не була. Ніякої виписки не надавала. В неї з ОСОБА_4 відносини ніякі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона - нинішній директор ТОВ Дмитрівське . Засновники Товариства - вона та нині покійний ОСОБА_3 Про те, що позивач ОСОБА_1 вносив гроші на розвиток ТОВ Дмитрівське , їй нічого не відомо. І жодних розмов про це не було. В той день, на який посилається позивач в позовній заяві, вони з ОСОБА_3 гроші в розвиток підприємства вклали вдвох. Вона вклала від імені свого чоловіка гроші в сумі, які за курсом дорівнювали 5 000 доларів США (поміняла в обміннику та вклала), а ОСОБА_3 вклав трохи менше (скільки - вже не пам ятає) та записав замість себе прізвище ОСОБА_1, щоб сховатись від податкової. Вони з ОСОБА_3 не хотіли висвічуватись перед податковою службою. Договори зберігались в сейфі. У позивача по справі ОСОБА_1 не було і не могло бути договору, бо гроші він не вносив. ОСОБА_3, коли вносив свої кошти на розвиток Товариства, хоч і писав прізвище ОСОБА_1, але проставляв свої паспортні дані та адресу. Стверджує, що копії квитанцій, які надав позивач і які зберігаються в матеріалах цивільної справи, недійсні. На дійсних квитанціях повинна стояти кругла печатка Товариства. Печатка ставиться посередині приходного та розхідного ордеру, які потім розриваються навпіл. Тому на кожній з квитанцій (половинці) залишається половина печатки, яких на копіях квитанцій, наданих позивачем, немає. Коли помер ОСОБА_3, вона зібрала всіх його родичів і запропонувала розділити спадок по-родинному. Всі погодились. А ОСОБА_1, який представляв інтереси батьків ОСОБА_3, сказав, що подумає. 14.10.2010 року позивач ОСОБА_1 ознайомився з документами ТОВ Дмитрівське і вирішив забрати в Товариства те, що йому не належить. ОСОБА_5 покійного ОСОБА_3 в сумі 25 000 грн. залишаються на балансі підприємства до вирішення справи в суді. Вони їх нікуди не дівають і не використовують. Зі свідком ОСОБА_8 в неї відносини вкрай погані, чому ОСОБА_8 і звільнилась з їх Товариства .

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що ОСОБА_1 - чоловік його тітки. А покійний ОСОБА_3 - колишній директор ТОВ Дмитрівське - його батько, який помер 01.04.2009 року. Про те, що позивач по справі ОСОБА_1 укладав з його батьком якийсь договір займу, дізнався після смерті батька. В нього такої інформації ніколи не було. Він зі своїм батьком спілкувався більше за всіх, вони довіряли один одному. Нестача грошей в Товаристві завжди виникала навесні. Батько говорив йому, що не може вносити гроші на рахунок Товариства від себе, а лише від третіх осіб. В березні 2009 року, незадовго до своєї смерті, батько звернувся до нього, щоб він допоміг йому поміняти 5 000 доларів США за більш вигідним курсом, бо в нього були такі знайомі. Після смерті батька вони - спадкоємці за законом - звернулись із письмовими заявами до нотаріальної контори. І в судовому порядку уклали мирову угоду. Потім зустрічались з ОСОБА_4 в конторі - він з братом, їх мати, співмешканка батька та ОСОБА_1 як представник батьків його батька (діда та баби). Тоді їм стало відомо про гроші, зазначені в договорі займу. ОСОБА_4 сказала, що це гроші його батька і вона їх поверне лише законним спадкоємцям. Тільки вони повинні були самі вирішити - кому. А ОСОБА_1 сказав, що це - його гроші. І вони не дійшли згоди з цього приводу. В ОСОБА_1 з його батьком відносини були нормальні. Знає, що Касьянов працював у його батька в ТОВ Дмитрівське охоронцем.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, і вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дмитрівське про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) - відмовити в повному обсязі.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м.Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_10