Постанова

від 04.12.2018 по справі 182/5640/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2752/18 Справа № 182/5640/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівське" про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів),-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів), посилаючись на наступне.

Позов мотивовано тим, що у відповідністю із Договором позики від 27 березня 2009 року, він надав безвідсотково гроші у сумі 37570,00 грн. ТОВ Дмитрівське с. Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області зі строком виплати боргу 01.01.2010 року. Після закінчення строку дії договору він звернувся до керівництва підприємства, але йому безпідставно було відмовлено у поверненні його грошей. Дії відповідача вважає незаконними, оскільки договір позики був укладений між ним і ТОВ Дмитрівське , який підписав директор ТОВ Дмитрівське ОСОБА_2. Після підписання Договору ним у касу підприємства були внесені готівкою гроші в сумі 37570,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 24 від 27.03.2009 року на суму 10 000 грн. 00 коп.; № 26 від 27.03.2009 року на суму 24 870 грн. 00 коп.; № 30 від 31.03.2009 року на суму 2 700 грн. 00 коп. (оригінали квитанцій зберігаються у нього). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 раптово помер. Директором ТОВ Дмитрівське стала ОСОБА_3 Згідно з п.2 Договору, позика повинна бути видана в касі підприємства по видатковому касовому ордеру. Згідно з п.3 Договору, повернення позики здійснюється у наступному порядку: позичальник сплачує по видатковому касовому ордеру при наявності корінця прибуткового касового ордеру у позикодавця і договору позики. З січня 2010 року, з моменту спливу строку повернення боргу, він в усній формі кілька разів звертався до ОСОБА_3 з вимогою повернути позичені гроші. Остання спочатку визнавала борг, але згодом вишукувала будь-які причини, щоб його не повертати, тому він був вимушений звертатися до неї з письмовими заявами, але борг йому повернутий так і не був.

Вважає дії відповідача неправомірними та такими що порушують його права чим також заподіяно йому моральну шкоду.

Просив стягнути на його користь з ТОВ Дмитрівське безпідставно набуте майно (грошові кошти) в сумі 75 064,86 грн., з урахуванням індексу інфляції, три відсотки від суми заборгованості в розмірі 6 574,75 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та судовий збір в сумі 375,70 грн.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги та обставини справи, на які посилається позивач не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи рішення повністю проігнорував його доводи, натомість прийняв сторону відповідача, що вплинуло на прийняття незаконного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що 01.04.2009 року помер колишній директор ТОВ Дмитрівське с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 (а.с.83).

Відповідно до копії договору займу від 27.03.2009 року, наданого до суду позивачем по справі, позичальник Товариство з обмеженою відповідальністю Дмитрівське в особі директора ОСОБА_2 зайняв у позикодавця ОСОБА_4 37 570, 00 грн. зі строком виплати боргу до 01.01.2010 року (а.с.4).

Однак, повного імені та по-батькові ОСОБА_4 в даному договорі не зазначено.

Крім того, підписи позичальника та позикодавця в даному договорі не відрізняються один від одного.

Більш того, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 03 листопада 1999 року, який зазначений в договорі як паспорт позикодавця ОСОБА_4, позивачу по справі ОСОБА_1 не належить (а.с.4 зв.), оскільки, згідно відповіді начальника Нікопольського РВ ГУДМС України в Дніпропетровській області О.І.Загачевського (а.с.84) № 1234 від 08.06.2016 року, наданого на запит суду, …громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродж. с.Дмитрівка Нікопольського району Дніпропетровської області був документований 24.06.1999 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області паспортом НОМЕР_2 у зв'язку із загальним обміном.

Паспортом № НОМЕР_3 виданим 03.11.1999 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області даний громадянин не документувався .

Оригінал договору сторонами по справі наданий не був.

В Додатку № 1.2 Реєстру суб'єктів господарювання, від яких ТОВ Дмитрівське , код за ЄДРПОУ 30831844, отримувало поворотну фінансову допомогу в істотних обсягах за цією групою , наданому Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на запит Нікопольського міськрайонного суду 06.04.16 року № 7376/10/04-07, теж зазначено в графі найменування та реквізити особи, яка надала поворотну фінансову допомогу однією з осіб - ОСОБА_4, паспорт АК № НОМЕР_3, виданий 03.11.99 Нікопольським МВ УМВС в Дніпропетр. обл.. (а.с.78).

Оригіналів квитанцій чи будь-яких інших фінансових документів, які б свідчили про внесення позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за договором позики, позивачем до суду також надано не було.

Тобто, жодних допустимих та належних доказів того факту, що зазначений в договорі позики ОСОБА_1 - це саме позивач по даній справі ОСОБА_1, позивачем до суду надано не було. Більш того, позивач в судовому засіданні суду першої інстанції під час свого виступу постійно плутався і не міг точно зазначити, чи укладав з ним ТОВ Дмитрівське договір позики, чи ні.

У суді першої інстанції позивач, підтримуючи позовні вимоги, посилаючись на родинні відносини між ним та нині покійним ОСОБА_2, стверджував, що гроші надавались по усній домовленості і жодних договорів вони не складали. Пізніше стверджував, що начебто договір складався, але з-за хворої руки він його не зміг підписати і пізніше начебто оригінал його примірника у нього було викрадено разом з іншими речами, в зв'язку з чим він звертався до міліції.

Однак, також плутався в показаннях стосовно того факту скільки примірників договору позики було зроблено: чи два, чи три. Крім того, підтвердити факт викрадення свого примірника оригіналу договору не зміг і, відповідно до відповіді на запит суду з Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, відмовні матеріали за заявами ОСОБА_1 надати не виявилось можливим, оскільки вони знищені в 2009 та 2012 роках як такі, що втратили свою практичну цінність (а.с.117).

За таких обставин відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги та обставини справи, на які посилається позивач не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що які б свідчили про внесення позивачем на рахунок відповідача грошових коштів за договором позики та позивачем ані до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції надано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення є законним і обгрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко