Постанова

від 26.06.2018 по справі 318/2691/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 318/2691/17 Головуючий в 1 інст. - Петров В.В.

Провадження № 33/778/374/18 Доповідач в 2 інст. - Рассуждай В.Я.

Категорія: ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м . Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Запорізької області при секретарі судового засідання Мовчан Д.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката ОСОБА_1, прокурора відділу прокуратури Запорізької області Фоміної Г.В. справу за апеляційною скаргою адвоката Мірошника О.М. на постанову судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Чебурголь Красноармійського району Красноармійського краю, громадянин України, директор Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень, стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з постановою суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за наступних обставин.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 є керівником та єдиним підписантом Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, заснованого Національною академією аграрних наук України.

31 грудня 2014 року Інститут водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України в особі директора ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_5 контракт, згідно з яким останнього призначено директором Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України строком до 30 грудня 2019 року.

Відповідно до укладеного контракту, безпосереднім керівником директора Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України ОСОБА_5 є директор Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 81 ЦК України, юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статуту Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, засновником станції є Національно академія аграрних наук України, а у відповідності до п.п. 9, 10 розділу 3 цього Статуту, станція має відокремлене майно та заснована на державній власності.

Таким чином, Кам'янсько-Дніпровська дослідна станція Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України є юридичною особою публічного права, а ОСОБА_5 будучи її директором, відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП та п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-7 КУпАП.

11 січня 2016 року між Кам'янсько-Дніпровською дослідною станцією Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України в особі директора ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_5, було укладено договір оренди транспортного засобу, за яким на підприємство було покладено обов'язок обслуговування особистого автомобіля ОСОБА_5 за рахунок бюджетних коштів.

За умови вказаного договору ОСОБА_5, діючи як директор, у строк з 11 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року приймає у строкове користування власний транспортний засіб ВАЗ 210430 02, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з п. 2.3.2 вказаного договору, орендар зобов'язаний за кошти дослідної станції підтримувати предмет оренди в технічно справному стані, проводити його технічне обслуговування, та нести витрати, пов'язані з його використанням.

Враховуючи факт того, що вказане питання, а саме обслуговування автомобіля і виділення пального відноситься до сфери приватного інтересу ОСОБА_5 то під час підписання зазначеного договору в останнього виникає реальній конфлікт інтересів.

При цьому, ОСОБА_5, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме суперечність між його приватним інтересом зумовленим особистим майновим інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість вчинення дій, не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів при укладені вказаного договору, а також підписав вищевказаний договір оренди транспортного засобу від 11 січня 2016 року, діючи у своїх майнових інтересах, тобто вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України Про запобігання корупції , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року) - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року) - вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Крім того, 3 січня 2017 року між Кам'янсько-Дніпровською дослідною станцією Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України в особі директора ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_5, було укладено договір оренди транспортного засобу, за яким на підприємство було покладено обов'язок обслуговування особистого автомобіля ОСОБА_5 за рахунок бюджетних коштів.

За умови вказаного договору ОСОБА_5, діючи як директор, у строк з 3 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року приймає у строкове користування власний транспортний засіб RENAULT LOGAN MCL 2016 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно з п. 2.3.2 вказаного договору, орендар зобов'язаний за кошти дослідної станції підтримувати предмет оренди в технічно справному стані, проводити його технічне обслуговування, та нести витрати, пов'язані з його використанням.

Реалізуючи умови укладеного договору, ОСОБА_5 отримав пальне у розмірі 80 літрів на суму 1676 гривень, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 00245 від 27 січня 2017 року. Враховуючи факт того, що вказане питання, а саме обслуговування автомобіля і виділення пального відноситься до сфери приватного інтересу ОСОБА_5, то під час підписання зазначеного договору в останнього виникає реальній конфлікт інтересів.

При цьому, ОСОБА_5, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме суперечність між його приватним інтересом зумовленим особистим майновим інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність та неупередженість вчинення дій, не повідомив свого безпосереднього керівника про наявність реального конфлікту інтересів при укладені вказаного договору, а також підписав вищевказаний договір оренди транспортного засобу від 3 січня 2017 року, діючи у своїх майнових інтересах, тобто вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України Про запобігання корупції , чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року) - неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року) - вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

В апеляційній скарзі адвокат Мірошник О.М. просить постанову скасувати, провадження по справі за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що за умовами укладених договорів оренди транспортних засобів, користування останніми було безоплатним, орендна плата або інші види компенсацій орендодавцю не передбачались, а за час строку дії договорів жодні виплати на користь ОСОБА_5 чи витрати на використання або обслуговування автомобілів за бюджетні кошти не здійснювались.

Також зазначає, що протягом строку дії договору від 3 січня 2017 року, ОСОБА_5 при користуванні автомобілем RENAULT LOGAN MCL, дійсно витратив 80 літрів пального на загальну суму 1676 гривень, у зв'язку із службовим відрядженням до міста Києва для виконання статутних завдань Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції, з відома Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України та відповідно до наказу № 3-вд від 24 лютого 2017 року про направлення у відрядження.

Крім того, у протоколах про адміністративні правопорушення № 215 та № 216 від 30 листопада 2017 року, відсутнє будь-яке підтвердження того, що впродовж дії договору від 11 січня 2016 року на використання автомобіля виділялось пальне.

Також зазначає, що раніше аналогічні договори оренди укладались неодноразово, за умовами яких ОСОБА_5 передавав у безоплатне користування підприємству власний автомобіль для використання у службових цілях, при цьому жодних виплат на його користь або будь-яких витрат на використання чи обслуговування автомобіля не здійснювалось.

З урахуванням викладеного вважає, що впродовж перебування ОСОБА_5 на посаді директора підприємства, він не мав наміру та не отримував за рахунок бюджетних коштів жодних особистих вигод внаслідок підписання договорів про оренду транспортних засобів, а навпаки, без будь-якої компенсації на свою користь використовував власний легковий автомобіль для службових поїздок.

Щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_5 реального конфлікту інтересів зазначає, що вказані договори від імені Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції жодна особа, окрім директора, підписати не може, оскільки лише ОСОБА_5 наділений такими повноваженнями.

Крім того, в порядку надання фінансової звітності за останні 11 років, до Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України надавались копії аналогічних договорів та документи на підтвердження витрат на використане пальне. Про укладення таких договорів ОСОБА_5 повідомляв керівництво Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України, будь-яких зауважень від них не надходило, що підтверджується відповідним листом № 09/01 від 15 січня 2018 року, якому суд першої інстанції належної правової оцінки не надав.

Цим же листом Інститут підтвердив обставини службового відрядження у 2017 році до м. Києва для виконання статутних завдань станції та факт обізнаності про підписання договорів оренди, у зв'язку з чим реальний конфлікт інтересів у діях ОСОБА_5 був відсутній та не було необхідності додатково повідомляти безпосереднього керівника про укладення договорів.

Зазначає, що суд першої інстанції в судовому засіданні не дослідив надані ОСОБА_5 та його захисником документи та письмові пояснення щодо складених протоколів про адміністративне правопорушення, не надав захиснику слово та заборонив йому висловлюватись і обґрунтовувати свою позицію, пославшись на відсутність у чинному законодавстві норми, яка передбачає виступ захисника у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, в оскаржуваній постанові лише зазначено, що було допущено порушення вимог Закону України Про запобігання корупції , однак не зазначено те, які саме норми були порушені та чи створює таке порушення склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Також зазначає, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження по справі на підставі ст. 38 КУпАП, у зв'язку зі спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки датою складання всіх протоколів є 30 листопада 2017 року і станом на 15 травня 2018 року минуло 3 місяці з дня виявлення правопорушень, більше того, щодо правопорушень за епізодом укладення договору від 11 січня 2016 року минуло два роки з дня їх вчинення.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_5 відомо про апеляційний розгляд справи, та останній просив розглянути справу без його участі.

Захисник підтримав апеляційну скаргу, подану адвокатом Мірошником О.М. в інтересах ОСОБА_5, та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції просив скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складів адміністративних правопорушень у діях ОСОБА_5

В обґрунтування такої позиції зазначив, що ОСОБА_5 не мав ніякої вигоди від укладених договорів. Дослідна станція не має транспортних засобів, які необхідні для її діяльності, тому ОСОБА_5 оформив ці договори. Про укладені договори Інститут водних проблем та меліорації знав, але претензій не мав, навпаки вважав, що це в інтересах Інституту. Ніякої вигоди від укладання договорів ОСОБА_5 не отримав.

Вважає, що суд розглянув справу необ'єктивно, оцінки матеріалам справи не надав і своє рішення не обґрунтував.

На питання суду, яка користь ОСОБА_5 від укладання договорів, захисник зазначив, що не знає, можливо для підтримання працездатності станції, на якій він працював тривалий час. Вважає це поступком доброї волі.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності вважала законним та обґрунтованим, оскільки на етапі підпису договору в особи виник реальний інтерес, тому що за договором особистий транспортний засіб ОСОБА_5 повинний обслуговуватися за рахунок Дослідної станції.

Стосовно строків притягнення до відповідальності зазначила, що з 11 січня 2016 року по 15 травня 2018 року строк не сплинув, оскільки протокол складений у строк, а строк розгляду справи зупинявся. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення № 11 від 17.10.2014 при зупиненні розгляду справи про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється і строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП.

Вислухавши пояснення адвоката ОСОБА_7, прокурора, перевіривши матеріали адміністративної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, який відповідає фактичним обставинам справи, є законним, обґрунтованим і повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами.

Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковано як порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, що полягало в неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання корупції під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до положень ст. 28 ЗУ Про запобігання корупції особи, зазначені у пунктах 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5, достовірно знаючи, що Кам'янсько-Дніпровська дослідна станція Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України є юридичною особою публічного права, і він, будучи директором, відповідно до п. 1 примітки до ст. 172-7 КУпАП та п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції є суб'єктом відповідальності за адміністративні правопорушення. 11 січня 2016 року ОСОБА_5, діючи як директор Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України та одночасно будучи другою стороною в договорі - фізичною особою, уклав договір оренди транспортного засобу ВАЗ 210430 02, державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, відповідно до якого поклав обов'язок обслуговування свого особистого автомобіля на підприємство, за рахунок бюджетних коштів.

За таких же обставин ним було укладено і договір оренди від 03.01.2017 транспортного засобу RENAULT LOGAN MCL, державний номер НОМЕР_2, 2016 року випуску, відповідно до якого він поклав обов'язок обслуговування свого особистого автомобіля на підприємство, за рахунок бюджетних коштів.

Укладаючи зазначені договори, маючи реальний конфлікт інтересів, тобто суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, ОСОБА_5 не повідомив свого безпосереднього керівника, а саме директора Інституту водних проблем і Меліорації Національної академії аграрних наук України, про наявність такого конфлікту.

Вказані висновки суду першої інстанції ґрунтуються на досліджених судом доказах, зокрема на відомостях, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення № 215, № 216, № 217, № 218, складених уповноваженою особою - оперуповноваженим управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України старшим лейтенантом Пихановим О.Г. 30 листопада 2017 року у відношенні ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП та за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП; досліджених судом першої інстанції копії наказу № 115-к від 31.12.2014р. про призначення ОСОБА_5 на посаду директора Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України та копії контракту від 31.12.2014 р, укладеного між директором інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України та ОСОБА_5

Згідно з копією договору оренди від 11.01.2016 р. ОСОБА_5 з Кам'янсько-Дніпровською дослідною станцією уклав договір оренди транспортного засобу автомобілю ВАЗ 210430 02, державний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, власником якого він є.

Відповідно до копії договору оренди від 03.01.2017 р ОСОБА_5 з Кам'янсько-Дніпровською дослідною станцією уклав договір оренди транспортного засобу автомобілю RENAULT LOGAN MCL, державний номер НОМЕР_2, 2016 року випуску, власником якого він є.

Згідно з пунктами 2.3.2 вказаних договорів обов'язок підтримувати об'єкт оренди в технічно справному стані, проводити його технічне обслуговування, та нести витрати, пов'язані з його використанням, покладається на Кам'янсько-Дніпровську дослідну станцію.

27 лютого 2017 року та 1 березня 2017 року ОСОБА_5 отримав пальне у розмірі 80 літрів на суму 1 676 грн, що підтверджується копіями подорожнього листа та чеками.

Згідно з повідомленням Інституту водних проблем і меліорації № 765/01-10 від 10.11.2017 р до Інституту водних проблем і меліорації НААН повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів від ОСОБА_5 не надходило.

Згідно довідки Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції № 147 від 30.11.2017 року на балансі Кам'янсько-Дніпровської дослідної станції обліковується один легковий автомобіль ВАЗ-2121 Нива державний номер НОМЕР_4, 1988 року випуску.

Наведені докази в своїй сукупності вказують на те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних із корупцією, доведена повністю і дії його за ч. 1 ст.172-7, ч.2 ст.172-7 КУпАП кваліфіковані вірно.

В апеляційній скарзі адвокат вказує на те, що внаслідок підписання договорів про оренду транспортних засобів ОСОБА_5 не отримував за рахунок бюджетних коштів жодних особистих вигод, та не мав на це наміру.

Проте, відповідно до ст. 1 Закону України Про запобігання корупції правопорушення, пов'язане з корупцією - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

А тому відсутність наміру отримувати особисту вигоду за рахунок дослідної станції не виключає кваліфікацію діянь ОСОБА_5 як адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, в противному випадку в діях ОСОБА_5 вбачалися б ознаки корупційного правопорушення, за яке передбачена, в тому числі, і кримінальна відповідальність.

Склад правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є формальним, що не передбачає наявність наслідків як обов'язкових елементів об'єктивної сторони.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_5 не мав наміру та не отримував за рахунок бюджетних коштів жодних особистих вигод внаслідок укладання договорів про оренду транспортних засобів, на правильність висновків районного суду не впливають.

Захисник зазначав, що суд першої інстанції не дослідив документи та пояснення, які надавалися адвокатом та ОСОБА_5 крім того, суд не надав можливості виступити захиснику з промовою та обґрунтувати його правову позицію.

Суд апеляційної інстанції не має можливості перевірити зазначені твердження, оскільки районним судом не здійснювалося фіксування судового засідання.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, було поновлено при апеляційному перегляді - захисник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_1 надав свої пояснення по суті правопорушень, висловив заперечення з приводу оцінених судом першої інстанції доказів.

Також апеляційним судом досліджено і лист в.о. директора Інституту водних проблем і меліорації Шатковського А.П. від 15.01.2018 № 09/01, який за твердженням захисника не був досліджений судом першої інстанції.

Із зазначеного листа вбачається, що керівництву інституту було відомо про укладання ОСОБА_5 протягом 2006-2017р.р. договорів оренди на користування особистих транспортних засобів з метою службових поїздок, проте, на думку автора листа, ОСОБА_5 в умовах реального конфлікту інтересів не перебував і відповідні рішення не приймав.

Проте такі відомості не можливо розцінити як повідомлення про реальний чи потенційний конфлікт інтересів в розумінні ст. 28 ЗУ "Про запобігання корупції", яке повинно бути здійснено не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту. В той же час згідно з повідомленням Інституту водних проблем і меліорації № 765/01-10 від 10.11.2017 р до Інституту водних проблем і меліорації НААН вбачається, що повідомлення про наявність реального конфлікту інтересів від ОСОБА_5 не надходило.

В той же час суд першої інстанції, накладаючи стягнення за вчинення вказаних адміністративних правопорушень, не врахував положення ч. 3 ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення, але не пізніше двох років із дня його вчинення.

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається. Вказівка законодавця у п. 7 ст. 247 КУпАП на момент розгляду справи означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст. 38 КУпАП.

Разом з тим сам розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст. 38 КУпАП, а передбачений ст. 277 КУпАП. В тому числі, відповідно до ч. 4 вказаної норми строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися, що є гарантією всебічного, об'єктивного і повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд, в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб'єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Аналогічні рекомендації щодо строків розгляду справи та строків накладення адміністративного стягнення викладені в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією .

Як вбачається із протоколів про адміністративне правопорушення, датою виявлення правопорушень, пов'язаних з корупцією, є 30 листопада 2017 року.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 розглянуто 15 травня 2018 року, тобто із спливом тримісячного строку, передбаченого ч.3 ст.38 КУпАП.

Крім того, адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.172-7 КУпАП (протокол № 215), ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (протокол № 216), вчинені 11.01.2016 р., і на момент розгляду справи сплив дворічний строк притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши наявність в діях ОСОБА_5 ознак та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст.172-7 КУпАП, мав би закрити провадження на підставі п. 7 ст. 247, ст. 38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, і в разі їх закінчення провадження у справі закривається, апеляційний не може погодитися з доводами прокурора про те, що строк розгляду справи зупинявся судом в порядку ч. 4 ст. 277 КУпАП, а відтак не сплинув строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП.

Крім того, посилання прокурора на п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення № 11 від 17.10.2014 р., як на підставу своїх доводів, апеляційний суд знаходить необґрунтованими, оскільки вказаний пункт суперечить пункту 11 Постанови, в якому в імперативній формі викладено, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, не можуть бути продовжені.

У зв'язку з цим, вищевказана постанова суду, як прийнята з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приймає нову постанову.

Суд апеляційної інстанції, з підстав, які викладені вище, прийшов до висновку, що матеріали справи та досліджені докази містять достатні дані про вчинення ОСОБА_5 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, які полягали у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність реального конфлікту інтересів та вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів.

В той же час, відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Оскільки на час розгляду справи апеляційним судом вказані строки закінчились, провадження по справі підлягає закриттю.

На підставі зазначеного, керуючись ст.294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - адвоката Мірошника О.М. задовольнити частково.

Постанову судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року, якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Запорізької області В.Я. Рассуждай