Рішення

від 26.06.2018 по справі 910/3070/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

26.06.2018Справа № 910/3070/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/3070/17

за позовом заступника прокурора міста Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Твінс , м. Київ,

про стягнення 43 789 900 грн.,

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Твінс , м. Київ,

до заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), м. Київ,

про визнання недійсним договору від 18.04.2008 № 218,

за участю учасників справи:

прокурора - Чумаченка А.А. (посвідчення № 035414 видане 01.09.2015);

Департаменту - Макеєнко О.Г. (довіреність від 22.12.2017 №050/05-10692);

Товариства - ОСОБА_3. (довіреність від 02.04.2018 № б/н серія СН № 478285; після оголошення перерви у засіданні 26.06.2018 до 17:30 год. довіреність була скасована і особа втратила права представництва відповідача).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва (суддя Усатенко І.В.) знаходилася справа №910/3070/17 за позовом заступника прокурора міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА; далі - Департамент) до товариства з обмеженою відповідальністю Твінс (далі - Товариство) про стягнення: 37 286 084,56 грн. основного боргу з урахуванням втрат від інфляції та 3 532 567,92 грн. пені, а всього 40 818 652,48 грн. заборгованості за договором від 18.04.2008 № 218 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі - Договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 910/3070/17 позовні вимоги задоволено частково, з урахуванням ухвали про виправлення описки, стягнуто з Товариства на користь Департаменту на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві заборгованість зі сплати пайової участі з урахуванням інфляційних втрат у сумі 37 020359,90 грн. та пеню в сумі 3 532567,92 грн.; стягнуто з Товариства на користь Прокуратури міста Києва витрати зі сплати судового збору в сумі 238 437,63 грн.; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 910/3070/17 апеляційну скаргу Товариства задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 910/3070/17 змінено; позов задоволено частково (стягнуто з Товариства на користь Департаменту 17 539 685,86 грн. основного боргу з урахуванням втрат від інфляції та 3 532 567,92 грн. пені).

Постановою Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/3070/17 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 910/3070/17 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 910/3070/17 скасовано; справу № 910/3070/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3070/17.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/3070/17 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2018 справу №910/3070/17 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.04.2018.

06.04.2018 Прокурор подав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду та з урахуванням висновків Верховного Суду.

10.04.2018 Прокурор подав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій заявник просив суд стягнути з Товариства: 35 687 880 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 2 880 830 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій (пеня та інфляція) та 5 221 190 грн. пені.

10.04.2018 Товариство подало суду: письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду та з урахуванням висновків Верховного Суду; клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 було відкладено підготовче засідання на 24.04.2018.

11.04.2018 Товариство подало суду зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Договору з урахуванням додаткової угоди від 04.02.2010 №1 (далі - Додаткова угода № 1) в частині розрахунку обсягу пайової участі (внеску) Товариства у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Зустрічний позов обґрунтований таким:

- Товариство є замовником будівництва офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі м. Києва (далі - Об'єкт будівництва); будівництво здійснюється на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №08, виданого Державною архітектурно-будівельної інспекцією 02.02.2008;

- загальна площа Об'єкту будівництва є складовою, що має суттєве значення для визначення розміру пайового внеску;

- 18.04.2008 Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством, як забудовником, укладено Договір, предметом якого згідно з пунктом 1.1 Договору є сплата Товариством пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом офісного центру загальною площею 27 513,50 кв. м та відкритою автостоянкою на 16 м/м площею 350 кв.м. на вул. Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір пайового внеску визначено згідно розрахунків 1 та 2, що відповідно до пункту 1.2 Договору є його невід'ємними частинами;

- розрахунок 1 та 2 містять інформацію про складові розрахунку пайового внеску за Договором, зокрема, в пунктах 1 Договору зазначено, що загальна площа офісних приміщень складає 22 074,50 кв.м., з яких 21 206 кв.м. - площа офісної частини та 868,50 кв. м - приміщення загального користування; загальна площа паркінгу складає 5 789 кв.м., з якої 5 439 кв.м. - площа вбудованого паркінгу на 100 м/м та 350,00 кв.м. - площа відкритої автостоянки;

- на підставі вказаних у розрахунку площ з використанням наведеної у Додатку №16 формулою було визначено розмір пайового внеску;

- 04.02.2010 сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до пункту 3 якої розмір пайового внеску було відкориговано, в зв'язку із чим здійснено перерахунок пайового внеску, який визначений у розрахунках №2, №3, №4, №5 від 03.02.2010, при цьому, площі будівництва залишені без змін і повністю відповідають площам вказаним у попередніх розрахунках;

- відповідно до проекту будівництва та проекту його коригування (2007 року) проектні площі Об'єкту будівництва не відповідають площам, визначеним у Договорі та розрахунках від 27.03.2007 №1, №2 та розрахунках від 03.02.2010 №2, №3, №4, №5;

- так, відповідно до експлікації приміщень на позначці - 3.000 (підземний поверх) площа паркінгу на 51 авто складає 1722,6 кв.м.; згідно експлікації приміщень на позначці 0.000 (цокольний поверх) загальна площа паркінгу 49 авто складає 1789,5 кв.м.; при цьому, загальна площа двох поверхів становить: 4 912,8 кв.м.; разом з тим, в розрахунку від 27.03.2008 №2 та від 03.02.2010 №4 загальна площа вбудованого паркінгу становить: 5 439 кв.м.;

- розрахунок від 27.03.2008 №1 та розрахунок від 03.02.2010 №2 визначає площу офісної частини в розмірі 21 206 кв.м., в той час як згідно проектної документації загальна площа офісів становить 12 263,8 кв.м.., а загальна площа всіх приміщень з 1-го по 11-й та технічний (12-й) поверх становить 20 785,3 кв.м.;

- отже, сторони в Договорі помилково визначили площу Об'єкта будівництва, що призвело до здійснення невірного розрахунку зобов'язань Товариства із сплати пайового внеску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2018 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

24.04.2018 Товариство подало суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Клопотання про призначення судової експертизи мотивовано тим, що: Товариство звернулося із зустрічним позовом про визнання Договору недійсним в частині, який обґрунтовується невідповідністю визначених у договорі техніко-економічних показників (площі будівництва) проектній документації на Об'єкт будівництва; з'ясування вказаних обставин потребує наявності спеціальних знань у сфері будівництва.

Частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Заявник просить поставити на вирішення експерта такі питання:

- Чи відповідають площі, визначені в розрахунках № 2, № 3, № 4, № 5 обсягу пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, що складені 03.02.2010 року і є невід'ємною частиною Договору № 218 від 18.04.2008 року, укладеного між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю Твінс техніко-економічним показникам проекту будівництва офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі міста Києва, а саме:

Чи відповідає вказана у розрахунку № 2 від 03.02.2010 року загальна площа офісів офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі міста Києва показникам проекту будівництва.

Чи відповідає вказана у розрахунку № 3 від 03.02.2010 року загальна площа приміщень загального користування офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі міста Києва показникам проекту будівництва.

Чи відповідає вказана у розрахунку № 4 від 03.02.2010 року загальна площа вбудованого паркінгу офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі міста Києва показникам проекту будівництва.

Чи відповідає вказана у розрахунку № 5 від 03.02.2010 року загальна площа відкритої автостоянки офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі міста Києва показникам проекту будівництва. ;

- Який обсяг пайової участі (внеску) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у грошовому виразі виник у Товариства з обмеженою відповідальністю Твінс в зв'язку із будівництвом офісного центру по вулиці Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі м. Києва виходячи із проектної документації станом на 03 лютого 2010 року. .

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання Товариства про призначення у справі судової експертизи з огляду на таке.

Питання, які просить вирішити в процесі експертного дослідження заявник, а саме площа були предметом комплексної державної експертизи служби Київдержекспертиза від 29.11.2007.

Саме Товариством були подані відповідні дані про площу Об'єкта будівництва при укладенні Договору.

Заявник не мав жодних сумнівів у площі Об'єкта будівництва, починаючи з моменту укладення Договору (18.04.2008) по даний момент, тобто протягом десяти років.

Розбіжності у площі (якщо такі є) забудови повинні бути вирішені шляхом внесення змін до договору.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Отже, призначення судової експертизи в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

24.04.2018 Департамент подав суду письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду з урахуванням висновків Верховного Суду.

24.04.2018 Товариство подало суду клопотання про залучення прокурора як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Департаменту (відповідача за зустрічним позовом).

Прокурор та представник Департаменту не заперечили проти задоволення вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом Департаменту - Прокурора з втратою статусу відповідача-1 за зустрічним позовом; відкладено підготовче засідання на 17.05.2018.

02.05.2018 Департамент подав суду заяву про застосування строків позовної давності до зустрічного позову.

03.05.2018 Товариство подало суду копії проекту будівництва офісного центра.

14.05.2018 Прокурор подав суду пояснення на зустрічну позовну заяву, в яких просив суд застосувати сплив позовної давності та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

11.05.2018 Департамент подав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якій відповідач за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

17.05.2018 Товариство подало суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом у зв'язку з його необґрунтованістю.

У підготовчому засіданні 17.05.2018 було оголошено перерву до 05.06.2018.

05.06.2018 Товариство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригінала тому проекту будівництва офісного центру по вул. Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі м. Києва стадія П (коригування).

У підготовчому засіданні 05.06.2018 було оголошено перерву до 13.06.2018.

12.06.2016 Департамент подав суду клопотання про долучення розрахунку заборгованості по сплаті залишку пайового внеску згідно Договору та додаткових угод з урахуванням постанови Верховного Суду.

13.06.2018 Товариство подало суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом у зв'язку з його необґрунтованістю.

На вимогу суду позивач за первісним позовом декілька разів надавав розрахунок позовних вимог. Разом з тим, алгоритм нарахування не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3070/17 до судового розгляду по суті на 26.06.2018.

Прокурор у судовому засіданні 26.06.2018 оголосив вступне слово та первісні позовні вимоги підтримав повністю; проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник позивача у судовому засіданні 26.06.2018 оголосив вступне слово та позовні вимоги підтримав повністю; проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2018 оголосив вступне слово та просив у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов підтримав повністю і просив суд його задовольнити.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 26.06.2018 було оголошено перерву до 26.06.2018 о 17:30год. у зв'язку із обідньою перервою.

26.06.2018 о 16:37 год. Товариство подало суду заяву, в якій повідомило про скасування 26.06.2018 довіреності, виданої 02.04.2018, на ім'я ОСОБА_3.

26.06.2018 о 16:37 год. Товариство подало суду заяву про відвід судді Господарського суду міста Києва Курдельчука І.Д. від справи № 910/3070/17.

Після оголошеної у судовому засіданні 26.06.2018 перерви у судове засідання 17:30год. з'явився ОСОБА_3, який повідомив суд про те, що директор Товариства відкликав довіреність, а тому він на даний момент не є представником вказаної юридичної особи.

Суд оголосив про надходження від Товариства о 16:47 год. заяв про скасування довіреності та про відвід судді Господарського суду міста Києва Курдельчука І.Д. від справи № 910/3070/17.

Прокурор та представник Департаменту заперечили проти задоволення заяви про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 суд у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України залишив заяву про відвід судді Курдельчука І.Д. від розгляду справи № 910/3070/17 без розгляду.

Частиною третьою статті 249 Цивільного кодексу України передбачено, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

За таких обставин всі дії вчинені ОСОБА_3 до скасування довіреності зберігають чинність для його довірителя в силу вказаної норми.

Прокурор та представник позивача за первісним позовом виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.06.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Прокурор і Департамент посилалися як на підставу своїх вимог, та Товариство - як на підставу своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що останніми не надано належної правової оцінки Додатковій угоді №1 до Договору та не встановлено дійсного розміру пайового внеску та пені, що підлягає стягненню з Товариства.

Частино п'ятою статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У новому розгляді справи Господарським судом міста Києва встановлено таке.

18.04.2008 Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), правонаступником якого є Департамент, та Товариством (забудовник) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- предметом Договору є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у зв'язку з будівництвом офісного центру загальною площею 27 513, 50 кв.м. (в тому числі: офісна частина - 21 206 кв.м.; приміщень загального користування - 868,50 кв.м.; вбудованого паркінгу на 100 м/м - 5 439 кв.м.) та відкритою автостоянкою на 16 м/м площею 350 кв.м. на вул. Дмитрівській, 38, 40 у Шевченківському районі міста Києва (пункт 1.1 Договору);

- розмір пайового внеску згідно із розрахунками 1 та 2 від 27.03.2008 становить 41 624, 70 тис.грн. Даний розрахунок є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);

- забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній в пункті 2.1 Договору, у строк з травня 2008 року по жовтень 2010 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (пункт 3.1 Договору);

- не пізніше ніж за три дні до сплати останньої частки пайового внеску забудовник повинен отримати у Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) розрахунок остаточної суми пайового внеску, що підлягає сплаті за Договором з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку (пункт 3.4 Договору);

- у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у пункті 2.1 Договору за кожен день прострочення. Пеня, що передбачена даним пунктом Договору, нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування (пункт 4.1 Договору);

- у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги Головного управління економіки та інвестицій у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка (штраф та пеня); 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу (пункт 4.7 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту реєстрації в Головному управлінні економіки та інвестиції (пункт 6.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, скріплено печатками та зареєстровано Головним управлінням економіки та інвестиції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною дев'ятою статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Отже, за своє правовою природою укладений Договір є договором про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва.

Крім того, сторонами були укладені такі додаткові угоди до Договору: від 04.02.2010 № 1; від 19.06.2013 № 2; від 08.11.2013 № 3; від 05.05.2016 № 4.

Так, Додатковою угодою № 1 сторони узгодили таке:

- забудовником станом на 03.02.2010 перераховані пайові кошти у сумі 7 650,12 тис.грн. (пункт 1);

- заборгованість по сплаті забудовником пайової участі згідно Договору становить 32 730,80 тис.грн., в тому числі, штрафні санкції (пеня та інфляція) у сумі 10 530,95 тис. грн (пункт 2);

- відповідно до абзацу 8 пункту 5 додатку 18 рішення Київської міської ради від 06.03.2009 № 124/1179 (із змінами) та рішення постійно діючої комісії з питань пайової участі КМДА від 03.02.2010, розмір пайового внеску згідно Договору підлягає коригуванню та, відповідно до розрахунків 2, 3, 4 та 5 від 03.02.2010, становить 13 323,61 тис.грн. Дані розрахунки є невід'ємною частиною цієї угоди та Договору (пункт 3);

- пункт 1.2 Договору сторони виклали в такій редакції: 1.2 Розмір пайового внеску, згідно з розрахунками становить 13 323,61 тис.грн. (пункт 4);

- відповідно до рішення постійно діючої комісії з питань пайової участі КМДА від 03.02.2010 штрафні санкції (пеня та інфляція) у сумі 10 530,95 тис.грн, підлягають обов'язковій оплаті (пункт 5);

- пункт 2.1 Договору № сторони виклали в такій редакції: 2.1 Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 23 854,56 тис.грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому договорі (пункт 6);

- перераховані забудовником пайові кошти у сумі, вказаній в пункті 1 цієї угоди, зараховуються в оплату пайового внеску, визначеного в пункті 6 цієї угоди (пункт 7);

- пункт 3.1 Договору було викладено сторонами в такій редакції: 3.1 Забудовник сплачує залишок пайового внеску у сумі 16 204,44 тис.грн. (без ПДВ) в термін до 29.10.2012 включно, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (пункт 7);

- пункт 3.11 Договору викладено у такій редакції; Сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції з моменту здійснення розрахунку пайового внеску (пункт 9.1).

Уклавши додаткову угоду від 19.06.2013 № 2 сторони продовжили строк сплати пайового внеску в сумі 16 204,44 тис.грн до 01.07.2013 включно, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

Додатковими угодами від 08.11.2013 № 3 та від 05.05.2016 № 4 сторонами продовжено строк сплати пайового внеску в сумі 16 204,44 тис.грн до 31.01.2015 та до 30.06.2016 відповідно.

Прокурор звертаючись з первісним позовом вказував на невиконання Товариством договірних зобов'язань в частині сплати всієї суми пайового внеску у строк до 30.06.2016.

Разом з тим, під час нового розгляду даної справи Товариством було заявлено зустрічний позов про визнання Договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 в частині розрахунку обсягу пайової участі (внеску) Товариства у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста недійсним.

Враховуючи те, що предметом первісного позову є стягнення боргу з пайового внеску та пені, суд дійшов висновку, що доцільним є розгляд в першу чергу саме зустрічних позовних вимог.

Товариство обґрунтовує зустрічний позов тим, що:

- сторони у Договорі помилково визначили площу Об'єкта будівництва, що призвело до здійснення невірного розрахунку зобов'язань Товариства;

- відповідно до експлікації приміщень на позначці - 3.000 (підземний поверх) площа паркінгу на 51 авто складає 1 722,6 кв.м.; згідно експлікації приміщень на позначці 0.000 (цокольний поверх) загальна площа паркінгу 49 авто складає 1 789,5 кв.м.; при цьому загальна площа двох поверхів становить 4 912,8 кв.м.; одночасно з тим, в рахунку від 27.03.2008 № 2 та від 03.02.2010 № 4 загальна площа вбудованого паркінгу становить: 5 439 кв.м.;

- розрахунок від 27.03.2008 № 1 та розрахунок від 03.02.2010 № 2 визначає площу офісної частини в розмірі 21 206 кв.м., в той час як згідно проектної документації загальна площа офісів становить 12 263,8кв.м., а загальна площа всіх приміщень з 1-го по 11-й та технічний (12-й) поверх становить 20 785,3 кв.м.

Отже, на думку Товариства, є підстави для визнання Договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 в частині недійсним відповідно до статтей 215, 229 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Прокурором та Департаментом було подано суду заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).

В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Прокурор та Департамент, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, посилались зокрема на те, що:

- при здійсненні розрахунку пайового внеску використовувалися та інформація, яка була надана самим Товариством;

- площа Об'єкта будівництва, яка вказана у рахунках та позитивному висновку комплексної державної експертизи служби Київдержекспертиза від 29.11.2007, повністю співпадає; жодних суперечностей немає;

- Товариство жодних заперечень чи зауважень щодо розміру площі не вказувало, ні при підписанні Договору та Додаткової угоди № 1, ані в процесі їх виконання.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Разом з тим, Товариство не подало жодного документального підтвердження того, що оспорюваний правочин було вчинено за наявності обставин, які мають істотне значення і щодо яких Товариство помилилося.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи Договір і Додаткову угоду № 1 сторони діяли у відповідності до вимог чинного законодавства України та приписів статті 627 ЦК України.

Слід зазначити, що невірне визначення площі Об'єкта будівництва саме по собі не є такою помилкою, що полягає у неправильному сприйнятті стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, яка вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої можна вважати, що правочин не було б вчинено.

Така помилка не має істотного значення, не зачіпає природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.

Крім того, неправильне визначення розміру площі можливо усунути шляхом внесення відповідних змін до договору, тобто Товариство з'ясувавши і документально підтвердивши невідповідність площі має право звернутися з відповідно пропозицією щодо внесення відповідних змін у Договір.

З огляду на наведене у зустрічному позові слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи щодо сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви слід покласти на Товариство.

Що ж до вимог первісного позову, то суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

10.04.2018 Прокурором було подано заяву про збільшення позовних вимог до 43 789 900 грн., яка була повністю підтримана Департаментом, відповідно до якої заявлено до стягнення з Товариства такі суми: 35 687 880 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 2 880 830 грн. заборгованість зі сплати штрафних санкцій (пеня та інфляція); 5 221 190 грн. пеня.

Слід зазначити, що Товариство своїм правом на подання контррозрахунку первісних позовних вимог не скористалося та відповідний розрахунок не подало.

Департамент подав на вимогу суду розрахунок заборгованості зі сплати залишку пайового внеску згідно Договору та додаткових угод, відповідно до якого:

- залишок пайового внеску згідно додаткових угод №1 та №4 - 16 204,44 тис.грн. (без ПДВ) (в тому числі, залишок пайового внеску - 13 323,61 тис.грн., штрафні санкції, в тому числі, пеня та інфляція - 2 880,83 тис.грн.);

- термін сплати - до 30 червня 2016 року, але до введення в експлуатацію; фактично перераховано коштів згідно додаткових угод №1 та №4 - 0,00 тис.грн.;

- індекси інфляції з 01.01.2009: при оформленні договору №1 - 1,123; на 01.06.2016 - 2,418; на 01.03.2018 - 3,008;

- залишок пайового внеску скоригований на індекс інфляції станом 28.03.2018: 13 323,61*3,008/1,123=35 687,82 тис.грн (згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору в редакції пункту 9.3 Додаткової угоди №1);

- пеня на 28.03.2018: (13 323,61*2,418/1,123)*0,1%* 182=5 221,19 тис.грн (згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 Договору в редакції пункту 9.3 Додаткової угоди №1 та пункту 3.11 Договору в редакції пункту 9.1 Додаткової угоди №1);

- пеня нарахована за період 182 дні з 30 червня 2016 року на суму пайового внеску, яка підлягала сплаті станом на 30 червня 2016 року згідно з пунктом 3.11 Договору в редакції пункту 9.1 Додаткової угоди №1);

- штрафні санкції (в тому числі, пеня та інфляція), сума яких визначена згідно з Додатковою угодою №1:2 880,83 тис.грн;

- заборгованість: 35 687,82 + 5 221,19+2 880,83 = 43 789,84 тис.грн (без ПДВ).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 ЦК України.

Відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внеску) забудовників у створенні (розвитку) соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 (далі - Порядок № 573/5385), пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ.

Товариство свої зобов'язання за Договором не виконало та в узгоджений сторонами строк (30.06.2016) заборгованість з пайового внеску не погасило.

Отже, є підстави для стягнення як заборгованості так і штрафних санкцій, проте за вказівками Верховного Суду слід правильно здійснити розрахунок пайового внеску скоригованого на індекс інфляції, оскільки вартість пайового внеску підлягає коригуванню на індекс інфляції та стягненню з Товариства саме станом на 03.02.2010, а не з 01.07.2016 (дня прострочення виконання грошового зобов'язання за Додатковою угодою № 4).

Суд, керуючись вказівками Верховного Суду, які є обов'язковими при новому розгляді здійснив розрахунок заборгованості пайового внеску скоригованого на індекс інфляції станом на 03.02.2010.

Алгоритм за яким позивач за первісним позовом здійснював розрахунок не виявилось можливим встановити та перевірити.

Так, за розрахунком суду вказана сума складає 14 962 414,03 грн. (13 323 610 грн. (сума боргу пайового внеску, яка була визначена сторонами у Додаткові угоді № 1)*1,123 (індекс інфляції станом на 10.02.2010, який має бути застосовано відповідно до умов Договору та Порядку № 573/5385 в процесі коригування пайового внеску)).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пайового внеску скорегованого на індекс інфляції підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме у сумі 14 962 414,03 грн.

Крім того, Прокурор і Департамент просили суд стягнути 2 880 830 грн. штрафних санкцій, які були визначені сторонами у Додатковій угоді № 1 і Додатковій угоді № 4 та 5 221 190 грн. пені, яка була нарахована за період з 30.06.2016 по 30.12.2016 за такою формулою: (13 323 6310*2,418/1,123)*0,1%*182.

Оскільки, сторони чітко визначили розмір штрафних санкцій у додаткових угодах, а Товариство зобов'язання щодо їх сплати не виконало, то первісні позовні вимоги щодо стягнення 2 880 830 грн. штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про стягнення пені у сумі 5 221 190 грн., то вони підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Умовами підпункту 4.1.2 пункту 4.1 Договору сторони визначили, що у разі прострочення строків сплати пайових внесків, забудовник сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від заборгованості пайового внеску, зазначеного у пункті 2.1 Договору за кожен день прострочення, яка нараховується протягом усього строку прострочення без будь-яких обмежень строків нарахування.

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України).

Отже, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Так, перевіривши здійснені Прокурором і Департаментом розрахунки пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні.

Судом встановлено, що Прокурором і Департаментом невірно визначено суму боргу пайового внеску скорегованого на індекс інфляції, на яку має бути нарахована пеня.

За розрахунком суду стягненню з Товариства підлягає 2 510 482,20 грн. пені за період з 30.06.2016 по 31.12.2016.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний визнається судом недоведеним, необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі щодо первісного позову, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи щодо первісного позову (з урахуванням апеляційної та касаційної інстанції) слід покласти на Прокурора та Товариство пропорційно розміру задоволених і відмовлених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до товариства з обмеженою відповідальністю Твінс про стягнення 43 789 900 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Твінс (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А; ідентифікаційний код 24748170) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 04633423) на бюджетний рахунок розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві (р/р 31517921700001, код банку 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код доходів 24170000): заборгованість зі сплати пайової участі скореговану на індекс інфляції у сумі 14 962 414 (чотирнадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 03 коп.; 2 510 482 (два мільйони п'ятсот десять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 20 коп. пені та 2 880 830 (два мільйони вісімсот вісімдесят тисяч вісімсот тридцять) грн. пені, визначеної у додатковій угоді від 05.05.2016 №4.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Твінс (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А; ідентифікаційний код 24748170) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 111 552 (сто одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. та 133 862 (сто тридцять три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. У задоволенні решти первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Твінс до заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання недійсним договору від 18.04.2008 № 218 відмовити повністю.

7. Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р 35215057011062) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Твінс (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. 1-3/2 літ. А; ідентифікаційний код 24748170) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 141 292 (сто сорок одну тисячу двісті дев'яносто дві) грн. 80 коп.

8. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.07.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук