Рішення

від 02.07.2018 по справі 916/957/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/957/17 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: ОСОБА_1,

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача (Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради): не з'явився,

від відповідача (ТОВ ,,Навіт» ): не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Навіт» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Заступник прокурора Одеської області (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - ОМР) до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі - Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Навіт» (далі - ТОВ ,,Навіт» ), в якому просить: визнати недійсним договір оренди комунального майна - берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 11 та № 12 другої черги ПЗС, укладений 27.10.2014 р. між Управлінням та ТОВ ,,Навіт» шляхом підписання сторонами удаваного правочину - договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 27.10.2014 р. № 05/с-2014; зобов'язати ТОВ ,,Навіт» повернути на користь ОМР берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 11 та № 12 другої черги ПЗС.

Під час розгляду справи Прокурором подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої просить: визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 05/с-14, укладений 27.10.2014 р. між Управлінням та ТОВ ,,Навіт» ; зобов'язати ТОВ ,,Навіт» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, між траверсом № 11 та № 12 другої черги ПЗС.

Уточнені позовні вимоги з посиланням на ст.ст.179,207 ГК України, ст.ст.11,203,215,216,235,627,1130 ЦК України, ст.ст.2,5,11,19 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» , ст.ст.25,60 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні» обґрунтовано тим, що оспорюваний договір є удаваним та укладений відповідачами для приховування іншого правочину - договору оренди комунального майна, який не відповідає законодавству.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 916/957/17 та призначено її до розгляду в засіданні суду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.06.2017 р. по справі № 916/957/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 27.10.2014 р. № 05/с-14 не містить ознак договору оренди та не є удаваним договором, а являється договором змішаного типу, який включає елементи як договору про спільну діяльність, так і договору підряду.

Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 30.06.2017 р. по справі № 916/957/17, останню направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що: суди необґрунтовано не взяли до уваги те, що договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 27.10.2014 р. № 05-с-14 вчинено з метою врегулювання відносин користування об'єктом комунальної власності для здійснення підприємницької діяльності; правочин, який вчинено сторонами при укладанні договору від 27.10.2014 р. № 05-с-14, спрямовано на приховання іншого правочину - договору оренди комунального майна, який вони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст.235 ЦК України; висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є передчасним; суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що договір від 27.10.2014 р. № 05-с-14 є договором про спільну діяльність, не надавали оцінку договору щодо відповідності останнього законодавству, що регулює правовідносини оренди комунального майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.03.2018 р. справу № 916/957/17 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Лічману Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2018 р. суддею Лічманом Л.В. прийнято справу № 916/957/17 до свого провадження, призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 23.04.2018 р.

Протокольними ухвалами Господарського суду Одеської області від 23.04.2018 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.05.2018 р., від 07.05.2018 р. - до 14.05.2018 р., від 14.05.2018 р. - до 16.05.2018 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2018 р. відмовлено ТОВ ,,Навіт» у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2018 р. господарським судом з власної ініціативи продовжено строк підготовчого провадження на п'ять днів до 30.05.2018 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2018 р. відмовлено ТОВ ,,Навіт» у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, оголошено перерву у судовому засіданні до 25.06.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 02.07.2018 р.

Учасники справи повідомлені про час і місце проведення судових засідань, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень, розписками їх представників та телефонограмами.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час нового розгляду справи Прокурор, ОМР позов підтримали, додатково вказавши на існування судової практики Верховного Суду по аналогічним справам, яка підтверджує правомірність заявлених вимог.

Управління проти задоволення позову не заперечило, в той час як ТОВ ,,Навіт» просило у позові відмовити.

Позиція товариства ґрунтується на тому, що під час попереднього розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій надали вірну оцінку правовідносинам між відповідачами. ТОВ ,,Навіт» звертає увагу суду на те, що, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд не визнав оспорюваний правочин недійсним, не дивлячись на наділення його відповідними повноваженнями, а також на те, що існує судова практика Верховного Суду по справі № 916/940/17, яка свідчить про неправомірність заявленого Прокурором позову. Окремо ТОВ ,,Навіт» вказує, що вимога про зобов'язання повернути майно ОМР не може бути задоволена, адже воно знаходиться на балансі Управління.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів представників учасників справи фактичним її обставинам та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

27.10.2014 р. між Управлінням та ТОВ ,,Навіт» (Підприємець) укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 05/с-14 (Договір), відповідно до умов якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одесі і для підтримання берегозахисної споруди в належному технічному стані (п.1.1 Договору).

Для реалізації спільного проекту сторони домовляються задіяти берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсом № 11 та № 12 другої черги ПЗС згідно схеми, що є невід'ємною частиною Договору (додаток № 1) (п.1.2 Договору).

Підприємець бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди: підпірна стінка загальною площею 30 погонних метрів (п.1.3 Договору).

Підприємець має право надавати послуги платного сервісу відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, у т.ч. послуги літнього кафе (п.1.4 Договору).

Берегозахисна споруда є власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, а Підприємцю надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов даного Договору. Право власності на берегозахисну споруду у повному обсязі залишається у територіальної громади м. Одеси, умови даного Договору не передбачають виникнення у Підприємця повного або часткового права власності на берегозахисну споруду, зазначену у п.1.2 даного Договору (п.п.1.5, 1.6 Договору).

Підприємець має право користуватися берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу згідно з цільовим призначенням берегозахисних споруд, в т.ч. надання послуг літнього кафе, згідно з умовами даного Договору, а також відповідно до Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затверджених ОМР, протягом строку, на який він укладений (п.2.4.1 Договору).

Договір укладено строком на 10 років та є чинним до 01.10.2024 р., у разі не припинення його дії у достроковому порядку, передбаченому п.2.2.3 даного Договору (п.6.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, спір стосується визнання недійсним укладеного між відповідачами договору як такого, що є удаваним.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Господарський суд зазначає, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

За змістом Договору на його підставі ТОВ ,,Навіт» фактично отримало право користування комунальним майном - берегозахисною спорудою у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів для здійснення його господарської діяльності (надання платних послуг оздоровчо-пляжного сервісу, в т.ч. з облаштуванням літнього кафе) (п.п.1.4, 1.5, 2.4.1 Договору).

Крім того згідно умов Договору сторони зобов'язались спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одесі, в зв'язку з чим ТОВ ,,Навіт» взяло на себе обов'язок виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів (п.п.1.1, 1.3 Договору).

Наявність наведених положень Договору, на думку ТОВ ,,Навіт» , свідчить про змішаний тип правочину, який містить елементи договорів підряду та спільної діяльності.

Між тим, відповідно до ст.837 ЦК України підрядні роботи виконуються підрядником за плату, а підрядник не набуває права користування об'єктом договору, тоді як відповідно до умов Договору ТОВ ,,Навіт» передано саме в користування берегозахисну споруду, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

При цьому умови Договору, якими передбачено обов'язки виконати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисної споруди, підпадають під ознаки ремонту орендарем об'єкта оренди, що врегульовано ст.776 ЦК України та ст.18-1 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» .

Що стосується існування в оспорюваному правочині ознак договору про спільну діяльність, то в цій частині потрібно зауважити, що згідно ч.1 ст.1130 ЦК України мета спільної діяльності не повинна суперечити закону, в той час як за Договором Управління як балансоутримувач, до обов'язків якого входить підтримання берегозахисної споруди у належному технічному стані, фактично передало її в користування ТОВ ,,Навіт» всупереч законодавчій забороні, встановленій ст.4 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» .

Таким чином, оспорюваний правочин між відповідачами спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з ч.1 ст.235 ЦК України.

Про удаваність Договору вказано в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 р., якою направлено дану справу на новий розгляд. Висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи за правилами ч.5 ст.310 ГПК України.

Враховуючи наведене та зміст ч.2 ст.235 ЦК України, до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна, зокрема, положення Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» .

Статтею 5 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

ОМР в силу ст.12 ЗК України уповноважена державою на розпорядження землями територіальної громади міста ОСОБА_1 та здійснює від імені та в інтересах територіальної громади міста ОСОБА_1 правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в т.ч. з правом передання об'єктів права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам на підставі ч.5 ст.60 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні» .

Однак за Договором Управлінням фактично передано в користування ТОВ ,,Навіт» об'єкт комунальної власності, не дивлячись на те, що за законодавством України така правомочність належить лише власнику - територіальній громаді, від імені та в інтересах якої діє позивач (ст.10 Закону України ,,Про місцеве самоврядування» ).

До того ж, як вже вказано вище, ст.4 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна» об'єкт спірного договору - берегозахисна споруда взагалі не може бути об'єктом оренди.

Відтак, Договір як орендна угода не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним за правилами ст.ст.203,215 ЦК України, тому позов Прокурора у цій частині підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.06.2018 р. по справі № 916/933/17. На підставі ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням того, що господарський суд дійшов висновку про наявність передумов для визнання оспорюваного правочину недійсним, позовна вимога про зобов'язання ТОВ ,,Навіт» звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стіни загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, між траверсом № 11 та № 12 другої черги ПЗС, теж підлягає задоволенню.

Доводи ТОВ ,,Навіт» , пов'язані з запереченням факту удаваності Договору, спростовуються вищезазначеним, а, отже, до уваги не приймаються.

Відносно посилань на судову практику Верховного Суду по справі № 916/940/17 потрібно вказати, що від висновку, зробленого по цій справі, суд касаційної інстанції відступив, що прямо закріплено в п.6.2.6 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.06.2018 р. по справі № 916/933/17.

Також господарський суд не погоджується з твердженнями ТОВ ,,Навіт» про те, що вимога про зобов'язання повернути майно ОМР не може бути задоволена, адже воно знаходиться на балансі Управління, оскільки Прокурор в прийнятій судом до розгляду заяві про зміну предмету позову просить зобов'язати ТОВ ,,Навіт» звільнити комунальне майно в порядку реституції, що цілком кореспондується з нормами цивільного законодавства України.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цієї норми процесуального закону, тієї обставини, що справа направлена на новий розгляд, того, що спір виник внаслідок неправомірних дій обох відповідачів, судові витрати у вигляду судового збору за подачу позову, апеляційних та касаційних скарг покладаються на відповідачів у рівній мірі.

Керуючись ст.ст.129,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин від 27.10.2014 р. № 05/с-14, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код 24760454) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Навіт» (65010, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 21-23, код 22477725).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Навіт» (65010, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 21-23, код 22477725) звільнити комунальне майно - берегозахисну споруду у вигляді підпірної стінки загальною площею 30 погонних метрів, що розміщена в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, друга черга ПЗС, між траверсами №№ 11 та 12 другої черги ПЗС.

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код 24760454) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код 03528552) 1600/одну тисячу шістсот/ грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову, 1760 /одну тисячу сімсот шістдесят/ грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, 1920/одну тисячу дев'ятсот двадцять/ грн. 00 коп. судового збору за подачу касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Навіт» (65010, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 21-23, код 22477725) на користь Прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код 03528552) 1600/одну тисячу шістсот/ грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подачу позову, 1760 /одну тисячу сімсот шістдесят/ грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, 1920/одну тисячу дев'ятсот двадцять/ грн. 00 коп. судового збору за подачу касаційної скарги.

Стягнути з Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код 24760454) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код 26597691) 1760/одну тисячу сімсот шістдесят/ грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, 1920/одну тисячу дев'ятсот двадцять/ грн. 00 коп. судового збору за подачу касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Навіт» (65010, м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 21-23, код 22477725) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код 26597691) 1760/одну тисячу сімсот шістдесят/ грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, 1920/одну тисячу дев'ятсот двадцять/ грн. 00 коп. судового збору за подачу касаційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 липня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман