Рішення

від 02.07.2018 по справі 804/1955/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Справа № 804/1955/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004431419 та №0004421419 від 23.02.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004431419 від 23.02.2018 року, яким ТОВ "Завод ЗБК" (код ЄДРПОУ 38988348) збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 319 557,00 грн. (213 038,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 106 519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004421419 від 23.02.2018 року, яким ТОВ "Завод ЗБК" (код ЄДРПОУ 38988348) збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 193 183,00 грн. (192 700,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 483,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області під час проведення перевірки за результатами якої складено Акт про проведення документальної позапланової перевірки № 26083/04-36-14-19/38988348 від 21.11.2017 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, згідно з якими фінансово-господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ ВП Патріот , ТОВ Рейвік ЛТД фактично не здійснювались, є необґрунтованими, оскільки реальність операцій підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Завод ЗБК була проведена з порушеннями, а саме надісланий платнику податків запит № 17916/10/04-36-14-09 від 04.08.2017 року щодо отримання податкової інформації містив вимогу лише стосовного одного контрагента, а саме - ТОВ ВП Патріот , проте перевірку ТОВ Завод ЗБК було проведено стосовно господарської діяльності з двома контрагентами - ТОВ ВП Патріот , ТОВ Рейвік ЛТД .

Ухвалою суду від 16 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

07 травня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що вироками Галицького районного суду м. Львова від 27.07.2015 року по справі № 461/10058/15-к та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 року по справі № 202/5765/16-к встановлені обставини щодо не проведення законної діяльності контрагентами позивача - ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ ВП Патріот , що в свою чергу свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Таким чином, первинні документи є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

14 травня 2018 року на адресу суду від ТОВ Завод ЗБК надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в адміністративному позові та зазначено, що відзив відповідача є безпідставним та необґрунтованим, дії відповідача під час проведення перевірки є неправомірними, первинні документи були надані під час перевірки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

23 травня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року було закрито підготовче провадження у справі № 804/1955/18 та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на реальність здійснення господарських операцій та на неправомірні дії відповідача щодо проведення перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, оскільки реальність господарських операцій не підтверджена, а дії відповідача під час перевірки відповідали нормам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 08.11.2017 року по 14.11.2017 року на підставі повідомлення від 03.11.2017 року № 2653 та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.11.2017 року № 6166-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Завод ЗБК (код ЄДРПОУ 38988348) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ВП Патріот (код ЄДРПОУ 37055456) за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року та ТОВ Рейвік ЛТД (код ЄДРПОУ 38921201) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 26083/04-36-14-19/38988348 від 21.11.2017 року (далі - Акт перевірки).

Висновками Акту перевірки встановлено порушення:

- пп. 14.1.27 і 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ Завод ЗБК занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 966 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ Завод ЗБК занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 191 734,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ Завод ЗБК занижено податок на додану вартість на загальну суму 213 038,00 грн., в т.ч.:

- липень 2015 року на суму 124 531,00 грн.;

- серпень 2015 року на суму 41 768,00 грн.;

- вересень 2015 року на суму 46 739,00 грн.

23 лютого 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0004431419, яким ТОВ Завод ЗБК збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 319 557,00 грн. (213 038,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 106 519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0004421419, яким ТОВ Завод ЗБК збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 193 183,00 грн. (192 700,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 483,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень та дій відповідача під час проведення перевірки є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 цього кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог Податкового кодексу України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, судом встановлено, що між ТОВ Завод ЗБК (Покупець) та ТОВ ВП Патріот (Постачальник) було укладено договір поставки № 15/07/15 від 15.07.2015 року (т. 1 а.с. 38-39).

У відповідності до умов вказаного договору Постачальник постачає та зобов'язується постачати Товар, а Покупець приймає та зобов'язується прийняти та сплатити Товар: металеві вироби в асортименті.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано такі копії:

- рахунки фактури № Па-0104 від 15.07.2015 року, № Па-0000154 від 31.07.2015 року, № Па-0113 від 20.08.2015 року, № Па-0109 від 12.08.2015 року, № Па-0108 від 10.08.2015 року (т. 1 а.с. 40, 96, 104, 105, 106);

- видаткові накладні № Па-0000151 від 21.07.2015 року, № Па-0000153 від 31.08.2015 року, № Па-0000153 від 01.09.2015 року (т. 1 а.с. 41, 99, 101);

- товарно-транспортні накладні № 935-1 від 31.07.2015 року, № 935-2 від 31.07.2015 року, № 1035-1 від 31.08.2015 року, № 1041-1 від 01.09.2015 року, № 894-1 від 21.07.2015 року (т. 1 а.с. 97, 98, 100, 102, 103).

Крім того, встановлено, що між ТОВ Завод ЗБК (Покупець) та ТОВ Рейвік ЛТД було досягнуто домовленість на поставку товару.

На підтвердження виконання умов домовленості позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано такі копії:

- рахунок фактуру № РВ-000054 від 12.06.2014 року на товар: натяжитель тролів, ролик, ізолятор текстильний, болт гайка шайба, з'єднувач пв-3 10мм 2, напрямна ролика м10 (т. 1 а.с. 42);

- видаткову накладну № РВ-0000001 від 18.06.2014 року (т. 1 а.с. 43);

- податкову накладну № 225 від 13.06.2014 року (т. 1 а.с. 163).

- Акт списання №0-0000001 від 28 червня 2014 року (т.1 а.с. 164).

Однак, з наданого рахунку-фактури та видаткової накладної не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що вказані первинні документи не визнані контролюючим органом як такі, що мають силу первинних документів, оскільки фактичного здійснення господарських операцій не відбувалось, що підтверджено вироками Галицького районного суду м. Львова від 27.07.2015 року по справі № 461/10058/15-к та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 року по справі № 202/5765/16-к.

З огляду на викладене встановлено, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2018 року, що набрав законної сили 30.11.2015 року, у кримінальній справі № 461/10058/15-к, визнано винною ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

З вказаного вироку вбачається, що маючи умисел на здійснення фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності та здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, невстановлені особи спільно із якими діяла ОСОБА_6, у відповідності до відведених ним ролей, протягом другої половини 2013 та першої половини 2014 років, достовірно знаючи, що придбавають підприємства без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, організували реєстрацію та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, так, зокрема: ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ - 38921201).

Так, ОСОБА_6 разом з невстановленими особами були виготовлені печатки суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ТОВ Рейвік ЛТД (ЄДРПОУ - 38921201), якими в подальшому завіряли завідомо неправдиві документи фінансово-господарської діяльності.

Так, рахунок фактура № РВ-000054 від 12.06.2014 року, видаткова накладна № РВ-0000001 від 18.06.2014 року, податкова накладна № 225 від 13.06.2014 року, засвідчена печаткою ТОВ Рейвік ЛТД .

Вироком суду встановлено, що у ТОВ Рейвік ЛТД фактично відсутні трудові ресурси, наймані працівники, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення статутної діяльності, а також офісні, складські та виробничі приміщення.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинила пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Крім цього, ОСОБА_6 вчинила пособництво у службовому підробленні, тобто складання і видачу службовими особами завідомо неправдивих офіційних документів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з умовами угоди про визнання винуватості обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю визнала свою винуватість у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім викладеного, судом встановлено, що вироком Індустріального районного суду від 02.11.2016 року, що набрав законної сили 05.12.2016 року, у кримінальній справі № 202/5765/16-к, визнано винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7, з метою ухилення від сплати податків було створено фіктивне підприємство ТОВ ВП Патріот .

Договір поставки № 15/07/15 від 15.07.2015 року між ТОВ Завод ЗБК (Покупець) та ТОВ ВП Патріот (Постачальник) було підписано від ТОВ ВП Патріот - ОСОБА_7

Згідно з умовами угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

З огляду на встановлені вироками суду обставини, які свідчать про те, що контрагенти позивача були створені з метою здійснення протиправної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій та оформленні на такі операції первинних документів з метою незаконного відображення таких операцій у податковій звітності задля безпідставного формування податкових зобов'язань, суд дійшов висновку щодо безпідставного формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями.

Такі обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Суд вважає наявними у даній справі підстави звільнення від доказування відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, за положеннями якої вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Судом здійснено комплексне дослідження усіх складових операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі №2а-15327/12/2670, постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі №2а-1870/5800/12, від 27.02.2018 року у справі № 813/3594/17.

З врахуванням викладеного вище, наявність у позивача первинних документів, виданих контрагентом, за умови факту нездійснення самої господарської операції не є достатніми доказами фактичного виконання даних поставок, тому суд приходить до висновку, що бухгалтерські документи, які надані позивачем в якості первинних, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення реальних господарських операцій.

Щодо посилання позивача на не вірний розрахунок по податку на прибуток за актом перевірки ТОВ Завод ЗБК від 21.11.2017 року 26083/04-36-14-19/38988348.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2014 року між ТОВ Завод ЗБК та ТОВ Рейвік ЛТД задекларовано господарські відносини на суму 6440,11 грн. (сума без ПДВ - 5366,76 грн., ПДВ 1073,35 грн.). Дану суму без ПДВ віднесено до витрат при розрахунку податку на прибуток. Сума донарахування по податку на прибуток - 5366,76 грн. * 18% (ставка податку) = 966,02 грн. Таким чином, відповідачем правомірно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Рейвік ЛТД у сумі 966,02 грн.

Щодо позовної вимоги ТОВ Завод ЗБК стосовно визнання протиправними дій ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки за результатами якої складено Акт про проведення документальної позапланової перевірки № 26083/04-36-14-19/38988348 від 21.11.2017 року, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, позивачем зазначено, що відповідачем всупереч приписам податкового законодавства було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Завод ЗБК по взаємовідносинах з ТОВ ВП Патріот та ТОВ Рейвік ЛТД , тоді як запит ГУ ДФС у Дніпропетровській області про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) № 17916/10/04-36-14-09 від 04.08.2017 року містить відповідні вимоги лише стосовно одного контрагента, а саме - ТОВ ВП Патріот . Крім того, позивачем зазначено про повторність проведення такої перевірки.

Разом з тим, суд зауважує на те, що оскільки перевірка позивача проведена, правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої податкової перевірки нівелюються. Відповідно до правової позиції Верхнього Суду викладеної у постанові від 10.05.2018 року (справа № 806/2127/16), позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки; в іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. В тому числі, слід зазначити, що предмети попередньої та даної перевірки є різними.

Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки за результатами якої складено Акт про проведення документальної позапланової перевірки № 26083/04-36-14-19/38988348 від 21.11.2017 року, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно достатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" (49051, м. Дніпро, вул. Курантська, 7, код ЄДРПОУ 38988348) до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004431419 та №0004421419 від 23.02.2018 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 липня 2018 року.

Суддя Н.В. Боженко