Постанова

від 15.11.2018 по справі 804/1955/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/1955/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року в адміністративній справі №804/1955/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ЗБК" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004431419 від 23.02.2018 року, яким ТОВ "Завод ЗБК" (код ЄДРПОУ 38988348) збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 319 557,00 грн. (213 038,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 106 519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004421419 від 23.02.2018 року, яким ТОВ "Завод ЗБК" (код ЄДРПОУ 38988348) збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 193 183,00 грн. (192 700,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 483,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області під час проведення перевірки за результатами якої складено Акт про проведення документальної позапланової перевірки № 26083/04-36-14-19/38988348 від 21.11.2017 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, згідно з якими фінансово-господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ ВП Патріот , ТОВ Рейвік ЛТД фактично не здійснювались, є необґрунтованими, оскільки реальність операцій підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами. Вказує, що позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Завод ЗБК була проведена з порушеннями, а саме надісланий платнику податків запит № 17916/10/04-36-14-09 від 04.08.2017 року щодо отримання податкової інформації містив вимогу лише стосовного одного контрагента, а саме - ТОВ ВП Патріот , проте перевірку ТОВ Завод ЗБК було проведено стосовно господарської діяльності з двома контрагентами - ТОВ ВП Патріот , ТОВ Рейвік ЛТД .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року в задоволенні адміністративний позову відмовлено.

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем по справі. Позивач просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши за наявними в матеріалах справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, їх правову оцінку та правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача, та ухвалення у справі іншої постанови про часткове задоволення заявлених позивачем вимог, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 08.11.2017 року по 14.11.2017 року на підставі повідомлення від 03.11.2017 року № 2653 та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.11.2017 року № 6166-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Завод ЗБК (код ЄДРПОУ 38988348) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ВП Патріот (код ЄДРПОУ 37055456) за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року та ТОВ Рейвік ЛТД (код ЄДРПОУ 38921201) за період з 01.06.2014 року по 30.06.2014 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 26083/04-36-14-19/38988348 від 21.11.2017 року.

Висновками Акту перевірки встановлено порушення:

- пп. 14.1.27 і 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ Завод ЗБК занижено податок на прибуток за 2014 рік у сумі 966 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ Завод ЗБК занижено податок на прибуток за 2015 рік у сумі 191 734,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) ТОВ Завод ЗБК занижено податок на додану вартість на загальну суму 213 038,00 грн., в т.ч.:

- липень 2015 року на суму 124 531,00 грн.;

- серпень 2015 року на суму 41 768,00 грн.;

- вересень 2015 року на суму 46 739,00 грн.

23 лютого 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення: №0004431419, яким ТОВ Завод ЗБК збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 319 557,00 грн. (213 038,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 106 519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0004421419, яким ТОВ Завод ЗБК збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 193 183,00 грн. (192 700,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 483,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність висновків контролюючого органу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За визначенням, наведеним в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

Стаття 134 ПК України визначає об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так, згідно з абз.1, 2 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Встановлено, що між ТОВ Завод ЗБК (Покупець) та ТОВ ВП Патріот (Постачальник) було укладено договір поставки № 15/07/15 від 15.07.2015 року (т. 1 а.с. 38-39).

У відповідності до умов вказаного договору Постачальник постачає та зобов`язується постачати Товар, а Покупець приймає та зобов`язується прийняти та сплатити Товар: металеві вироби в асортименті.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано такі копії:

- рахунки фактури № Па-0104 від 15.07.2015 року, № Па-0000154 від 31.07.2015 року, № Па-0113 від 20.08.2015 року, № Па-0109 від 12.08.2015 року, № Па-0108 від 10.08.2015 року (т. 1 а.с. 40, 96, 104, 105, 106);

- видаткові накладні № Па-0000151 від 21.07.2015 року, № Па-0000153 від 31.08.2015 року, № Па-0000153 від 01.09.2015 року (т. 1 а.с. 41, 99, 101);

- товарно-транспортні накладні № 935-1 від 31.07.2015 року, № 935-2 від 31.07.2015 року, № 1035-1 від 31.08.2015 року, № 1041-1 від 01.09.2015 року, № 894-1 від 21.07.2015 року (т. 1 а.с. 97, 98, 100, 102, 103).

Крім того, встановлено, що між ТОВ Завод ЗБК (Покупець) та ТОВ Рейвік ЛТД було досягнуто домовленість на поставку товару.

На підтвердження виконання умов домовленості позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано такі копії:

- рахунок фактуру № РВ-000054 від 12.06.2014 року на товар: натяжитель тролів, ролик, ізолятор текстильний, болт гайка шайба, з`єднувач пв-3 10мм 2, напрямна ролика м10 (т. 1 а.с. 42);

- видаткову накладну № РВ-0000001 від 18.06.2014 року (т. 1 а.с. 43);

- податкову накладну № 225 від 13.06.2014 року (т. 1 а.с. 163).

- Акт списання №0-0000001 від 28 червня 2014 року (т.1 а.с. 164).

Вказані договори за своїм змістом та суттю відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання умов договорів, з урахуванням додаткових угод до них, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені ними, підтверджено належним чином складеними документами, які в розумінні ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України є первинними.

Так, на підтвердження виконання вищевказаного договору товариством до перевірки контролюючому органу надані первинні документи: рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; рахунок фактуру; видаткову накладну;податкову накладну; акт списання.

Суд апеляційний суд вважає, що ці документи є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій поставки товару, надання послуг за вказаним договором руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Виписані вказаними контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх складення.

Документи, які містяться в матеріалах справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ ВП Патріот , ґрунтуються виключно на податковій інформації відносно ТОВ Рейвік ЛТД та ТОВ ВП Патріот , а також податковій інформації та наявності вироків Галицького районного суду м. Львова від 27.07.2015 року по справі № 461/10058/15-к та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 року по справі № 202/5765/16-к стосовно посадових осіб .

Згідно ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні. Ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, ця норма КАС України поширюється лише на ту особу, щодо якої постановлено вирок або прийнято постанову, а тому для суду є обов`язковими лише обставини щодо цієї особи, а не щодо інших.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи відповідача є помилковими, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачений обов`язок платника податків - покупця товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

І право платника податків - покупців товарів (робіт, послуг) на відображення в податковому обліку певних господарських операцій не залежить від виконання його контрагентами вимог податкового законодавства в частині подання звітності та сплати податків.

Позивач, як сторона за відповідним господарським договором, рівноцінний учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Відповідно до статті 62 конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 7 та 17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості. Згідно частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вищезазначене підтверджується практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року (заява № 803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року (заява № 3991/03) у справі БУЛВЕЄ АД проти Болгарії : рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії , в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги етапи надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захист права власності.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України не доведено обґрунтованості висновків, отже є помилковим висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно, податкові повідомлення-рішення №0004431419 від 23 лютого 2018 року, №0004421419 від 23 лютого 2018 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2018 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Завод ЗБК , а саме:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0004431419 від 23 лютого 2018 року, яким ТОВ "Завод ЗБК" збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 319 557, 00 грн. (за податковими зобов`язаннями 213 038,00 грн., і штрафні (фінансові) санкції 106 519,00 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004421419 від 23 лютого 2018 року, яким ТОВ "Завод ЗБК" збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 193 183,00 грн. (за податковими зобов`язаннями 192 700,00 грн., і 483,00 грн., штрафні (фінансові) санкції .

В частиння визанння протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області під час проведення перевірки за результатами якої складено Акт про проведення документальної позапланової перевірки за №26083/04-36-14-19/38988348 від 21 листопада 2017 року- відмовити

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник