Постанова

від 05.07.2018 по справі 200/6747/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/829/18 Справа № 200/6747/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. в інтересах держави в собі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурної-будівельної інспекції України та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_5 про визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, в обґрунтуванні якого посилалася на те, що між нею та ОСОБА_6 був укладений договір №10/01 від 10.01.2017, предметом якого є, надання послуги щодо консультації та виконання всіх необхідних дій, пов'язаних з реєстрацією права власності на автозаправочний комплекс. Згідно п. 4.2 вказаного Договору, ОСОБА_6 зобов'язався на протязі 7 календарних днів з дати підписання Договору сплатити грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Для забезпечення сплати грошових коштів за послуги був укладений договір поруки з ОСОБА_5 №10-01-17 від 10.01.2017. Свої обов'язки щодо сплати грошових коштів у розмірі 3000 грн. ОСОБА_6 не виконав, у зв'язку з чим позивач звернулася до суду та просила на підставі ст. 202, 526, 546 ЦК України стягнути солідарно зі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Вирішити питання судових витрат (а.с.2-3).

03 травня 2017 року, ОСОБА_6 звернувся з зустрічною позовною заявою про визнання права власності, в обґрунтування якої посилався на те, що 10.01.2017 між ним та ОСОБА_7 укладено договір №10/01 щодо реєстрації права власності позивача на автозаправочний комплекс, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, Донецьке шосе, 172А та належить йому на праві власності, як самочинне будівництво, яке було збудоване з дозволу користувача земельної ділянки. Відповідач не виконала своїх обов'язків за договором, оскільки поставила під сумнів наявність у нього права власності на вищевказане майно, а тому, відповідно до ст. 392 ЦК України, просив визнати за ним право власності на вказане майно та вирішити питання судового збору(а.с.22-24).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2017 року вищевказані вимоги об'єднано в одне провадження (а.с.45).

Ухвалою від 22 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів залишено без розгляду (а.с.46)

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_5 про визнання права власності - задоволено. Визнано право власності ОСОБА_6 на автозаправочний комплекс, який складається з будівлі операторної літ.А-1, загальною площею 147,1 кв.м., навісу літ.Б, навісу літ.В, №1-5,І,ІІ - споруд та знаходиться за адресою: м.Дніпро, Донецьке шосе, 172А. Визнано право власності ОСОБА_6 на автозаправочний комплекс, який складається з будівлі операторної літ.А-1, загальною площею 147,1 кв.м., навісу літ.Б, навісу літ.В, №1-5,І,ІІ - споруд та знаходиться за адресою: м.Дніпро, Донецьке шосе, 172А таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 640 грн. (а.с.38-50).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, перший заступник прокурора Дніпропетровської області Сосков Р. в інтересах держави в собі Дніпровської міської ради, Державної архітектурної-будівельної інспекції України та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вирішити питання судових витрат (а.с.82-88).

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, посилався на те, що рішенням про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушено інтереси власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном та інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської міської ради, які уповноваженні на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів та яких не залучено до участі у справі. Посилаючись на норми ст. 375, 376, 932 ЦК України, ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також ст. 33, 35, 60, 114, 212, 213 ЦПК України (2004 року), вважав рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Згідно п.9 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, однак не підтверджено жодним доказам наявним в матеріалах справи, що ОСОБА_6, з дозволу користувача земельної ділянки (кадастровий номер: 1210100000:04:207:0061) Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР-АГРО (договір оренди землі від 25.12.2013 року), цільовим призначенням якої є проектування та будівництво обслуговування автомобілів на 6 постів з адміністративно-побутовим блоком по Донецькому шосе, з придбаних за власні кошти матеріалів, власними силами здійснив будівництво автозаправочного комплексу.

Також судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно технічного паспорту від 22 грудня 2016 р. технічні характеристики нерухомого майна, яке було збудовано та знаходиться за адресою: м.Дніпро, Донецьке шосе, 172А є наступними: будівля операторної літ.А-1, загальною площею 147,1 кв.м., навіс літ.Б, навіс літ.В, №1-5, І, ІІ - споруди.

Технічний стан майна зазначений у висновку від 22 грудня 2016 року, зробленого експертом ОСОБА_8 (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серії АЕ №002751, зареєстрований у реєстрі 13.09.2013 року за №2633) згідно якого, будівельні роботи у будівлях виконані без порушень, які впливають на експлуатаційні характеристики будівлі, відповідають будівельним, пожарним та санітарним вимогам, автозаправочний комплекс придатний до експлуатації (а.с.25-31).

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як визначено ч. 1 ст. 39 Законі України Про регулювання містобудівної діяльності прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п. п. 2 п. 4 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою КМУ від 09.07.2014 № 294, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації).

Порушення інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України та державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради полягають в тому, що суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, порушив інтереси власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під спірним нерухомим майном, а також інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України як органу контролю та державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, які уповноважені на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Дніпровська міська рада, як власник самовільно забудованої земельної ділянки, всупереч вимогам ст. 33 ЦПК України (2004р.), не залучена до участі у справі в якості відповідача.

Також, судом першої інстанції не залучено до участі у справі і Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради як орган державного контролю у сфері містобудування.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача за зустрічним позовом, суд першої інстанції фактично вирішив питання щодо прав інших осіб, без їх залучення до справи.

Що відповідно до п. 4 ч.3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 суд застосував до спірних правовідносин положення ст. 328, ч. 3 ст. 376, ст. 392 ЦК України, які спірні правовідносини не регулюють та не можуть бути підставою для задоволення зустрічних позовних вимог.

Судом не застосовано до спірних правовідносин положення ч. 2, 3 ст. 331, ст. 375, 376 ЦК України та не надано жодної правової оцінки тому, що спірне нерухоме майно фактично є самовільним будівництвом та визнання права власності на нього можливе лише за умови введення його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Як визначено ч. ч. 5, 8 Законом України Про регулювання містобудівної діяльності датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровська міська рада (Дніпровська) 25 грудня 2013 року уклала договір оренди землі з ТОВ Інтер-Агро , за умовами якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове користування земельну ділянку загальною площею 0,1488 га, (кадастровий номер 1210100000:04:207:0061, для проектування та будівництва станції технічного обслуговування автомобілів на 6 постів з адміністративно-побутовим блоком по Донецькому шосе, яка знаходиться за адресою: по Донецькому шосе (Індустріальний район). Договір укладено на три роки (п.8). (а.с.35-38).

ОСОБА_6 не являвся ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки, на якій ним споруджено спірне нерухоме майно, що виключає можливість визнання за вказаною особою права власності на самочинно збудоване майно.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане виключно за особою, яка є власником чи користувачем земельної ділянки, на час винесення рішення суду.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р. в інтересах держави в собі: Дніпровської міської ради, Державної архітектурної-будівельної інспекції України та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради - задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2017 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_5 про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь прокуратури Дніпропетровської області судовий збір у розмірі 704 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: