Постанова

від 14.06.2018 по справі 821/1802/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1802/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О. за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року по справі за позовом Приватного підприємства "Югагроресурс Н" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Югагроресурс Н" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 03.08.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 637грн. та про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 85 159 грн., а також від 10.11.2016 року, яким зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 834 494 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з урахуванням висновків акту перевірки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Придбаний підприємством товар використаний у власній господарській діяльності та в подальшому реалізований споживачам. Позивач не зобов'язаний контролювати дії своїх контрагентів щодо дотримання останніми порядку ведення господарської діяльності та подання податкової звітності.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у Херсонській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі надав невірну правову оцінку встановленим обставинам справи, оскільки результати документальної позапланової перевірки вказують на те, що Підприємство у періоді, що перевірявся, не здійснювало операцій з придбання та використання товарів, робіт (послуг) зі своїми контрагентами.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство зазначило, що суд першої інстанції вірно встановив обставини у справі та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної фахівцями Головного управління ДФС у Херсонській області документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Югагроресурс Н", складено акт №62/21-22-14-06/36744815 від 14.06.2016 року, яким зафіксовано, що Підприємством в порушення вимог пп.134.1.1 п.134 ст.134; п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п. п. 186.1, 186.2 ст.186, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст.198, п.201.1 ст.201 п. 187.1 ст. 187 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 85 159 грн.; занижено суму податку на додану вартість на суму 30 587 грн.; завищено податкові зобов'язання (у межах податкового кредиту) на загальну суму 2 288 773 грн., завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 2 288 773 грн.

Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у тому, що в ході перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та подальшої реалізації товарів та послуг.

На підставі вищевказаного акту перевірки 03.08.2016 року та 10.11.2016 року Головним управлінням ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001231422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 85 159 грн.; №0001241422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 637, 15 грн.; №0001811422 про зменшення податкового кредиту на суму 1 834 494 грн. та податкових зобов'язань на суму 1 834 494 грн.

Законність наведених рішень є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Підприємством підтверджено реальність проведених у періоді, що перевірявся, господарських операцій, прийняті податковим органом за результатами за вказаної перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції вірним з огляду на наступне.

Відповідно до п. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

При цьому, за відсутності факту придбання товару, виконання робіт, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, ПП "Югагроресурс Н" мало господарські взаємовідносини з ПП "Лагуна - Біч", ТОВ "Континент Україна", СТОВ "Агроменеджмент", ТОВ "Агроресурс-Інвест", ТОВ "Лампочка".

При перевірці правомірності відображення позивачем в податковій звітності господарських відносин з ПП "Лагуна-Біч", конролючий орган встановив відсутність у контрагента позивача персоналу, матеріально-технічних та технологічних можливостей для здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання товару, а також відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування.

Крім цього податковий орган послався на кримінальне провадження, відкрите відносно службових осіб ТОВ "Кундан", в ході якого вилучено значну кількість печаток, серед яких є печатка ПП "Лагуна-Біч".

Обґрунтовуючи встановлення факту нереальності господарських операцій з вказаним контрагентом, відповідач в акті перевірки зазначив, що надані Підприємством видаткові накладні та товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, адже в них не зазначено повну адресу Підприємства, посади та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції покупця та продавця, місця навантаження та розвантаження товару, інформації про замовника послуг тощо. Також в акті перевірки зазначено, що даний контрагент за даними бази даних "Податковий блок" придбавав товари за іншою товарною номенклатурою, ніж той, який був реалізований позивачеві.

Зазначені обставини, за висновком податкового органу, свідчать про те, що ПП "Югагроресурс Н" безпідставно здійснило оформлення нереальної господарської операції з ПП "Лагуна - Біч" у червні 2015 року.

Аналогічного висновку щодо нереальності господарських операцій податковий орган дійшов і при перевірці правомірності відображення позивачем в податковій звітності господарських відносин із СТОВ "Агроменеджмент", з ТОВ "Континент Україна", з ТОВ "Агроресурс-інвест" та з ТОВ "Лампочка".

Так, аналізуючи реальність господарської операції із СТОВ "Агроменеджмент" з поставки овочей за договором від 01.06.2015 року №1/06, податковий орган, окрім підстав, наведених у доводах стосовно попереднього контрагента, зазначив, що слідчим управлінням ГУ ДФС у Херсонській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження відносно групи підприємств, які створили схему роботи з продажу фіктивного сільськогосподарського кредиту, до якої належить СТОВ "Агроменеджмент".

На думку податкового органу, укладений між СТОВ "Агроменеджмент" та ПП "Югагроресурс Н" договір поставки не опосередковувався реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

В акті перевірки також зазначено, що згідно даних інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок" та Єдиного державного реєстру податкових накладних (ЄДРПН) СТОВ "Агроменеджмент" не придбавало у спірний період овочі, крім цього не є платником ПДВ.

Перевіркою правомірності відображення позивачем в податковій звітності господарських відносин з ТОВ "Континент Україна" податковим органом встановлено відсутність ТОВ за місцезнаходженням, а також відповідного персоналу, матеріально-технічних та технологічних можливостей здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання товару, відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування.

За даними інформаційно-аналітичної системи "Податковий Блок" та даними ЄРПН не підтверджується факт здійснення на адресу позивача у вказаному періоді транспортних послуг. Крім того, зазначено, що 12.11.2015 року ТОВ "Континент Україна" анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Перевіркою правомірності відображення позивачем в податковій звітності господарських відносин з ТОВ "Агроресурс-інвест" податковий орган встановив, що у вересні, жовтні 2015 року позивач придбав у ТОВ соняшник, однак до перевірки не надав сертифікати якості, докази оплати перевезення товару, ТТН. Крім того, у постачальника цього товару не виявлено відповідні трудові та матеріальні ресурси, докази придбання або вирощування соняшника, а також подальшу її реалізацію.

Перевіркою правомірності відображення позивачем в податковій звітності господарських відносин з ТОВ "Лампочка" встановлено відсутність бухгалтерських документів, що підтверджують реалізацію цитрусовых фруктів, їх перевезення, та сертифікати якості. Надана до перевірки податкова декларація за грудень 2015 року містить неповне найменування платника податків. За січень 2016 року податкова декларація з ПДВ відсутня. Крім того, ТОВ відсутнє за податковою адресою.

Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження постачання товару та надання послуг, їх отримання та використання у господарській діяльності, а відтак, і реальності господарських операцій, відображених у податковій звітності ПП "Югагроресурс Н", позивач як в ході перевірки, так і під час розгляду справи в суді, надав відповідні договори, видаткові накладні, ТТН на перевезення товарів, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки, договори-заявки, які містять інформацію про маршрут, дату та адресу завантаження, кількості та обсягу вантажу, вид вантажу, найменування та адреса одержувача, вартість перевезення по маршруту, дату та місце вивантаження, марку авто, державний номер автомобіля, прізвища та ініціали водія; акти наданих послуг, які містять данні про їх вартість, найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та вартісному виразі), особистий підпис, який дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, наявні підписи представників виконавця і замовника, завірені відбитками печаток сторін.

Слід зазначити, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що за цими документами можливо встановити виконання умов договорів, укладених між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, виконання робіт, отримання товару, їх оплату, використання у власній господарській діяльності.

З вказаних документів вбачається найменування і вид робіт, товару, витрати, місце постачання товару і виконання робіт, їх об'єми, кількість, вартість, тобто фактичне виконання робіт та постачання товару.

В свою чергу, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

З приводу посилань апелянта на дані "Податкового блоку" та ЄРПН судова колегія погоджується з висновком суду першої інтенції, що різниця між товарами, що придбавались, та товарами, що реалізуються, є наслідком реалізації таких товарів в наступних звітних періодах.

Крім того, судова колегія вважає безпідставними доводи контролюючого органу на кримінальні справі, відкриті по відношенню до посадових осіб контрагентів позивача, оскільки за відсутності вироку суду вказані обставини не можуть підтверджувати незаконність господарських правовідносин.

Також, судова колегія звертає увагу, що в акті перевірки податковий орган не заперечує подальшу реалізацію придбаних у ПП "Лагуна-Біч", СТОВ Агроменеджмент Н", ТОВ "Лампочка" товарів ТОВ "Експасія", ТОВ-НВП "Аргон", ПП "Білла-Україна", ТОВ "Укр-Трейд", ТОВ "Альянс Маркет", ТЗОВ ТВК "Львівхолод", ТОВ "Альфа-Продукт", ТОВ "Восторг" .

Що стосується доводів контролюючого органу, що СТОВ "Агроменеджмент" не є платником ПДВ з 01.03.2015 року, судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки з вказаної дати підприємство не суб'єктом спец режиму, однак залишається ПДВ на загальних підставах.

З приводу доводів апелянта на відсутність у контрагентів позивача виробничих та трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань за укладеними правочинами, судова колегія зазначає, що відсутність власних трудових чи виробничих ресурсів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання відповідних зобов'язань третіх осіб. Для здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі не завжди потрібні власні основні засоби, транспорт, що відповідно, не є порушенням законодавства України.

З метою встановлення можливості виконання контрагентами позивача господарських операції з одержання (купівлі) товарів наявним трудовим ресурсом контролюючий орган має здійснити перевірку такого платника податків, однак дані про проведення таких перевірок відповідачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки не наведені дані щодо господарських операцій ПП "Югагроресурс Н" з контрагентами, які не підтверджені податковими накладними. до того ж діюче законодавство не передбачає вимог, за якими операції з поставки товару обов'язково мають оформлювалися сертифікатами якості товару.

Також судова колегія звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи наявний висновок судово-бухгалтерської експертизи №17-1119/1120 від 25.10.2017 року, відповідно до якого підтверджено документальну правомірність формування витрат та податкового кредиту ПП "Югагроресурс Н" за господарськими операціями з ПП "Лагуна-Біч", ТОВ "Континент України", СТОВ "Агроменеджмент", ТОВ "Лампочка".

В свою чергу, посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Крім того, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг/робіт правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Разом з цим, контрагенти позивача на момент операцій є діючими підприємствами, відомості у встановленому законом порядку про припинення їх діяльності та відсутність за місцезнаходженням не внесені, є платниками податку на додану вартість.

Податковим органом помилково не проведено аналіз реальності господарської діяльності платника податків на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, можливості підприємствами виконувати ті чи інші роботи, тощо.

Водночас, суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність ТТН є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів. Відсутність саме ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів (послуг) до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

В свою чергу, відсутність окремих реквізитів у первинних документах свідчить про порушення відомчих актів, але не спростовує наявність у підприємства відповідних господарських операцій.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства-постачальники ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень

Натомість, відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року по справі за позовом Приватного підприємства "Югагроресурс Н" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Турецька І.О.