Постанова

від 02.10.2018 по справі 821/1802/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №821/1802/16

адміністративне провадження №К/9901/57697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у складі судді Хом'якової В.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у складі суддів Косцової І.П., Стас Л.В., Турецької І.О. у справі № 821/1802/16 за позовом Приватного підприємства Югагроресурс Н до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Югагроресурс Н" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 серпня 2016 року №0001241422, №0001231422 та від 10 листопада 2016 року №0001811422, з мотивів безпідставності їх прийняття.

20 грудня 2017 року рішенням Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, задоволені позовні вимоги Підприємства, визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 03 серпня 2016 року № 0001241422, № 0001231422 та від 10 листопада 2016 року № 0001811422.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, з урахуванням Висновку судово-бухгалтерської експертизи від 25 жовтня 2017 року № 17-1119/1120, що позивачем підтверджено документально правомірність формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством "Лагуна-Біч", Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент України", СТОВ "Агроменеджмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лампочка", які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

30 липня 2018 року податковим органом подано касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

22 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 03 серпня 2018 року та витребувано справу №821/1802/16 із Херсонського окружного адміністративного суду.

Відзив від Підприємства на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надійшов, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

12 вересня 2018 року матеріали справи №821/1802/16 надійшли до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36744815, перебуває на податковому обліку з 30 жовтня 2009 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у травні-червні 2016 року проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства, результати якої викладені в акті від 14 червня 2016 року №62/21-22-14-06/36744815, яким встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік в сумі 85 159 грн., занижено суму податку на додану вартість на суму 30 587 грн., завищено податкові зобов'язання (у межах податкового кредиту) на загальну суму 2 288 773 грн., завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 2 288 773 грн. (далі - акт перевірки).

03 серпня 2016 року та 10 листопада 2016 року керівником податкового органу згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001231422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 85 159 грн., №0001241422 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 637, 15 грн., №0001811422 про зменшення податкового кредиту на суму 1 834 494 грн. та податкових зобов'язань на суму 1 834 494 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень пункту 44.1 статті 44, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16 липня 1999 року, з огляду на який дійшли узагальнюючого висновку про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. За відсутності факту придбання товару, виконання робіт, за наявності формально оформлених первинних документів, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат або податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся, Підприємство мало господарські взаємовідносини з Приватним підприємством "Лагуна - Біч", Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент Україна", СТОВ "Агроменеджмент", Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-Інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лампочка".

Впродовж усіх судових засідань доводи податкового органу є незмінними, стосовно всіх контрагентів, контролюючий орган посилається на відсутність у контрагента позивача персоналу, матеріально-технічних та технологічних можливостей для здійснення перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання товару, а також відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування, наявність кримінального провадження, відкритого відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Кундан", в ході якого вилучено значну кількість печаток, серед яких є печатка Приватного підприємства "Лагуна-Біч", надані Підприємству видаткові накладні та товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Реальність господарської операції із СТОВ "Агроменеджмент" з поставки овочів за договором від 01 червня 2015 року податковий орган доводить фактом досудового розслідування в рамках кримінального провадження відносно групи підприємств, які створили схему роботи з продажу фіктивного сільськогосподарського кредиту, до якої належить це Товариство, факт того, що воно не придбавало у спірний період овочі, не є платником податку на додану вартість, надаючи оцінку у цій частині суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство (контрагент позивача) втратив статус суб'єкту спец режиму, однак залишається платником податку на додану вартість на загальних підставах.

Стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Україна" податковим органом встановлено відсутність цього Товариства за місцезнаходженням, відсутність даних, що підтверджували б придбання та надання послуг з транспортування, зазначено про те, що 12 листопада 2015 року цьому Товариству анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-інвест" податковий орган встановив, що у вересні, жовтні 2015 року позивач придбав у нього соняшник, однак до перевірки не надав сертифікати якості, докази оплати, перевезення товару, ТТН.

Стосовно відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лампочка" встановлено відсутність бухгалтерських документів, що підтверджують реалізацію цитрусових фруктів, їх перевезення, та сертифікати якості та відсутність за податковою адресою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством в ході перевірки, та під час розгляду справи в суді, надані відповідні первинні документи зокрема, видаткові накладні, ТТН на перевезення товарів, податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, розрахунки, договори-заявки, які містять інформацію про маршрут, дату та адресу завантаження, кількість та обсяг вантажу, вид вантажу, найменування та адресу одержувача, вартість перевезення по маршруту, дату та місце вивантаження, марку авто, державний номер автомобіля, прізвища та ініціали водія, акти наданих послуг, які містять дані про їх вартість, найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та вартісному виразі), особистий підпис, який дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, наявні підписи представників виконавця і замовника, завірені відбитками печаток сторін.

Під час перевірки податковим органом встановлена та судами попередніх інстанцій підтверджена подальша реалізація придбаних товарів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки, долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами, та Висновком судово-бухгалтерської експертизи від 25 жовтня 2017 року №17-1119/1120 підтверджено документальну правомірність формування Товариством витрат та податкового кредиту, рух придбаного позивачем товару за взаємовідносинами з кожним із чотирьох контрагентів.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що здійснення позивачем торговельної діяльності не завжди пов'язане з необхідністю наявності основних засобів та значної кількості трудових ресурсів, відсутність в окремих випадках ТТН не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а відсутність окремих реквізитів у первинних документах за оцінкою їх в сукупності не спростовує здійснення підприємством відповідних господарських операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (послуг) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 821/1802/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер