Рішення

від 06.07.2018 по справі 473/926/18

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/926/18

РІШЕННЯ

іменем України

"06" липня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання Ніколаєнко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 року позивач ОСОБА_1, яка є спадкоємцем за заповітом після смерті 27.06.2015 року ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, який є спадкоємцем за законом першої черги, про визнання права власності на земельні ділянки площею 3,1949 га, кадастровий номер: 4822080800:13:000:0091 та площею 1,8261 га, кадастровий номер: 4822080800:15:000:0209, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Бузької сільської ради Вознесенського району та належать згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК №013735 виданого 31.08.2004 року Вознесенською районною державною адміністрацією спадкодавцю.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що вона прийняла спадщину після смерті 27.06.2015 року ОСОБА_3шляхом подачі заяви в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини, відповідач в судовому порядку оспорював заповіт, але рішенням суду в позові йому було відмовлено.

Посилаючись на те, що в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки немає можливості через розбіжності в написанні дати народження спадкодавця у заповіті (26.09.2006 року) та в документах про державну реєстрацію актів цивільного стану померлої (28.09.2006 року), позивач просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 27.06.2015 року померла ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Позивач є спадкоємцем за заповітом, відповідач ОСОБА_2 - спадкоємцем за законом першої черги згідно зі статтею 1261 ЦК України.

Згідно заповіту складеного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідченого 17.07.2009 року приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу ОСОБА_4 її майно - земельну ділянку площею 3,19 га та площею 1,83 га, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Бузької сільської ради Вознесенського району успадковувала ОСОБА_1.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 25.10.2017 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним - відмовлено.

Згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Позивач прийняла спадщину після смерті 27.06.2015 року ОСОБА_3шляхом подачі заяви в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Враховуючи, що заповіт було складено 17.07.2009 року ОСОБА_3 , її дата народження була зазначена 26 вересня 1926 рік (по даним паспорту), яка не відповідає даті народження вказаній в свідоцтві про народження - 28 вересня 1926 рік, але прізвище , ім'я, по батькові, місце народження є ідентичними, то на думку суду, воля спадкодавця була спрямована саме на розпорядження земельними ділянками на користь ОСОБА_1.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 оспорюючи вказаний заповіт підтверджував, що він складений від імені його матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, за життя спадкодавець набув право власності на земельні ділянки і тому спадкоємець також набуває право власності в порядку спадкування за заповітом в судовому, а не в нотаріальному порядку.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті 27 .09.2015 року ОСОБА_3 на земельні ділянки, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області площею 3,1949 га, кадастровий номер: 4822080800:13:000:0091 та площею 1,8261 га, кадастровий номер: 4822080800:15:000:0209, які належали згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК №013735 виданого 31.08.2004 року Вознесенською районною державною адміністрацією ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Суддя: О.Є. Старжинська