Рішення

від 27.06.2018 по справі 382/1832/17

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1832/17

Провадження № 2/382/117/18

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Яготинська районна державна нотаріальна контора, м. Яготин, вул. Незалежності, 116 про встановлення факту постійного проживання, про визнання права власності на спадкове майно, про зобов'язання нотаріуса внести зміни до свідоцтва про право на спадщину та про скасування рішення про державну реєстрацію,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Яготинська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання, про визнання права власності на спадкове майно, про зобов'язання нотаріуса внести зміни до свідоцтва про право на спадщину та про скасування рішення про державну реєстрацію, в котрому після зміни предмета та підстав позову зазначено, що 30 квітня 2013 року померла ОСОБА_5. Після її смерті залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 0,3587 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 2,77 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 5,5399 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. В силу ст. 1261 ЦК України він є спадкоємцем першої черги за законом, Іншою спадкоємицею є відповідачка по даній справі. В передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він не звертався, однак вважає, що прийняв спадщину після смерті матері, так як постійно проживав разом з нею однією сім'єю по день її смерті. З інформаційного ОСОБА_6 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що … відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину… Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї… .Крім того, з огляду судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається: ухвала від 2 листопада 2016 року справа № 640/11391/15-ц: колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що позивач дійсно на час смерті ОСОБА_5 постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1, а також і надалі проживає за вказаною адресою, за якою знаходяться його особисті речі, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини. - ухвала від 30 травня 2016 року справа № 453/1463/15: судом встановлено, що житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_2 належав ОСОБА_5, який проживав разом із своєю дружиною - ОСОБА_6 Після смерті чоловіка ОСОБА_6 продовжує проживати у вказаному будинку, а отже вважається такою, що прийняла спадщину. Однак, нещодавно йому стало відомо, що відповідачкою по справі було одержано свідоцтво про право на спадщину на все майно померлої матері. Як з'ясувалося з витребуваної судом спадкової справи, відповідачка успадкувала вищевказане спадкове майно згідно заповіту, посвідченого секретарем Супоївської сільської ради від 23 травня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 9. Проте, не зважаючи на заповіт, вважає, що на підставі ст. 1241 ЦК України, він має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на момент смерті матері був пенсіонером, тобто, непрацездатною особою. Разом з тим, під час його звернення до відповідачки з проханням надати згоду на внесення змін до даних свідоцтв в силу ч.1 ст. 1300 ЦК України, остання відмовляться її надати згоду на внесення змін до даних свідоцтв про право на спадщину, які були отримані нею 5 та 7 лютого 2014 року на все спадкове майно, в зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду для захисту своїх спадкових прав. Просив встановити, що він постійно проживав разом із своєю матір'ю ОСОБА_5, яка померла 30 квітня 2013 року, по день її смерті, тобто на час відкриття спадщини, визнати за ним право власності на спадкове майно, зобов"язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтв про право на спадщину, виданих 5 лютого та 7 лютого 2014 року та скасувати рішення про державну реєстрацію.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідачка та її представник проти позову заперечували з наступних підстав.

Вважають, що на момент зверенння до суду, позивачем помилково або навмисно було приховано факт прийнятття ОСОБА_4 спадщини на підставі заповіту, посвідченого 23 травня 2011 року секретарем Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області ОСОБА_7 (реєстровий № 8), відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно своїй дочці-Літош ОСОБА_8, спадкове майно отримано ОСОБА_4 у встановленому законом порядку, про що власне й було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом. За таких обставин, зазначені фактичні дані в повному обсязі спростовують позовні вимоги ОСОБА_3 та не доводять порушення його спадкових прав. Просили у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою, в котрій просив розглянути справу у його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В силу ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ч. 2, ч. 3 ст. 1300 ЦК України на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених ч. 2, ч. 3 цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за №7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Відповідно до роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст.1241 ЦК України, є вичерпний і розширеного тлумачення не потребує.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Так, книга шоста ЦК України не містить норм, відповідно до яких можливе застосування такого захисту цивільних прав та інтересів, як позбавлення, скасування обов'язкової частки в спадщині. Відповідно до норм ст. 1224 ЦК України особа, в тому числі спадкоємець, який має право на обов'язкову частку в спадщині, може бути усунена від права на спадкування тільки у випадках передбачених законом.

Спадкування обов'язкової частки в спадщині здійснюється на підставах встановлених законом, шляхом прийняття спадщини в порядку, передбаченому статтями 1268-1269 ЦК України.

Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від змісту заповіту, отже рішення суду про визнання недійсним заповіту в частині, що порушує права спадкоємця на обов'язкову частку в спадщині, не вимагається.

З показів свідка ОСОБА_9 даних в судовому засіданні вбачається, що він знайомий із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом тривалого часу, знав також і їх померлу матір ОСОБА_5 , він проживає по сусідству з позивачем, товаришує з ним. Позивач постійно проживав в будинку померлої матері в с. Озерне Яготинського району Київської області до дня її смерті та проживає там на даний час. З останнім він рибалить, постійно зустрічається з ним в магазині, на вулиці, на базарі.

З показів свідка ОСОБА_10 даних в судовому засіданні вбачається, що з 1999 року він живе в с. Озерне Яготинського району, є сусідом позивача та знайомий з ним та його сім"єю протягом тривалого часу. Матір позивача померла років 4-6 тому. На день смерті матері позивача, останній проживав разом з матір"ю та сестрою ОСОБА_4 Позивач побудував теплицю, обробляв разом з усіма городи. Позивач проживає в селі протягом останніх 9-10 років.

З показів свідка ОСОБА_11 даних в судовому засіданні вбачається, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_1. Коли батьки позивача були живі, то він приїздив до них. З 2009 року ОСОБА_3 проживав у с. Озерне. Позивач встановив нові вікна у будинку, допомогав зробити загорожу. Вона знає сім"ю позивача. ОСОБА_3 проживав разом з братом, матір"ю та сестрою ОСОБА_4. До дня смерті матері він доглядав за нею, проживав разом з сім"єю та проживав у будинку після її смерті.

З показів свідка ОСОБА_12 даних в судовому засіданні вбачається, що позивач є її батьком. До 2008 року він працював у Росії, а з 2009 року її батько постійно жив у будинку матері.

З показів свідка ОСОБА_13 даних в судовому засіданні вбачається, що він працює сільським головою . 30.04.2013 року померла ОСОБА_5 Вона на день смерті проживала разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Він видавав довідку про те, що позивач проживав разом з матір"ю. Вказану довідку він склав після того, як особисто з"ясував ці обставини у сусідів та інших мешканців села, в тому числі депутата ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_16, та інших.

З показів свідка ОСОБА_17 даних в судовому засіданні вбачається, що коли була жива матір сторін, вони проживали разом. Позивач до дня смерті матері проживав постійно у її будинку. Вона постійно його зустрічала біля магазину, де він торгував рибою, бачила, як він їздив на скутері. Останній був присутній на похоронах матері.

З показів свідка ОСОБА_18 даних в судовому засіданні вбачається, що вона проживає навпроти будинку матері позивача. Останній приїзжав до матері періодично. Зі слів позивача, він проживав у Росії. За декілька днів до смерті матері, останній приїхав в її будинок та залишився там проживати.

Свідок ОСОБА_19 надав покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_20, доповнивши, що позивач зловживав спиртним.

З показів свідка ОСОБА_21 даних в судовому засіданні вбачається, що він є троюрідним братом позивача та йому відомо, що ОСОБА_3 переїхав до будинку матері весною 2013 року. Останній жорстоко поводився із матір"ю, обзивав її, бажав її смерті.

В судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2013 року померла матір позивача ОСОБА_5, (свідоцтво про смерть, а.с.10, копія свідоцтва про народження позивача, а.с.11). Після смерті останньої залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 0,3587 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 2,77 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 5,5399 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, (державний акт на право приватної власності на землю серія III-КВ № 095528, державний акт на право власності на земельну ділянгку серія ЯМ № 491186, технічний паспорт на житловий будинок № 69 по вул. Першотравнева в с. Озерне Яготинського району Київської області, а.с.70-72, копія свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за № 69 по вул. Першотравнева в с. Озерне Яготинського району Київської області від 22 лютого 2007 року, згідно котрого вказаний будинок належить ОСОБА_5 та ОСОБА_22 в рівних частках. Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а.с.73-74, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 891417, а.с. 81 матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5, та інше спадкове майно, відносно котрого позивач не ставить позовні вимоги. В силу ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері, іншою спадкоємицею є відповідачка по даній справі, свідоцтво про народження, (а.с.33 матеріалів спадкової справи). В передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини позивач не звертався, однак прийняв спадщину після смерті матері, так як постійно проживав разом з нею по день її смерті за адресою: с. Озерне Яготинського району Київської області, вул. Першотравнева, 69, без реєстрації, (довідка Супоївської сільської ради, а.с.13-14). 23 травня 2011 року матір позивача ОСОБА_5 склала заповіт на користь своєї доньки ОСОБА_4 (а.с. 36 матеріалів спадкової справи), згідно котрого все своє майно заповідала відповідачці. 25 жовтня 2013 року відповідачка звернулася до Яготинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини післі смерті матері, як спадкоємиця за заповітом, (а.с. 24 матеріалів спадкової справи). 5 лютого 2014 року та 7 лютого 2014 року державним нотаріусом Яготинської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,5399 га, на земельну ділянку площею 2, 7700 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області, на земельну ділянку площею 0,3587 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області та на житловий будинок за № 69 по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області, (а.с. 64, 77,78 матеріалів спадкової справи).

На день смерті матері, позивач був пенсіонером, тобто непрацездатною особою, а тому в силу ст. 1241 ЦК України, він має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті матері.

Дійшовши такого висновку, суд приймає до уваги наступне.

Судова практика (рішення Конституційного суду України від 11 лютого 2014 року (справа № 1-1/2014) виходить з того, що за своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії особі на обов"язкову частку у спадщині. Право на обов"язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, пловину частки яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов"язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 Кодексу).

ОСОБА_8, принцим свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин. Однак, застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 Кодексу, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом. Перелік осіб, які мають право на обов"язкову частку у спадщині, встановлений указаними положеннями Кодексу, є вичерпним і дає підстави віднести цих осіб до членів сім"ї чи найбличючих родичів спадкодавця.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 11 лютого 2014 року (справа № 1-1/2014) у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 ЦК України зміст поняття "повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абзаці першому частини першої статті 1241 ЦК України щодо права на обов"язкову частку у спадщині, грунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 СК України, відносить до категорії "непрацездатні" інвалідів I, II, III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття "непрацездатний".

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі за конституційним зверенням громадянина ОСОБА_23 6 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 1241 ЦК України зміст поняття "повнолітні непрацездатні діти", що використовується в абз.1 ч.1 ст. 1241 ЦК України щодо права на обов"язкову частку у спадщині, грунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 СК України, яка відносить до категорії "непрацездатні" інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття "непрацездатний". Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни-особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв"язку з втратою годувальника. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, -за списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місцт-після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них-не менше 12 років 6 місячців на зазначених роботах. Тобто, для осіб, які мають право на пільгову пенсію, пенсійний вік скорочений, (ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 червня 2014 року № 6-рп/2014 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_24 щодо офіційного тлумачення словосполучення "пенсіонерів по старості", яке міститься в абзаці шостому статті 125 Житлового кодексу Української РСР (справа № 1-2/2014) роз"яснив, що словосполучення "пенсіонерів по старості" необхідно розуміти так, що до пенсіонерів по старості, крім осіб, яким згідно з законодавством України призначено пенсію за віком, віднесено також інших осіб, що вийшли на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV зі змінами, зокрема, на підставі статті 55 ЗУ "Про статусі і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХII зі змінами.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є особою пенсійного віку, а тому, він має право на обов"язкову частку у спадщині після смерті матері, що становить 1/4 спадкового майна.

Показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_18, ОСОБА_19 суд прийняти до уваги не може, оскільки вказані свідки явно негативно характеризували особу позивача, що свідчить про наявність неприязних стосунків між ними, в зв"язку з чим у суду виникли сумніви у неупередженості показів зазначених свідків. Крім цього, вони спростовуються показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_25, які суд знаходить послідовними та несуперечливими.

Верховний Суд України у постанові від 28 лютого 2018 року (справа № 633/344/16-ц роз"яснив, що у статті 3 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце перебування особи-це адміністративно- територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання-житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, вйськові частини.

Таким чином, що місце проживання особи необхідно відрязняти від місця перебування фізичної особи, тобто, того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

За змістом пунктів 3.21,3.22 глави 10 розілу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються аким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 11270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Згідно статті 2 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець не пов"язує місце відкриття спадщини з місцем реєстрації спадкодавця, а відповідно до статті 1221 ЦК України ототожнює його з останнім місцем його проживання, яке може знаходитися поза межами його реєстраційного обліку.

При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема, за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Постанова Верховного суду України від 21 березня 2018 року (справа № 537/1334/17 ) містить роз"яснення, що у разі перебування у особи у власності більше, ніж однієї квартири, вона позбавлена можливості бути зареєстрована у кожній з них, оскільки наведене не передбачено чинним законодавством, тоді як особа може проживати в будь-якому належному їй приміщенні без наявності на те реєстрації, що не суперечить її праву на вільний вибір місця проживання.

Таким чином, судом на підставі наявних у справі довідок Супоївської сільської ради, (а.с.13-14), показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12 встановлено, що з 2009 року по день смерті ОСОБА_5 позивач постійно проживав без реєстрації за адресою: с. Озерне Яготинського району Київської області, вул. Першотравнева, 69, разом із матір"ю на час відкриття спадщини, а тому є таким, що прийняв спадщину після смерті матері.

Суд також не може прийняти до уваги посилання представника відповідача в підтвердження своїх заперечень на Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов"язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, оскільки вони носять рекомендаційний характер та суперечать рішенню Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року (справа № 1-1/2014 року) та рішенню Конституційного Суду України від 11 червня 2014 року (справа 1-2/2014).

Враховуючи вищевикладені обставини, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги грунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 81,259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1218,1241, 1268 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог: Яготинська районна державна нотаріальна контора, м. Яготин, вул. Незалежності, 116 про встановлення факту постійного проживання, про визнання права власності на спадкове майно, про зобов'язання нотаріуса внести зміни до свідоцтва про право на спадщину та про скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_3 постійно проживав разом із своєю матір'ю ОСОБА_5, яка померла 30 квітня 2013 року, по день її смерті, тобто на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області. Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов'язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 7 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-43, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_4, на 3/4 частки та видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно-3/4 частини земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області. Зобов'язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 7 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-38, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_4, на 3/4 частки та видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно- 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області. Зобов'язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 5 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-31, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_4, на 3/4 частки та видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно-3/4 частини земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов'язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 5 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-24, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_4, на 3/4 частки та видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно-3/4 частини земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер № 10728904 від 07.02.2014 року, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області за ОСОБА_4 (реєстраційний запис об'єкта нерухомого майна 288013232255; номер запису про право власності 4598669). Скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер № 10726204 від 07.02.2014 року щодо державної реєстрації житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по вул. Першотравнева, 69 в с. Озерне Яготинського району Київської області за ОСОБА_4 (реєстраційний запис об'єкта нерухомого майна 287942732255; номер запису про право власності 4597489). Скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер № 10659106 від 05.02.2014 року, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за ОСОБА_4 (реєстраційний запис об'єкта нерухомого майна 286128832255; номер запису про право власності 4570502).

Скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер № 10655878 від 05.02.2014 року, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за ОСОБА_4 (реєстраційний запис об'єкта нерухомого майна 286044032255; номер запису про право власності 4569261).

Повне рішення виготовлене 7 липня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Київської області через Яготинський районний суд Київської області.

Суддя Литвин Л.І.