Постанова

від 27.05.2020 по справі 382/1832/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2020року

м. Київ

справа № 382/1832/17-ц

провадження № 61-47147св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Яготинська районна державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Яготинська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання, визнання права власності на спадкове майно, зобов`язання нотаріуса вчинити певні дії та скасування рішення про державну реєстрацію.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,3587 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,77 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 5,5399 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. В силу статті 1261 ЦК України він є спадкоємцем першої черги за законом, іншою спадкоємицею є ОСОБА_2 . У передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він не звертався, проте вважає, що прийняв спадщину після смерті матері, так як постійно проживав разом з нею однією сім`єю до дня її смерті.

Разом з тим відповідач одержала свідоцтво про право на спадщину на все майно померлої матері. Як з`ясувалося з витребуваної судом спадкової справи, відповідач успадкувала спадкове майно на підставі заповіту, посвідченого секретарем Супоївської сільської ради від 23 травня 2011 року та зареєстрованого в реєстрі за № 9. Проте, не зважаючи на заповіт, він вважає, що на підставі статті 1241 ЦК України, він має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на момент смерті матері був пенсіонером, тобто, непрацездатною особою. Під час його звернення до ОСОБА_2 із проханням надати згоду на внесення змін до свідоцтв у силу частини першої статті 1300 ЦК України, остання відмовляться надати згоду на внесення змін, у зв`язку з чим він вимушений звернутись до суду для захисту своїх спадкових прав.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив встановити, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня її смерті, тобто на час відкриття спадщини. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов`язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-43, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 ; зобов`язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-38, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; зобов`язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-31, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; зобов`язати Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-24, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер від 07 лютого 2014 року № 10728904, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 288013232255; номер запису про право власності 4598669). Скасувати рішення про державну реєстрацію від 07 лютого 2014 року індексний номер № 10726204, щодо державної реєстрації житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 287942732255; номер запису про право власності 4597489). Скасувати рішення про державну реєстрацію від 05 лютого 2014 року індексний номер № 10659106, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 286128832255; номер запису про право власності 4570502). Скасувати рішення про державну реєстрацію від 05 лютого 2014 року індексний номер № 10655878, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 286044032255; номер запису про право власності 4569261).

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 27 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав разом із своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня її смерті, тобто на час відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов`язано Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-43, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 ; зобов`язано Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-38, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 ; зобов`язано Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-31, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; зобов`язано Яготинську районну державну нотаріальну контору внести зміни до свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2014 року, реєстровий номер 2-24, виданого Яготинською районною державною нотаріальною конторою, шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину, змінивши цілу частку спадкового майна, що успадкувала ОСОБА_2 , на 3/4 частини та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 3/4 частини земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області. Скасовано рішення про державну реєстрацію індексний номер від 07 лютого 2014 року № 10728904, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 0,3587 га, кадастровий номер 3225587403:02:005:0010, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 288013232255; номер запису про право власності 4598669). Скасовано рішення про державну реєстрацію від 07 лютого 2014 року індексний номер № 10726204, щодо державної реєстрації житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 287942732255; номер запису про право власності 4597489). Скасовано рішення про державну реєстрацію від 05 лютого 2014 року індексний номер № 10659106, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 2,77 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0022, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 286128832255; номер запису про право власності 4570502). Скасовано рішення про державну реєстрацію від 05 лютого 2014 року індексний номер № 10655878, щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 5,5399 га, кадастровий номер 3225587400:06:008:0025, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області за ОСОБА_2 (реєстраційний запис об`єкта нерухомого майна 286044032255; номер запису про право власності 4569261).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на день смерті ОСОБА_3 , позивач був пенсіонером, тобто непрацездатною особою, а тому, в силу статті 1241 ЦК України, він має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері.При цьому, відсутність реєстрації спадкодавця за останнім його місцем проживання, зокрема, за місцем проживання спадкоємця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів. Посилання відповідача на Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки вони носять рекомендаційний характер та суперечать рішенню Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року (справа № 1-1/2014 року) та рішенню Конституційного Суду України від 11 червня 2014 року (справа 1-2/2014).

Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтва про право на спадщину та про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України, вбачається, що у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку (для чоловіків - 60 років), але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов`язкову частку у спадщині не виникає. З 01 жовтня 2011 року набрав чинності прийнятий 08 липня 2011 року Закон України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668- VI, відповідно до положень якого, починаючи з 2013 року, для чоловіків загальний рік виходу на пенсію поступово збільшується до 62 років за такою схемою: 60 років 6 місяців - які народилися з 01 січня 1953 року по 01 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 01 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Таким чином, для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальний пенсійний вік становив 61 рік, якого він на момент відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг, оскільки на час відкриття спадщини йому виповнилося 58 років, та, відповідно, в силу положень частини першої статті 1241 ЦК України він не має права на половину частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом (обов`язкову частку) у спадковому майні; при цьому факт перебування ОСОБА_1 на пенсії, призначеній на пільгових умовах, не надає останньому права на обов`язкову частку у спадщині.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду Олійник А. С. від 06 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

20 грудня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.

Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя , вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку. Апеляційний суд поклав на себе повноваження Конституційного суду України, доповнив рішення від 11 лютого 2014 року справа № 1-рп/2014 на власний розсуд та фактично повністю змінив його суть. Апеляційний суд покладає Методичні рекомендації в основу відмови у задоволенні позову, але жодним чином не аргументує свою незгоду із Верховним Судом та повністю ігнорує приписи статті 117 Конституції України.

У січні 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки він не довів, що станом на день смерті спадкодавця він був непрацездатною особою, та мав право на обов`язкову частку у спадщині.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обстави

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на майно у вигляді: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,3587 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 2,77 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області; земельної ділянки площею 5,5399 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області.

Згідно із заповітом від 23 травня 2011 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Супоївської сільської ради Яготинського району Київської області Гречухою Н. І., ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме їй на момент смерті, заповіла дочці ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих на ім`я ОСОБА_2 05 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи.

ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті матері до нотаріальної контори не подавав, проте на час відкриття спадщини проживав з матір`ю однією сім`єю.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, що передбачено частиною першою статті 1222 ЦК України.

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, визначений статтею 1241 ЦК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Із 01 жовтня 2011 року набрав чинності прийнятий 08 липня 2011 року Закон України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи № 3668- VI, відповідно до положень якого, починаючи з 2013 року, для чоловіків загальний рік виходу на пенсію поступово збільшується до 62 років за такою схемою: 60 років 6 місяців - які народилися з 01 січня 1953 року по 1 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 01 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 01 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Розкриваючи зміст поняття повнолітні непрацездатні діти , що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку у спадщині неповнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), виходив з положень частини третьої статті 75 СК України , яка відносить до категорії непрацездатні інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття непрацездатний , а саме частину четверту статті 1 Закону України Про прожитковий мінімум та абз. 17 частини першої статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.

При цьому, висновків щодо наявності права на отримання обов`язкової частки іншими категоріями непрацездатних дітей спадкодавця вказане рішення Конституційного Суду України не містить.

Непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону (стаття 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ).

Для застосування до особи положень статті 1241 ЦК Кодексу щодо права на обов`язкову частку у спадщині необхідно керуватися положеннями законів, які дають визначення поняття непрацездатної особи, та вказують саме на досягнення особою пенсійного віку.

Юридичним фактом, який презюмує постійну непрацездатність особи, є пенсійний вік.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_1 на момент смерті матері не досяг 61 року , тобто не був непрацездатним у зв`язку з досягненням пенсійного віку, суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зробив правильний висновок, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії не свідчить про те, що він досяг пенсійного віку, тобто, про його непрацездатність у розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 1241 ЦК України викладена в постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року в справі № 303/674/17 (провадження № 61-29481св18), від 24 квітня 2020 року у справі № 637/50/18 (провадження № 61-45563св18), від 16 січня 2019 року у справі № 208/9389/15-ц (провадження № 61-32940св18), 23 жовтня 2019 року у справі № 285/2298/16-ц (провадження № 61-28747св18) та у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2011 року (справа № 6-21635св08).

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що отримання пенсії на пільгових умовах дає право на отримання обов`язкової частки у спадщині, не свідчать про його непрацездатність і не дають йому права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки у осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових умовах, право на обов`язкову частку у спадщині не виникає.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені вище норми матеріального права та дійшов обґрунтованих висновків, що отримання позивачем пенсії, не свідчить про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний