Ухвала

від 04.06.2018 по справі 905/1107/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

04.06.2018р. Справа №905/1107/17

за скаргою: №04/11/819 від 14.05.2018р. Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Л.О. у справі:

за позовом: Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайка Станіслава Анатолійовича, м.Київ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Новоазовська птахофабрика в особі ліквідаційної комісії, м.Маріуполь

про зобов'язання вчинити певні дії

за участю органу виконання судового рішення: Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, м.Маріуполь

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від скаржника (позивача, стягувача): не з'явився

від боржника (відповідача): не з'явився

від органу виконання судового рішення: не з'явився

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2017р. позов Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайка Станіслава Анатолійовича, м.Київ до Приватного акціонерного товариства Новоазовська птахофабрика в особі ліквідаційної комісії, м.Маріуполь про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано Публічне акціонерне товариство Банк національний кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайка Станіслава Анатолійовича кредитором Приватного акціонерного товариства Новоазовська птахофабрика з кредиторськими вимогами в сумі 12910863,78 грн; зобов'язано Приватне акціонерне товариство Новоазовська птахофабрика в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит у загальній сумі 12910863,78 грн; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3200 грн. В іншій частині позову відмовлено.

11.08.2017р. на виконання вказаного рішення господарським судом Донецької області було видано відповідні накази.

18.05.2018р. Публічне акціонерне товариство Банк національний кредит звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою №04/11/819 від 14.05.2018р. про:

- визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесеної в межах виконавчого провадження №55620767;

- зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикову Лілію Олександрівну скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесену в межах виконавчого провадження №55620767;

- зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикову Лілію Олександрівну поновити виконавче провадження №55620767 та вжити передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду Донецької області №905/1101/17, виданого 11.08.2017р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства Новоазовська птахофабрика на користь Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит судового збору в сумі 3200 грн.

При розгляді цієї скарги суд виходить з того, що в оскаржуваній постанові було допущено помилку у номері наказу (зазначено №905/1101/17), яка (помилка), між тим, не перешкоджає встановленню того, що постанова від 23.04.2018р. у ВП №55620767 прийнята щодо наказу від 11.08.2017р., виданого господарським судом Донецької області про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 3200 грн за наслідками розгляду позовних вимог у справі №905/1107/17.

В обґрунтування скарги Публічне акціонерне товариство Банк національний кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Брайка Станіслава Анатолійовича зазначало, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтувалось на відсутності у боржника майна, на яке може бути звернене стягнення (п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження ). Проте, на думку заявника, державним виконавцем не було належним чином досліджено питання відсутності у боржника майна та не вчинено всіх необхідних заходів для виконання наказу №905/1107/17 від 11.08.2017р., що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу з визначених державним виконавцем підстав.

Заявник у судове засідання 04.06.2018р. не з'явився, про розгляд скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103264642624.

Боржник у судове засідання 04.06.2018р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті скарги не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, просп.Миру, буд.95Б.

В той же час, матеріали розглядуваної скарги містять інформацію щодо наступного місцезнаходження відповідача: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 104, кв.417.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд скарги судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 23.05.2018р. направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на зазначені адреси місцезнаходження відповідача.

Ухвали суду від 23.05.2018р. або докази їх вручення боржнику до господарського суду не повернулись. Водночас, відповідно до інформації, яка наявна у розділі Форма пошуку офіційного веб-порталу Публічного акціонерного товариства Укрпошта , поштові відправлення за номером №6102221927175, 6102221927167 були здані до пересилання 24.05.2018р. та надійшли до відділення зв'язку 30.05.2018р. та 29.05.2018р. відповідно , не вручені під час доставки із відміткою інші причини .

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки не вручене під час доставки: інші причини свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу відповідних ухвал суду згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Центральний відділ державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області у судове засідання 04.06.2018р. не з'явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті скарги не надав, про розгляд скарги був обізнаний, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №8751507810220.

Згідно з ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, стягувача, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Оцінюючи надані до матеріалів скарги докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №04/11/819 від 14.05.2018р. Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч.1 ст.5 вказаного нормативно-правового акту примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч.1 ст.8 зазначеного Закону України реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вбачається з наданого скаржником витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження Інформація про виконавче провадження , 25.01.2018р. заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55620767.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченим Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; тощо. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відтак, законодавець визначає умови і порядок виконання судових рішень у примусовому порядку, низку повноважень (прав та обов'язків) державного виконавця, які здійснюються останнім з метою забезпечення виконання судових рішень.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст.10 Закону України Про виконавче провадження ).

За змістом наданого позивачем витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження Інформація про виконавче провадження органом примусового виконання рішень вчинялись наступні дії з виконання судового наказу від 11.08.2017р. по справі №905/1107/17, а саме:

- 02.02.2018р. - постанова про арешт майна боржника; підстава: для реального виконання рішення суду, необхідно накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми звернення стягнення, а саме: 3797,07 грн;

- 02.02.2018р. - постанова про арешт коштів боржника; підстава: боржником сума заборгованості, виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій сплачено не було, згідно даних Державної фіскальної служби України та відповіді №1033255837 від 25.01.2018р. у АСВП, підприємство-боржник має відкриті рахунки в банківських установах, тому слід накласти арешт на кошти боржника в ПАТ Сбербанк , МФО 320627; ПАТ ПУМБ , МФО 334851 на загальну суму, що підлягає стягненню з боржника, а саме: 3797,07 грн;

- 27.02.2018р. - постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження; підстава: виконавчий документ направити до Центрального ВДВС м.Маріуполь; згідно повідомлення ГУ статистики у Донецькій області боржник - ПрАТ Новоазовська птахофабрика зареєстрована за адресою: просп.Миру, 95Б, м.Маріуполь за адресою вказаною у виконавчому документі юридична особа - боржник не знаходиться, про що складено відповідний акт;

- 01.03.2018р. - постанова про прийняття до виконання виконавчого провадження; підстава: боржник зареєстрований за адресою: просп.Миру, 95Б, м.Маріуполь;

- 05.03.2018р. - постанова про розшук майна боржника; підстава: рішення суду не виконано, за даними Територіального сервісного центру 1441 Регіонального сервісного центру МВС у Донецькій області боржник є власником наступних транспортних засобів: ГАЗ 3110 2285 (2003), державний номер НОМЕР_2; ЗИЛ 431412 6000, (1900) державний номер НОМЕР_3; ЗИЛ 431412 4250 (1992), державний номер НОМЕР_4; ГАЗ 32051 4250 (2002) державний номер НОМЕР_5; ЗАЗ 110557 1197 (2005) державний номер НОМЕР_6; ГАЗ-САЗ 3507 4250 (1992) державний номер НОМЕР_7; ИЖ 27175-036 1568 (2002) державний номер НОМЕР_8; ГАЗ 5312 ЕЗСА 3704 4250 (1988) державний номер НОМЕР_9; ГАЗ 534250 (1983) державний номер НОМЕР_10; ЗИЛ 5301РО 4751 (1999) державний номер НОМЕР_11; ГАЗ 33021 2445 (1998) державний номер НОМЕР_12; ВАЗ 11113 750 (1999) державний номер НОМЕР_14; ЗАЗ 110307 1200 (2004) державний номер НОМЕР_13; КАМАЗ 5320 10850 (1989) державний номер НОМЕР_15; КАМАЗ 55102 10850 (1982) державний номер НОМЕР_16; ЗАЗ 110267 1197 (2003) державний номер НОМЕР_1.

В той же час, як вбачається з матеріалів скарги, постановою від 23.04.2018р. державним виконавцем наказ суду №905/1107/17 від 11.08.2017р. було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

При прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець керувався нормами п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , за змістом якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Обґрунтовуючи своє рішення про повернення виконавчого документа, державний виконавець вказував, що кошти на арештованих рахунках боржника відсутні для виконання рішення; за Приватним акціонерним товариством Новоазовська птахофабрика зареєстровано 18 одиниць транспорту, які за постановою державного виконавця оголошено у розшук, за даними Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Донецькій області транспортні засоби перебувають у розшуку за кодом 4 (інформаційно-пошукова система Відеоконтроль-рубіж ); все вищезазначене майно боржника (рухоме, нерухоме) знаходиться під арештом та забороною на відчуження; за місцем реєстрації: м.Маріуполь, просп.Миру, 95Б боржник не знаходиться; до Управління статистики фінансову звітність протягом 2017 року боржник не надавав.

Згідно з ч.8 ст.48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За змістом ч.1 ст.52 Закону України Про виконавче провадження виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Разом з тим, за приписами ст.48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України Про виконавче провадження , тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем неодноразово.

Наразі, у відповідності до ст.54 вказаного нормативно-правового акту виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до п.2 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом №512/5 від 02.04.2012р. Міністерства юстиції України у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

У матеріалах розглядуваної скарги докази відповідних звернень державним виконавцем у встановлені ст.48 вказаного нормативно-правового акту України строки (повторно) відсутні.

Належних та допустимих доказів вчинення інших дій щодо розшуку майна боржника, звернення стягнення на майно боржника тощо на виконання рішення суду державним виконавцем не подано і такі докази в матеріалах справи не містяться.

Ухвалою господарського суду від 23.05.2018р. Центральному відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було запропоновано надати відзив на скаргу.

Орган примусового виконання рішень у судове засідання 04.06.2018р. не з'явився, правової позиції по суті скарги не висловив, відзиву не надав, доводів, які б спростовували наведені у скарзі №04/11/819 від 14.05.2018р. Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит обставини не представив.

Таким чином, дослідивши матеріали розглядуваної скарги, суд встановив, що докази на підтвердження викладених в оскаржуваній постанові доводів у виконавчому провадженні відсутні, будь-якого документального підтвердження вчинення державним виконавцем всіх необхідних виконавчих дій по розшуку майна боржника, на яке може бути звернено стягнення за наказом №905/1107/17 від 11.08.2017р. Центральним відділом державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до матеріалів справи не надано.

При цьому, висновок щодо безрезультатності та/або неможливості розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

За приписами ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини регулює відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини.

Статтею 17 вказаного закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі Півень проти України вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).

За приписами ч.2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У зв?язку з викладеним, з метою відновлення законних прав стягувача, дії з прийняття оскаржуваної постанови слід вважати неправомірними.

В той же час, з огляду на висновки суду щодо неправомірності дій державного виконавця з прийняття постанови від 23.04.2018р., вимога скарги про зобов'язання державного виконавця органу державної виконавчої служби поновити виконавче провадження №55620767 відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження також підлягає задоволенню.

Стосовно вимог скаржника в частині зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикову Лілію Олександрівну скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесену в межах виконавчого провадження №55620767, господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, з огляду на приписи вищенаведеної норми чинного законодавства України, державний виконавець не наділений повноваженнями щодо скасування прийнятого ним рішення.

За таких обставин, з огляду на вищезазначене, вимога скарги в частині зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесену в межах виконавчого провадження №55620767, підлягає залишенню без задоволення.

Разом з тим, з огляду на приписи ч.2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України та ст.74 Закону України Про виконавче провадження відповідна постанова підлягає скасуванню безпосередньо судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково скаргу №04/11/819 від 14.05.2018р. Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит про:

- визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесеної в межах виконавчого провадження №55620767;

- зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикову Лілію Олександрівну скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесену в межах виконавчого провадження №55620767;

- зобов'язання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикову Лілію Олександрівну поновити виконавче провадження №55620767 та вжити передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду Донецької області №905/1101/17, виданого 11.08.2017р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства Новоазовська птахофабрика на користь Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит судового збору в сумі 3200 грн.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесеної в межах виконавчого провадження №55620767.

Зобов'язати старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикову Лілію Олександрівну поновити виконавче провадження №55620767 та вжити передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії по виконанню наказу господарського суду Донецької області №905/1107/17, виданого 11.08.2017р. про стягнення з Приватного акціонерного товариства Новоазовська птахофабрика на користь Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит судового збору в сумі 3200 грн.

В іншій частині скарги відмовити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Новикової Лілії Олександрівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.04.2018р., винесену в межах виконавчого провадження №55620767.

Вступну та резолютивну частину ухвали складено та підписано 04.06.2018р.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.06.2018р.

Ухвала набрала законної сили з дня її підписання та відповідно до п.17.5 п.17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.О.Паляниця