Рішення

від 20.06.2018 по справі 910/2850/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018Справа № 910/2850/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні справу №910/2850/18

за позовом ОСОБА_1

до Споживчого Товариства "Бест Лайн"

про зобов'язання виконати дії,-

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2

ОСОБА_3 (довіреність б/н від 07.02.2018)

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1, 13 березня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Споживчого Товариства "Бест Лайн", про визнання факту виходу зі складу засновників Споживчого Товариства "Бест Лайн".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, як учасником Споживчого Товариства "Бест Лайн" (далі - Товариство), 2 жовтня 2003 року через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу було подано заяву про виведення останнього зі складу учасників Товариства за власним бажанням та внесення відповідних змін до установчих документів Товариства. Однак, як зазначає позивач, жодних відомостей про зміну учасників та керівників вказаного Товариства внесено не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 вказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк на усунення встановлених недоліків позовної заяви шляхом:

- конкретизування вимог до відповідача шляхом формулювання чітких позовних вимог відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

23.03.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої було додано позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого Товариства "Бест Лайн" в новій редакції, відповідно до якої визначено наступні позовні вимоги:

- виключити ОСОБА_1 з 02 жовтня 2003 року зі складу учасників та як підписанта, керівника Споживчого Товариства "Бест Лайн".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 відкрито провадження у справі; справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.04.2018.

12.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про надання додаткових доказів на підтвердження своїх пояснень, а саме нотаріально завірена копія заяви свідка ОСОБА_4.

У підготовче засідання, призначене на 25.04.2018 року, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У підготовче засідання з'явилися позивач та його представник, надали для огляду оригінал нотаріально завіреної заяви свідка. Суд вирішив відкласти розгляд зазначеної заяви до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва вів 25.04.2018 підготовче засідання було відкладено до 23.05.2018.

Представник відповідача у підготовче засідання 23.05.2018 не з'явився, про день та час розгляду підготовчого засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав.

Клопотань, щодо відкладення підготовчого засідання від відповідача не надходило.

У підготовчому засіданні 23.05.2018 представником позивача долучено до матеріалів справи оригінал нотаріально завірену копію заяви свідка ОСОБА_4. Судом, що вона відповідає вимогам статті 88 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймається судом, як належний та допустимий доказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 06.06.18.

Судове засідання, призначене на 06.06.2018, не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 судове засідання призначено на 20.06.2018.

У судове засідання 20.06.2018 з'явився позивач та його представник, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач не направив свого представника для участі в судовому засіданні 20.06.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, було скеровано ухвалу про призначення судового засідання на 20.06.2018 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, до суду повернулось поштове відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про призначення судового засідання у справі в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 03.03.2018 Верховного Суду по справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема і з ухвалою про відкриття провадження у справі від 28.03.2018 та ухвалою від 12.06.2018 про призначення судового засідання та повідомлення про дату, час і місце проведення судового засідання в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Споживчого Товариства "Бест Лайн" про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на які посилалися позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підстави своїх заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Загальними зборами Споживчого товариства Бест Лайн було затверджено статут Споживчого товариства Бест Лайн , який було зареєстровано 19.09.2002 року Святошинської районною у м.Києві державною адміністрацією за номером 11260.

З положень 1.2. Статуту вбачається, що членами товариства є: ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. При цьому, вказано, що товариство діє відповідно до Конституції України, Закону України Про споживчу кооперацію , чинного законодавства.

Розділом 4 Статуту передбачено, що до товариства входять індивідуальні та колективні члени (п.4.1. Статуту).

Для виходу з товариста член товариства подає заяву, яка розглядається у 30-денний строк. Рішення про вихід з Товариства затверджується Головою Товариства, про що вносяться відповідні зміни до реєстру членів товариства (п. 4.11. та 4.12. Статуту).

Звертаючись із даним позовом до суду, ОСОБА_1 зауважує, що 02.10.2003 ним була подана заява Загальним зборам Споживчого товариства Бест Лайн , в якій позивач просив вивести його зі складу учасників за власним бажанням та передав належну йому частку в статутному фонді ОСОБА_5. З огляду на викладене позивач просив виключити його зі складу учасників та як підписанта, керівника споживчого товариства Бест Лайн .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі, як це передбачено статтею 1 Закону України Про споживчу кооперацію .

Приписами статті 2 Закону України Про споживчу кооперацію передбачено, що діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності, членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин.

Згідно з нормами статті 5 Закону України Про споживчу кооперацію первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

Як було встановлено судом вище, статут Споживчого товариства Бест Лайн було зареєстровано 19.09.2002.

Статтею 6 Закону України Про споживчу кооперацію передбачено, що членство у споживчому товаристві може бути індивідуальним і колективним. Індивідуальними членами споживчого товариства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей і завдань споживчого товариства. Господарські відносини між споживчим товариством і його колективним членом будуються на договірних засадах. Споживче товариство не відповідає за зобов'язаннями свого колективного члена, а останній відповідає за зобов'язаннями товариства в межах його пайового внеску.

Положеннями частини 4 статті 6 Закону України Про споживчу кооперацію передбачені права члена споживчого товариства, а саме:

- брати участь у діяльності споживчого товариства, обирати і бути обраним до його органів управління і контролю, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності товариства та усунення недоліків у роботі його органів і посадових осіб;

- на перевагу у придбанні товарів і одержанні послуг у магазинах та інших підприємствах споживчої кооперації;

- одержувати частку прибутку, що розподіляється за результатами господарської діяльності між членами споживчого товариства відповідно до їх пайового внеску;

- бути прийнятим у першочерговому порядку на роботу в споживче товариство відповідно до освіти і професійної підготовки та одержувати направлення в учбові заклади, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах.

Загальні збори (збори уповноважених) можуть встановлювати для членів споживчого товариства й інші переваги, а також пільгові умови користування послугами кооперативних підприємств та установ.

До обов'язків члена споживчого товариства віднесено: дотримуватися статуту, виконувати свої обов'язки перед споживчим товариством, пов'язані з участю в його діяльності, та рішення загальних зборів, виборних органів управління і контролю.

Як було вказано судом вище, членами споживчого товариства Бест Лайн станом на день його реєстрації були ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. При цьому, пунктом 7.7. Статуту передбачено розмір пайових внесків, а саме : ОСОБА_1 33,3%, ОСОБА_5 - 33,4% та ОСОБА_6 - 33,3%.

Також Статутом споживчого товариства Бест Лайн передбачено порядок виходу члена з товариства, а саме шляхом подання відповідної заяви та затвердження її Головою товариства.

Як судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 виявив бажання вийти зі складу членів споживчого товариства шляхом подання заяви від 02.10.2003.

Водночас, матеріали справи не містять належних доказів того, що вказана заява була подана на розгляд товариству. Крім того, до матеріалів справи сторонами (та неодноразово на вимогу суду відповідачем) не надано належних доказів на підтвердження розгляду вказаної заяви та прийняття відповідного рішення, затвердженого Головою Товариства.

Господарським судам слід виходити з того, що у разі коли законом передбачено прийняття рішення з того чи іншого питання виключно загальними зборами, ці повноваження не можуть відповідно до статуту юридичної особи бути надані або делеговані іншим органам цієї особи.

Господарські суди також не можуть приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, у тому числі про внесення змін до установчих документів юридичної особи, включення особи до складу наглядової ради юридичної особи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин .

Таким чином, оскільки прийняття рішення про вихід члена споживчого товариства Бест Лайн прямо пов'язано не лише із самою наявністю заяви члена, але з порядком його затвердження Головою товариства, суд дійшов висновку про те, що розгляд даного питання віднесено до виключної компетенції Голови товариства.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що посилання позивача на наявність заяви про вихід, яка є достатньою формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, є неналежними в межах розгляду даного спору, оскільки в даному випадку правовідносини регулюються Законом України Про споживчу кооперацію , а не Законом України Про господарські товариства .

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, суд відзначає, що обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також той факт, що вирішення питання про вихід члена зі складу споживчого товариства є виключною компетенцією Голови товариства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. 129 , ст.ст. 236, 237 , 238 , 240 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на ОСОБА_1.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, повний текст рішення складено 09.07.2018

Суддя О.Є. Блажівська