Постанова

від 03.07.2018 по справі 904/237/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 року м.Дніпро Справа № 904/237/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Кощеєва І.М., Березкіної О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 (суддя Татарчук В.О., повне рішення складено 16.04.2018) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістик", м.Дніпро

про відшкодування завданих збитків у розмірі 191 268,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Б.М.У" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістик" про відшкодування завданих збитків внаслідок втрати вантажу під час перевезення у сумі 149624,90 грн. і збитків, завданих внаслідок невиконання зобов'язань з перевезення за додатковою угодою, що виражається в сумі 41643,92 грн.- отриманих коштів передплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 позовні вимоги задоволені повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." 149624,90 грн. - збитків, 41643,92 грн. - заборгованості, 2869,04 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Згадане рішення обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажів №22 від 11.09.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістик" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати частково в частині стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 149624,90 грн. і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні суми збитків.

В решті рішення господарського суду не оскаржується.

Скаржник вважає, що розрахунок суми збитків є неправомірним, оскільки позивачем не надано доказів вартості макухи, яка була втрачена. В матеріалах справи відсутні акти складені відповідно до умов договору на відшкодування втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач звертає увагу на те, що відповідач визнав наявність заборгованості за нестачу вантажу за актами надання послуг №635 від 19.09.2017, №651 від 30.09.2017 і №682 від 11.10.2017.

Позивач пояснює, що наявність заборгованості за нестачу вантажу на суму 93287,10 грн. визнана відповідачем в Додатковій угоді №1 від 20.10.2017. Розмір нестачі було погоджено сторонами, виходячи з цін на вантаж, який перевозився та які існували в регіоні на момент перевезення. Вартість решти нестачі було розраховано, виходячи з вартості соняшника, яка була актуальна в даному регіоні, в даний період часу. Крім того, вантажем, що перевозився був соняшник, а не макуха, як вказує відповідач.

Позивач також вважає безпідставним посилання відповідача на фіксування нестачі окремими актами, оскільки умовами договору не визначені вимоги до таких актів.

03.07.2018 сторони не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

03.07.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

11.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістик" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.М.У" (замовник) був укладений договір перевезення вантажів №22.

В порядку та на умовах, визначених цим договором, перевізник зобов'язався доставити (перевезти) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу) власним або орендованим автотранспортом, а замовник (відправник) зобов'язався сплатити за перевезення вантажу плату (п.1.1 договору).

В пункті 4.3. договору сторони погодили щодекадно, не пізніше 11, 21 та останнього числа кожного місяця підписувати акти виконаних робіт з реєстром до даних актів за формою, визначеною в Додатку №3 до договору. Відхилення від даних строків надання документів можливе за попередньою домовленістю перевізника з замовником, але ні в якому разі не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

За умовами п. 5.2. договору видача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі, об'єму та кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від Вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

На виконання умов договору сторонами були підписані та скріплені печатками акти надання послуг з перевезення вантажу за маршрутом Софіївський район с. Райполе-м.Кропивницький і маршрутом Софіївський район с. Лошкарівка- м. Кропивницький №648 від 20.09.2017, №634 від 22.09.2017, №649 від 28.09.2017, №653 від 29.09.2017, №651 від 30.09.2017, №662 від 30.09.2017, №682 від 11.10.2017.

Крім того, між сторонами були підписані та скріплені печаткою підприємств, реєстри до актів виконаних робіт, в яких зазначено різницю між вагою завантаження перед початком перевезення та вагою розвантаження після перевезення.

Так, відповідно до реєстру до акту виконаних робіт №635 за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 1,420 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 1,143 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 11772,90 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.;

Згідно реєстру до акту виконаних робіт №648 за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 0,720 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 0,720 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 7416,00 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.

В реєстрі до акту до акту виконаних робіт №634 зазначено, що за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 1,360 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 1,078 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 11103,40 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.

Відповідно до реєстру до акту виконаних робіт №649 за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 0,760 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 0,549 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 5654,70 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.

Згідно реєстру до акту виконаних робіт №653 за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 1,000 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 0,823 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 8476,90 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.

В реєстрі до акту виконаних робіт №651 зазначено, що за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 7,640 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 6,282 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 64704,60 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.

Відповідно до реєстру до акту виконаних робіт №662 за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 2,600 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 2,268 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 23360,40 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10300,00 грн.;

В реєстрі до акту виконаних робіт №682 зазначено, що за результатами здійснених перевезень встановлено різницю у вигляді недостачі вантажу у розмірі 2,220 тн вантажу. За вирахуванням допустимих втрат при перевезенні, нестача складає 1,632 тн. Загальна вартість вантажу, що не вистачає, становить 17136,00 грн., з розрахунку, що вартість 1 тн соняшника на час перевезення складає 10500,00 грн.

Таким чином, відповідачем в порушення умов договору було частково втрачено вантаж на загальну суму 149 624,90 грн.

Зазначена сума збитків відповідачем на користь позивача не сплачена, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 149 624,90 грн, колегія суддів приймає до уваги наступне.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до загальних положень про перевезення, викладених в статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (стаття 909 ЦК України).

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначені в Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363.

Згідно пункту 11.1. розділу 11 наведених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу за укладеним договором, проте такі накладні вказані в реєстрах до актів надання послуг, а відповідач не заперечує факт надання послуг перевезення за договором №22 від 11.09.2017.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (ч.1 ст. 314 ГК України).

Відповідно до п.2.2.3 цього договору, перевізник зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його у пункті призначення належному вантажоодержувачу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За частиною 1 статті 623 ЦКУ країни боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність в діях відповідача усіх чотирьох елементів складу правопорушення: 1) факт порушення зобов'язання під час виконання договору про перевезення вантажів №22 від 11.09.2017; 2) збитки завдані позивачу внаслідок недостачі вантажу; 3) завдання відповідачем збитків позивачу знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по договору; 4) відповідач не спростував власної вини у недостачі вантажу після його прийняття до перевезення.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на підстави для звільнення його від відповідальності за недостачу вантажу.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (ч.3 ст.314 ГК України).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність актів, що підтверджують спричинення збитків, оскільки в матеріалах справи наявні реєстри до актів виконаних робіт, в яких зафіксовано різницю між вагою завантаження перед початком перевезення і вагою розвантаження після перевезення.

Зазначені реєстри підписані відповідачем без зауважень, що свідчить про погодження перевізником з фактом недостачі вантажу.

Крім того, 30.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістік" було укладено додаткову угоду № 1 до договору перевезення вантажів № 22, відповідно до п.1 якої сторони погодили, що станом на день укладення даної додаткової угоди, замовник має заборгованість перед перевізником за надані послуги, що виникла під час перевезень в період дії договору, на загальну суму 93214,34 грн, а перевізник має заборгованість перед замовником за нестачу вантажу, що виникла під час перевезень в період дії договору, на загальну суму 93287,10 грн.

При цьому, розмір зазначеної нестачі вантажу було погоджено сторонами, виходячи з цін на вантаж, який перевозився і які існували в регіоні на момент перевезення.

Таким чином, відповідно до цієї додаткової угоди, відповідачем була визнана вартість вантажу, втраченого в ході перевезень за актами надання послуг № 635 від 19.09.2017, № 651 від 30.09.2017, № 682 від 11.10.2017.

Вартість вантажу, втраченого в ході перевезень за Актами надання послуг № 634 від 22.09.2017, № 648 від 20.09.2017, № 649 від 28.09.2017, № 653 від 29.09.2017, № 662 від 30.09.2017 на загальну суму 56 011,40 грн. визначена позивачем у відповідних претензіях про відшкодування вартості вантажу, якого не вистачає, надісланих на адресу відповідача електронною поштою

Відповідно до ч.4 ст.632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши обставини справи, приходить до висновку, що позивачем вірно визначено ціну втраченого товару, доказів зворотного відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що розрахунок суми збитків є неправомірним, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів вартості макухи, яка була втрачена, оскільки у реєстрах до актів виконаних робіт, підписаних відповідачем, зазначено найменування вантажу: насіння соняшника.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 149 624,90 грн. є обґрунтованим.

В решті рішення господарського суду заявником апеляційної скарги не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України колегію суддів не переглядається.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, ухваленому з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування цього рішення в оскаржуваній частині.

З урахуванням приписів п.1 ч.4 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістик" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2018 у справі №904/237/18 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." 149624,90 грн. - збитків - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 05.07.2018.

Головуючий суддя: В.О.Кузнецов

Судді: І.М.Кощеєв

О.В.Березкіна