Постанова

від 26.06.2018 по справі 910/17423/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. м. Київ Справа № 910/17423/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від ТОВ Будстрой-2020 : згідно протоколу судового засідання від ТОВ Бахмут-2017 : згідно протоколу судового засідання від ТОВ Інтерпроінвест : згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпроінвест на рішенняГосподарського суду міста Києва від 08.11.2017 суддя Смирнова Ю.М. повний текст складено 15.11.2017 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 , м. Київ дотовариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 , м. Київ прозвернення стягнення на предмет іпотеки

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстрой-2020" (надалі-ТОВ "Будстрой-2020"/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмут-2017" (надалі- ТОВ "Бахмут-2017"/відповідач) в якій просив суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Бахмут-2017" в розмірі 250000,00 грн., яка складається з суми позики за договором позики грошових коштів, укладеним та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за №32620) перед ТОВ "Будстрой-2020", звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки, укладеним та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за №32621), а саме наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м, шляхом продажу позивачем - ТОВ "Будстрой-2020" предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки та з можливістю здійснення позивачем - ТОВ "Будстрой-2020" усіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 250000,00 грн., визначеної за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем в договорі іпотеки, укладеним та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за №32621).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору позики грошових коштів від 07.09.2017 в частині повернення суми позики. Позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за № 32621).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/17423/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/17423/17 позов задоволено повністю; в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Бахмут-2017" в розмірі 250000,00 грн., яка складається з суми позики за договором позики грошових коштів, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за № 32620) перед ТОВ "Будстрой-2020" звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за № 32621), а саме наступне нерухоме майно: нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв. м, шляхом продажу позивачем - ТОВ "Будстрой-2020" предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 250000 грн 00 коп., визначеної за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем в договорі іпотеки, нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за № 32621).

Вирішено питання судових витрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 525, 526, 530, 546, 572, 574, 575, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 36, 38 Закону України Про іпотеку та ст.ст. 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/17423/17 товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" (надалі- скаржник/ТОВ "Інтерпроінвест") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована з посиланням на те, що:

- ТОВ "Інтерпроінвест" є власником групи нежитлових приміщень АДРЕСА_2 загальною площею 218,2 кв.м. на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 25.11.2011, яке набрало законної сили 05.12.2011.

- право власності ТОВ ІНТЕРПРОІНВЕСТ на нежитлові приміщення зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.05.2014, номер запису про право власності 5788775, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 369526680000.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що йому як власнику нежитлових приміщень стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення було зареєстровано за:

1. товариством з обмеженою відповідальністю АГРОСТАР ІР на підставі договору купівлі-продажу від^26.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р, зареєстрованого в реєстрі за № 1238;

2. ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 31.07.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С., зареєстрованого в реєстрі за № 4460;

3. товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОРІЯ-К на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М, зареєстрованого в реєстрі за № 345.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі № 910/23467/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2014, укладений між ТОВ Інтерпроінвест" в особі директора Радика Івана Львовича та ТОВ АГРОСТАР ІР посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1238, та встановлено, що нерухоме майно - нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_2 загальною площею 218,2 кв.м. належать на праві власності ТОВ "Інтерпроінвест" та вибуло з володіння власника не з його волі.

Скаржник в поданій апеляційній скарзі вказує про те, що у квітні 2018 року з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна реєстраційний номер 369526680000, йому як власнику нежитлових приміщень стало відомо, що учасник справи № 910/23467/16, залучений ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ ГЛОРІЯ-К з метою створення законному власнику майна (нежитлових приміщень) суттєвих перешкод у його поверненні та ускладнення подальшого виконання рішення рішення суду про витребування майна на користь ТОВ "Інтерпроінвест" вчинило дії щодо обтяження та відчуження нежитлових приміщень на користь інших осіб, а саме:

- 15.08.2017 року уклало з ПАТ Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ іпотечний договір, гний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В.В., зареєстрований в реєстрі за № 325, за яким виступило майновим поручителем і передало в іпотеку Нежитлові приміщення, законним власником яких є скаржник;

- 06.09.2017 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С., званого в реєстрі за № 32617, відчужило належні ТОВ Інтерпроінвест на праві власності нежитлові приміщення відповідачу ( ТОВ БАХМУТ-2017 ).

Також, як зазначає скаржник, відповідач (ТОВ БАХМУТ-2017 ) на наступний день, а саме, 07.09.2017 року було укладено з позивачем наступні договори, а саме:

- договір позики грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С., який зареєстрований в реєстрі за № 32620;

- договір іпотеки, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С., зареєстрований в реєстрі за № 32621.

Також скаржник зазначає, що представник відповідача (Задорожна Лариса Григорівна) також представляла інтереси товариства з обмеженою відповідальністю Голорія-К у справі № 910/23467/16 та останній було відомо про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі № 910/23467/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 910/17423/17 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/17423/17; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/17423/17; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/17423/17 призначено на 05.06.2018; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" надіслати та надати докази надіслання копії апеляційної скарги б/н від 07.05.2018 товариству з обмеженою відповідальністю "Будстрой - 2020" (позивачу) на адресу АДРЕСА_2; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/17423/17 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

29.05.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від товариства з обмеженою відповідальністю "Будстрой-2020" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

30.05.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду (канцелярію) від товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроінвест" надійшло клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 розгляд справи № 910/17423/17 відкладено на 26.06.2018.

25.06.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Будстрой-2020 надійшло клопотання, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

25.06.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від "Інтерпроінвест" надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та додаткових пояснень до неї та просив апеляційну скаргу задовольни та рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Інші учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (рекомендовані поштові повернення).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності останніх.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвоката скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 1 ст. 254 ГПК України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 07.09.2017 між ТОВ "Бахмут-2017" (позичальник) та ТОВ "Будстрой-2020" (позикодавець) було підписано договір позики грошових коштів (надалі - договір позики).

За умовами якого позичальник зобов'язується отримати від позикодавця, а позикодавець зобов'язується передати у власність позичальникові грошові кошти у сумі 250000,00 грн. у день підписання цього договору.

Договір позики посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 та зареєстровано в реєстрі за №32620.

За змістом п. 2 договору позики, сторони домовились, що договір позики є безпроцентним; договір є строковим і укладається на 8 календарних днів, та діє до 15.09.2017. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення та від обов'язку щодо повернення грошових коштів, яке мало місце під час дії цього договору. Строк дії договору, а також строк повернення позики може бути пролонгований за згодою сторін на той самий строк, що оформляється додатковою угодою; виконання зобов'язання за договором має бути здійснено шляхом безготівкового розрахунку на поточний рахунок позикодавця, який додатково буде наданий позичальнику у день підписання цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, що з наявної в матеріалах справи виписки по особовим рахункам з 07.09.2017 по 21.09.2017, сформованої ПАТ "Альфа-Банк" 21.09.2017, вбачається, що 07.09.2017 на виконання умов вищевказаного договору позики позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 250000,00 грн.

В свою чергу, доказів повернення суми позики за договором від 07.09.2017 у розмірі 250000,00 грн. відповідачем не надано.

Факт невиконання умов щодо повернення суми позики відповідач визнає.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ТОВ "Бахмут-2017" (іпотекодавець) та ТОВ "Будстрой-2020" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 07.09.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. та зареєстрований в реєстрі за №32621 (надалі - договір іпотеки).

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступний об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_2, загальною площею 218,2 кв.м. Нежитлові приміщення належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 06.09.2017 за реєстровим №32617. Право власності іпотекодавця на нежитлові приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.09.2017 на підставі заяви №24029609 від 06.09.2017. Номер витягу: 96498029. Реєстраціний номер об'єкта нерухомого майна: 369526680000. Номер запису про право власності: 22197605.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки за взаємною згодою сторін вартість предмету іпотеки становить 250000,00 грн.

За змістом п. 2.1 договору іпотеки іпотека відповідно до цього договору забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця, що випливають з договору позики грошових коштів, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, посвідченим 07.09.2017 приватним нотаріусом Київського МНО Герман О.С. за р. №32620, а також з будь-яких додаткових договорів та змін до нього (надалі - основний договір). Відповідно до основного договору іпотекодавець (позичальник) зобов'язався повернути іпотекодержателю (позикодавцю) до 15.09.2017 суму позики у розмірі 250000,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках:

- у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі статті 2 цього договору, та в інших випадках, передбачених основним договором;

- у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарантій, вказаних в статті 3 цього договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків, встановлених цим договором.

Пунктом 6.2 договору іпотеки встановлено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:

- за рішенням суду у встановленому законодавством порядку;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя;

- інші способи, передбачені законодавством України на момент звернення стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 530, 546, 572, 574, 575, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 33, 36, 38 Закону України Про іпотеку встановив факт не виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору позики грошових коштів від 07.09.2017 в частині повернення суми позики, та факт настання строку виконання зобов'язання позичальника з повернення суми позики, а також враховуючи подану заяву відповідача в порядку ст. 78 Господарського процесуального кодексу України про визнання позовних прийшов до висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним та нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герман О.С. 07.09.2017 (зареєстровано в реєстрі за № 32621).

Проте колегія суддів вважає такий висновок місцевого господарського суду помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі Ц К України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договорі іпотеки міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення договору позички грошових коштів ( п. 6.1. договору іпотеки від 07.09.2017).

Як вже зазначалось вище, п. 6.2 договору іпотеки встановлено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя:

- за рішенням суду у встановленому законодавством порядку;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя;

- інші способи, передбачені законодавством України на момент звернення стягнення.

Відповідно до п. 6.3. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом передачі іпотеко держателюправа власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку . Це застереження в договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензії іпотекодавця.

Згідно з п. 6.4. договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки буль-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Такий продаж проводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтею 38 Закону України Про іпотеку .

07.09.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір про внесення змін договору іпотеки від 07.09.2017, посвідченого 07.09.2017 Герман О.С. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за зареєстрованим, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни до п. 6.3 та п. 6.4. договору іпотеки і викласти п.6.3 та п. 6.4. в наступній редакції:

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у порядку, передбаченому ст. 33 Закону України Про іпотеку , шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку . Це застереження в договорі є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього пункту договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензії іпотекодавця.

6.4. звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися порядку ст. 33 Закону України Про іпотеку , шляхом продажу іпотеко держателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Такий продажпроводиться з урахуванням особливостей, встановлених статтею 38 Закону України Про іпотеку .

Тобто сторони, підписавши договір іпотеки, обумовили всі їх умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач направив вимогу відповідачу без дати та номеру , в якій зазначалось про невиконання відповідачем умов договору позики грошових коштів щодо повернення суми позики.

Крім того, у вимозі зазначено, що в разі невиконання цієї вимоги, позивач буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та звернути стягнення на предмет іпотеки

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

У ст. 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України Про іпотеку передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно з ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 закону України Про іпотеку .

З урахуванням вищевикладеного, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що ст. 37 Закону України Про іпотеку не передбачає виникнення права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Разом з тим у ч. 1 ст. 38 Закону України Про іпотеку зазначено, що право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві може бути передбачено в рішенні суду або договорі про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні в іпотечному договорі).

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України Про іпотеку якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України від 07 липня 2004 року № 1953-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є:

1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 , державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України Про іпотеку можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору є позасудовим способом захисту і не передбачено як спосіб захисту права шляхом звернення до суду (фактично про встановлення права за рішенням суду) ні статтею 16 ЦК України , ні Законом №898-IV , ні договором, укладеним між сторонами.

Аналогічний правовий висновок мітиться в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017, яке залишено без змін залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та постановою Верховного Суду від 28.03.2018 встановлено, що нерухоме майно-нежитлові приміщення групи приміщень АДРЕСА_2 загальною площею 218,2 кв.м. належать на праві власності ТОВ "Інтерпроінвест" та вибули з володіння власника не з його волі.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що як у позивача так і відповідача був відсутній належний обсяг повноважень щодо розпорядженням нежитловими приміщеннями.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволенні позову прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у позові.

Частиною 1 ст. 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 625,00 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпроінвест задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 у справі № 910/17423/17 скасувати та прийняти нове.

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 до товариства з обмеженою відповідальністю Бахмут-2017 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будстрой-2020 (04108, м. Київ, проспект Свободи, будинок 5, нежиле приміщення 135, ідентифікаційний код 40431644) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Інтерпроінвест (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 17, кв. 263 ідентифікаційний код 31520157) 5 625 (п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Справу № 910/17423/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

7. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 09.07.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв