Постанова

від 05.07.2018 по справі 916/2481/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2481/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Поліщук Л.В.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

За участю представників:

Від позивача: Богачева Л.А.

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Іллічівський -3"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2018 року, суддя в І інстанції Літвінов С.В., повний текст якого було складено 02.04.2018 року в м. Одесі

у справі № 916/2481/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал"

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Іллічівський -3"

про стягнення 90186,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Іллічівський-3" про стягнення заборгованості за безоблікове водокористування у розмірі 90 186,65 грн.

ЖБК Іллічівський-3 заперечувало проти позову посилаючись на те, що нарахування які позивач просить стягнути за п.п. 3.3, 3.4. Правил, стягуються у разі самостійних дій споживача, які не доведені належними доказами. Після складення акту про відсутність пломби, відповідачем було проведено повірку водоміра і його визнано придатним до роботи, що підтверджується паспортом водоміра, актом № 5967 від 16.08.2017 року, актом № 24972 від 07.09.2017 року. Окрім того, за період липень - серпень 2017 року за показниками водоміру відповідачем було сплачено позивачу за поставлену послугу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2018 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ЖБК "Іллічівський-3" на користь ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" заборгованість в розмірі 90 186 грн. 65 коп. та 1600 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ЖБК "Іллічівський-3" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим посилаючись на те, що суд при його постановленні припустився процесуальних порушень, що призвело до неповноти з'ясування всіх обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал" заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте 25.06.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення судового засідання, призначеного на 05.07.2018р., на іншу дату після 15.07.2018 року у зв'язку з її відпусткою. Вказана заява визнана судом необґрунтованою та відхилена з огляду на ненадання заявником доказів неможливості його явки у судове засідання з поважних причин, а також з тих мотивів, що чинний Господарський процесуальний кодекс України (ст. 56) не обмежує кількість представників юридичної особи, які можуть прийняти участь у засіданні суду. Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за безоблікове водокористування у розмірі 90 186,65 грн.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, визначено Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008.

Відповідно до пункту 2.1. Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах згідно із Законами України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2000 року між Комунальним підприємством "Одесводоканал", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс (виробник) та Житлово - будівельним кооперативом "Іллічівський-3" (споживач) було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4233/1 з додатковими угодами від 27.12.2006р., від 07.09.2010р., від 20.03.2013р. до нього, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого виробник надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно з дислокацією об'єктів споживача, а останній своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує і утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них в належному порядку згідно з Правилами.

За умовами даного договору споживач зобов'язався утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і пристрої, обладнання і споруди, що знаходяться у нього на балансі; забезпечити належний санітарний стан підвалів, водомірних вузлів і прилеглих до них приміщень, а також збереження водомірів (штуцерних та фланцевих з'єднань, обвідних ліній, пломб і т.і.) і доступ представників виробника для зняття показів витрат води та стоків; забезпечити безпечний і вільний доступ представникам виробника до систем внутрішнього водопостачання і каналізації в будь-який час доби для перевірки технічного стану внутрішніх мереж, своєчасно виконувати приписи (п.п. 2.3.6, 2.3.7).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання мають право здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та, обладнання, сприяти впровадженню засобів обліку та регулювання споживання питної води.

Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються (п. 5.10 Правил).

Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання (п. 5.13 Правил).

Виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів (п. 15.2 Правил).

Судом установлено, що 17.10.2016 року представником ТОВ "Інфокс" при проведенні обстеження об'єкту споживача за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 3, актом від 17.10.2016р. № 26132 зафіксовано факт відсутності пломби держповірки на водомірі, чим порушено умови договору на водопостачання і водовідведення після чого споживача було запрошено на засідання технічної комісії, яке відбулось 28.10.2016р. та підтверджується випискою з протоколу від 28.10.2016р. № 40, та було встановлено, що відповідач порушив п. 5.18 Правил № 190.

31.07.2017 року представником ТОВ "Інфокс" при проведенні повторного обстеження об'єкту споживача за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 3, актом від 31.07.2017р. № 1947/7 зафіксовано факт відсутності пломби держповірки на водомірі, чим порушені умови договору на водопостачання і водовідведення. У зв'язку з чим споживача було повторно запрошено на засідання технічної комісії, яке відбулось 11.08.2017р. та підтверджується випискою з протоколу від 11.08.2017р. № 30, у зв'язку з порушенням п. 5.18 Правил №190. Зазначені акти з відображеними в них порушеннями були підписані представником виробника та відповідачем без будь-яких зауважень.

Позивачем розраховано заборгованість згідно з п.п. 3.3, 3.4 Правил № 190 на суму 90 186,65 грн. та направлено відповідачу лист від 18.08.2017р. №4481 - Вк-15 з вимогою в строк до 01.09.2017р. сплатити зазначену суму та протягом 10-ти денного строку здійснити роботи з позачергової держповірки (заміни) водоміру, що підтверджується поштовим реєстром з квитанцією, яку останній залишив без задоволення.

Пунктом 5.18 Правил передбачено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відтак, за вимогами п. 5.18 Правил, саме споживач (відповідач) відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, оскільки на споживача покладено обов'язок захисту приміщень, де розташовані вузли обліку, не надавати доступу стороннім особам до засобів обліку.

Згідно з пунктом 3.3 Правил у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом упродовж 24 годин за добу.

Пунктом 3.4 Правил передбачено, що розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Відповідно до п. 3.1 договору облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах споживача. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Згідно із п. 15.6 Правил у разі пошкодження мереж, споруд водопостачання або водовідведення особи, що виявили таке пошкодження, зобов'язані негайно повідомити про це виробника та здійснити всі можливі заходи щодо усунення наслідків цього пошкодження. Ліквідація пошкоджень виконується виробником або організацією, яка має відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, за участю виробника.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції встановивши, що представниками позивача на об'єкті споживача (відповідача) було проведено обстеження, за результатами якого виявлено відсутність пломби держповірки на водомірі; опломбування водолічильника, після встановленого порушення (31.07.2017р.) було здійснено 07.09.2017 року на підставі заяви відповідача, що підтверджується актом на опломбування № 24972; беручи до уваги те, що до моменту обстеження 31.07.2017 року представниками виробника об'єкта споживача відповідач не повідомляв ТОВ Інфокс про відсутність пломби держповірки на водомірі; з огляду на приписи ст. 218 ГК України та п. п. 3.3, 3.4, 5.13, 5.18, 14.3, 15.2, 15.6 Правил; дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.13 Правил до предмету доказування позивача входить лише доведення факту відсутності пломби на водомірі (за цілісність та збереження яких відповідає споживач згідно з нормами п. 5.18 Правил); при цьому, посилання на п. п. 3.3, 3.4 у п. 5.18 Правил стосується виключно порядку проведення розрахунків витрат води, а не підстав для здійснення розрахунку витрат води, на чому безпідставно наполягає скаржник. До того ж, п. 3.1 договору передбачено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах споживача. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Таким чином, за невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків щодо збереження цілісності засобів обліку, пломб і деталей пломбування до відповідача обґрунтовано було застосовано п. 5.18 Правил, який передбачає нарахування за витрати води згідно з п.п. 3.3, 3.4 цих Правил.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України, господарський суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

У п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.03.2012 № 4, роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як вже було зазначено вище, до предмета доказування у даній справі є доведення факту відсутності пломби на засобі обліку, за цілісність та збереження яких відповідає відповідач згідно з нормою п. 5.18 Правил, а не встановлення причин пошкодження металевої пломби та останків дротика. Факт відсутності пломби на водомірі було встановлено актом від 31.07.2017р. № 1947/7, підписаним уповноваженим представником споживача (відповідача) без будь-яких заперечень. Отже, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової трасологічної експертизи.

Щодо посилання відповідача на не прийняття судом до уваги акту від 20.06.2016р. № 14640, то зазначені у ньому дані спростовуються актами від 17.10.2016р. № 26132, від 31.07.2017р. № 1947/7 та фотофіксацією до них, а також поясненнями контролера виробника про допущення помилки при його складенні.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2400 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 21 березня 2018 року у справі № 916/2481/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Іллічівський -3" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.07.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Поліщук Л.В.