Постанова

від 05.07.2018 по справі 916/2780/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2780/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: Єлісєєв О.А.

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУП УКРАЇНА"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2018р., суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого було складено 26.03.2018 року в м. Одесі

у справі № 916/2780/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГОМ-УКРАЇНА"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУП УКРАЇНА"

про стягнення 410 722 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАГОМ-УКРАЇНА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУП УКРАЇНА" про стягнення 327 999,76 грн. основного боргу, 29 773,77 грн. пені, 5 106,79 грн. втрат від інфляції та 47 842,25 грн. 40% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 2015-22 від 26.05.2015р. щодо оплати у повному обсязі поставленого у квітні, червні 2017 року товару у встановлений строк.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 2015-22 від 26.05.2015р. не здійснив повністю оплату товару отриманого за видатковими накладними № ЛУ000000631 від 10.04.2017р. на суму 23 744,27 грн., № ЛУ000000756 від 28.04.2017р. на суму 370 783,69 грн., №ЛУ000000806 від 29.06.2017р. на суму 27 848,87 грн. (загальною вартістю 422 376,83 грн.), заборгованість становить 327 999,76 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, а також на підставі п. 2 ст. 9 договору - 29 773,77 грн. пені, 5 106,79 грн. втрат від інфляції та 47 842,25 грн. 40% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

ТОВ "ТСК ГРУП УКРАЇНА" не визнало позов посилаючись на те, що позивачем було порушено п. 1 ст. 4 договору поставки № 2015-22 від 26.05.2015р., ч.ч. 1, 2, 4 ст. 673, ч. 1 ст. 675 ЦК України, оскільки поставлено товар неналежної якості, використання та реалізація якого є неможливою з огляду на принципи добросовісності провадження підприємницької діяльності відповідача та поваги до його контрагентів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2018 року позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Стягнуто з ТОВ "ТСК ГРУП УКРАЇНА" на користь ТОВ "ЛАГОМ-УКРАЇНА" заборгованість у розмірі 327 999 грн. 76 коп., пеню у розмірі 29 773 грн. 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 106 грн. 79 коп., 40 % річних у розмірі 47 842 грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 161 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "ТСК ГРУП УКРАЇНА" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи від 01.02.2018р. задовольнити, у задоволенні позову ТОВ "ЛАГОМ-УКРАЇНА" про стягнення з ТОВ "ТСК ГРУП УКРАЇНА" вартості поставленого товару та штрафних санкцій у розмірі 410 722,57 грн. відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою відповідач посилається на те, що вказане рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом,

26.05.2015 року між ТОВ "ЛАГОМ-УКРАЇНА" (продавець) та ТОВ "ТСК ГРУП Україна" (покупець) було укладено договір поставки № 2015-22, за умовами якого продавець (постачальник) передаватиме у власність покупця товари, вид, кількість, ціна та якість яких визначаються згідно з положеннями цього договору, а покупець зобов'язаний приймати поставлені продавцем товари та своєчасно сплачувати їх вартість (ст.1 договору).

Згідно з п. 1 ст. 2 договору об'єктом поставки за цим договором є внутрішні оздоблювальні будівельні матеріали із пінополістиролу, клей, тощо, а також, супутні матеріали (товар), найменування, асортимент (марка), яких визначаються згідно з видатковими накладними, які оформлюються продавцем.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 10, 14 ст.5 договору, поставки товару згідно з цим договором здійснюються на умовах FCA (франко-перевізник) - склад продавця за адресою: Київська область, м. Бровари, вул.. Кутузова, 61; асортимент та кількість товару, що підлягає поставці в рамках кожної окремої партії, визначається на підставі замовлення покупця, прийнятого продавцем до виконання, та вказується у видаткових накладних, що оформлюються продавцем; з метою узгодження кількості та асортименту товару, що підлягає поставці в рамках кожної окремої партії, покупець на підставі діючого прайс - листка (прейскуранта) продавця здійснює вибірку товару з асортименту, наявного на складі продавця, та направляє продавцеві у письмовій формі замовлення на поставку товару. Замовлення підписується повноважним представником покупця та скріплюється його печаткою; зобов'язання продавця щодо здійснення поставки товару вважається виконаним належним чином з моменту передачі товару покупцеві або перевізникові (експедиторові) на складі продавця; разом з товаром продавець передає покупцеві рахунок - фактуру, видаткову та податкову накладні на партію поставленого товару.

Пунктами 3, 4, 5, 7, 8, 9 ст. 6 договору встановлено, що приймання товару за якістю здійснюється згідно з порядком, що встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (№ П-7) з урахуванням особливостей, передбачених цим договором; товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця або перевізнику (експедитору) на складі продавця, що підтверджується оформленням товарно-транспортної накладної; претензія покупця щодо прихованих недоліків товару приймається продавцем протягом 30-ти календарних днів після дати отримання товару покупцем тільки у разі надання Акта про виявлення прихованих недоліків. В Акті зазначається номер та дата цього договору, номер та дата видаткової накладної про отримання товару, найменування та кількість товару, що містить приховані недоліки. Акт складається та підписується за участю представника продавця. Претензія покупця щодо недоліків отриманого товару приймається продавцем протягом 12-ти календарних днів після дати отримання товару покупцем тільки у разі надання фотографій недоліків товару, знятих у момент їх виявлення і Акта про виявлення недоліків товару. В Акті зазначається номер та дата цього договору, номер та дата видаткової накладної про отримання товару, найменування та кількість товару з недоліками. Акт складається та підписується за участю представника продавця; продавець зобов'язаний розглянути претензію покупця щодо кількості та/або недоліків та/або прихованих недоліків товару і повідомити покупця про її прийняття або відхилення протягом 10-ти днів після дати отримання; у випадку якщо покупець не надав продавцеві претензії щодо кількості та/або недоліків та/або прихованих недоліків товару в строк, передбачений в цій статті договору, вважається, що покупець отримав товар в повній кількості і товар не містить недоліків та/або прихованих недоліків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 6, 8 ст. 7 договору ціна на товар, поставка якого є предметом цього договору, є вільними відпускними цінами та покривають витрати продавця, пов'язані з виконанням його зобов'язань щодо поставки товару згідно з умовами, що визначені цим договором. Ціни на товар встановлюються в гривнях. Ціна товару та загальна вартість кожної партії, що відвантажується покупцеві в рамках цього договору, визначається в результаті прийняття продавцем замовлення до виконання, вказується в видаткових накладних та рахунках-фактурах, що оформлюються продавцем та передаються покупцеві при відвантаженні товару. Покупець повинен здійснити оплату повної вартості поставленого товару протягом 3 календарних днів після дати поставки товару. Зобов'язання покупця стосовно оплати вартості товару, поставка якого є предметом цього договору, вважаються виконаними належним чином з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно з п. 1 ст. 8 договору право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцеві чи перевізникові (експедиторові).

Пунктом 2 ст. 9 договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем зобов'язань щодо оплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 40% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення від невнесеної в термін суми за кожний день такого прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем та продавцем та діє до 31.12.2015 року, а в частині, що стосується отриманого покупцем товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених цим договором (п. 1 ст.12 договору).

Доповненням від 24.07.2015р. до договору поставки №2015-22 від 26.05.2015р. сторони дійшли згоди стосовно п.6 ст.7 договору та домовилися викласти його в наступній редакції: "6. Покупець повинен здійснити оплату повної вартості поставленого товару протягом 28 календарних днів після дати поставки товару."

Додатковою угодою № 4 від 16.01.2017р. до договору поставки № 2015-22 від 26.05.2015р. сторони вирішили викласти п. 1 ст. 12 в наступній редакції: Цей договір набирає чинності з моменту його підписання покупцем та продавцем та діє до 31.12.2017 року, а в частині, що стосується отриманого покупцем товару - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, визначених цим договором ; та п.6 ст.7 договору в наступній редакції: 6. Покупець повинен здійснити оплату повної вартості поставленого товару протягом 30 календарних днів після дати поставки товару. .

Предметом даного судового розгляду є вимоги продавця до покупця про стягнення заборгованості, пені, втрат від інфляції та відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати одержаного товару на підставі договору поставки № 2015-22 від 26.05.2015р. та видаткових накладних.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано встановленими по справі обставинами та приписами ст. ст. 11, 509, 530, 626, 627, 679 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, в порушення яких відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань за укладеним договором поставки щодо оплати одержаного товару у встановлений строк, отже, наявний борг, а також пеня, втрати від інфляції та відсотки річних підлягають стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про задоволення заявлених ТОВ "ЛАГОМ-УКРАЇНА" позовних вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за укладеним договором позивач у квітні та червні 2017 року поставив, а відповідач прийняв товар - будівельні матеріали на загальну суму 422 376,83 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЛУ000000631 від 10.04.2017р. на суму 23 744,27 грн., №ЛУ000000756 від 28.04.2017р. на суму 370 783,69 грн., №ЛУ000000806 від 29.06.2017р. на суму 27 848,87 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками, та не заперечується відповідачем.

Наявні у справі вищевказані видаткові накладні в їх сукупності є належними доказами підтвердження достовірності факту передачі позивачем та отримання відповідачем визначеного товару на загальну суму 422 376,83 грн.

Отже, за встановленими судом на підставі вищезгаданих документів обставинами справи загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за вищезгаданим договором складає 422 376,83 грн.

Таким чином, відповідно до умов п. 6 ст. 7 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 16.01.2017р. до нього остаточний розрахунок з позивачем за отриманий згідно з вищевказаними накладними товар відповідач повинен був здійснити: за видатковою накладною № ЛУ000000631 від 10.04.2017р. - не пізніше 10.05.2017 року, за видатковою накладною №ЛУ000000756 від 28.04.2017р. - не пізніше 28.05.2017 року, за видатковою накладною №ЛУ000000806 від 29.06.2017р. - не пізніше 29.07.2017 року.

Проте, відповідач 16.05.2017 року здійснив лише часткову оплату вартості товару поставленого згідно з договором поставки № 2015-22 від 26.05.2015р. за вищевказаними накладними у розмірі 23 601,75 грн. та 15.05.2017 року відповідач повернув позивачеві товар на загальну суму 70 775,32 грн. за видатковою накладною (повернення) № ВП - 0000002, що не заперечується сторонами, а весь інший отриманий товар залишився неоплаченим, у зв'язку з чим в нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем в сумі 327 999,76 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком обчисленим позивачем.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар з урахуванням часткової оплати в розмірі 23 601,75 грн. та повернутого товару на загальну суму 70 775,32 грн. станом на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом становить 327 999,76 грн.

Листом № 277 від 18.09.2017р. позивач повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості за поставлений згідно з договором поставки за вищевказаними накладними товар в розмірі 327 999,76 грн. та виклав вимогу в строк до 28.09.2017 року перерахувати йому зазначену суму. Доказом надходження до відповідача вказаного листа є повідомлення підприємства поштового зв'язку про вручення рекомендованого поштового відправлення, яке було вручено відповідачеві 25.09.2017р.

Проте, відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Дії сторін (передача позивачем товару відповідачу за видатковими накладними, прийняття товару відповідачем) відповідають змісту правовідносин за договором поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом установлено, що вищевказаний договір поставки містить умову про строк оплати товару, відповідно до якої покупець повинен здійснити оплату повної вартості поставленого товару протягом 30 календарних днів після дати поставки товару. Вартість товару сплачується покупцем шляхом переказу відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок продавця. Зобов'язання покупця стосовно оплати вартості товару, поставка якого є предметом цього договору, вважаються виконаними належним чином з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок продавця (п.п.6, 7, 8, ст. 7 договору).

За змістом ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, кількість та якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. У разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (стаття 666 цього Кодексу).

Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та у порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 687 ЦК України).

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що сторони обумовили в договорі інший порядок та строк передачі документів, які стосуються товару, ніж передача одночасно відповідно до договору або актів цивільного законодавства; також відповідач не надав доказів належної фіксації відсутності таких документів під час прийому-передачі товару, встановлення розумного строку для передачі цих документів; також у справі відсутні будь-які претензії або вимоги відповідача до продавця щодо неналежного виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 статті 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень щодо отримання ним товару неналежної якості, що і стало підставою для відмови від оплати отриманого товару, оскільки умовами п.п. 3, 4, 5, 7, 8 ст. 6 договору сторони встановили, що приймання товару за якістю здійснюється згідно з порядком, що встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (№ П-7) з урахуванням особливостей, передбачених цим договором; товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту передачі товару уповноваженому представнику покупця або перевізнику (експедитору) на складі продавця, що підтверджується оформленням товарно-транспортної накладної; претензія покупця щодо прихованих недоліків товару приймається продавцем протягом 30-ти календарних днів після дати отримання товару покупцем тільки у разі надання Акта про виявлення прихованих недоліків. В Акті зазначається номер та дата цього договору, номер та дата видаткової накладної про отримання товару, найменування та кількість товару, що містить приховані недоліки. Акт складається та підписується за участю представника продавця. Претензія покупця щодо недоліків отриманого товару приймається продавцем протягом 12-ти календарних днів після дати отримання товару покупцем тільки у разі надання фотографій недоліків товару, знятих у момент їх виявлення і Акта про виявлення недоліків товару. В Акті зазначається номер та дата цього договору, номер та дата видаткової накладної про отримання товару, найменування та кількість товару з недоліками. Акт складається та підписується за участю представника продавця; продавець зобов'язаний розглянути претензію покупця щодо кількості та/або недоліків та/або прихованих недоліків товару і повідомити покупця про її прийняття або відхилення протягом 10-ти днів після дати отримання.

Умовами п. 9 ст. 6 договору передбачено, що у випадку, якщо покупець не надав продавцеві претензії щодо кількості та/або недоліків та /або прихованих недоліків товару в строк, передбачений у цій статті договору, вважається, що покупець отримав товар у повній кількості і товар не містить недоліків та/або прихованих недоліків.

Разом з тим, належних доказів які б свідчили про дотримання відповідачем вищезазначених умов договору щодо складання за участю представника продавця відповідних актів про виявлення прихованих недоліків товару чи актів про виявлення недоліків товару з зазначенням в них номеру та дати цього договору, номеру та дати видаткової накладної про отримання товару, найменування та кількості товару з недоліками, а також подання продавцеві у встановлені цим договором строки належним чином оформленої претензії щодо неналежної якості чи недоліків отриманого за спірними накладними товару, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Наявна у справі копія претензії відповідача щодо повернення неякісного товару від 27.09.2017р. не є належним доказом вчинення таких дій, оскільки додана до неї квитанція служби кур'єрської доставки № 5104471 у відповідній графі не містить підтвердження отримання її позивачем, а останній заперечує надходження до нього такої претензії.

За положеннями ч.1 ст.679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Згідно ч. 1 ст. 680 цього Кодексу покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, за умови не подання відповідачем позивачеві претензії щодо кількості та/або недоліків та/або прихованих недоліків отриманого товару в строк, передбачений у статті 6 договору, слід вважати, що відповідач отримав товар у повній кількості і товар не містить недоліків та/або прихованих недоліків, що встановлено п. 9 ст. 6 договору.

З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про те, що поставлений йому позивачем за спірними видатковими накладними товар є неякісним.

Стосовно клопотання відповідача про призначення у справі судової товарознавчої експертизи від 01.02.2018р., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 99 ГПК України, господарський суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі коли для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

У п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.03.2012 № 4, роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, з урахуванням предмета та підстав даного позову, наявних у справі доказів, поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, предмета доказування у даній справі, колегія суддів не вбачає підстав для призначення у справі відповідної товарознавчої експертизи і вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення такої експертизи.

Таким чином, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач не заперечуючи факту отримання від позивача товару у визначених кількості та вартості, не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем в сумі 327 999,76 грн. обґрунтовано визнано господарським судом першої інстанції таким, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач на підставі п. 2 ст. 9 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачеві 29 773,77 грн. пені за період з 11.05.2017р. по 13.10.2017р., 5 106,79 грн. втрат від інфляції за період з 29.05.2017р. по 13.10.2017р. та 47 842,25 грн. 40% річних від простроченої суми за період з 11.05.2017р. по 13.10.2017р.

Як вже було зазначено вище, пунктом п. 2 ст. 9 договору поставки сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем зобов'язань щодо оплати вартості товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 40% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення від невнесеної в термін суми за кожний день такого прострочення.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки факт порушення встановленого умовами спірного договору строку виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимога позивача про стягнення з відповідача пені, втрат від інфляції та процентів річних є обґрунтованою.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків пені, втрат від інфляції та процентів річних судом апеляційної інстанції встановлено, що вони відповідають умовам укладеного сторонами договору та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, доводи відповідача не містять власного контррозрахунку, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правильно були задоволені місцевим судом.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 8160 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 16 березня 2018 року у справі № 916/2780/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ГРУП УКРАЇНА"- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06.07.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

Лавриненко Л.В.