Рішення

від 27.06.2018 по справі 820/1531/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710, код 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 р. Справа № 820/1531/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Шаталовій Н.В.,

за участі представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська Садиба" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОКРОВСЬКА САДИБА", з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004041403, №0004051403 та №0004061403 від 14.12.2017 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного в Україні законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого зазначені податкові повідомлення-рішення щодо збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ, а також нарахування сум штрафних санкцій, є протиправними та підлягають скасуванню. Стверджує, що господарські взаємовідносини позивача зі своїми контрагентами - ТОВ "Інженергобуд", ТОВ "Арманд Бест", ТОВ "БК Будмонтаж Інновейшн" мали реальний характер та підтверджені належними документами. Зазначає, що витрати на придбання мішків для фасування цементу віднесено до витрат на збут правомірно з дотриманням вимог П(С)БУ 16 "Витрати".

У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про проведення засідання без участі позивача.

Представник відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області, вимоги адміністративного позову не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких виклав власну правову позицію щодо обставин справи, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема по відносинам з контрагентами ТОВ "Інженергобуд", ТОВ "Арманд Бест", ТОВ "БК Будмонтаж Інновейшн", які не підтверджені письмовими договорами, транспортними документами та щодо яких неможливо з'ясувати вчинення господарських операцій з урахуванням часу, обсягу робіт, віддаленості контрагентів і економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій. Зазначав про неправомірне не включення мішків до вартості упакованого в них цементу з тієї підстави, що пакування здійснювалось для мети використання на підприємстві - зберігання для подальшої реалізації. За таких підстав, просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлень №7278, №7279, №7280, №7281, №7282, №7283 від 22.09.2017 року в період з 25.09.2017 року по 13.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОКРОВСЬКА САДИБА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт перевірки № 16265/20-40-14-03-07/35477357 від 23.10.2017 року.

Висновками акту документальної планової виїзної перевірки № 16265/20-40-14-03-07/35477357 від 23.10.2017 року встановлено наступні порушення "ПОКРОВСЬКА САДИБА":

1. п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 121 876 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 533746 грн., за І квартал 2016 року в сумі 35191 грн., за ІІ квартал 2016 року в сумі 274179 грн., за ІІІ квартал 2016 року в сумі 411097 грн., за IV квартал 2016 року в сумі 167340 грн., за І квартал 2017 року в сумі 206483 грн., за ІІ квартал 2017 року в сумі 493840 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 224 841 грн., в т.ч. за липень 2015 року в сумі 55097 грн., за серпень 2015 року в сумі 65363 грн., за вересень 2015 року в сумі 31135 грн., за жовтень 2015 року в сумі 79919 грн., за грудень 2015 року в сумі 43671 грн., за лютий 2016 року в сумі 10990 грн., за травень 2016 року в сумі 31802 грн., за липень 2016 року в сумі 193847 грн., за серпень 2016 року в сумі 84243 грн., за вересень 2016 року в сумі 470119 грн., за листопад 2016 року в сумі 139892 грн., за грудень 2016 року в сумі 18763 грн.

3. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 1 156 627 грн., в т.ч. за червень 2017 року в сумі 1156627 грн.

На підставі зазначених висновків акту документальної планової виїзної перевірки № 16265/20-40-14-03-07/35477357 від 23.10.2017 року та згідно з п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України ГУ ДФС України в Харківській області, винесено оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення № 0004041403 від 14.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 915 941 грн., з яких податок - 2 121 876 грн., штрафна санкція - 794 065 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0004051403 від 14.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 531 051,25 грн., з яких податок - 1 224 841 грн., штрафна санкція - 306 210,25 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 0004061403 від 14.12.2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 1 156 627 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму залишкової вартості окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Згідно4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 98.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 року по справі № К/800/11712/15.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З дослідженого акту перевірки № 16265/20-40-14-03-07/35477357 від 23.10.2017 року вбачається, що фактичною підставою для відображення в ньому факту заниження задекларованого показника у рядку 01 Декларацій "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за 2015 рік у сумі 640253 грн., слугував висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ "Інженергобуд" та похідне з цього твердження про безоплатне отримання позивачем (з джерела невідомого походження) товарів, постачання яких документально оформлено від ТОВ "Інженергобуд".

Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно договору № 0303БМ від 03.03.2015 року позивачем було придбано у ТОВ "Інженергобуд" пінополістирольні екструзійні плити Carbon ECO різних розмірів, ДСП, клей, тепловату, блоки UDK, плиту типу OSB/3, цемент за видатковими накладними № ИЭ-000015 від 16.03.2015року, № ИЭ-000016 від 17.03.2015 року. Оплата товару відбулась в повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку за 16 та 17 березня 2015 року. Транспортування здійснювалось перевізником ФО-П ОСОБА_2 за договором № 15-2014-ТР від 01.12.2013 року.

В подальшому придбаний товар протягом березня 2015 року було реалізовано покупцям: Підприємство Харківська виправна колонія (№43), ТОВ "Агентство нерухомості "Рестриелт", ПАТ "Кондитерська фабрика "Харків'янка", ТОВ "Vladi", ТОВ "Віа-Телос", ТОВ "Citadel", ТОВ "Сава+", ТОВ "Будмен Інтер", ТОВ "ТПК "Гермес-Сервіс", ТОВ "Компанія ТВІ", ТОВ "БК "Форт-Пост", ПП "Етуаль-С П", ПП "Айстермо", ТОВ "Торгівельна компанія Регіон Комплект", ТОВ "ВКП "Точмашдеталь", ПП "Каскад-Буд", ТОВ "Спецбудмонтаж", ТОВ НВП "Хіменергомаш", ТОВ "Атлант Будкомплект", ТОВ "Фенікс менеджмент груп плюс", ФО-П ОСОБА_4, ФО-П ОСОБА_5, ФО-П ОСОБА_6, ФО-П ОСОБА_7, ФО-П ОСОБА_8, ФО-П ОСОБА_9, ФО-П ОСОБА_10, ФО-П ОСОБА_11, ФО-П ОСОБА_12, ТОВ "Ел ІМС", ФО-П ОСОБА_13, на підтвердження чого представником позивача також надано до суду копії первинних документів.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновок щодо неможливості з'ясування вчинення господарських операцій позивача з "Інженергобуд" з урахуванням часу, обсягу робіт, віддаленості контрагентів і економічно необхідних можливостей для виконання даного виду операцій.

Судом даний висновок не приймається з підстав його недоведеності в розумінні норм ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Акт перевірки, окрім оціночних суджень відповідача, не обґрунтованих належними розрахункам з посиланнями на відстань між пунктами навантаження/розвантаження, вантажопідйомність транспортного засобу тощо, не містить висновків спеціалістів/експертів чи інших доказів на користь висновків про неможливість вчинення операцій.

Суд зауважує, що відповідно до пп. 20.1.7 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган наділений правом залучати у разі потреби фахівців, експертів та перекладачів, а згідно пп. 83.1.3 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України експертний висновок передбачений як одна з підстав для висновків під час проведення перевірок. При цьому, відповідно до п. 84.1 ст. 84 Податкового кодексу України Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях.

У зв'язку з невикористанням відповідачем права на залучення до перевірки експерта, відсутності жодних відомостей з законних джерел щодо конкретних показників необхідних на думку контролюючого органу затрат робочого часу на навантажувально-розвантажувальні роботи, переміщення вантажу до складського приміщення, розрахунків відстані між пунктами транспортування, характеристик транспортного засобу, та враховуючи передбачену ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України заборону суб'єкту владних повноважень посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, суд не приймає наведені висновки відповідача як недоведені.

З приводу посилань відповідача на дані баз даних "автоматизованої системи співставлення розшифрованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставлення даних" АС" Податковий блок", "Архів електронної звітності", як на підставу визначення нереальності господарських операцій, то суд зазначає, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З огляду на це висновки податкового органу не можуть ґрунтуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 13.06.2016 у справі К/800/25461/14.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інженергобуд" ґрунтуються, зокрема, на результатах опрацьованої податкової інформації від 13.05.2015 року №49/22/2, складеної Красноградською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області. Однак, суд не може брати до уваги зазначену інформацію в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки така містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагента позивача, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником/покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання ТМЦ у ТОВ "Інженергобуд".

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 28.01.2016 року по справі № К/800/64018/13.

З дослідженого акту перевірки № 16265/20-40-14-03-07/35477357 від 23.10.2017 року вбачається, що фактичною підставою для відображення в ньому факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 34042 грн. у листопаді 2016 року, слугував висновок про використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, а саме - поставку за невідомим напрямком товарів, що згідно документів позивача поставлені на адресу ТОВ "Арманд Бест". Підставою для відображення в акті перевірки факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 117837 грн. у липні-листопаді 2016 року, слугував висновок про використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю, а саме - поставку за невідомим напрямком товарів, що згідно документів позивача поставлені на адресу ТОВ "БК Будмонтаж Інновейшн".

Так, як вбачається з матеріалів справи, на адресу ТОВ "Арманд Бест" позивачем було поставлено цемент М-400 згідно рахунку № 5489 від 09.11.2016 року за видатковими накладними № 6019 від 09.11.2016 року, № 6020 від 10.11.2016 року. Оплата товару відбулась в повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку за 09.11.2016 року. На адресу ТОВ "БК Будмонтаж Інновейшн" позивачем було поставлено цемент ПЦ II/Б-Ш-400 Євроцем та цемент ПЦ І-500-Н Євроцем згідно рахунків № 3005 від 18.07.2016 року, № 3062 від 20.07.2016 року, № 3135 від 25.07.2016 року, № 3181 від 26.07.2016 року, № 3217 від 28.07.2016 року, № 3383 від 08.08.2016 року, № 3410 від 09.08.2016 року, № 3524 від 15.08.2016 року, № 3525 від 15.08.2016 року, № 3590 від 17.08.2016 року, № 3700 від 22.08.2016 року, № 3701 від 22.08.2016 року, № 3783 від 26.08.2016 року, № 3796 від 29.08.2016 року, № 4102 від 06.09.2016 року, № 4103 від 06.09.2016 року, № 4249 від 12.09.2016 року, № 4375 від 15.09.2016 року, № 4559 від 22.09.2016 року, № 4794 від 03.10.2016 року, № 4931 від 10.10.2016 року, № 5533 від 11.11.2016 року, № 5646 від 21.11.2016 року за видатковими накладними № 3309 від 19.07.2016 року, № 3310 від 19.07.2016 року, № 3319 від 22.07.16 року, № 3320 від 22.07.2016 року, № 3480 від 26.07.2016 року, № 3484 від 27.07.2016 року, № 3489 від 29.07.2016 року, № 3780 від 09.08.2016 року, № 3788 від 11.08.2016 року, № 3920 від 16.08.2016 року, № 3921 від 16.08.2016 року, № 3935 від 18.08.2016 року, № 4049 від 23.08.2016 року, № 4053 від 25.08.2016 року, № 4131 від 30.08.2016 року, № 4133 від 31.08.2016 року, № 4509 від 08.09.2016 року, № 4684 від 13.09.2016 року, № 4700 від 15.09.2016 року, № 4707 від 16.09.2016 року, № 5092 від 29.09.2016 року, № 5333 від 50.10.2016 року, № 5475 від 11.10.2016 року, № 6175 від 17.11.2016 року, № 6280 від 22.11.2016 року. Оплата товару відбулась в повному обсязі, що підтверджується виписками по банківському рахунку за липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року. Поставлений на адресу вказаних контрагентів товар придбавався позивачем у ПАТ "Євроцемент-Україна".

З приводу позиції контролюючого органу про те, що в ході проведення перевірки не надано жодного первинного документу, підтверджуючого транспортування товару, то суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до законодавства України наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. У випадку якщо юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Отже, посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б засвідчували поставку товарів, неправомірне, оскільки товарно-транспортна накладна взагалі не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з купівлі-продажу товарів (чи поставки) та, відповідно, набуття права власності на товар, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з купівлі-продажу товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Щодо посилань відповідача на відсутність укладеної письмової угоди між позивачем та його контрагентами на придбання товарів слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Сам факт наявності або відсутності письмового договору не є підставою для висновку про нереальність господарської операції, оскільки свідчить лише про узгодженість наміру виконати певні дії та не може підтверджувати їх фактичне виконання.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена у постанові від 22.11.2016 у справі №826/11397/14.

Суд також зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ "Арманд Бест" та ТОВ "БК Будмонтаж Інновейшн" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача.

З дослідженого акту перевірки № 16265/20-40-14-03-07/35477357 від 23.10.2017 року вбачається, що фактичною підставою для відображення в ньому факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 2229589,00 грн. та заниження доходів на суму 11147948,00 грн., слугував висновок про неправомірне невключення до собівартості реалізованого позивачем цементу та, відповідно, до суми отриманого доходу вартості мішків, які використано для фасування цементу.

Так, матеріалами справи підтверджено, що придбані позивачем у ТОВ "ВКФ Політара" і АТ "Сегежа Оріана Україна" мішки було віднесено позивачем до витрат на збут.

Як вбачається з пояснень позивача, підтверджених наявними в матеріалах справи копіями первинних документів (службових записок, накладних-вимог, актів списання), облік мішків для пакування цементу здійснювався в наступному порядку з оформленням руху відповідними документами: після заходу вагонів на станцію Харків-Балашовський комірник позивача ОСОБА_14 подавав службову записку із зазначенням номерів вагонів та кількістю мішків необхідних для пакування. На підставі службової записки комірник позивача ОСОБА_15 оформлював накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, та передавав мішки зі складу ОСОБА_14. В кінці робочого дня ОСОБА_14 оформлював акт списання на фактичну кількість використаних мішків. На підставі вказаних документів бухгалтерією позивача здійснювався облік руху мішків.

Матеріали справи не містять відомостей використання позивачем мішків для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва. Відповідачем не наведено жодних доводів на користь здійснення позивачем виробництва готової продукції, натомість навпаки наголошено на тому, що цемент придбавався та реалізовувався без зміни номенклатури. Також відповідачем безпідставно розцінено пакування цементу позивачем для мети використання на підприємстві, вважаючи таким використанням зберігання для подальшої реалізації, оскільки використання на підприємстві означає внутрішнє виробництво, та не пов'язано з відвантаженням товару в його первинному вигляді покупцям.

Відповідно до п. 17 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року (надалі - П(С)БУ 16), витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Відповідно п. 19 П(С)БУ 16 витрати на збут включають, у тому числі, витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції.

Відповідно до п.п. 20, 23 Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки України № 226 від 02.03.2010 року, однією з статей витрат на збут є стаття 3.6 Витрати на зберігання, підсортування, оброблення, пакування і передпродажну підготовку товарів (продукції) , до якої віднесена, у тому числі, вартість матеріалів (пакувального та обгорткового паперу, пергаменту, плівки, пакетів, коробок, футлярів, клею, дроту, шпагату, цвяхів, дощок, фанери, стружки, тирси, соломи, вати, бісульфату, парафіну тощо), які використовують для пакування і фасування товарів (продукції).

На підставі зазначених норм суд зазначає, що правильною є позиція позивача стосовно того, що вартість пакувальних матеріалів (упаковка - мішки), які використані для пакування (затарювання) відноситься до складу витрат на збут, що є витратами операційної діяльності, які не включаються до собівартості реалізованої продукції.

Судом надано оцінку, зокрема, позиції, висловленій Міністерством фінансів України у листі № 31-34000-10-16/44972 від 18.12.2008 року, в якому зазначено, що відповідно до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, вартість тари, використаної для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва, включається до виробничої собівартості готової продукції, а вартість тари, використаної для затарювання готової продукції на складах, включається до витрат на збут.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "ПОКРОВСЬКА САДИБА" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення №0004041403, №0004051403 та №0004061403 від 14.12.2017 року підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська Садиба" (код ЄДРПОУ 35477357, адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 27, кв. 11) до Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0004041403, №0004051403, № 0004061403 від 14 грудня 2017 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Покровська Садиба" (код ЄДРПОУ 35477357) судові витрати в розмірі 84054 (вісімдесят чотири тисячі п'ятдесят чотири) грн. 29 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 09 липня 2018 року.

Суддя Шевченко О.В.