Рішення

від 03.07.2018 по справі 291/1214/17

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/1214/17

2/291/67/18

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2018 року

Ружинський районний суд Житомирської області

в складі головуючого - судді Руденко З.Б. ,

за участю секретаря - Шахрай Н.П.,

представника позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_4,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новочорнорудська сільська рада Ружинського району Житомирської області,

про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5, який був посвідчений секретарем Новочорнорудської сільської ради Ружинського району ОСОБА_6 22.11.2016р., зареєстрований в реєстрі за №13, відповідно до якого все своє майно ОСОБА_5 заповів ОСОБА_4

Позивачка також просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно ОСОБА_5, а саме: на земельну ділянку, площею 5.6746 га, яка розташована на території Жовтневої ( на даний час - Новочорнорудської) сільської ради Ружинського району Житомирської області.

Свої позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовує тим, що ОСОБА_5, який помер 28.11.2016р. в с.Звиняче Ружинського району Житомирської області, був її батьком. Вона у встановлений законодавством строк прийняла його спадщину та подала в нотаріальну контору заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно батька - земельну ділянку площею 5.6746 га. Однак нотаріусом у видачі їй вищевказаного свідоцтва було відмовлено та повідомлено про те, що її батько заповів все своє майно ОСОБА_4

Оскільки вона вважає, що у її батька не було жодних підстав , причин, мотивів чи внутрішніх переконань складати заповіт на користь ОСОБА_4, тому вона переконана в тому, що він вказаний заповіт не складав і, відповідно, його не підписував.

2

А , відтак, даний заповіт не відповідає вільному волевиявленню спадкодавця ОСОБА_5 і тому з вказаних підстав є недійсним (т.1 а с. 2-6).

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала, пояснивши суду, що наскільки їй відомо, то її батько не мав наміру складати заповіт, а тому вона вважає, що підпис на оспорюваному нею заповіті вчинений не її батьком. З даного приводу вона звернулась до поліції і на цей час триває досудове розслідування з приводу підробки заповіту її батька.

Представник позивачки в судовому засіданні зазначив, що факт підробки підпису спадкодавця ОСОБА_5 на заповіті крім висновку судово-почеркознавчої експертизи доводиться і тим, що вказаний заповіт був зареєстрований у Спадковому реєстрі з порушенням строків, встановлених законодавством, а саме- через 5 місяців після його посвідчення, і у даному заповіті є лише підпис, вчинений від імені ОСОБА_5, однак немає власноручно написаного ним прізвища.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність (т.1 а.с.46).

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що спадкодавець ОСОБА_5, складаючи вищевказаний заповіт, осмислив свою волю, оскільки зі своєю дочкою ОСОБА_3 тривалий час не спілкувався. ОСОБА_5 з 2007 року хворів, був інвалідом, не мав можливості працювати, потребував коштів на лікування та харчування, однак в цей період ще і сплачував аліменти на утримання доньки. ОСОБА_5 в зв'язку з хворобою потребував постійного догляду і його доглядали його сестра- мати відповідача, оскільки його донька такого догляду йому не надавала. Тому у ОСОБА_5 були мотиви скласти заповіт саме на відповідача. Однак, оскільки висновком експерта по почеркознавчій експертизі встановлено, що заповіт був підписаний не ОСОБА_5, і вказане категорично підтвердив експерт в судовому засіданні, тому слід визнати, що дійсно заповіт був підроблений.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази. встановив наступне.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті і лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статею1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, який помер 28.11.2016 р. в с.Звиняче Ружинського району Житомирської області, був батьком позивачки (т.1 а.с.(.10).

Зі спадкової справи №78/2017, заведеної 10.03.2017р. Ружинською державною нотаріальною конторою відносно майна вказаного спадкодавця, вбачається, що 22.11.2016 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_4 - відповідачу по справі. Вказаний заповіт було 22.11.2016р. посвідчено секретарем Новочорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 13, а також 20.03.2017р. зареєстровано в Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) за номером 60402109 .

Спадщину ОСОБА_5 шляхом подання відповідних заяв до нотаріуса прийняли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.54-71).

Постановою нотаріуса від 01.07.2017р. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 в зв'язку з наявністю заповіту останнього, складеного на користь іншого спадкоємця(т.1. а с.68).

3

Зі змісту стеттей 1233, 1234, 1247 ЦК України вбачається, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача; право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю; право на заповіт здійснюється особисто; заповіт складається у письмовій формі, має бути особисто підписаний заповідачем та має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 ЦК України.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої ст.207 цього Кодексу.

Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Тобто, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання вимоги, передбаченої ч.3 ст.203 ЦК України, щодо того, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається з оригіналів першого та другого примірників оспорюваного заповіту -- на них є підписи особи, яка його склала - ОСОБА_5; вказаний заповіт посвідчений секретарем Новочорнорудської сільської ради Ружинського району та зареєстрований в Спадковому реєстрі.

Однак, як вбачається з висновку судово-почеркознавчої експертизи від 17.05.2018р. № 1\3-72 підписи ОСОБА_5 в графі "Підпис" в зазначених примірниках заповіту виконані не ОСОБА_8, а іншою особою (т.2 а.с.14-27).

Експерт ОСОБА_9, який надавав вказаний висновок, в судовому засіданні підтвердив його, вказавши, що при приведені експертизи з даних, зазначених в ухвалі суду про призначення експертизи, йому було відомо, що ОСОБА_5 помер через декілька днів після складення вказаного заповіту. Однак, зважаючи на те, що на дослідження була надана достатньо велика кількість матеріалів, які містили достовірні зразки підпису ОСОБА_5, він може категорично стверджувати, що дійсно підпис на наданих для дослідження примірниках заповіту виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою.

Оскільки не підписання заповіту особисто спадкодавцем ОСОБА_5 свідчить про відсутність у останнього волевиявлення на вчинення такого правочину, а сам заповіт за таких обставин, виходячи з положень передбачених ч.1 ст.215 ЦК України, підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст.203 цього Кодексу.

Надані відповідачем на спростування позовних вимог докази, а саме пояснення свідків ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13, не спростовують вищевказаного висновку експерта, оскільки відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для встановлення належності підпису особі необхідні спеціальні знання, а тому допустимим доказом в даному випадку є висновок експерта, оскільки для встановлення належності підпису особі необхідні спеціальні знання.

Крім того, вказані свідки в судовому засіданні підтвердили обставини, які стосуються лише взаємовідносин ОСОБА_5 зі своєю дочкою ОСОБА_3 та іншими родичами, зокрема своєю сестро та її дітьми.Однак вони не були присутні безпосередньоо під час укладення ОСОБА_5 вищевказаного заповіту, а тому їхні свідчення не можуть бути підтвердженням того, що оспорюваний ОСОБА_3 заповіт був підписаний особисто ОСОБА_5

4

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_6 стосовно підписання заповіту особисто ОСОБА_5, оскільки вказаний свідок, яка працює секретарем Новочорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області, особисто посвідчувала підпис ОСОБА_5 на заповіті , а тому, відповідно, не є неупередженою при вирішенні даного позову.

Крім того, покази вказаного свідка спростовуються вищевказаним висновком експерта, сумніву в повноті та об'єктивності якого немає у учасників справи, що підтверджено їхніми виступами в судових дебатах, та на спростування якого ними суду не надано жодних доказів.

За таких обставин, суд приходить до переконання в обгрунтованості позовної вимоги щодо визнання вищевказаного заповіту недійсним.

В той же час, позовна вимога про визнання за ОСОБА_14О. права власності на спадкове майно, а саме: на земельну ділянку площею 5.6748 га, яка розташована на території Жовтневої (на даний час - Новочорнорудської) сільської ради Ружинського району Житомирської області, задоволенню не підлягає, оскільки позивачкою суду не надано доказів відносно входження права на вказану земельну ділянку до складу спадщини ОСОБА_5, зокрема, і правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку.

Крім того, відповідно до Закону України «Про нотаріат» на нотаріальні органи та їх посадові особи покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності. Статтею 34 вказаного Закону передбачено , що нотаріуси, зокрема, вчиняють нотаріальну дію - видають свідоцтво про право на спадщину.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою та отримання обгрунтованої відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається з наданої позивачкою постанови нотаріуса від 01.07.2017р., їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав наявності заповіту ОСОБА_5, який оспорюється по даній справі.

Проте ч.4 ст.1257 ЦК України передбачено, що у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

А тому, задоволення судом позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, усуває підставу, по якій нотаріусом позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про справо на спадщину, і вона, відповідно, в послідуючому не позбавлена права реалізувати своє право на спадкування за законом, отримавши в нотаріуса свідоцтво про право на вищевказане спадкове майно.

Судові витрати в частині задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір в сумі 640 грн.00 коп. та оплата вартості судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2250 грн.24 коп. суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивачки (т.1 а.с.73, т.2 а.с.8). Судовий збір, сплачений позивачкою по позовній вимозі щодо визнання за нею права власності на спадкове майно, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає(т.1 а.с.74).

Керуючись ст. ст.265-268, 273, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Новочорнорудська сільська рада Ружинського району Житомирської області, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити частково.

5

Визнати недійсним заповіт, складений 22 листопада 2016 року ОСОБА_8, яким він заповів все своє майно ОСОБА_4, та який був посвідчений секретарем Новочорнорудської сільської ради Ружинського району Житомирської області ОСОБА_6 22 листопада 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 13, номер у Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) 60402109.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2, судові витрати по справі в сумі 2890 грн.24 коп. (Дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень 24 копійки).

Сторони та інші учасники справи:

позивачка: ОСОБА_3, проживає за адресою: 10004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2;

відповідач : ОСОБА_4, проживає за адресою: 23225, Вінницька область, Вінницький район, с.Некрасове, вул.Некрасова, буд.№53, ідентифікаційний податковий номер 33568801593;

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на преджмет спору, :Новочорнорудська сідьська рада Ружинського району Житомирської області, місцезнаходження: 13621, Житомирська область, Ружинський район, с. Нова Чорнорудка, вул. Шкільна, буд.№5, код ЄРДПОУ 25309269.

Повне рішення складено 09 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошеннябезпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в редакції чинній до 15.12.2017р.

Суддя З. Б. Руденко.