Постанова

від 04.07.2018 по справі 818/54/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

04 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/54/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представника позивача - Шамоніна Є.О.

представника відповідача - Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (суддя Гелета С.М.) від 28.03.2018 р. (повний текст рішення складений 02.04.2018 р.) по справі № 818/54/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумиелектросервіс

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Сумиелектросервіс , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2017 № 000381/1407 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31149,00 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 р. по справі № 818/54/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.09.2017 р. по 27.09.2017 р. фахівцями ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сумиелектросервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Аширбадон та ТОВ Торговий дім Оптима .

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував акт від 03.10.2017 р. № 2563/18-28-14-07/34011999/189, в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість ПДВ на загальну суму 24919,00 грн., в тому числі за листопад 2014 р. - 4404,00 грн., за грудень 2014 р. - 18389,00 грн., за липень 2016 р. - на суму 583,00 грн., за вересень 2016 р. - на суму 1543,00 грн.

У зв'язку з цим, спірним податковим повідомленням-рішенням підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31149,00 грн., в тому числі 24919,00 грн. основного платежу та 6230,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 22).

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу про завищення ТОВ Сумиелектросервіс податкового кредиту за листопад, грудень 2014, липень, вересень 2016 на загальну суму 24919,00 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 01.09.2014 р. між ПП Аширбадон (продавець) та ТОВ Сумиелектросервіс (покупець) укладено договір поставки № 71, відповідно до якого продавець передає у власність покупця товар, кількість та ціна якого визначається у рахунках-фактурах, специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 29-30).

Згідно з рахунком-фактурою від 03.11.2014 р. № СФ-371 та видатковою накладною від 03.11.2014 р. № РН-371, ТОВ Сумиелектросервіс придбало у ПП Аширбадон товар (світильник, пускач, контактор, кабель тощо) на суму 26425,57 грн., в тому числі 4404,26 грн. ПДВ (а.с. 37 зворот. стор.). Згідно з рахунком-фактурою від 12.12.2014 р. № 1102 та видатковою накладною від 15.12.2014 р. № 1102, ТОВ Сумиелектросервіс придбало у ПП Аширбадон товар (щит, кабель, провід) на суму 110335,02 грн., в тому числі 18389,17 грн. ПДВ (а.с. 31 зворот. стор.).

На підтвердження реальності вчинення цього правочину, позивачем надані податкові накладні 03.11.2014 р. № 208 на суму 26425,57 грн., в тому числі 4404,26 грн. ПДВ (а.с. 38), від 12.12.2014 р. № 1102 на суму 55167,52 грн., в тому числі 9194,59 грн. ПДВ (а.с. 32) та від 15.12.2014 р. № 1103 на суму 55167,52 грн., в тому числі 9194,59 грн. ПДВ (а.с. 33). Оплата товару проведена 12.12.2014 р. та 15.12.2014 р. в безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку ТОВ Сумиелектросервіс у ПАТ УкрСиббанк (а.с. 35, 36). Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача - автомобілем НОМЕР_1, про що складено товарно-транспорті накладні від 03.11.2014 р. № 0371 (а.с. 39) та від 15.12.2014 р. № 1102 (а.с. 34).

Судовим розглядом також встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ Торговий дім Оптима , які оформлені без укладання письмового договору, а товар, який реалізовувався на користь ТОВ Сумиелектросервіс визначався у видаткових накладних після його попередньої оплати.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з цим контрагентом, позивачем надані видаткові накладні: від 18.07.2016 р. № 1110 на суму 1295,04 грн., в тому числі 215,84 грн. ПДВ (а.с. 41), від 12.07.2016 р. № 1024 на суму 2202,12 грн., в тому числі 367,02 грн. (а.с. 44), від 21.09.2016 р. № 2034 на суму 2395,08 грн., в тому числі 399,18 грн. ПДВ (а.с. 47) та від 21.09.2016 р. № 2033 на суму 6862,08 грн., в тому числі 1143,68 грн. (а.с. 50) позивач придбав у ТОВ Торговий дім Оптима товар. Податкові накладні зареєстровані ТОВ Торговий дім Оптима у Єдиному реєстрі податкових накладних про що зазначено в акті перевірки та не заперечується податковим органом.

Попередня оплата кожної партії товару проведена позивачем в безготівковій формі 15.07.2016 р. (а.с. 42), 11.07.2016 р. (а.с. 46), 16.09.2016 р. (а.с. 48 зворот. стор.). Транспортування товару здійснювалось службою Нова Пошта , що підтверджується копіями експрес-накладної від 18.07.2016 р. № 10021312809 (а.с. 43), товарно-транспортної накладної від 12.07.2016 р. № НОМЕР_2, від 21.09.2016 р. № 10023983775 (а.с. 52).

Порушення вимог податкового законодавства відповідач по справі пов'язує з тим, що наведені вище господарські операції не мали реального характеру, контрагенти позивача не є виробниками придбаного товару, а документи щодо його придбання відсутні, товарно-транспортні накладні щодо транспортування придбаного товару не містять необхідної інформації, первинних документів щодо реалізації придбаного товару ТОВ Сумиелектросервіс третім особам на перевірку не надано.

Так, в доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що документи, які б підтверджували якість та походження придбаного згідно з договором поставки товару, на перевірку взагалі не надавались, хоча п. 2.1 Договору поставки № 71 від 01.09.2014 р. і передбачена умова про якість: Товар повинен відповідати за якістю Сертифікату відповідності заводу-виробника. Продавець підтверджує якість товару сертифікатом, що видається за вимогою при отриманні на складі Продавця уповноваженим представником Покупця . Сертифікати якості на товар, складення яких передбачено Договором, укладеним позивачем з ПП Аширбадон у матеріалах справи також відсутні.

Також відповідач зазначив, що на перевірку позивачем не надавались первинні документи щодо реалізації електропродукції, придбаної згідно з видатковими накладними у ПП Аширбадон , на адресу підприємств-покупців.

Згідно з наявною у розпорядженні відповідача податковою інформацією, яка зберігається в базах даних контролюючого органу, і яку мають право і зобов'язані використовувати контролюючі органи згідно зі ст. 74, 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 83 ПК України, ПП Аширбадон (код ЄДРПОУ 39317724) не являється виробником будь-яких товарів, у штаті цього підприємства у листопаді 2014 р. працювало всього 2 особи, підприємство не має власних чи орендованих складських та виробничих приміщень, відсутні транспортні засоби. Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних було встановлено невідповідність асортиментів придбаного та реалізованого на адресу покупців товару, а також наявність взаєморозрахунків з підприємствами постачальниками та покупцями без внесення податкових накладних до ЄРПН (сумнівне зобов'язання та сумнівний податковий кредит з ПДВ). Отже, за результатами аналізу баз даних контролюючих органів та податкової звітності ПП Аширбадон (код ЄДРПОУ 39317724) також не підтверджується реальність господарських відносин позивача з ПП Аширбадон за жовтень-грудень 2014р.

Апелянт також вважає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції щодо документального підтвердження реальності здійснення операції з придбання позивачем прожекторів та світильника у ТОВ Торговий дім Оптима м. Харків.

Вказані взаємовідносини оформлені видатковими та податковими накладними, а також рахунками-фактурами на оплату товарів на загальну суму 12754,32 грн., у т.ч. ПДВ - 2125,72 грн.

Наданою позивачем на перевірку на підтвердження здійснення перевезення товару ТТН № 10023983775 від 21.09.2016 р. не підтверджується фактичний рух товару від постачальника (ТОВ Оптима-лайт м. Харків) до покупця (ТОВ Електросервіс м. Суми), оскільки у цій товарно-транспортній накладній місцем відправки товару вказано - м. Вишневе Київської області, тоді як ТОВ Оптима-лайт знаходиться у АДРЕСА_1, і у підприємства відсутні власні та орендовані приміщення у м. Вишневе, в яких можна було б зберігати ТМЦ. В інших ТТН зазначена інша адреса та інша фірма-відправник - ТОВ Оптима-лайт , яке знаходиться на вул. Гольдберегівській, 106 у м. Харкові, що за висновком податкового органу свідчить про не підтвердження перевезення товару від постачальника до покупця.

Також апелянт зазначив, що на перевірку позивачем не надавались первинні документи щодо реалізації світильника та прожекторів, придбаних згідно з видатковими накладними у ТОВ Торговий дім Оптима м. Харків, на адресу підприємств-покупців.

Крім того, згідно з наявною у розпорядженні відповідача податковою інформацією, ТОВ Торговий дім Оптима (код СДРПОУ 39020878) не являється виробником будь-яких товарів, у штаті цього підприємства у липні 2016р. працювало всього 2 особи. У липні, вересні 2016 р. директором цього підприємства значився ОСОБА_4, який одночасно був засновником 11 суб'єктів господарювання у містах Києві та Харкові.

Також, в якості податкової інформації відповідачем, відповідно до вимог ст. 83 ПК України, були враховані наявні у ЄДРСР судові ухвали, винесені у межах кримінальних проваджень, з яких вбачається наявність кримінальних проваджень за фактами незаконного формування податкового кредиту з ПДВ шляхом проведення безтоварних операцій та відображення фінансово-господарських відносин з придбання ТОВ Торговий дім Оптима товарно-матеріальних цінностей та послуг у підприємств з ознаками фіктивності, створення злочинної схеми. ПП Аширбадон (код ЄДРПОУ 39317724) також зазначено в переліку підприємств з ознаками фіктивності.

На підставі наведеного, контролюючий орган вказав, що позивачем було отримано від ПП Аширбадон та ТОВ Торговий дім Оптима паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки складені у зв'язку з оформленням господарських операцій, які реально не здійснювались, та не можуть бути підставою для відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Що стосується посилання апелянта на наявність податкової інформації щодо контрагентів підприємства позивача, як на безумовну підставу визнання нереальними проведення наведених вище господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Надані позивачем до суду першої інстанції укладені договори є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень та у судовому порядку не визнані недійсними. Усі первинні документи, що складалися на їх виконання не містять жодного суттєвого недоліку форми та змісту, складені на підставі фактичного вчинення господарських відносин, а тому відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку мають статус первинних і підтверджують податковий облік позивача у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що незначні недоліки в деяких документах, визначених договорами, не є підставою для невизнання реальності вчинення правочину, оскільки в основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності. Тобто, вирішальне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача та його контрагенти виконали умови укладених договорів, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Зобов'язання позивача з оплати придбаних робіт (послуг), товарів за договорами було виконано шляхом перерахування на користь контрагентів безготівкових грошових коштів, що підтверджено платіжними дорученнями. Результати отриманих робіт (послуг), товарів в подальшому використовувались підприємством позивача в своїй господарській діяльності. Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем доказами до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що не може бути використана в якості беззаперечного доказу підтвердження факту відсутності реального характеру укладених між позивачем та контрагентами господарських операцій отримана податковим органом податкова інформація, оскільки доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Крім того, посилання апелянта на наявність ухвал, винесених у межах кримінальних проваджень також не є доказом нереальності вчинення господарських операцій підприємством позивача з його контрагентами, оскільки ці кримінальні провадження порушені не стосовно контрагентів підприємства позивача (ПП Аширбадон та ТОВ Торговий дім Оптима ), а стосовно суб'єктів господарювання, з якими контрагенти підприємства позивача мали господарські відносини.

Що стосується посилання апелянта на ненадання позивачем сертифікатів якості на товар, колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі на вказано та не доведено тієї обставини, що придбаний підприємством позивача товар чи придбані послуги підлягають сертифікації, у порядку визначеному законодавством України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 71 від 01.09.2014 р. товар повинен відповідати за якістю Сертифікату відповідності заводу-виробника. Продавець підтверджує якість товару сертифікатом, що видається за вимогою при отриманні на складі Продавця уповноваженим представником Покупця.

Наведене свідчить про те, що у позивача відсутній обов'язок мати сертифікати відповідності на придбаний товар, оскільки такі сертифікати могли надаватися лише на вимогу позивача при отриманні товару. Доказів того, що позивачем придбаний товар повертався покупцю, як неякісний, як це передбачено п. 2.2 Договору № 71 матеріали справи не містять.

Що стосується посилання апелянта на те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні щодо транспортування придбаного товару не містять необхідної інформації, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи факт транспортування позивачем придбаних товарів належними та допустимими доказами.

При цьому, сама по собі відсутність ТТН чи неправильність її оформлення не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується зауважень податкового органу щодо транспортування придбаних у ТОВ Торговий дім Оптима товарів, які стосувались того, що згідно накладних відправником товару є не ТОВ Торговий дім Оптима , а ТОВ Оптима-лайт , судовим розглядом встановлено, що ТОВ Оптима-лайт здійснювало відправку товару відповідно до договору доручення, яке на договірних засадах здійснює логістику окремих видів продукції ТОВ Торговий дім Оптима , в тому числі проводить відправку продукції замовнику.

Що стосується посилання апелянта на не підтвердження жодними доказами факту реалізації придбаного товару ТОВ Сумиелектросервіс третім особам, то судовим розглядом встановлено, що придбаний у ПП Аширбадон та ТОВ Торговий дім Оптима товар використано у господарській діяльності, а саме реалізовано тертім особам - ТОВ Гуала кложерс Україна , ТОВ Газтех , ТОВ Керамея , ТОВ ВКФ Нотехс , АТ Технологія , ТОВ Гуала пак Україна , що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними (а.с. 68, 73, 77, 81, 85, 90, 97, 100, 103, 105, 110, 115, 182-187), що також відображено у додаткових поясненнях №57 від 28.03.2018, наданих представником позивача (а.с.180-181).

Крім того, колегія суддів зазначає, що договір поставки від 01.09.2014 р. № 71 був предметом дослідження при розгляді адміністративної справи № 818/63/16 за позовом ТОВ Сумиелектросервіс до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення і в ході розгляду цієї справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ПП Аширбадон , у зв'язку з чим суд дійшов висновку про неправомірність висновків посадових осіб податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2014 року в сумі 17346,00 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційного скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 р. по справі № 818/54/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 р. по справі № 818/54/18 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 р. по справі № 818/54/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумиелектросервіс до Головного управління ДФС у Сумській області, про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складений та підписаний 09.07.2018 року.