Постанова

від 04.07.2018 по справі 807/1/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3588/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 2 Повідайчика О.І.,

представника відповідача 1 Жупан Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, Воловецької районної ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Воловецької районної ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги, матеріальної та моральної шкоди,

судді в 1-й інстанції - Луцович М.М., Рейті С.І., Шешеня О.М.,

час ухвалення рішення - 27.03.2018 року, 08:30 год.,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 11.04.2018 року,

в с т а н о в и в:

У січні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ДФС України (далі - відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна казначейська служба України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з розрахункових рахунків фіскального органу одноразової грошової допомоги в розмірі 102464 грн, матеріальної шкоди в розмірі 7750 грн та моральної шкоди в розмірі 57350 грн.

Протокольною ухвалою Закарпатський окружний адміністративний суд залучив у якості третьої особи Державну казначейську службу України та Воловецьку районну раду Закарпатської області.

Справа розглядалась судами неодноразово. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДФС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, Державна казначейська служба України, Воловецька районна рада Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової допомоги, матеріальної та моральної шкоди направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про доповнення до касаційної скарги відмовлено.

Повертаючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції звернув увагу судів на те, що вирішуючи спір суди не вирішили питання про залучення до участі у справі належного відповідача - Воловецьку районну раду Закарпатської області (далі - відповідач 2) або залучення її як співвідповідача.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 2 на користь позивача одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 29540, 34 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідач 2 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просять оскаржуване рішення скасувати.

Позивач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що сума грошової допомоги має вираховуватись відповідно до довідки, наданої відповідачем 2. Крім того, судами не було вирішено збільшених позовних вимог. Просить прийняти рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що існує рішення суду, що набрало законної сили між тими самими сторонами з того самого спору, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечив, зазначивши що вони є безпідставні та просить відмовити в їх задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював в Ужгородському міжрайонному відділі податкової міліції ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області.

Відповідно до Протоколу № 2 засідання лічильної комісії по виборах голови Воловецької районної ради від 25.04.2006 року, позивача - депутата від виборчого блоку місцевих політичних партій Блок Юлії Тимошенко обрано головою Воловецької районної ради (Т.1, а.с. 97).

Рішенням відповідача 2 № 1 І сесії V скликання від 25.04.2006 року на підставі ст. 55 п. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні головою Воловецької районної ради обрано депутата від виборчого блоку Блок Юлії Тимошенко - позивача (Т.1, а.с. 98).

Відповідно до наказу ДПА у Закарпатській області від 14.06.2006 року № 83-о (Т.1, а.с. 100), прийнявши до уваги наказ ДПА України від 14.06.2006 року № 587-о Про відрядження працівників податкової міліції (Т.1, а.с. 71, 99), до відповідача 2 на період роботи на постійній основі, із залишенням в кадрах податкової міліції ДПА України було відряджено підполковника податкової міліції - позивача, якого обрано головою Воловецької районної ради Закарпатської області, звільнивши його з посади завідувача сектором боротьби з ухиленням від сплати податків Ужгородського міжрайонного відділу податкової міліції ДПІ у місті Ужгороді.

Наказом № 130-о ДПА України від 15.02.2010 року позивач був звільнений з податкової міліції у відставку у зв'язку з хворобою у відповідності до статті 65 пункту "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України на підставі свідоцтва про хворобу, видане військово-лікарською комісією від 07.12.2009 року № 495, витягу із акту огляду у МСЕК від 15.12.2009 року № 0381154 та рапорту позивача від 27 січня 2010 року (а.с.а.с. 72, 101-102).

Наказом ДПА у Закарпатській області від 17.02.2010 року № 19-о було оголошено вищевказаний наказ № 130-о ДПА України від 15.02.2010 року.

Згідно наказу ДПА України № 519-0 від 27.04.2010 року Про внесення доповнень до наказу ДПА України № 130-0 від 15.02.2010 року визначено підполковнику податкової міліції позивачу грошове забезпечення для призначення пенсії, при цьому йому встановлені посадовий оклад за посадою завідувача сектором ДПІ у м. Ужгороді - 1148 грн., оклад за спеціальне звання - 130 грн., надбавку за вислугу років (35 %) - 447 грн. 30 коп., надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (43 %) - 741 грн. 88 коп., премію (71 %) - 815 грн. (Т.1, а.с. 73).

Цим же наказом установлено, що виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої п.10 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей , провести відповідно до абз.2 п.14 цієї постанови.

Окрім цього, рішенням Воловецької районної ради від 23.04.2009 року позивача звільнено з посади голови ради, однак постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2010 року позивача поновлено на посаді голови районної ради, рішення суду фактично виконано лише 07.10.2010 року (Т.1, а.с.106-108). Позивач обіймав посаду голови Воловецької районної ради Закарпатської області до 11.11.2010 року (Т.1, а.с. 147).

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262) та постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 року Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Постанова, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Така ж норма передбачена п. 10 Постанови.

Частиною 5 статті 9 Закону № 2262 встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Таким чином, безспірно встановлено, що позивач має право на грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка має виплачуватись за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, тобто за рахунок коштів відповідача 2.

Щодо суми, яка підлягає стягненню, то апеляційний суд вказує наступне.

Згідно розрахунку вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, вислуга позивача складає 18 років 20 днів (Т.1, а.с. 93). Суд не бере до уваги розрахунок вислуги років - 20 років 06 місяців 15 днів, оскільки це загальний розрахунок вислуги для призначення пенсії, до якого включено період навчання у вищих навчальних закладах, який не враховується при виплаті одноразової допомоги.

Згідно наказу ДПА України № 519-о від 27.04.2010 року грошове забезпечення позивача становить 3282,26 грн (Т.1, а.с. 73).

Апеляційний суд не бере до уваги заперечення позивача про неможливість врахування такого наказу, оскільки такий є чинним, ніким не скасованим, а тому підлягає застосуванню.

Не може братись до уваги довідка про розмір грошового забезпечення, видана відповідачем 2, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, з якого розраховується одноразова допомога та заробітна плата посадової особи органу місцевого самоврядування не є тотожними поняттями.

Грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 1 Закону України Про оплату праці ).

Заробітна плата посадових осіб місцевого самоврядування складається, зокрема, з посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за стаж служби в органах місцевого самоврядування, надбавки за почесне звання "заслужений", за знання та використання в роботі іноземної мови та доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, премії.

Таким чином, заробіток позивача на посаді голови районної ради не може братись при визначенні розміру одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнути з відповідача 2 одноразову грошову допомогу в сумі 29540,34 грн.

Щодо вимог про відшкодування індексації, інфляційних та 3% річних, стягнення одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності третьої групи відповідно до вимог Постанови КМУ № 707 від 12.05.2007 року апеляційний суд зазначає, що такі судами не розглядались та рішення щодо них не приймалось, а тому апеляційний суд не може розглядати заперечення на такі вимоги. Крім того, жодної ухвали про прийняття чи відмову у прийнятті вказаних вимог до розгляду суд першої інстанції не виносив, а тому апеляційний суд не може давати оцінку таким вимогам. Вказане не позбавляє позивача звернутися з такими вимогами окремим позовом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач захищає свої порушені права з 2011 року, що безсумнівно спричинило певні страждання позивача, а тому суд вважає за необхідне присудити на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди.

Щодо заперечень відповідача (Воловецька рада) про наявність рішення за тотожними позовними вимогами щодо стягнення з ради грошової допомоги при звільненні, колегія суддів звертає увагу на наступне. Справді, постановою Міжгірського районного суду Закапратської області від 21.03.2011 року, залишеного без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011року та Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 року в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Воловецької районної ради одноразової грошової допомоги при звільненні відмовлено. Така відмова мотивована тим, що заявлена не до належного відповідача (Т.1, а.с. 106-110). Позивач повторно звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області та постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 року таку вимогу задоволено. Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та в задоволенні вимоги про стягнення грошової допомоги відмовлено у зв'язку з тим, що позовні вимоги, заявлені до ГУ Міндоходів у Закарпатській області є безпідставні, а належним відповідачем у справі має бути ДПА України (Т.1, а.с. 8-21). У січні 2015 року позивач знову звертається до суду з вимогою про стягнення грошової допомоги з ДФС України (правонаступник ДПА України).

Таким чином, заперечення відповідача 2 про наявність між тими самими сторонами з того самого спору рішення суду, що набрало законної сили не береться судом до уваги, оскільки суди відмовляли в задоволенні вказаної вимоги у зв'язку із заявленням такої до неналежного відповідача, а не її безпідставністю. І тільки направляючи справу на новий розгляд Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.06.2016 року вказав, що належним відповідачем по справі має бути Воловецька районна рада.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308,310,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Воловецької районної ради Закарпатської області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 807/1/15 скасувати та прийняти нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Воловецької районної ради Закарпатської області (Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Пушкіна, буд. 8, код ЄДРПОУ 22094438) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу в загальному розмірі 29540 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень 34 (тридцять чотири) копійки та моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення виготовлено 06.07.2018 року