Вирок

від 09.07.2018 по справі 358/1994/15-к

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1994/15-к Провадження № 1-кп/358/1/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі кримінальне провадження № 1-кп/358/1/18 щодо:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області, громадянина України, українця, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не маючого судимості згідно ст. 89 КК України,

по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2015 року ОСОБА_6 уклав з головою фермерського господарства «Українець Агро» ОСОБА_9 акт прийому-передачі на відповідальне зберігання матеріальних цінностей, згідно якого ОСОБА_6 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому ОСОБА_9 товарно - матеріальних цінностей фермерського господарства «Українець Агро», в тому числі стада кіз у кількості 128 кіз та 4 козлів.

19 серпня 2015 року близько 08.00 години ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні колишньої ферми, що розташоване по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_9 , здійснюючи господарські роботи по догляду за худобою, достовірно знаючи, що є відповідальним за збереження ввіреного йому майна та яке перебувало в його віданні, згідно акту прийому-передачі на відповідальне зберігання, прийняв рішення розтратити майно фермерського господарства «Українець Агро» , що належить ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно, в приміщенні колишньої ферми, що розташоване по АДРЕСА_2 в період часу 08 год. по 09 год. 19.08.2015 продав ОСОБА_10 53 кози вартістю 79499,68 грн. та 3 швелери вартістю 713,69 грн., тим самим розтративши майно фермерського господарства «Українець Агро», яке йому було ввірене та перебувало в його віданні.

Таким чином своїми умисними протиправними діями, що проявилися в розтраті чужого майна, ОСОБА_6 завдав ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 80213 (вісімдесят тисяч двісті тринадцять) гривень 37 коп.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, визнав повністю і пояснив, що 19 травня 2015 року він неофіційно влаштувався разом з своєю дружиною ОСОБА_11 на роботу в АДРЕСА_2 . Дане фермерське господарство належало ОСОБА_9 . Виконував обов`язки управляючого, а дружина була дояркою кіз. В його обов`язки входили догляд за козами, їх випас, здача молока. З ними також працював пастух ОСОБА_12 .

При влаштуванні на роботу він підписав акт прийому кіз в кількості 132-х голів, 128 кіз та 4 козла. За усною домовленістю з ОСОБА_9 заробітна плата його та дружина повинна була складати по 2000 гривень щомісячно.

За період роботи до 20 серпня 2015 року 12 кіз пропали, 4 кози дорізав, бо були старі. Кози хворіли і були худі, так як не хватало кормів. Про дані події повідомляв ОСОБА_9 . Залишилось 116 голів кіз.

За три місяці роботи ОСОБА_9 не повністю розраховувався, у серпні 2015 року заробітна плата не була нарахована. Він телефонував ОСОБА_9 та сказав, що йому потрібні гроші, але останній запевняв, що гроші будуть пізніше. 18.08.2015 року дружина зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що вона захворіла та їй потрібні гроші, однак останній їй відмовив.

Після цього вони вирішили, що працювати на фермі вже не будуть, відвіз дружину додому, а сам зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що доглядати за козами більше не буде.

Того ж дня повернувся на ферму та вирішив продати кози, щоб за отримані кошти забрати свою заробітну плату та дружини і пастуха.

19 серпня 2015 року близько 08.00 години він прийшов на ферму, потім відібрав 53 кози та зателефонував ОСОБА_13 , якому повідомив, що бажає продати кіз. Останній погодився та близько 10.00 години приїхав на мікроавтобусі білого кольору з причепом. За три поїздки ОСОБА_14 забрав 53 кози та три металеві швелера довжиною по 3 м кожний. Разом було продано майна ОСОБА_9 на суму близько 11000 гривень. З вказаної суми 3000 гривень дав ОСОБА_15 за його двохмісячну роботу, а решту суми забрав собі, як заробітну плату свою та дружини.

У вчиненому злочині він щиро кається, просить суворо не карати та застосувати Закон України «Про амністію в 2016 році», оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей.

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_6 , його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, підтверджується сукупністю доказів досліджених та перевірених в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_9 в засіданні пояснив, що він станом на 19 травня 2015 року був головою фермерського господарства «Українець Агро» та мав у власності приміщення колишньої ферми, що розташоване по АДРЕСА_2 . В цьому приміщенні утримувалось стадо кіз. 20 червня 2015 року він уклав із ОСОБА_6 угоду про догляд за стадом кіз та було складено акт прийому-передачі на відповідальне зберігання матеріальних цінностей, згідно якого ОСОБА_6 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених товарно - матеріальних цінностей фермерського господарства «Українець Агро», в тому числі стада кіз у кількості 128 кіз та 4 козлів. До 20 серпня 2015 року ОСОБА_6 виконував свої обов`язки і з ним повністю проводився розрахунок за виконану роботу. Станом на 20.08.2015 було виявлено нестачу 65 голів кіз, після чого ОСОБА_6 припинив працювати. Про викрадення кіз та трьох металевих швелерів було повідомлено поліцію.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_6 з 19 травня 2015 року по 20 серпня 2015 року працювали на фермі в с. Вільховець Богуславського району, Київської області, де доглядали стадо кіз. Власник стада кіз ОСОБА_9 не розраховувався з ними за виконану роботу, а коли вона захворіла, відмовився надати допомогу та не виплатив заробітну плату. Після цього вона поїхала додому. Потім дізналася, що її чоловік ОСОБА_6 продав частину стада кіз з метою розрахуватися з робочими за виконану роботу. Вона також підтвердила показання свого чоловіка в тій частині, що кози хворіли і були худі, так як не хватало кормів, частина з них пропали.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_6 в тій частині, що після продажу частини стада кіз, ОСОБА_6 розрахувався з ним та виплатив заборговану заробітну плату. Також пояснив, що кози за час, коли він їх доглядав, були худі, так як не хватало кормів, частина з них хворіли та пропали.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 19 серпня 2015 року він дійсно купив у ОСОБА_6 53 кози та три металевих швелера, за що заплатив близько 11000 гривень.

Згідно акту прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання від 20.06.2015 (т.1 а.с. 43) ОСОБА_6 20 червня 2015 року уклав з головою фермерського господарства «Українець Агро» ОСОБА_9 акт прийому-передачі на відповідальне зберігання матеріальних цінностей, згідно якого ОСОБА_6 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому ОСОБА_9 товарно - матеріальних цінностей фермерського господарства «Українець Агро», в тому числі стада кіз у кількості 128 кіз та 4 козлів.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи №1810 від 12 липня 2016 року (т.1 а.с. 237-342) вартість 53 кіз згідно узагальненого маркетингу ринку України у період серпня 2015 року становила 79499,68 гривень, вартість трьох швелерів становила 713,69 гривень.

Оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому злочину є повністю доведеною, оскільки крім визнання своєї вини обвинуваченим його вина доведена вищезазначеними доказами, які є об`єктивними, достовірними да допустимими і приймаються судом до уваги.

Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфікуються за ст. 191 ч.1 КК України, оскільки він вчинив розтрату чужого майна, а саме майна потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 80213 (вісімдесят тисяч двісті тринадцять) гривень 37 коп., яке було йому ввірене та перебувало в його віданні.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом`якшують його покарання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 суд відповідно до ст. 66 КК України відносить його щире каяття.

Враховуючи зазначені обставини та ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також зважаючи на те, що ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу.

Також суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_6 за його клопотанням підлягає звільненню від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, оскільки згідно з п. «в» ст. 1 цього Закону передбачено, що звільненню від покарання підлягають особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, та які визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_6 засуджується за вчинення умисного злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, який згідно ст. 12 Кримінального кодексу України є злочином середньої тяжкості.

На день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року обвинувачений ОСОБА_6 має дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей, а тому на нього поширюється дія вищевказаного закону.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_6 134224 гривні за заподіяну злочином матеріальну шкоду підлягає частковому задоволенню.

Під час судового розгляду справи з урахуванням висновку судової товарознавчої експертизи встановлено, що ОСОБА_6 вчинив розтрату 53 кіз та трьох металевих швелерів на загальну суму 80213 (вісімдесят тисяч двісті тринадцять) гривень 37 коп., а тому вказана сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди із обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів ( п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тобто, з вищевикладеного слідує, що саме ОСОБА_6 , який є винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України, внаслідок якого потерпілому ОСОБА_9 спричинено моральну шкоду, повинен відшкодувати цивільному позивачу заподіяну шкоду.

Потерпілим доведено в судовому засіданні, що йому заподіяна моральна шкода, оскільки він без сумніву переніс моральні страждання внаслідок порушення його пава власності та вчинення розтрати його майна, що було вчинено обвинуваченим ОСОБА_6 . Однак розмір моральної шкоди визначений потерпілим згідно п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України в сумі 50000 гривень не відповідає ступеню та характеру моральних страждань, перенесених ним. Суд з урахуванням перенесених потерпілим моральних страждань визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

Судові витрати понесені потерпілим на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 3000 гривень підлягають стягненню за рахунок обвинуваченого ОСОБА_6 .

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України і призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за цим вироком на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 80213 (вісімдесят тисяч двісті тринадцять) гривень 37 коп. за заподіяну злочином майнову шкоду, 10000 гривень за заподіяну моральну шкоду та 3000 гривень понесених на оплату правової допомоги адвоката, всього 93213 (дев`яносто три тисячі двісті тринадцять) гривень 37 коп.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Київської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку, через Богуславський районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1