Постанова

від 25.06.2018 по справі 540/999/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/999/17 Номер провадження 22-ц/786/1430/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого : Обідіної О.І.

Суддів : Абрамова П.С., Карпушина Г.Л.

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянула в порядку спрощеного провадження у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2018 року в складі судді Косик С.М. по справі за позовом ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Машівського району, Машівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про визнання права власності, в якому просила визнати за нею право на отримання земельної частки (паю) в розмірі 3,74 га на території Дмитрівської сільської ради Машівського району, зобов'язати Машівську РДА видати їй державний акт на право власності на земельну частку, зобов'язати Дмитрівську сільську раду виділити в натурі земельну ділянку в розмірі 3,74 га із земель запасу або із земель резервного фонду.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона в грудні 1986 року була прийнята в члени колгоспу Україна в с. Дмитрівка Машівського району та деякий час протягом 1986-1990 років працювала в зазначеному колгоспі на різних посадах. Рішенням загальних зборів членів КСП Дмитрівка (колишній колгосп Україна ) було утворено комісію, яка формувала списки осіб, що мають право на отримання земельної частки (паю). Проте, під час розпаювання земель її прізвище не було внесено у вказані списки, незважаючи на те, що вона не була виключена із членів колгоспу. Вважає, що дізнавшись про порушення свого права щодо отримання земельної частки в червні 2017 року, нею не пропущено строк позовної давності, а отже вона має право на отримання земельного паю.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Машівського району, Машівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права власності відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд дійшов висновку про відсутність підстав у позивача для набуття права на пай, з огляду на те, що на час отримання КСП Дмитрівське Державного акту на право колективної власності на землю позивач не працювала на підприємстві, його членом не являлась, тому відповідного права не набула.

Крім того, суд обговорив питання, пов'язані з пропуском позивачем строків позовної давності та посилаючись на положення ст.ст. 72,75,80 ЦК УРСР, дійшов висновку про їх пропуск без поважних причин.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Зокрема вказує на те, що суд безпідставно не взяв до уваги зазначені нею причини пропуску строку позовної давності - юридичну необізнаність, догляд за дітьми, необхідність переїзду до іншої місцевості та працевлаштування за новим місцем роботи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 01.08.1986 року рішенням загальних зборів уповноважених членів колгоспу Україна від 22.12.1986 року ОСОБА_2 була прийнята в члени колгоспу Україна Машівського району Полтавської області на посаду керівника художньої самодіяльності.

Згідно трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що 31.05.1988 року на підставі поданої нею заяви вона вибула з колгоспу за власним бажанням.

В подальшому, 19.06.1989 року повторно прийнята в члени колгоспу Україна та їй була надана робота шофера.

Черговий запис в трудовій книжці колгоспника свідчить про те, що 10.01.1990 року позивач вибула з членів колгоспу Україна та звільнена з роботи згідно поданої заяви за сімейними обставинами.

Протягом 1992 - 2000 років колгосп Україна неодноразово реорганізовувався та змінював назву. З лютого 2000 року господарство було зареєстровано як Приватна агрофірма Дмитрівка , що вбачається з архівної довідки, виданої архівним сектором Машівської районної державної адміністрації від 30.05.2017 № 01-36/23.

Звертаючись до суду з вказаним позовом в листопаді 2017 року, позивач посилалась на архівну довідку від 30.05.2017 № 01-35/63, виданої архівним сектором Машівської районної державної адміністрації, з якої вбачається, що ОСОБА_2 була прийнята в члени колгоспу 22.12.1986 року. Інформації щодо виключення ОСОБА_2 з членів колгоспу в період з 1986 по 2000 роки не має.

В період розпаювання земель в КСП "Дмитрівка" Машівського району Полтавської області, позивач на підприємстві не працювала, виїхала до іншої місцевості, де мала постійне місце роботи, а відтак до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що є додатком до Державного акту на право колективної власності серії НОМЕР_1 від 30.08.1997 року КСП "Дмитрівка" її прізвище включено не було.

Статтею 1 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що право на земельну частку (пай) мають, в тому числі, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Аналогічні норми містяться в п. 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року, відповідно до якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Таким чином, саме наявність членства в колективному сільськогосподарському підприємстві є підставою для набуття права на земельну частку (пай).

Разом з цим, діюче на той час законодавство визначало, що обов'язковою умовою членства в сільськогосподарському підприємстві є участь їх членів у діяльності цих підприємств особистою працею.

Між тим, записи в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_2 в графі членство в колгоспі свідчать, що остання вибула з членів колгоспу Україна в січні 1990 року на підставі поданої заяви за власним бажанням.

Аналогічні записи містяться і в графі відомості про роботу .

За вказаних обставин, суд першої інстанції, визначившись з характером спірних правовідносин та вірно оцінивши зібрані по справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на отримання земельного паю, обговоривши при цьому питання пропуску строку позовної давності без поважних причин.

Апеляційна скарга не містить посилань на нові докази чи факти, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Так, відхиляються колегією суддів твердження апелянта щодо відсутності доказів виключення її з членів колгоспу, оскільки звільнившись з роботи 10.01.1990 року за власним бажанням, ОСОБА_2 одночасно вибула з членів колгоспу, про що свідчать записи в її трудовій книжці в розділах Членство в колгоспі та Дані про роботу та посилання на протокол № 1 від 23.01.1990 року.

Саме по собі посилання в архівній довідці на відсутність в книгах протоколів зборів уповноважених членів колгоспу Україна за 1986-1992 р.р. рішення про виключення з членів колгоспу ОСОБА_2 не є безумовним доказом членства позивача в підприємстві на час розпаювання та спростовується іншими належними доказами по справі.

Крім того, нормами як ст. 71 ЦК Української РСР так і приписами ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статей 76, 80 ч.1 ЦК Української РСР (які були чинними на час як видачі державного акту на землю, та і розпаювання земель) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Посилання апелянта на безпідставне невизнання судом вказаних нею поважних причин пропуску строку позовної давності, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки місцевий суд дав вірну оцінку обставинам щодо юридичної необізнаності позивача, необхідності здійснювати догляд за дітьми, її проживання в іншій місцевості на відстані 40 км. від с. Дмитрівка.

Крім того судова колегія зауважує, що з часу розпаювання земель, яке було триваючим публічним процесом як в державі, так і в КСП Дмитрівка , минуло понад 20 років, впродовж яких позивач не виявляла бажання ініціювати питання про набуття права на земельний пай.

За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 6 липня 2018 року.

Судді:

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.