Постанова

від 03.07.2018 по справі 522/5017/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4782/18

Номер справи місцевого суду: 522/5017/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2018 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Ващенко Л.Г., Колеснікова Г.Я.

за участю секретаря - Урум Т.В.,

учасники справи:

особа, яка звернулася з поданням - Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області

боржник - ОСОБА_2

стягувач - АБ Порто-Франко

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року у складі судді Чернявської Л.М.,

в с т а н о в и л а:

12 березня 2015 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Порто-Франко" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Порто-Франко" ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.07.2017 року, позов задоволено частково.

23.01.2018 року Другий Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України задоволено.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою в задоволені заяви про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відмовити в повному обсязі.

При цьому посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що акти державного виконавця про перевірку помешкання боржника не можуть бути підтвердженням ухилення боржника, оскільки останні не підтверджені належними доказами, окрім цього, судом не враховано його необізнаність про наявність виконавчого провадження.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 07 вересня 2017 року Приморським районним судом м.Одеси виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 боргу на користь АБ Порто-Франко в розмірі 1422520,29 грн.

27 вересня 2017 року постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження про стягнення коштів з боржника.

Задовольняючи подання про обмеження боржника у виїзді, суд першої інстанції зазначив, що наявність тривалий час невиконаного зобов'язання, покладеного судовим рішенням, є підставою для задоволення подання.

Проте до такого висновку суд прийшов без повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України . У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ;an=908665">ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 18 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим підлягає з'ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов'язання, або невиконання зумовлено об'єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України ,тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що боржник ОСОБА_2 не був повідомлений про відкриття виконавчого провадження, відтак факт ухилення від виконання зобов'язання не підтверджений.

З виконавчого провадження вбачається, що постанова отримана ОСОБА_2 не була, конверт повернувся з позначкою за закінченням терміну зберігання (а.с.104-105,106), що не може свідчить про отримання кореспонденції.

Державним виконавцем складені акти від 10.10.2017 р. про непроживання ОСОБА_2 за адресою м.Одеса, вул. Розкидайловська,25 (а.с.109), а також 08.11.2017 року про не проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.116), яка є місцем його реєстрації, однак з їх змісту не вбачається, на підставі яких відомостей встановлено, що боржник не проживає, акти складені без залучення будь - яких осіб, понятих, що не дає підстав вважати їх документами, прийнятними в розумінні ст.22 Закону України Про виконавче провадження .

З часу отримання відомостей про відкрите провадження ОСОБА_2 став частково погашати борг, про що надав квитанції (а.с.88-92,98).

Зважаючи на такі обставини, суд першої інстанції не перевірив факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, тому ухвала суду не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, підлягає скасуванню із постановленням нової про відмову в задоволенні подання з підстав та мотивів, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити .

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року скасувати.

В задоволенні подання Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: