Рішення

від 10.07.2018 по справі 910/4590/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2018Справа № 910/4590/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат"

до спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"

про стягнення 99 078,33 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

16.04.2018 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" до спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" про стягнення 99 078,33 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 року у справі №6/5007/151/11 стягнуто з відповідача на користь позивача 67 226,73 грн., що складається з: 65 815,23 грн. боргу та 1 411,50 грн. судового збору.

Проте, станом на день подачі даної позовної заяви борг не погашено. У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 87 009,80 грн. за період з 24.01.2012 року по 03.03.2018 року та трьох процентів річних в розмірі 12 068,53 грн. за період з 24.01.2012 року по 03.03.2018 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.04.2018 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.05.2018 року до канцелярії суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі в якому просить суд зупинити провадження у справі №910/4590/18 до набрання законної сили рішенням у справі №910/4596/18 та рішенням у справі №910/16159/17.

В обґрунтування клопотання, зазначено, що Господарським судом м. Києва розглядається справа №910/4596/18 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до компанії ДАЛЕТ БІЗНЕС ІНК, ОСОБА_6 та спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" про визнання права власності на частки в статутному капіталі СП "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу", визнання учасниками та визнання недійними рішень загальних зборів учасників. Тобто, прийняте рішення у даній справі дозволить встановити наявність повноважень у нинішнього учасника (вищого органу управління) приймати юридично значимі рішення для відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.05.2018 відмовлено спільному підприємству "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

15.05.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.06.2018 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" надійшла заява про заміну позивача його правонаступником.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" про заміну позивача його правонаступником у справі № 910/4590/18 задоволено, замінено позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропак" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" у справі №910/4590/18.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року по справі №6/5007/151/11 стягнуто з Відповідача на користь Позивача 67226,73грн, що складається з: 65815,23грн. боргу та 1411,50 грн. повернення судового збору.

Як встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області від 24 січня 2012 року по справі №6/5007/151/11, 06.04.2011 року між Приватним підприємством "ВІК" (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропак" (новий кредитор/позивач) та Спільним підприємством "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (боржник/відповідач) було укладено договір №68 про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає на себе право вимоги отримати кошти в сумі 65815,23грн., що виникло на підставі договору суборенди екскаватора №16/8-10 від 16.08.2010 року.

13.02.2012 на виконання рішення суду було видано судовий наказ та Коростенським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження №46395012 від 09.02.2015.

За твердженням позивача, станом на день подачі даної позовної заяви до борг не погашено, про що свідчить Постанова Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 23.01.2018 ВП №46395012.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини щодо наявності у спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" боргу перед товариством з обмеженою відповідальністю "Агропак" під час розгляду справи заборгованості не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем 19.09.2017 було направлено Відповідачу претензію на стягнення 3% річних та інфляційних за період з 23.09.2013 по 29.07.2017 3% річних - 10894,67 грн. та інфляційні - 77173,57 грн.

За твердженням позивача, відповідач не надав відповідь на претензію, але листом №12/02-18 від 12 лютого 2018 року повідомив, що заборгованість за судовим рішенням Відповідачем не погашалась.

З наведених підстав позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат в розмірі 87 009,80 грн. та 3% річних в розмірі 12 068,53 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 65 815,23 грн. за період з 24.01.2012 по 03.03.2018.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до положень ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч.1 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Згідно з п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

На підставі норм ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу до стягнення інфляційних втрат в розмірі 87 009,80 грн. та 3% річних в розмірі 12 068,53 грн., нарахованих на суму основного боргу в розмірі 65 815,23 грн. за період з 24.01.2012 по 03.03.2018.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов'язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11 та у постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі № 910/5924/15-г, від 20.08.2015 у справі № 910/2681/15-г.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умов чинного законодавства, таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційних втрат 87 009,80 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 12 068,53 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин, повно та всебічно оцінивши пояснення учасників судового процесу та наявні у справі докази, приділивши увагу кожному твердженню, посиланню та доводу у даній справі, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" про стягнення з спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" 87 009,80 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 12 068,53 грн. у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129 ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (вул. Куренівська, буд. 16-Б, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 01728946) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" (11570, Житомирська обл., Коростенський район, село Білошиці, провулок Героїв Майдану, будинок 5, ідентифікаційний код 40132490) 87 009 (вісімдесят сім тисяч дев'ять) грн. 80 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 12 068 (дванадцять тисяч шістдесят вісім) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Мудрий