Постанова

від 27.09.2018 по справі 910/4590/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2018 р. Справа№ 910/4590/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Реуцька Т.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.07.2018 (повний текст рішення складено 10.07.2018)

у справі №910/4590/18 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат"

до Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу"

про стягнення 99078,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропак" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" грошових коштів у сумі 99078,33 грн., з яких: 87009,80 грн. інфляційні втрати та 12068,53 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11 стягнуто з Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" грошові кошти в сумі 67226,73 грн., що складається з 65815,23 грн. - боргу та 1411,50 грн. - судового збору. Вказує, що станом на день звернення до господарського суду міста Києва з позовною заявою борг погашено не було, з огляду на що, за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати 65815,23 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропак" просило суд стягнути з спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" 87009,80 грн. інфляційних втрат за період з 24.01.2012 по 03.03.2018 та 12068,53 грн. 3% річних за період з 24.01.2012 по 03.03.2018.

08.06.2018 через канцелярію місцевого господарського суду від товариством з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" була подана заява про заміну позивача - ТОВ "Агропак" його правонаступником - ТОВ "Щорсівський гранітний комбінат".

Судом першої інстанції зазначену заяву задоволено, здійснено заміну сторони (позивача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропак" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на підставі ст. 334 ГПК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто зі Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" (вул. Куренівська, буд. 16-Б, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 01728946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" (11570, Житомирська обл., Коростенський район, село Білошиці, провулок Героїв Майдану, будинок 5, ідентифікаційний код 40132490) 87009 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 12068 грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Спільне підприємство "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 10 липня 2018 року у справі №910/4590/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник посилається на те, що стягнута рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11 заборгованість була повністю сплачена відповідачем. Також скаржник посилається на те, що за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати боргу в розмірі 65815,23 грн. стягнутого оскаржуваним рішенням суду підприємство вже сплачувало на користь ТОВ "Агропак" інфляційні втрати та 3% річних нараховані за період з 31.01.2014 по 31.01.2017. Крім цього, скаржник зазначає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нараховані за період з 24.01.2012 по 30.01.2014, були заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено в суді першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4590/18; призначено справу до розгляду на 28.08.2018.

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4590/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4590/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4590/18; призначено справу до розгляду на 18.09.2018.

17.09.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зокрема ухвали господарського суду Житомирської області від 07.09.2018 у справі №6/507/151/11.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 оголошено в судовому засіданні перерву до 27.09.2018. Зобов'язано відповідача надати суду оригінали платіжних документів (для огляду), які підтверджують оплату заборгованості, яка присуджена до стягнення рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11; оригінали платіжних документів (для огляду), які підтверджують оплату інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання зі сплати 65815,21 грн з 31.01.2014 по 31.01.2017, нарахованих товариством "Агропак" відповідно до претензії №2 від 01.02.2017; для огляду оригінал претензії товариства з обмеженої відповідальності "Агропак" №2 від 01.02.2017 (за наявності); детальний та обґрунтований контррозрахунок заборгованості у справі №910/4590/18 з посиланням на дати здійснення оплати та відповідні докази.

21.09.2018 на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 18.09.2018, від відповідача надійшов контррозрахунок заборгованості у справі №910/4590/18; оригінали платіжних документів (для огляду), які підтверджують оплату заборгованості, яка присуджена до стягнення рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11; оригінали платіжних документів (для огляду), які підтверджують оплату інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення грошового зобов'язання зі сплати 65815,21 грн з 31.01.2014 по 31.01.2017, нарахованих товариством "Агропак" відповідно до претензії №2 від 01.02.2017; для огляду оригінал претензії товариства з обмеженої відповідальності "Агропак" №2 від 01.02.2017.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

В судовому засіданні оглянуто оригінали платіжних документів, а саме: оригінали квитанцій до прибуткового касового ордеру №25 від 23.01.2017, №26 від 24.01.2017, №27 від 25.01.2017, №28 від 26.01.2017, №29 від 27.01.2017, №30 від 30.01.2017, №31 від 31.01.2017, №52 від 06.03.2017, №53 від 10.03.2017, оригінал претензії №2 від 01.02.2017; оглянуто оригінал претензії товариства з обмеженої відповідальності "Агропак" №2 від 01.02.2017 з додатком.

Вирішено повернути оригінали вищевказаних документів Спільному підприємствуа "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.01.2012 господарським судом Житомирської області було прийнято рішення у справі №6/5007/151/11, яким було стягнуто з СП Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу на користь ТОВ "Агропак" суму заборгованості у розмірі 67226,73 грн., що складається з: 65815,23 грн. - боргу та 1411,50 грн. - судового збору.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з рішення суду.

Таким чином, з прийняттям 24.01.2012 господарським судом Житомирської області рішення у справі №6/5007/151/11, у відповідача виникло зобов'язання зі сплати позивачу боргу в розмірі 65815,23 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати 65815,23 грн., яке виникло на підставі рішення господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість, стягнута вказаним вище судовим рішенням, сплачена відповідачем не була.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі наявної в матеріалах справи постанови Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 23.01.2018 ВП №46395012.

Проте колегія суддів не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів, а саме: №25 від 23.01.2017 на суму - 10000,00 грн.; №26 від 24.01.2017 на суму - 10000,00 грн.; №27 від 25.01.2017 на суму - 10000,00 грн.; №28 від 26.01.2017 на суму - 10000,00 грн.; №29 від 27.01.2017 на суму - 10000,00 грн.; №30 від 30.01.2017 на суму - 10000,00 грн.; №31 від 31.01.2017 на суму - 7226,73 грн. було сплачено ТОВ "Агропак" 67226,73 грн.

Також відповідачем відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів №52 від 06.03.2017 на суму - 50000,00 грн. та №53 від 10.03.2017 на суму - 23904,43 грн. було сплачено ТОВ "Агропак" 73904,43 грн.

В статті першій Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні дано визначення, зокрема, таких термінів: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до п. 3.3. цього Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже, колегія суддів вказує, що квитанції до прибуткових касових ордерів відповідають вимогам встановленим у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на це, вказані первинні документи є саме тим засобом доказування в розумінні ст. ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, який дозволяє встановити обставини щодо сплати відповідачем на користь позивача заборгованості.

Як встановлено вище, відповідачем було сплачено на користь позивача 23.01.2017 - 10000,00 грн., 24.01.2017 - 10000,00 грн., 25.01.2017 - 10000,00 грн., 26.01.2017 - 10000,00 грн., 27.01.2017 - 10000,00 грн., 30.01.2017 - 10000,00 грн. та 31.01.2017 - 7226,73 грн., що в сумі становить 67226,73 грн. Зі змісту квитанцій до прибуткових касових ордерів (№25 від 23.01.2017, №26 від 24.01.2017, №27 від 25.01.2017, №28 від 26.01.2017, №29 від 27.01.2017, №30 від 30.01.2017, №31 від 31.01.2017) вбачається, що підставою для оплати зазначено рішення №6/5007/151/11.

Отже, заборгованість в розмірі 67226,73 грн., яка складається з 65815,23 грн. - боргу та 1411,50 грн. - судового збору, яка стягнута рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11, станом на 31.01.2017 була повністю погашена відповідачем.

Також, судом апеляційної інстанції враховано, що листом від 18.05.2017 ТОВ "Агропак" було підтверджено факт оплати відповідачем заборгованості стягнутої рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У зв'язку з цим, за наявності в матеріалах справи квитанцій до прибуткових касових ордерів (№25 від 23.01.2017, №26 від 24.01.2017, №27 від 25.01.2017, №28 від 26.01.2017, №29 від 27.01.2017, №30 від 30.01.2017, №31 від 31.01.2017), якими підтверджено сплату заборгованості, колегія суддів критично оцінює постанову Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 23.01.2018 ВП № 46395012, як доказ неналежного виконання відповідачем зобов'язання зі сплати заборгованості в розмірі 67226,73 грн., стягнутої рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, 31.01.2017 зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача заборгованості в розмірі 67226,73 грн., яка складається з 65815,23 грн. - боргу та 1411,50 грн. - судового збору, стягнутої рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11, припинилось у зв'язку з його повним та належним виконанням.

Окрім цього, в матеріалах справи наявна претензія №2 від 01.02.2017 з додатком (оригінали яких було оглянуто колегією суддів в судовому засіданні), відповідно до якої ТОВ "Агропак" вимагало від відповідача за прострочення виконання ним грошового зобов'язання зі сплати заборгованості в розмірі 65815,23 грн., стягнутої рішенням господарського суду Житомирської області від 24.01.2012 у справі №6/5007/151/11, сплатити нараховані за період з 31.01.2014 по 31.01.2017 (включно) інфляційні втрати в розмірі 67978,90 грн. та 3% річних в розмірі 5925,53 грн., що в сумі складає 73904,43 грн.

Здійснивши перевірку наведеного в додатку до претензії №2 від 01.02.2017 розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає, що він є арифметично вірним.

Як встановлено вище, відповідачем було сплачено на користь ТОВ "Агропак" 06.03.2017 - 50000,00 грн. та 10.03.2017 - 23904,43 грн., що в сумі становить 73904,43 грн. Зі змісту квитанцій до прибуткових касових ордерів №52 від 06.03.2017 та №53 від 10.03.2017 вбачається, що підставою для оплати зазначено претензію №2 від 01.02.2017.

Отже, відповідачем було сплачено ТОВ "Агропак" нараховані за період з 31.01.2014 по 31.01.2017 (включно) інфляційні втрати в розмірі 67978,90 грн. та 3% річних в розмірі 5925,53 грн.

Зважаючи на встановлені вище обставини, які не були спростовані позивачем та з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України покладає на боржника обов'язок сплати на користь кредитора 3% річних та інфляційні втрати виключно за прострочення виконання грошового зобов'язання, беручи до уваги те, що зобов'язання відповідача зі сплати на користь позивача заборгованості в розмірі 67226,73 грн. припинилось 31.01.2017, а також те, що відповідачем вже сплачувались на користь ТОВ "Агропак" нараховані ним за період з 31.01.2014 по 31.01.2017 (включно) інфляційні втрати та 3% річних, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" в частині стягнення з Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 31.01.2014 по 03.03.2018 (включно) є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% нарахованих за період з 24.01.2012 по 30.01.2014 просив суд застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальний строк позовної давності.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому, право на нарахування сум індексації грошового боргу та процентів у кредитора виникає щодня на відповідну суму боргу, тому ці нарахування підлягають стягненню лише в межах трьох років до дня пред'явлення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом 13.04.2018, при цьому просить стягнути інфляційні втрати та 3% річних, нараховані ним за період з 24.01.2012 по 03.03.2018 (включно).

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нараховані за період з 24.01.2012 по 12.04.2015 (включно), заявлені з пропуском строку позовної давності.

При цьому, оскільки відповідачем за період з 31.01.2014 по 12.04.2015 (включно) були сплачені 3% річних та інфляційні втрати, строком позовної давності можуть охоплюватися лише вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.01.2012 по 30.01.2014 (включно).

За приписами частин 3, 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, на переконання колегії суддів, в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.01.2012 по 30.01.2014 (включно), також необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності. При цьому, поважних причин такого пропуску позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не вказано і доводів для захисту порушеного права не наведено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 87009,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.01.2012 по 03.03.2018 (включно), та 12068,53 грн. 3% річних, нарахованих за період з 24.01.2012 по 03.03.2018 (включно), не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2018 у справі №910/4590/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щорсівський гранітний комбінат" на користь Спільного підприємства "Щорсівський гранітний кар'єр Укооппостачмашу" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/4590/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

К.В. Тарасенко

повний текст постанови складено 27.09.2018