Рішення

від 05.07.2018 по справі 826/3862/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2018 року № 826/3862/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача: Перепелиці А.В.,

представника відповідача: Орлової М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства Укрнафта

до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство Укрнафта (далі - позивач) до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (форми Ш ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами: від 04.03.2015 № 000070500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 3 424 592, 06 грн.); від 04.03.2015 № 000071500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 887 581, 16 грн.); від 04.03.2015 № 000072500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 31 884, 58 грн.); від 04.03.2015 № 000073500 (про застосування штрафу у розмірі 10 % в сумі 11 743, 27 грн.).

На підставі заяви від 23.03.2018 № 01/01/07/1183 позивач збільшив позовні вимоги та попросив визнати протиправними та скасувати також податкові повідомлення-рішення (форми Ш ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами від 23.03.2015 № 0000491500 (про застосування штрафу 20% у сумі 2 590 291,64 грн.); від 23.03.2015 № 0000501500 (про застосування штрафу 10% у сумі 445 296,58 грн.); від 23.03.2015 № 0000481500 (про застосування штрафу 20% у сумі 125 824,71 грн.).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення були прийнятті за результатами перевірок, проведених з порушенням вимог закону, а також за відсутності правових підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за законодавством, чинним на дату прийняття таких податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим є такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

У наданому суду відзиві на позов представник відповідача зазначив, що проти позову заперечує, посилаючись на порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за користування надрами протягом строків, визначених статтею 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивача притягнено до відповідальності у вигляді штрафу.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов, просив відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Лохвицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Укрнафта з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по платі за користування надрами для видобування нафти, природного газу, газового конденсату за липень-листопад 2014 року, за результатом якої було складено акт № 60/16-17-15/00135390 від 17.02.2015, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення (форми Ш ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами: від 04.03.2015 № 000070500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 3 424 592,06 грн.); від 04.03.2015 № 000071500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 887 581,16 грн.); від 04.03.2015 № 000072500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 31 884,58 грн.); від 04.03.2015 № 000073500 (про застосування штрафу у розмірі 10 % в сумі 11 743,27 грн.).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України Лохвицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (ідентифікаційний код 38713967) була реорганізована шляхом приєднання до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (ідентифікаційний код 39743056), у зв'язку з чим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Лохвицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області зроблено запис про припинення з 28.09.2015.

На підставі пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби Лохвицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС (ідентифікаційний код 39743056) була реорганізована шляхом приєднання до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39741382), у зв'язку з чим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Лохвицької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області зроблено запис про припинення з 07.09.2016.

Відповідно до статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011р. № 3166-VI, а також пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Враховуючи зазначене, на підставі статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 № 3166-VI, а також пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 внаслідок реорганізації (приєднання) права та обов'язки Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, перейшли до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, а згодом - до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області. У зв'язку з зазначеним, належним відповідачем за вимогами про визнання протиправними податкових повідомленнь-рішень (форми Ш ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за користування надрами: від 04.03.2015 № 000070500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 3 424 592,06 грн.); від 04.03.2015 № 000071500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 887 581,16 грн.); від 04.03.2015 № 000072500 (про застосування штрафу у розмірі 20 % в сумі 31 884,58 грн.); від 04.03.2015 № 000073500 (про застосування штрафу у розмірі 10 % в сумі 11 743,27 грн., що були прийняті на підставі акта № 60/16-17-15/00135390 від 17.02.2015 є відповідач.

Гадяцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Укрнафта з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по платі за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме по оплаті за користування надрами для видобування нафти та природного газу за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 року, за результатом якої було складено акт № 178/16-07/15-00135390 від 03.03.2015. На підставі акта № 178/16-07/15-00135390 від 03.03.2015 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000491500 (про застосування штрафу 20% у сумі 2 590 291,64 грн.); від 23.03.2015 № 0000501500 (про застосування штрафу 10% у сумі 445 296,58 грн.); від 23.03.2015 № 0000481500 (про застосування штрафу 20% у сумі 125 824,71 грн.).

Змістом акта № 60/16-17-15/00135390 від 17.02.2015р., а також акта № 178/16-07/15-00135390 від 03.03.2015р. підтверджується, що позапланові невиїзні перевірки були проведені на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно положень статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, що визначені в підпунктах 78.1.1.-78.1.18 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту .

Згідно зі статтею 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункту 79.1 статті 79). Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки

Наданими відповідачем разом із відзивами від 07.05.2018 № 109 та від 16.05.2018 № 122 документами, а також усними поясненнями під час судового розгляду підтверджується, що лише до проведення перевірки, оформленого актом № 178/16-07/15-00135390 від 03.03.2015 відповідачем було дотримано вимог зазначених норм Податкового кодексу України.

Зокрема, на адресу позивача було направлено запит від 12.01.2015 № 36/10/16-07-15-62 з пропозицією надати пояснення щодо порушення граничних строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, який вручено відповідачу 15.01.2015. У зв'язку з ненадходженням від позивача пояснень із документальним їх підтвердженням, відповідачем було прийнято наказ № 91 від 17.02.2015 про проведення документальної невиїзної перевірки, копію якого з повідомленням від 18.02.2015 № 4/320/10/16-07-15 рекомендованим листом направлено позивачу та вручено останньому 20.02.2015.

Акт перевірки № 60/16-17-15/00135390 від 17.02.2015 був складений за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, правомірність призначення та проведення якої у відповідності із вимогами статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) відповідачем не доведена. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що до призначення такої перевірки на адресу ПАТ Укрнафта було направлено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України письмовий запит про надання інформації, що до проведення перевірки на адресу ПАТ Укрнафта рекомендованим листом із повідомленням про вручення було направлено копію наказу про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, обов'язковість чого передбачена в абзаці першому пункту 79.2 статті 79 ПК України.

Відповідно до абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України лише за умови виконання вимог статті 79 ПК України контролюючий орган має право розпочати проведення документальної невиїзної перевірок.

Верховний Суд України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 зазначив, що невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у постановах від 16.01.2018 у справі № 2а/1570/4582/11, від 13.02.2018 у справі № 808/3439/16, від 21.02.2018 у справі №821/371/17.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Проаналізувавши в сукупності з наданими доказами інші доводи позивача та заперечення відповідача, судом також встановлено, що відповідно до акта перевірки № 178/16-07/15-00135390 від 03.03.2015 сплата задекларованих податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування нафти за червень 2014 року по строку сплати 30.07.2014 року відбулася 31.07.2014, що на думку відповідача, призвело до затримки сплати таких зобов'язань на 1 (один) день. Вказане підтверджується платіжним дорученням № 4763 (датоване від 29.07.2014).

За таких обставин відповідач дійшов висновку про наявність підстав для нарахування ПАТ Укрнафта штрафу у розмірі 10% від суми простроченого зобов'язання, що оформлено податковим повідомленням-рішенням (форма Ш ) від 23.03.2015 № 0000501500 на суму 445 296,58 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення від 23.03.2015 № 0000501500, суд виходить з того, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За змістом підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 49.20 статті 20 ПК України перебачено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з пунктом 263.11.1 пункту 263.11 статті 263 ПК України (в редакції липня 2014 року) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, до закінчення граничного строку подання податкових розрахунків, визначеного розділом II цього Кодексу, та за формою, встановленою відповідно до статті 46 цього Кодексу, подають за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, а при видобуванні вуглеводневої сировини, що дорівнює календарному місяцю, податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин до контролюючого органу:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Згідно з підпунктом 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 ПК України (в редакції липня 2014 року) платник плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, визначена відповідно до підпункту 263.1.4 пункту 263.1 статті 263 цього Кодексу, протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період сплачують податкові зобов'язання у сумі, визначеній в розрахунку з плати, поданому ними контролюючому органу:

за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;

за місцем обліку платника у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Враховуючи зазначене, суд погоджується із доводами позивача про те, що граничною датою подання податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за червень 2014 року було 21.07.2014, оскільки 20 липня 2014 року - граничний день подання розрахунків випав на неділю.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, наведеною у постанові від 09.06.2015р. (справа № 21-18а15 за позовом ТОВ Самсунг Електронікс Україна Компані ), відповідно до якого, у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем.

У зв'язку з цим, на підставі пункту 49.20 статті 49 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, останнім днем сплати самостійно задекларованого ПАТ Укрнафта зобов'язання за червень 2014 року було 31.07.2014. Сплата коштів ПАТ Укрнафта відбулася 29.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 4763 від 29.07.2014 на сплату податкового зобов'язання з плати за спецвикористання надр - нафта за червень 2014 року, оплату проведено банком 30.07.2014 року, тобто, без порушення строків, визначений статтею 57, підпункту 263.12.1 пункту 263.12 статті 263 ПК України.

Отже, з огляду на приписи пункту 49.20 статті 49 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, спірне податкове рішення № 0000501500 від 23.03.2015 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення відповідачем при їх прийнятті вимог пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України, суд керується наступним.

Відповідно до пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України в редакції, яка була чинною станом на дату оформлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього розділу).

Станом на 04.03.2015 та 23.03.2015, що є датами прийняття податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються, стаття 126 ПК України була викладена у такій редакції:

Стаття 126. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач вважає, що змістом статті 126 ПК України (в редакції станом на березень 2015р.) дана норма Кодексу передбачала відповідальність за порушення строків сплати таких податків, як: податку на прибуток та рентної плати; відповідальність за порушення строків сплати такого податку як плата за користування надрами статтею 126 ПК України передбачена не була.

Відповідач, в свою чергу, вказує на те, що за змістом ст. 126 ПК України (в редакції станом на березень 2015р.) платник податку міг бути притягнутий до відповідальності у формі штрафних (фінансових) санкцій - штрафу у випадку несплати будь-якої узгодженої суми грошового зобов'язання, а не лише з податку на прибуток підприємств, рентної плати.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що за змістом пункту 111.2 статті 111 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеня є різновидами одного виду юридичної відповідальності - фінансової, до якої може бути притягнутий платник податків за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до статті 129 ПК України

129.1. Пеня нараховується:

129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом… .

Як підтверджується змістом статей 126, 129 ПК України, зазначені норми Кодексу (в редакції станом на 04.03.2015 та 23.03.2015) регулювали питання притягнення платника податків до фінансової відповідальності у формі штрафної (фінансової) санкції - штрафу та пені, відповідно. На підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24.12.2015 № 909-VIII до пункту 126.1 статті 126 були внесені зміни, якими слова "та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати" - виключили. Таким чином, редакція статей 126 та 129 ПК України у 2016 році вже передбачала, що за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на строк до 30 календарних днів платник податків притягується до відповідальності у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу, більше 30 календарних днів (і до 90 календарних днів) - у розмірі 20 % погашеної суми, а більше 90 календарних днів - у формі пені в розмірі 120 % річних відповідної облікової ставки НБУ.

Таким чином, з урахуванням статті 126 та статті 129 ПК України (в редакції станом на 04.03.2015 та 23.03.2015) суд приходить до висновку про те, що за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання, що є порушенням законів з питань оподаткування (пункт 111.2 статті 111 ПК України), платник податків не міг бути двічі притягнутим до фінансової відповідальності у формі штрафної фінансової санкції (штрафу) та пені, нарахованих за один й той самий період прострочки сплати одного й того ж самого грошового зобов'язання, оскільки пеня та штрафна (фінансова) санкція (штраф) належать до одного виду відповідальності - фінансової. На цій підставі, суд погоджується із доводам позивача про те, що задля недопустимості порушення вимог ст. 61 Конституції України, положення статті 126 ПК України (в редакції станом на 04.03.2015 та 23.03.2015) слід застосовувати як такі, що передбачали можливість притягнення платника податків до фінансової відповідальності лише у випадку порушення строків сплати грошового зобов'язання та/або авансових внесків лише з податку на прибуток підприємств, рентної плати.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що плата за користування надрами плата за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини і рентна плата є різними податками, що підтверджується не лише буквально, але й відмінністю елементів цих податків. Згідно з пунктом 257.1 статті 257 ПК України в редакції станом на 04.03.2015 та 23.03.2015) базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнював календарному кварталу, а відповідно до пункту 263.11.1 статті 263 ПК України в редакції, чинній до 01.01.2015, податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини дорівнював календарному місяцю.

Таким чином, оскільки відповідно до пункту 11 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій, а станом на дати прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, стаття 126 ПК України передбачала можливість притягнення платника податків до фінансової відповідальності лише у випадку порушення строків сплати грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати, підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення у 2014 році строків сплати плати за користування надрами плата за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини були відсутні.

Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на тій підставі, що відповідач здійснював зарахування сплачених позивачем грошових коштів не у відповідності до визначеного ним у наданих суду у якості доказів копій платіжних доручень призначення платежу, а згідно з пункту 87.9 статті 87 ПК України в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення, суд керується наступним.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.07.2016 у справі № 2а-10115/12/1370 (К/800/9365/16) суд касаційної інстанції зазначив, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з статті 126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні, з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/2290/17 (№ К/9901/3879/17) висловив правову позицію про те, що аналіз пункту 126.1 статті 126 ПК України вказує на те, що об'єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має.

Конституційний Суд України в Ухвалі від 12 травня 2010 року N 31-у/2010 вказав на те, що різне застосування одних і тих же норм правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин є неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципах, одним з яких є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), який є частиною національного законодавства України згідно із статті 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Як підтверджується судової практикою, ЄСПЛ виходить із того, що положення ст. 1 Першого протоколу містить три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно суспільний інтерес (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, precise and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Щокін проти України (пункт 49) вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, не заперечуючи закріплений в пункті 87.9 статті 87 ПК України обов'язок контролюючого органу зараховувати грошові кошти платника податків в рахунок погашення податкового боргу за черговістю його виникнення, суд разом з тим приходить до висновку про те, що при здійсненні контролюючим органом вказаного обов'язку платник податків не може зазнавати негативних наслідків у формі нарахування штрафних (фінансових) санкцій, і, враховуючи наявність різного (неоднозначного) застосування судами вищих інстанцій положень статті 126 ПК України, вважає за необхідне, керуючись підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України, прийняти рішення у даній справі на користь позивача як платника податків.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства Укрнафта задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (форми Ш ) від 04.03.2015 № 000070500; від 04.03.2015 № 000071500; від 04.03.2015 № 000072500; від 04.03.2015 № 000073500; від 23.03.2015 № 0000491500; від 23.03.2015 № 0000501500; від 23.03.2015 № 0000481500.

Відшкодувати публічному акціонерному товариству Укрнафта , сплачений ним судовий збір у розмірі 65 337,02 грн. (шістдесят п'ять тисяч триста тридцять сім гривень 02 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

Стягувач: публічне акціонерне товариство Укрнафта (код ЄДРПОУ 00135390, пров.Несторівський, 3-5, Київ, 04053)

Боржник: Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39741382, вул.Лохвицька, 30 Б, Гадяч, Полтавська область, 37300).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Є.В. Аблов