Постанова

від 05.07.2018 по справі 813/4700/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3052/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Палія Ю.В.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 813/4700/17 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя - Хома О.П., повне судове рішення складено 21.03.2018) за адміністративним позовом Приватного підприємства Пегас-Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ПП Пегас-Україна 13.12.2017 звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.11.2017 № 0021561412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 117933 грн., в тому числі за основним платежем 94346 грн. та штрафними санкціями 23587 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.11.2017 № 0021561412.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт звертає увагу на те, що працівники ПП Техніка тепла і води протягом січня 2017 року могли виконати максимальний обсяг робіт 597 людино-годин, проте, у вищезазначеному акті приймання виконаних будівельних робіт зазначено 13024,13 людино-годин. Вказує, що у ПП Техніка тепла і води відсутні транспортні засоби, спецтехніка та достатній людський ресурс, а тому дане підприємство не могло виконати зазначений обсяг робіт.

Проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності по субпідряднику ПП Техніка тепла і води встановлено, що господарські операції по виконанню субпідрядних будівельних робіт по влаштуванню внутрішніх систем вентиляції і кондиціонування будівництва церкви Університетського містечка УКУ не підтверджуються стосовно врахування участі в таких операціях трудових ресурсів, транспорту, машин і механізмів та іншого обладнання, які економічно необхідні для виконання таких робіт, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, участі технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, що унеможливлює продаж даних будівельних робіт на користь замовника ПП Пегас-Україна .

Апелянт вказує, що ПП Техніка тепла і води фактично не займалось фінансово-господарською діяльністю, а проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, з метою штучного формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

У судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ПП Пегас-Україна , 21.11.2007 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за кодом ЄДРПОУ 35563152 та перебуває на податковому обліку в Личаківській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області.

ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Пегас-Україна з питань проведення взаємовідносин із ПП Техніка тепла і води за січень 2017 року за результатами якої складено акт від 17.11.2017 №2017/3-01-14-12/35563152.

Згідно акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 94346 грн., у тому числі за січень 2017 в розмірі 94 346 грн.

На підставі вказаного акта ГУ ДФС у Львівській області 30.11.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0021561412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 117 933 грн., у тому числі 94 346 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 587 грн.

Судом також встановлено, що вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ПП Пегас-Україна полягають у тому, що на думку податкового органу, господарські операції позивача з ПП Техніка тепла і води фактично не відбувались. Такі висновки зроблено на підставі інформації з інформаційних систем податкового органу, відповідно до якої у контрагента позивача відсутні будь-які активи (трудові ресурси, основні фонди орендовані або власні складські приміщення, автотранспортні засоби, інструменти та інше), наявність яких може забезпечити виконання зобов'язань за вказаним договором. Окрім того, відповідно до інформаційної бази даних субпідрядник -ПП Техніка тепла і води відноситься до сумнівних підприємств, які не знаходяться за фактичною та юридичною адресами.

Згідно аналізу податкових накладних, зареєстрованих ПП Техніка тепла і води в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено придбання ними одного переліку товарів (робіт, послуг), а реалізація зовсім інших товарів (робіт, послуг).

До перевірки представлено підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт будівельних робіт та витрати ( форма КБ-3) за січень 2017 та акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017 року, в яких не ідентифіковано осіб, які їх складали та перевірили.

На думку ГУ ДФС у Львівській області, вказане свідчить про те, що господарські операції ПП Пегас-Україна з ПП Техніка тепла і води фактично не відбувалися, а тому податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, а формування ПП Техніка тепла і води податкового кредиту на їх підставі є безпідставним.

Не погоджуючись із такими висновками контролюючого органу та прийнятого податкового повідомлення-рішення №0021561412 від 30.11.2017 позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ПП Техніка тепла і води оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ПП Пегас -Україна і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 26.07.2017 № 0010591402 прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4, 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судом встановлено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи видно, що між позивачем (замовник) та ПП Техніка тепла і води (субпідрядник) укладено Договір підряду №12 від 01.12.2015, відповідно до п.1.1. Договору позивач замовляє, зобов'язується прийняти та оплатити, а Субпідрядник зобов'язується виконати своїми силами, на свій ризик та своїми засобами комплекс робіт на об'єкті: Університетське містечко Українського Католицького Університету УГКЦ вул. Стрийська, 29 у м. Львові Університетська церква та душпастирський центр (храм) , а саме: влаштування окремих локальних витяжних систем; влаштування припливно - витяжних з рекуперацією тепла; виготовлення повітропроводів, фасонних елементів , теплоізоляція виробів; монтаж повітропроводів; установлення та обв'язка вентиляційного обладнання; монтаж фреонопроводів та встановлення внутрішніх блоків; установлення та обв'язка компресорно-конденсаторних блоків; монтаж решіток; влаштування шаф автоматизації та керування вентиляційних систем, також роботи, необхідні згідно з чинними в Україні правилами, нормами і стандартами для забезпечення безпеки проведення вищевказаних робіт.

Згідно з пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що загальна ціна цього договору становитиме 566077,52 грн. з ПДВ. Вказана сума включає в себе вартість конання Робіт та використання засобів, що мають бути використані Субпідрядником при конанні Робіт, у повному обсязі. Обладнання, яке підлягає монтажу, та матеріали поставляються Замовником.

Субпідрядник зобов'язується виконати роботи в повному обсязі та згідно з умовами даного договору до 01.02.2017 ( пункт 3.1. Договору).

Розрахунки за вказані роботи проводились у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів.

При цьому, факт оплати за надані послуги підтверджується: платіжним дорученням від 25.0.2017 №4311, актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2016 -10.11.207 між ПП Пегас -Україна та ПП Техніка тепла і води та банківською випискою.

Вартість виконаних робіт визначена додатком до Договору та довідками про вартість виконаних робіт та витрати за січень 2017.

Матеріали для виконання комплексу робіт за Договором передано на підставі актів здавання - приймання матеріалів в монтаж: від 01.12.2015 №1, від 23.03.2016 №2, від 26.05.2016 №3, від 01.12.2016 №4.

На виконання умов Договору ПП Пегас -Україна отримано від ПП Техніка тепла і води акт приймання будівельних робіт № 1 за січень 2017 року та податкову накладну від 25.01.2017 №3, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, що не спростовано податковим органом, а судом першої інстанції правильно встановлено, що долучені позивачем документи в повному обсязі підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи складені за результатами проведеної операції та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковій накладній, яку виписано на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що доводи податкового органу про те, що ненастання реальних правових наслідків за вищевказаними господарськими операціями підтверджується інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу не заслуговує на увагу, оскільки така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв'язку з відсутністю трудових та інших ресурсів для виконання робіт.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту і відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасників правочину, відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Крім цього, стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочинів нікчемними, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність транспортних засобів, спецтехніки, недостатність персоналу, як про це зазначає відповідач. Відсутність в суб'єкта господарювання відповідних ресурсів для здійснення операцій не може бути достатнім підтвердженням неможливості ведення підприємницької діяльності таким суб'єктом, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання суб'єктом господарювання у своїх діяльності лише власних основних засобів.

Крім того, колегія суддів враховує, що момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань мав статус платників ПДВ. Доказів, які б свідчили про відсутність відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Вищевказані докази реальності господарської операції не спростовано податковим органом, як і не представлено вироку чи іншого судового рішення про недійсність вказаного вище договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі № 813/4700/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук Повне судове рішення складено 09.07.2018