Постанова

від 05.07.2018 по справі 909/58/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа № 909/58/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

за участю секретаря судового засідання: Черватюк С.О.

за представників сторін від:

позивача: ОСОБА_2 - адвокат;

відповідача: Бєляновський В.П. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 м. Івано-Франківськ

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2018, суддя М.А. Шіляк (повний текст складено 08.05.2018)

за позовом ОСОБА_4 м. Івано-Франківськ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю КСА Груп , м. Івано-Франківськ

до відповідача-2 державного реєстратора Богородчанської

районної державної адміністрації смт. Богородчани Івано-Франківська область

про визнання недійсним рішення загальних зборів

учасників товариства та скасування реєстрації

змін до установчих документів

ВСТАНОВИВ.

Суть спору.

До Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_4 подано позов до ТОВ КСА Груп , до державного реєстратора Богородчанської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 15.12.2017 та скасування реєстрації змін до установчих документів, здійснену державним реєстратором за №11191050016008935 від 19.12.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.08.2017 ним подана заява про вихід з товариства, рішення про вихід учасника з товариства повинно прийматися на загальних зборах учасників товариства та оформлятися протоколом, в якому вказуються умови виходу учасника, термін і порядок розрахунків з ним, розподіл часток у статутному фонді товариства, порядок внесення змін в установчі документи. Проте збори товариства проведено з порушенням вимог чинного законодавства, чим порушено права позивача як учасника товариства, а саме: не повідомлено про проведення загальних зборів учасників товариства і не повідомлено про порядок денний зборів. Окрім цього позивач зазначив, що державна реєстрація змін до установчих документів проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи, але незважаючи на це, зміни в установчі документи внесені державним реєстратором Богородчанської районної державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2018 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду обґрунтоване тим, що право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви. Таким чином, вихід позивача зі складу учасників товариства не потребує вчинення загальними зборами учасників товариства окремого волевиявлення у вигляді рішення, а потребує лише волевиявлення самого учасника товариства. Добровільне волевиявлення позивача на вихід з товариства підтверджується відповідною заявою, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що ним була подана заява про вихід з товариства 11.08.2017, через 3 місяці після цього ним було отримано повідомлення про проведення загальних зборів 17.11.2017. Позивач зазначає, що у вказану дату загальні збори не відбулися, відповіді на запит щодо їх проведення та розгляду питання про вихід, ним не отримано.

Апелянт також зазначає, що йому стало відомо, що розмір статутного капіталу товариства зменшився на частки двох учасників, зокрема, позивача, на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом №19 від 15.12.2017. Скаржник стверджує, що таке рішення необхідно визнати недійсним, оскільки товариство його не повідомило про проведення загальних зборів; перерозподіл часток відбувся без усіх учасників товариства; позивач не мав можливості ознайомитись з порядком денним товариства. Позивач також вказує, що рішення загальних зборів повинно містити дані про затвердження звіту товариства та визначення частки, яка підлягає до сплати учаснику, який виходить.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що момент (дата) виходу учасника з товариства пов'язується, винятково з поданням учасником відповідної заяви про вихід, а право на вихід не залежить від згоди товариства чи інших його учасників, або прийняття відповідного рішення зборами учасників товариства та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. Отже, вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Враховуючи те, що станом на дату проведення загальних зборів - 15.12.2017, на яких були прийняті спірні рішення, які стосуються подальшої діяльності товариства, позивач не був учасником товариства, то оскаржуване рішення не порушує права та інтереси позивача.

На адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли пояснення від відповідача №03/07 від 03.07.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд вважає за необхідне залишити без розгляду додаткові пояснення відповідача, оскільки останнім не зазначено причин неподання таких пояснень у п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 29.05.2018.

Відповідачем-2 відзиву на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представниками позивача та відповідача-1 викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи.

30.08.2011 ОСОБА_4 виступив співзасновником ТОВ КСА Груп , вклавши в статутний фонд товариства 190,00 грн, що складало 19% від загального статутного фонду при заснуванні, потім доповнивши його власними коштами до 665 000 тис. грн. Іншими засновниками товариства виступили ОСОБА_6 190,00 грн, що складало 19% від загального статутного фонду при заснуванні та ОСОБА_7 - 620,00 грн, що складало 62% від загального статутного фонду при заснуванні.

Як видно з матеріалів справи, у зв'язку із розходженням думок щодо подальшої діяльності товариства, позивачем 11.08.2017 подана заява про вихід з товариства, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Проців Л.Я. Заява мотивована небажанням приймати участь в діяльності товариства.

Зазначену заяву товариство отримало 14.08.2017, що підтверджується відміткою у журналі вхідної кореспонденції товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.12.2017 відбулись загальні збори учасників товариства, оформлені протоколом загальних зборів № 19, на яких було вирішено: обрати голову та секретаря зборів ОСОБА_7; зменшити статутний капітал товариства на суму часток в статутному капіталі колишніх учасників товариства, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та перерозподілити частку у статутному капіталі товариства; затвердити статут у новій редакції та вирішитипитання щодо подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних із виходом з товариства двох його учасників, а саме: : ОСОБА_6 та ОСОБА_4

У зв'язку із прийняттям рішень загальними зборами учасників товариства, оформлених протоколом № 19 від 15.12.2017 товариство звернулось до органу державної реєстрації для проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведена 19.12.2017 за № 11191050016008935, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 29.12.2017 за № 1003430052.

З огляду на зазначене, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо порушення корпоративних прав позивача у зв'язку з прийняттям товариством оскаржуваного рішення загальних зборів.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами).

Зважаючи на положення ст. 167 ГК України та ст.ст. 58, 60 Закону України Про господарські товариства (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Положеннями п.п.4.2 статуту встановлено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.

Необхідно зазначити, що з аналізу вищезазначених норм ЦК України та Закону України Про господарські товариства випливає, що законодавець визначає, що учасник товариства вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

З огляду на зазначене вище, право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Таким чином, моментом виходу учасника з товариства є дата спливу строку, передбаченого ч.1 ст. 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми Цивільного кодексу України.

Отже, датою виходу позивача з товариства є 15.11.2017, тобто наступний день після спливу трьох місяців з дня одержання заяви товариством, про що і зазначено у самій заяві.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірною позицію суду першої інстанції, що на момент прийняття рішення загальних зборів 15.12.2017, позивач уже не був учасником товариства.

Щодо покликання скаржника на те, що товариством не було прийнято рішення щодо виплати йому частки, то такі є необґрунтованими, з огляду на таке.

Статтею 10 Закону України Про господарські товариства передбачено, що учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Приписами ч.2 ст. 148 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Аналогічне положення міститься у п.4.3 статуту товариства.

Отже, системний аналіз наведених вище нормативно - правових положень та статуту відповідача свідчить про те, що учасник, який виходить з товариства, має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі, яке виникає в останнього під час його виходу зі складу учасників товариства шляхом подання відповідної заяви або виключенні особи з товариства на основі рішення зборів учасників.

Частиною 1 статті 54 Закону України Про господарські товариства визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Аналогічні положення закріплені і в п.п. 4.3.-4.6. статуту товариства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що норми чинного законодавства України та положення статуту товариства зобов'язують відповідача ТОВ КСА Груп виплатити позивачу вартість частини майна КСА Груп протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства та після затвердження звіту за рік та не зобов'язують відповідача ТОВ КСА Груп здійснити розрахунок з позивачем в день виходу із товариства або раніше вищенаведеного строку, або вирішити питання виплати частки на зборах учасників, якими внесені відповідні зміни до складу учасників.

Рішення загальних зборів учасників ТОВ КСА Груп з питань порядку денного загальних зборів учасників від 15.12.2017 відповідають нормам чинного законодавства та не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивач належним чином не обґрунтував, яким чином визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства призведе до відновлення його прав, враховуючи, що він вже не є учасником товариства, а строк виплати товариством його частки ще не настав.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження позивача про те, що державна реєстрація змін до установчих документів проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин стаття Закону України діяла вже у новій редакції.

Так, ч. 2 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення прав чи законних інтересів оскаржуваними рішеннями загальних зборів учасників ТОВ КСА Груп .

А тому, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання недійсними спірних рішень та скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесених на підставі зазначених рішень.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (позивачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2018 у справі № 909/58/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, касаційна скарга подається до Верховного суду через Львівський апеляційний господарський суд (відповідно до п. 17.5 Господарського процесуального кодексу України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 10.07.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Т.Б. Бонк