Постанова

від 05.07.2018 по справі 916/1102/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1102/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ" на рішення Господарського суду Одеської області (головуючий суддя: Оборотова О.Ю., судді : Никифорчук М.І., Цісельський О.В.) від 13.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий суддя: Ярош А.І., судді : Лисенко В.А., Гладишева І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ЛАЙН"

до 1. Приватного підприємства "ЕКО-СТРОЙ-ГРАД", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ"

про визнання недійсними договорів,

За участю представників:

позивача - не з'явився ,

відповідача1- не з'явився ,

відповідача 2 - Ярук А.І. - адвокат, Бешуля К.С. -представник,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ЛАЙН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Приватного підприємства "ЕКО-СТРОЙ-ГРАД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ" про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори порушують законні права та інтереси позивача та відповідача 1 оскільки, підписані від їх імені невідомою особою та мають бути визнані судом недійсними.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13 вересня 2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 по справі № 916/1102/16, провадження в частині застосування правових наслідків недійсності правочину - припинено. Визнано недійсним, з моменту укладання, договір №0110-1 від 01.10.2014 між ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН" та ТОВ "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ". Визнано недійсним, з моменту укладання, договір будівельного субпідряду б/н від 01.10.2014р. між ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", ПП "ЕКО-СТРОЙ-ГРАД" та ТОВ "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ".

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки в момент укладення спірного правочину ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН" передбачало, що даний правочин суперечить вимогам чинного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, не має необхідний обсяг цивільної дієздатності; порушує волевиявлення учасника правочину, не відповідає його внутрішній волі сторін та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому спірні договори №0110-1 від 01.10.2014 та від б/н від 01.10.2014 мають бути визнані недійсними з моменту їх укладення. Припинення провадження у справі мотивовано прийняттям відмови від позову в частині застосування правових наслідків недійсності правочину.

28.12.2017 (згідно реєстраційним штампом) Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 до Касаційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2018 року у справі № 916/1102/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

22.03.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 15.05.2018, якою повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Скаржник (відповідач 2) мотивує свою касаційну скаргу безпідставністю та необґрунтованістю висновків судів про недійсність договорів, які не були підписаними директором ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН", тому що наступні дії товариства, а саме прийняття грошових коштів за виконані роботи, свідчать про подальше схвалення укладених договорів.

Вважає, що судами було проігноровано, що в жовтні 2014 позивачем були виконані, а Відповідачем 2 прийняті роботи за договором №0110-1 від 01.10.2014 на загальну суму 20 304 000 грн., що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (форма КБ-2), довідками про вартість виконаних робіт, кошторисами та калькуляціями. 13.11.2014 платіжним дорученням №9803 Відповідач №2 перерахував на банківський рахунок Позивача грошові кошти в рахунок оплати за будівельно-монтажні роботи за договором №0110-1 від 01.10.2014 у сумі: 2030400,00 гривень , тобто, дії позивача свідчать про виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ЛАЙН" договору №0110-1 від 01.10.2014, а отже, правочин є схваленим. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України).

На думку скаржника, в даному випадку відсутні фактичні та правові підстави для визнання оспорюваного договору підряду недійсним, адже оспорюваний договір підряду укладено з додержанням вимог до письмової форми правочину, які визначені ст.207 ЦК України.

З огляду на викладене, відповідач 2 у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 12.12.2017 та рішення місцевого суду від 13.09.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач та відповідач 1 не надали відзиви на касаційну скаргу.

В судове засідання з'явилися представники відповідача 2, які просили суд задовольнити касаційну скаргу, судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Представники позивача та відповідача 1 у судове засідання не з'явилися, хоча повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача 2, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01 жовтня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ" (ТОВ "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ"; Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСТРАКШН ЛАЙН" (ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН"; Підрядник) був укладений договір №0110-1 від 01.10.2014, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов цього договору виконання будівельно-монтажних, ремонтних робіт з використанням власних матеріалів, або матеріалів замовника, а замовник приймає та оплачує виконанні належним чином будівельно-монтажні, ремонтні роботи. Об'єкт, склад, обсяги робіт визначається кошторисною документацією.

Також, 01 жовтня 2014 між ТОВ "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ" (Замовник) та Приватним підприємством "ЕКО-СТРОЙ-ГРАД" (ПП "ЕКО-СТРОЙ-ГРАД"; Субпідрядник) та ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН" (Підрядник) укладено договір будівельного субпідряду відповідно до якого Субпідрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажну роботу і здати її в строк, визначений в Додатку №1.

Як зазначали ТОВ "КОНТРАКШН ЛАЙН" та ПП "ЕКО-СТРОЙ-ГРАД", зазначені договори порушують їх законні права та інтереси, оскільки вони підписані від їх імені невідомою особою та мають бути визнані недійсними. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи спірні договори недійсними з моменту їх укладання, суди попередніх інстанцій вказали, що оскільки в момент укладення спірного правочину ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН" передбачало, що даний правочин суперечить вимогам чинного законодавства, особа, яка вчиняє правочин не має необхідний обсяг цивільної дієздатності; порушує волевиявлення учасника правочину, не відповідає внутрішній волі сторін та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів зазначається в статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2016 року по справі 640/11397/15-к фізичну особу ОСОБА_7 визнано винним по ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст.205 КК ч.1 ст. 358 КК України, який у період березня-квітня 2014 року організував створення фіктивного підприємства ТОВ "КОНСТРАКШН-ЛАЙН" (т.5 а.с.137-144).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2017р. по справі №640/3113/16-к звільнено ОСОБА_8, (керівника ТОВ "КОНСТРАКШН ЛАЙН"), підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а саме фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України (т.6 а.с.152).

Згідно з ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, враховуючи наявність обставин, що не потребують доказування, а саме: преюдиційних фактів та добровільного визнання даних обставин в рамках кримінальних проваджень ТОВ КОНСТРАКШН-ЛАЙН не проводило будь-яких будівельних робіт, а тому посилання ТОВ СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ на подальше схвалення правочину з боку позивача є безпідставним.

На момент вчинення правочину ТОВ КОНСТРАКШН-ЛАЙН не мало ані матеріальної бази, ані співробітників для ведення господарської діяльності з будівництва. Дозвільні документи були отримані за результатом підробки офіційних документів, а тому крім фактичної неможливості виконання робіт, повивач не мав правових підстав для їх проведення .

Колегія судів погоджується з висновками судів , що зазначеним вироком та ухвалою суду встановлено факт організації фіктивного підприємництва ТОВ "КОНСТРАКШН-ЛАЙН" з метою прикриття незаконної діяльності, що свідчить про те, що всі угоди, укладені фіктивно створеним підприємством ТОВ "КОНСТРАКШН-ЛАЙН" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими угодами.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 35 ГПК України, колегія вважає, що оспорюванні договори, як підряду, так і субпідряду, суд першої інстанції правомірно визнав недійсними, як такі, що порушують ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Доводи скарги фактично зводяться до укладення правочину особою з перевищенням повноважень та подальше схвалення цією юридичною особою вчинених дій.

Разом з тим, укладення правочину особою з перевищенням повноважень свідчить про дефект саме представника, який усувається подальшим схваленням юридичною особою вчинених дій.

Проте, в даному випадку встановлений дефект самої юридичної особи, а саме, факт організації фіктивного підприємництва безпосередньо самої юридичної особи ТОВ КОНСТРАКШН-ЛАЙН з метою прикриття незаконної діяльності.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фіктивно створене підприємство не може схвалювати будь які дії у подальшому, оскільки вони з самого початку не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, як встановили на підставі власної оцінки доказів суди першої та апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні докази виконання договору саме позивачем, а не іншою особою з приводу того, що створення фіктивного підприємства є фактичною неможливістю здійснення господарської діяльності, що не потрібує доведення при наявності вироку суду від 13.05.2016 по справі 640/11397/15-к.

Що стосується решти позовних вимог слід вказати наступне.

13.09.2017 від ТОВ "КОНСТРАКШН-ЛАЙН" надійшла заява про відмову від позову в частині застосування правових наслідків недійсності правочину

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В силу положень ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Місцевим судом встановлено, що представник ТОВ "КОНСТРАКШН-ЛАЙН" відповідно до довіреності має достатній обсяг повноважень для відмови від позову, дане право позивача не порушує прав та інтересів інших осіб, тому заява про відмову від позову може бути прийнята судом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в зазначеній частині позовних вимог у зв'язку з прийняттям від позивача відмови від позову.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про доведеність фактів, наведених позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність відповідачем 2, власних фактів, покладених ним в основу касаційної скарги та заперечень на позов.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення ."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача 2 без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на відповідача 2 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦЕНЕРГОМОНТАЖ" на рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №916/1102/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський