Рішення

від 05.07.2018 по справі 803/559/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/559/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стиль-Тревел до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стиль-Тревел (далі - ТзОВ Стиль-Тревел ) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2015 року №0022871413 та №0022881413.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку TзOB Стиль-Тревел , з питань, що становлять предмет заперечення до акту планової виїзної перевірки з дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року від 22.07.2016 року №282/1401/32450937, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 року №378/03-20-14-01/32450937.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2017 року №0022871413, №0022881413, якими збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 967 262 грн. та 489 475 грн. відповідно. Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, оскільки реалізації товару не відбувалось, що унеможливлює винесення податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2015 року №0022871413 та №0022881413.

Представник позивача в судове засідання не прибув, 05.07.2018 року за вх. №8883/18 подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причини неприбуття, в відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку TзOB Стиль-Тревел , з питань, що становлять предмет заперечення до акту планової виїзної перевірки з дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року від 22.07.2016 року №282/1401/32450937, за результатами якої складено акт від 30.08.2016 року №378/03-20-14-01/32450937.

Перевіркою встановлено порушення TзOB Стиль-Тревел п. 44.6 ст. 44, пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.1 п. 214.1 ст. 214 ПК України чим занижено податкові зобов'язання по акцизному податку на загальну суму 971 157 грн.

На підставі даного акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 12.12.2017 року №0022871413, №0022881413, якими збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 967 262 грн. та 489 475 грн. відповідно.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України визначено, що платниками акцизного податку є, зокрема, особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Згідно підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України об'єктом оподаткування є операції, зокрема, з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Отже, ПК України чітко визначає, що лише в разі реалізації суб'єктом господарювання підакцизних товарів в роздрібній торгівлі в такого суб'єкта виникає обов'язок по сплаті до бюджету акцизного податку.

Разом з тим, відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Відповідно до пункту 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ Стиль-Тревел встановлено заниження податкових зобов`язань по акцизному податку за січень-березень 2016 року всього у сумі 827 306 грн. Проведеною перевіркою відображених показників встановлено заниження в січні-березні поточного року обсягів реалізації пального в кількості 773860,085 літрів та податкових зобов'язань в сумі 827 306 грн. з акцизного податку з реалізації підакцизного пального через мережу АЗС шляхом заправки автотранспортних засобів.

Однак, судом встановлено, що 18.07.2014 року між ТзОВ Стиль-Тревел (зберігач) та ТзОВ ВОГ Рітейл (поклажодавець) було укладено договір зберігання №50/1, а також між ТзОВ Стиль-Тревел (зберігач) та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс (поклажодавець) - договір №50/1 НТР від 29.01.2016 року, відповідно до умов яких зберігач зобов'язався зберігати нафтопродукти (в подальшому іменовані майно) передані йому поклажодавцем, і повернути їх в цілості на умовах, визначених даним договором. Майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Про цьому право власності на майно до зберігача не переходить. Поставка майна для передачі на зберігання здійснюється автомобільним транспортом, товарними партіями на умовах СРТ. Місце поставки - термінали місць зберігання - резервуари АЗС зберігача. Передача поклажодавцем майна на зберігання та приймання його зберігачем здійснюється за фактичною кількістю, вказаною у товарно-супровідних документах на майно (товарно-транспортна накладна, тощо). Повернення майна зі зберігання здійснюється на вибір поклажодавця, зокрема: шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) через систему електронних засобів розрахунків за нафтопродукти, з використанням спеціально-призначеного обладнання - РОS-термінал - обладнання для зчитування даних; шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) по факту пред'явлення картки на пальне. Картка являє собою емітований поклажодавцем документ встановленого зразку та форми, багаторазового використання, що посвідчує право поклажодавця та/або уповноваженого ним представника на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС зберігача. Кількість майна, повернутого зі зберігання відображається в акті приймання-передачі, котрий підписується уповноваженими представниками сторін. Майно вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до договорів зберігання від 18.07.2014 року №50/1 та №50/1 НТР від 29.01.2016 року сторонами погоджено умови повернення нафтопродуктів, зокрема, шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) через систему електронних засобів розрахунків за нафтопродукти, з використанням спеціально-призначеного обладнання - РОS-термінал - обладнання для зчитування даних та шляхом відпуску нафтопродуктів поклажодавцю (його уповноваженим представникам) по факту пред'явлення картки на пальне.

На виконання умов вищевказаних договорів представником позивача надано акти приймання-передачі (повернення), які оглянуті судом та приєднані до матеріалів справи (а. с. 54-58, 78-79). Дані акти підписані зберігачем, поклажодавцем та скріплені їх печатками.

Тобто, ТзОВ Стиль-Тревел не здійснювало продаж (реалізацію) нафтопродуктів, переданих на зберігання від ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс , не являючись їх власником й не маючи на це достатньо правових підстав та не отримував за такі нафтопродукти кошти, як відповідну оплату за товар, а здійснював лише повернення нафтопродуктів відповідно до умов укладеного договору.

Отже, матеріали справи свідчать, що між ТзОВ Стиль-Тревел та ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс протягом січня-березня 2016 року здійснено операції по зберіганню товару, що в розумінні підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України не є продажем, оскільки товар був повернутий поклажодавцю, відтак передачі прав власності на товари не відбувалось.

Крім того слід зазначити, що оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту реалізації позивачем належних ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс та переданих на зберігання паливно-мастильних матеріалів. Водночас з наявних в матеріалах справи документів слідує, що ТзОВ Стиль-Тревел здійснювало саме повернення нафтопродуктів відповідно до умов договорів зберігання від 18.07.2014 року №50/1 та №50/1 НТР від 29.01.2016 року.

Крім того, твердження податкового органу про те, що особи, отримуючи паливно-мастильні матеріали за талонами чи паливними картками, діяли від власного імені та у власних інтересах, а не в інтересах ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс , є необгрунтованими та безпідставними, оскільки при перевірці відповідач не встановлював осіб, яким здійснювався відпуск нафтопродуктів. Таким чином, факт переходу права власності на нафтопродукти до кінцевого споживача відповідачем суду не доведений, відтак доводи податкової інспекції про реалізацію позивачем належних ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс ПММ є безпідставні.

При цьому суд також зазначає, що відповідачем не було досліджено факт виконання ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс умов договорів зберігання від 18.07.2014 року №50/1 та №50/1 НТР від 29.01.2016 року і правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку останніми таких операцій.

Таким чином, висновок ГУ ДФС у Дніпропетровській області про те, що позивач реалізовував нафтопродукти, які були отримані на зберігання від ТзОВ ВОГ Рітейл та ТзОВ Нафтотрейд Ресурс , є таким, що ґрунтується лише на припущеннях, оскільки не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.

Також з оглянутого судом листа ТзОВ Стиль-Тревел №47 від 27.06.2018 року адресованого ТзОВ ВОГ Рітейл вбачається, що позивач звертався до останнього з проханням надати інформацію чи здійснювало ТзОВ ВОГ Рітейл у січні-лютому 2016 року нарахування та сплату акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами (пальним) на території Дніпропетровської області оскільки контролюючим органом нараховано грошові зобов`язання з акцизного податку рівно на ту кількість нафтопродукту, яку ТзОВ Стиль-Тревел повернуло ТзОВ ВОГ Рітейл відповідно до умов договору зберігання від 18.07.2014 року №50/1.

Листом від 02.07.2018 року №457 ТзОВ ВОГ Рітейл повідомило позивача що ТзОВ ВОГ Рітейл у січні-лютому 2016 року нараховано та сплачено акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами (пальним) на території Дніпропетровської області 4 101 702 грн., в т. ч. нараховано і сплачено на пальне, яке повернуто відповідно до умов договору зберігання від 18.07.2014 року №50/1, що підтверджується оглянутим судом реєстром платіжних доручень за якими ТзОВ ВОГ Рітейл повністю сплатило акцизний податок за отриманий товар, що знаходився на зберіганні у ТзОВ Стиль-Тревел .

Крім того, посилання в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву на п. 230.1 ст. 230 ПК України, яким зобов'язано обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, - витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального в резервуарі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі, є безпідставним.

Згідно пункту 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, норми п. 230.1 ст. 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження- розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами- лічильниками застосовуються лише з 1 січня 2018 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (частини 1, 2 статті 77 КАС України)

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на Підприємство.

Беручи до уваги обставини викладені вище, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.12.2015 року №0022871413 та №0022881413, якими збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 967 262 грн. та 489 475 грн. відповідно, які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню.

Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкових повідомлень-рішень від 12.12.2015 року №0022871413 та №0022881413, якими збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами на 967 262 грн. та 489 475 грн. відповідно, які слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ТзОВ Стиль-Тревел слід стягнути судовий збір в розмірі 21 851,06 грн., сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення від 27.03.2018 року №16.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.12.2017 року №0022871413 та №0022881413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стиль-Тревел судовий збір у розмірі 21 851,06 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Стиль-Тревел (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Коперніка, будинок 8А, код ЄДРПОУ 32450937).

Відповідач ОСОБА_2 управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17А, код ЄДРПОУ 39394856)

ОСОБА_3 Костюкевич

Повне рішення суду складено 10.07.2018 року.