Постанова

від 04.07.2018 по справі 161/11298/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 липня 2018 року

м. Київ

справа № 161/11298/14-ц

провадження № 61-18897св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

особа, яка не приймала участі у справі, за апеляційною скаргою якої було переглянуто рішення суду першої інстанції, - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області, у складі судді Кихтюка Р. М., від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Здрилюк О. І., Осіпука В. В., від 10 березня 2017 року та касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Здрилюк О. І., Осіпука В. В., від 10 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Позовну заяву ОСОБА_2 мотивувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 2001 року. У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. За час подружнього життя сторонами було нажито спільне майно, а тому ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 жовтня 2014 року, а провадження у справі закрито. Мирову угоду визнано на наступних умовах:

1. Сторони, які є подружжям вирішили припинити шлюбні відносини шляхом подання спільної заяви до відділу РАЦСу Луцького міського управління юстиції в день визнання цієї мирової угоди судом. Для цього подружжя повинно з'явитись особисто для подання заяви до відповідних органів.

2. Сторони вирішили припинити стан спільної власності (спільної сумісної та спільної часткової) та вирішити усі наявні майнові суперечки на наступних умовах:

2.1. Позивач втрачає будь-які права на проживання в житловому будинку в АДРЕСА_4.

Відповідач втрачає будь-які права на проживання в квартирі (АДРЕСА_1) та квартирі (АДРЕСА_2). Сторони зобов'язані припинити реєстрацію за цими адресами та забрати свої особисті речі. У випадку невиконання такої вимоги реєстрація може бути припинена примусово, в т.ч. у судовому порядку, а особисті речі передані на оплатне зберігання третій особі (за рахунок власника речей).

2.2. Позивач відмовляється на користь відповідача від будь-яких вимог щодо житлового будинку в АДРЕСА_4.

2.3. Позивач відмовляється від будь-яких вимог по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Схід-Захід (юридична адреса: м. Луцьк, вул. Бойка, 1, каб. 212, код 33463211), в т.ч. від вимог по відношенню до будь-яких осіб, що є учасниками та керівниками цього товариства.

2.4. В свою чергу відповідач відмовляється на користь позивача від свого права власності на частки в:

- квартирі, загальною площею 56,6 кв.м. (АДРЕСА_1) ;

- квартирі, загальною площею 28,2 кв.м. (АДРЕСА_2)

2.5. Відповідач приймає на себе зобов'язання сплатити на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн, що еквівалентно 7407, 41 доларів США за курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі, який станом на 29 жовтня 2014 року складав 13,50 грн/долар США.

2.6. Компенсація сплачується в українських гривнях поштовим або банківським переказами або готівкою (на вибір відповідача) до 28 числа поточного місяця. Позивач повинна повідомити відповідачу у письмовій формі за адресою м. Луцьк, вул. Бойка, 1 банківські реквізити для здійснення платежів. Відповідач має право у будь-який час виконати зобов'язання достроково або збільшити розмір будь-якого з траншів (за рахунок кінцевих траншів). Сплата повинна відбуватись наступними частинами:

- 11 000, 00 грн, що еквівалентно 814, 82 долари США, до 05 листопада 2014 року,

- решта суми повинна сплачуватись на протязі 23 місяців, починаючи з 01 грудня 2014 року, щомісячними платежами в гривнях в розмірі, який буде еквівалентним 286, 64 доларів США.

2.7. Датою виконання обов'язків по сплаті щомісячного платежу є 28 число поточного місяця. У випадку, якщо ця дата припадатиме на неробочий (святковий, вихідний) день, то дата платежу переноситься на робочий день, що передує цій даті.

2.8. З метою захисту майнових інтересів позивача, за згодою сторін, грошова компенсація, визначена у пункті 2.6 мирової угоди, за винятком першого платежу (за умови, що він буде сплачений в обумовлені цією мировою угодою терміни), коригується з врахуванням курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на день оплати.

2.9. У випадку невиконання відповідачем зобов'язань, визначених пунктом 2.6 цієї мирової угоди, виникає відповідальність відповідача у вигляді неустойки в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

2.10. Реалізація зобов'язань сторін за пунктами 2.1 - 2.4 цієї мирової угоди відбуватиметься шляхом подання до реєстратора (реєстраційних органів) відповідної заяви в порядку, визначеному чинним законодавством. Така заява (у випадку необхідності) повинна бути подана протягом 10 днів із дня винесення судом ухвали про визнання цієї мирової угоди. У випадку ухилення від цього зобов'язання винна сторона сплачує в користь іншої сторони штраф в розмірі 10 000, 00 грн. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання зобов'язання. Неподання заяви про відмову від власності та відмову від вимог до майна буде вважатись запереченням права власності і може стати підставою для звернення відповідної сторони до суду із вимогами про виконання обов'язку в натурі та про визнання права власності на майно.

2.11. Відповідач зобов'язується виконувати усі грошові зобов'язання за кредитним договором № 014/1101/82/39534 від 26 жовтня 2007 року, що укладено між АППБ Аваль та відповідачем (майнові поручителі за договором іпотеки від 26 жовтня 2007 року позивачка і відповідач). У випадку невиконання цього зобов'язання відповідач сплачує в користь позивача штраф в розмірі невиконаного зобов'язання.

2.12. Відповідач бере на себе зобов'язання надати консультаційну допомогу позивачу в питаннях майнових вимог АКБ Форум до позивача (за виконавчими документами, кредитними угодами, в т.ч. кредитною угодою №0518/08/22-CLNv від 01 липня 2008 року, що забезпечені договором іпотеки від 01 липня 2008 року).

3. Сторони погодили розпорядитись рухомим майном. Зокрема:

3.1. Відповідач зобов'язується передати позивачу картину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.2. Позивач зобов'язується в момент передачі цієї картини передати відповідачу картину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3.3. Позивач зобов'язується передати у власність відповідача диван марки PROSEDA (Німеччина) чорного кольору. Цей диван повинен бути вивезений транспортом відповідача та за його кошт. Відповідач має попередити позивача про дату вивезення письмово за 5 днів. Відповідач приймає на себе зобов'язання придбати для позивача інший диван за її вибором.

3.4. Позивач в день набуття чинності судовим рішенням про визнання цієї мирової угоди подає заяви про залишення без розгляду позовів у всіх справах за її позовами до відповідача, провадження у яких відкрито на даний час.

3.5. Судові витрати розподіляються між сторонами в розмірі понесених фактичних витрат кожною стороною.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону, не порушують прав, свобод чи інтересів сторін та інших осіб, а сама угода укладена в межах цивільної і процесуальної дієздатності сторін.

У грудні 2016 року ОСОБА_4, який не брав участі у розгляді справи, оскаржив ухвалу суду першої інстанції у апеляційному порядку, посилаючись на те, що визнанням мирової угоди у частині передачі ОСОБА_3 ОСОБА_2 картини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 було порушено його права як заставодержателя, оскільки з 2012 року дана картина перебуває у нього у заставі у порядку забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при апеляційному розгляді судом не було встановлено порушень прав та інтересів ОСОБА_4 у зв'язку з постановленням судом ухвали від 30 жовтня 2014 року про визнання мирової угоди, яка сторонами не оскаржена, вступила у законну силу та частково виконана. Статтею 27 Закону України Про заставу визначено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Тобто, і у випадку визначення сторонами при поділі спільного майна права власності на заставне майно за ОСОБА_2, згідно з вимогами вказаної статті, застава зберігається.

У березні 2017 року ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2017 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи та не враховано, що затвердженням мирової угоди було порушено його права та інтереси, так як картина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться у нього у заставі.

У березні 2017 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2017 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи , місцевий суд не мав права визнавати мирову угоду, оскільки її умови виходять за межі пред'явлених позовних вимог. Крім того, квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці у публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , що не було враховано районним судом. Крім того, у результаті визнання мирової угоди його було позбавлено єдиного житла, так як на житловий будинок по АДРЕСА_4 було звернуто стягнення.

13 квітня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.

29 травня 2017 року ОСОБА_2 подано заперечення (відзив) на касаційні скарги, в яких вказано на їх необґрунтованість та безпідставність.

03 липня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

07 травня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 175 ЦПК України, 2004 року, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Ухвала суду про визнання мирової угоди є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Укладаючи мирову угоду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми підписами засвідчили, що сторони вирішили припинити стан спільної власності (спільної сумісної та спільної часткової) на вказане у мировій угоді майно та вирішити усі наявні майнові суперечки.

Під час укладення мирової угоди ОСОБА_3 не повідомив суд про наявність договорів позики, застави чи іпотеки майна, натомість погодився із усіма пунктами мирової угоди, особисто підписав її та не оскаржував у апеляційному порядку.

Апеляційним судом встановлено, що мирова угода частково виконана.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, апеляційний суд вірно вказав, що за правилами статті 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Встановивши, що мирова угода не порушує права та інтереси третіх осіб, зокрема ОСОБА_4, текст угоди відповідає вимогам процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування ухвали місцевого суду про її визнання.

Таким чином, апеляційний суд, відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, 2004 року, перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та обґрунтовано залишив вказане судове рішення без змін.

Доводи ОСОБА_3 колегією судом сприймаються критично, дії останнього щодо оскарження ухвали суду про визнання мирової угоди майже через три роки свідчать про його незадоволення умовами мирової угоди станом на момент подання касаційної скарги. Однак, ОСОБА_3 добровільно підписав мирову угоду з ОСОБА_2, погодився із її пунктами, не оскаржував ухвалу місцевого суду про її визнання у апеляційному порядку, виконував умови мирової угоди.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, тим більше зі спливом значного періоду часу після його ухвалення.

Інші доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта