Рішення

від 10.07.2018 по справі 904/1786/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1786/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства "ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м Покров, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРН", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 249 190,18 грн. за Договором поставки № Т1862/05 від 18.05.2017

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 70 від 02.01.2018

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарн" про стягнення 249 190,18 грн. за Договором поставки № Т1862/05 від 18.05.2017.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № Т1862/05 від 18.05.2017 в частині порушення строку поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2018, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 30.05.2018.

30.05.2018 В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав усні пояснення щодо позову.

Представник Відповідача заперечив проти позову та надав усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відзив на позовну заяву направлено ним поштою на дату судового засідання не отримано Позивачем та судом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2018, підготовче судове засідання відкладено до 26.06.2018.

30.05.2018 після судового засідання відповідач подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що визначений у договорі штраф, який нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою є пенею, яка не може стягуватись в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, при цьому пеня як різновид неустойки підлягає нарахуванню та стягненню виключно за порушення грошового зобов'язання, яким поставка товару не являється. За викладеного відповідач заперечував проти стягнення пені у розмірі 0,5% та визнав позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10% на суму 107 900,07 грн.

21.06.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договір, передбачених ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч.1 ст.546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

25.06.2018 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, яке обґрунтовується наступним:

- Відповідач зобов'язався оформити банківську гарантію виконання в розмірі 15% від суми Додатку №2, але не більше 200 000,00 грн. протягом 10 робочих днів з дати повідомлення Позивача про готовність відкриття акредитиву за підписом Голови правління або комерційного директора;

- Відповідач зазначене зобов'язання виконав та 28.08.2017 здійснив відкриття банківської гарантії №325PBG/UAH/3117 від 28.08.2017 на суму 200 000,00 грн., що підтверджується копією виписки;

- Відповідачу було повернуто залишок покриття банківської гарантії у розмірі 115643,41 грн., тобто утримано банком комісію у розмірі 1 500,00 грн. за переведення на користь Позивача відповідно до вимоги Позивача № 966/05 від 05.03.2018 року 82 856,59 грн. за неналежне виконання зобов'язання Відповідачем.

За викладених обставин відповідач вважає, що сума в розмірі 82 856,59 грн. є часткою сплати штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання відповідачем на користь позивача та ця сума повинна бути врахована у розмір штрафу 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару у розмірі 107 900,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2018, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.07.2018.

03.07.2018 позивач подав до суду пояснення на заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти доводів відповідача та зазначив про те, що твердження відповідача про те, що позивач, отримавши грошову суму в розмірі 82 856,59грн., скористався своїм правом стягнення штрафних санкцій у цій сумі є таким, що не відповідає фактичним обставинам спору та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України. Позивач вказав, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафних санкцій у розмірі 249 190,18 грн. за порушення строку поставки Товару за Додатком №2 (Специфікація) від 11.08.2017р. до Договору поставки №Т1862/05 від 18.05.2017р.

Відповідно до п.7 Додатку №2 (Специфікація) від 11.08.2017р. відповідачем було оформлено банківську гарантію у розмірі 200 000,00грн. Банківська гарантія забезпечувала виконання відповідачем такого його обов'язку, як поставка товару в обумовлений термін. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав умови договору щодо поставки товару у строк, обумовлений договором, позивач направив до гаранта (банк) вимогу про сплату грошової суми в розмірі 82 856,59 грн. із вказівкою на порушення відповідачем основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Вимога позивача була задоволена гарантом.

Позивач вказує, що гарантія (банківська гарантія) є способом забезпечення виконання зобов'язання та не є штрафною санкцією за ч.1 ст.230 ГК України, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі вище викладеного позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

06.07.2018 позивач подав до суду заяву, якою повідомив суд що 04.07.2018 на адресу позивача від відповідача надійшла пропозиція про укладення мирової угоди по справі №904/1786/18 з проектом мирової угоди. Позивач зазначив, що згідно поданої пропозиції відповідач повністю визнав позовні вимоги.

10.07.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 10.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017 Публічним акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скарн" (постачальник - відповідач) було укладено договір поставки № Т1862/05 (а.с.14-18).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД, за державним класифікатором продукції та послуг вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - Товар ), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься в специфікаціях (додатках) до цього договору.

Пунктом 2.2. договору, у специфікаціях (Додатках) до Договору зазначаються також такі відомості про Товар:

- повне найменування Товару;

- код товару згідно з УКТ ЗЕД;

- виробник, країна походження Товару;

- одиниця виміру Товару;

- кількість кожного найменування (сорту, виду) Товару;

- загальна кількість Товару;

- якісні характеристики Товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо);

- технічні характеристики Товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, технічну документацію, тощо);

- ціна кожного найменування (сорту, виду) Товару;

- загальна вартість Товару;

- комплектність, фасування Товару (при необхідності);

- позначення змісту і способу нанесення маркування на Товар;

- порядок оплати та форма розрахунків;

- умови поставки Товару;

За згодою Сторін в Специфікаціях (Додатках) до Договору можуть бути вказані також і інші відомості про Товар.

Відповідно до п. 3.1. договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначеними в специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010.

Згідно з п. 3.6. договору, зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент підписання покупцем акту приймання-передачі товару.

Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю в строки, визначені в п. 3.2. договору, а також провести за свій рахунок завантаження на автомобільний або залізничний транспорт покупця товару належної якості (п. 3.7. договору).

11.08.2017 між сторонами було укладено специфікацію, якою сторони узгодили найменування товару: позиція №1 комплект ковшового ланцюга у кількості 91 шт. на суму 2 138 501,82 грн. з ПДВ; позиція №2 оборотний барабан у кількості 2 шт. на суму 465 999,96 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 5 Специфікації, строк поставки позиції №1 - на протязі 90 календарних днів з дати відкриття акредитиву; позиція №2 на протязі 60 календарних днів з дати відкриття акредитиву.

31.08.2017 був відкритий акредитив №LC1170831152, що не заперечується сторонами.

30.11.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №3 до договору, якою сторони доповнили додаток №2 до договору (специфікацію) пунктом 5.1. та виклали його в наступній редакції: Строк поставки товару згідно даної специфікації до 01.02.2018 .

На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар наступним чином:

Позиція №1:

- комплект ковшового ланцюга у кількості 15 шт. на суму 352 500,30 грн., відповідно до видаткової накладної №59 від 01.02.2018 (а.с.24) - прострочення відсутнє;

- комплект ковшового ланцюга у кількості 40 шт. на суму 940 000,80 грн., відповідно до видаткової накладної №60 від 06.02.2018 (а.с.25) - прострочення 4 дні з 02.02.2018 по 05.02.2018;

- комплект ковшового ланцюга у кількості 36 шт. на суму 846 000,72 грн., відповідно до видаткової накладної №65 від 26.02.2018 (а.с.27) - прострочення 24 дні з 02.02.2018 по 25.02.2018;

Позиція №2:

- оборотний барабан у кількості 1 шт. на суму 232 999,98 грн., відповідно до видаткової накладної №58 від 30.01.2018 (а.с.23) - прострочення відсутнє;

- оборотний барабан у кількості 1 шт. на суму 232 999,98 грн., відповідно до видаткової накладної №63 від 20.02.2018 (а.с.26) - прострочення 18 днів з 02.02.2018 по 19.02.2018.

Отже, відповідач здійснив поставку обумовленого договором товару у повному обсязі, але з порушенням встановлених строків.

Відповідно до п. 11.2 договору, у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

На підставі п. 11.2. договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у сумі 141 290,11 грн. та штраф у розмірі 10% від суми непоставленого товару у сумі 107 900,07 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач проти того, що поставка товару відбулась із порушенням встановлених договором строків не заперечував.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, встановлені його статтями 546-548. Проте, норми Цивільного кодексу України не повністю поширюються на господарсько-правові штрафні санкції.

За правилами Цивільного кодексу України пеня обчислюється - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що зі змісту п. 11.2 договору вбачається, що, у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару.

При цьому, формулювання штрафу у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення є за своїм змістом видом відповідальності у вигляді пені.

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов'язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за неналежне виконання не грошового зобов'язання, та що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Як вже зазначено вище, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів поставки товару, що визнається останнім, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченої пунктом 11.2 договору неустойки.

Також слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.11р. N42/252, від 09.04.12р. N20/246-08 та в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.15р. по справі № 904/9926/14.

Викладене вище, спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Позивач нарахував відповідачу за загальний період прострочення з 02.02.2018 до 25.02.2018 пеню у розмірі 141 290,11 грн., а саме:

- видаткова накладна №63 від 20.02.2018 на суму 232 999,98 грн., з 02.02.2018 по 19.02.2018 - 20 970,00 грн. пені;

- видаткова накладна №60 від 06.02.2018 на суму 940 000,80 грн., з 02.02.2018 по 05.02.2018 - 18 800,02 грн. пені;

- видаткова накладна №65 від 26.02.2018 на суму 846 000,72 грн., з 02.02.2018 по 25.02.2018 - 101 520,09 грн. пені.

Крім того, Позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% у сумі 107 900,07 грн., а саме:

- видаткова накладна №63 від 20.02.2018 на суму 232 999,98 грн., штраф у розмірі 23 300,00 грн.;

- видаткова накладна №65 від 26.02.2018 на суму 846 000,72 грн., штраф у розмірі 84 600,07 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу у розмірі 10%, суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 141290,11 грн. та штрафу у розмірі 10% на суму 107 900,07 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу ч. 1. ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 73, 74, 76-79, 86, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарн" про стягнення 249 190,18 грн. за Договором поставки № Т1862/05 від 18.05.2017 - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скарн" (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Постишева, 35, корп.. А/О, код ЄДРПОУ 39223139) на користь Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська область, м. Покров, вул. Центральна, 11, код ЄДРПОУ 00190928) пеню у розмірі 141 290,11 грн. (сто сорок одна тисяча двісті дев'яносто грн. 11 коп.), штраф у розмірі 10% на суму 107 900,07 грн. (сто сім тисяч дев'ятсот грн. 07 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 737,85 грн. (три тисячі сімсот тридцять сім грн. 85 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.07.2018

Суддя ОСОБА_2