Рішення

від 10.07.2018 по справі 905/719/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.07.2018 м.Харків Справа № 905/719/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІСС КРОНО» , м. Кам'янка-Бузька, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛ» , м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 305025,28грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІСС КРОНО» , м. Камянка-Бузька, Львівська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕЛ» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 305025,28грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р. в частині повної та своєчасної оплати товару.

В якості правової підстави позову позивач посилається на положення ст.ст.509, 526, 530 Цивільного Кодексу України, ст.ст.174,181, 193 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/719/18.

Ухвалою господарського суду від 20.04.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/719/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.05.18р.

07.05.18р. через канцелярію суду від позивача надійшов супровідний лист про надання додаткових документів.

Ухвалами суду від 16.05.18р та 31.05.18р., у зв'язку з неявкою у підготовче засідання представника відповідача, підготовче засідання відкладено на 31.05.18р та на 18.06.18р.

Ухвалою суду від 18.06.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження у справі №905/719/18 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 10.07.18р.

Протягом розгляду справи представник відповідача у судові засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення відповідних ухвал на його адресу, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відзив на позовну заяву суду не наданий.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.16р. між позивачем (продавець) Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІСС КРОНО» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю СТЕЛ укладений договір купівлі-продажу продукції №ПрУ-2016/25 (далі за текстом - договір), згідно, якого продавець зобов'язується передати у власність покупця ДСП шліфовану та ламіновану плити деревостружкові з орієнтовною стружкою типу ОSB/З, іншу продукцію виробництва ТОВ СВІСС КРОНО та інших заводів-виробників, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно п.1.2. договору, купівля-продаж продукції здійснюється партіями відповідно до узгоджених із продавцем замовлень покупця.

Загальна вартість договору визначається як сума вартості продукції, що отримана покупцем на підставі цього договору. Ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін та зазначається у додатку (-ах) до даного договору, який є невід'ємною частиною договору (п.п.2.1., 2.2 договору).

Згідно п.2.3. договору, сторонами узгоджено, що з урахуванням ст.651 Цивільного кодексу України покупець погоджується на зміну умов цього договору у випадку несвоєчасного виконання ним грошових зобов'язань по оплаті отриманої продукції. З урахуванням ст.611 Цивільного кодексу України щодо можливості зміни умов зобов'язання сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань по оплаті отриманої продукції, ціна на таку продукцію автоматично коригується на 2% в сторону її збільшення з дати такого прострочення. При цьому, складання сторонами будь-якого двостороннього документа для узгодження такого коригування ціни на продукцію не вимагається.

Умовами п.2.4. договору визначено, що оплата продукції здійснюється покупцем відповідно до рахунку продавця шляхом безготівкового переказу коштів на поточний банківський рахунок продавця. Кошти, що надійшли від покупця, зараховуються в оплату поставки продукції, яка відбулась раніше.

Пунктом 2.5. договору передбачено здійснення оплати продукції покупцем в кредит (товарний) з відстроченням платежу по її оплаті за таких умов:

- термін відстрочення платежу не може перевищувати 30 календарних днів включно, починаючи з дати видаткової накладної на відповідну партію продукції;

- сума боргу по оплаті за продукцію не повинна перевищувати: 275000,00грн., ПДВ за ставкою 20% 55000,00грн., разом 330000,00грн.

Згідно п.2.6. договору, покупець має право здійснювати оплату вартості продукції окремими частинами, дотримуючись при цьому граничного строку оплати (п.2.5. договору).

Відповідно до п.3.6. договору, кількість та асортимент продукції, що передається покупцю, визначається відповідно до складеної продавцем накладної (товарно-транспортна накладна (ТТН) або інший документ, зокрема видаткової накладна, інше), що засвідчує факт приймання-передачі продукції.

Згідно п.6.2. договору, якщо покупець порушив зобов'язання, передбачені п.2.5. цього договору, він сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від суми належного останньому платежу за кожен день прострочення; окрім того, на прострочену суму нараховуються проценти в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за користування чужими грошовими коштами від дня, коли продукція повинна бути оплачена, до дня фактичної оплати.

Цей договір набуває чинності з 01.08.2016р. та діє до 31.12.18р. Закінчення строку договору, не звільняє сторони від виконання невиконаних умов цього договору і від відповідальності за порушення йог умов, що мали місце до спливу зазначеного строку (п.п.10.1., 10.2. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних: №2461701901 від 02.02.17р. на суму 201446,95грн.; №2461702821 від 20.02.17р. на суму 186538,46грн.; №2461704787 від 23.03.17р. на суму 205142,26грн.; №2461706844 від 03.05.17р. на суму 216409,68грн.

Поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 809537,35грн., був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Вищевказані видаткові накладні містять посилання на договір купівлі-продажу №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Як зазначає позивач, по видатковій накладній №2461701901 від 02.02.17р. відповідачем оплата отриманого товару здійснена 15.02.17р. на суму 1649,35грн., 16.02.17р. на суму 56000,00грн., 17.02.17р. на суму 63000,00грн. 20.02.17р. на суму 30000,00грн., 22.02.17р. на суму 22500,00грн. та 13.03.17р. на суму 28297,60грн.

Останній платіж по вказаній видатковій накладній здійснено 13.03.17р. тобто за межами терміну відстрочення платежу, тому на підставі п.2.3. договору позивачем ціна продукції на суму 28297,60грн. зкориговано на 2%, про що виписано корегуючу накладну №3561700113 від 10.05.17р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №2461701901 від 02.02.17р. становить 564,74грн.

По видатковій накладній №2461702821 від 20.02.17р. відповідачем оплата отриманого товару здійснена 13.03.17р. на суму 1192,46грн., 15.03.17р. на суму 13100,00грн., 16.03.17р. на суму 94700,00грн., 21.03.17р. на суму 26000,00грн., 22.03.17р. на суму 43000,00грн. та 23.03.17р. на суму 8546,00грн.

Останній платіж по вказаній видатковій накладній здійснено 23.03.17р. тобто за межами терміну відстрочення платежу, тому на підставі п.2.3. договору позивачем ціна продукції на суму 8546,00грн. зкориговано на 2%, про що виписано корегуючи накладну №3561700116 від 10.05.17р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №2461702821 від 20.02.17р. становить 170,90грн.

По видатковій накладній №2461704787 від 23.03.17р. відповідачем оплата отриманого товару здійснена 27.04.17р. на суму 25520,20грн., 03.05.17р. на суму 70000,00грн., 18.08.17р. на суму 30000,00грн., та 13.11.17р. на суму 79622,06грн., тобто за межами терміну відстрочення платежу, тому на підставі п.2.3. договору позивачем ціна продукції на суму 109622,06грн. (205142,26грн. - 25520,20грн. - 70000,00грн.) зкориговано на 2%, про що виписано корегуючи накладну №3561700112 від 10.05.17р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №2461704787 від 23.03.17р. становить 2187,56грн.

По видатковій накладній №2461706844 від 03.05.17р. відповідачем оплата отриманого товару здійснена 13.11.17р. на суму 43126,01грн., тобто за межами терміну відстрочення платежу, тому на підставі п.2.3. договору позивачем ціна продукції на суму 216409,68грн. зкориговано на 2%, про що виписано корегуючи накладну №3561700212 від 26.06.17р. на суму 4319,20грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №2461706844 від 03.05.17р. становить 177602,87грн.

Здійснення оплати по видатковим накладним підтверджується доданими до позовної заяви копіями платежів ПАТ Креді ОСОБА_1 .

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р., свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав не своєчасно та не в повному обсязі.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за вказаним договором з оплати товару, отриманого по видатковим накладним (з урахуванням коригуючих накладних) в загальному розмірі 180526,07грн.

Претензію №33 від 13.02.18р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р.

Проте, відповіді на претензію позивачем не отримано.

Отже, відповідач вартість отриманого товару у визначені договором строки та у повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Як визначено в ст.655 Господарського кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.2.5. договору сторонами узгоджено, здійснення оплати продукції покупцем в кредит (товарний) з відстроченням платежу по її оплаті за умови, що термін відстрочення платежу не може перевищувати 30 календарних днів включно, починаючи з дати видаткової накладної на відповідну партію продукції.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно:

- видаткової накладної №2461701901 від 02.02.17р. до 04.03.17р. (включно) втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 06.03.17р. (перший робочий день);

- видаткової накладної №2461702821 від 20.02.17р. до 22.03.17р. (включно);

- видаткової накладної №2461704787 від 23.03.17р. до 22.04.17р. (включно) втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 24.04.17р. (перший робочий день);

- видаткової накладної №2461706844 від 03.05.17р. до 02.06.17р. (включно).

Як зазначено позивачем, відповідачем оплата отриманого товару по видатковим накладним №2461701901 від 02.02.17р., №2461702821 від 20.02.17р., №2461704787 від 23.03.17р. здійснена у повному обсязі, проте з порушенням терміну, узгодженого сторонами в п.2.5. договору.

Оплата отриманого товару по видатковій накладній №2461706844 від 03.05.17р. здійснена частково на суму 43126,01грн. з порушенням терміну, узгодженого сторонами в п.2.5. договору.

Отже, вартість, отриманого товару за видатковими накладними сплачена в сумі 636253,68грн. та несплаченою залишилася заборгованість з оплати товару, яка складає 173283,67грн.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що зарахування коштів перерахованих відповідачем в якості оплати товару, здійснювалось позивачем відповідно до п.2.4 договору.

У зв'язку з тим, що оплата товару здійснена з порушенням терміну, узгодженого сторонами в п.2.5. договору, позивачем на підставі п.2.3. договору виписано корегуючі накладні №3561700113 від 10.05.17р., №3561700116 від 10.05.17р., №3561700112 від 10.05.17р., №3561700212 від 26.06.17р. на загальну суму 7242,40грн.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин загальна сума заборгованості складає 180526,07грн. (173283,67грн.+7242,40грн.)

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором №ПрУ-2016/25 від 01.08.16р. щодо повної оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору, не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 180526,07грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 21092,26грн., пеня в сумі 41066,20грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 62340,75грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні нарахування в загальному розмірі 21092,26грн.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 23390,28грн., тоді як позивачем заявлено 21092,26грн

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 21092,26грн.

Частиною 1 ст.536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.6.2. договору, якщо покупець порушив зобов'язання, передбачені п.2.5. цього договору, він сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі 1% від суми належного останньому платежу за кожен день прострочення; окрім того, на прострочену суму нараховуються проценти в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за користування чужими грошовими коштами від дня, коли продукція повинна бути оплачена, до дня фактичної оплати.

Позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня в загальній сумі 41066,20грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 62340,75грн.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Разом з тим, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно наданих розрахунків вказані нарахування здійснено позивачем окремо по кожній видатковій накладній, згідно якої за відповідачем обліковується заборгованість, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та з застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована пеня.

Дослідивши розрахунки пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку про їх невідповідність вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем невраховані приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, позивачем неправильно визначені періоди таких нарахувань за видатковими накладними №2461701901 від 02.02.17р. та №2461704787 від 23.03.17р., оскільки не враховано, що строки оплати вказаних накладних припадають на вихідні дні 04.03.17р. та 22.04.17р.

Здійснивши перерахунок пені відповідно до норм чинного законодавства, судом встановлено, що розмір пені складає 40827,67грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 40827,67грн.

Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 61855,77грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 61855,77грн.

Розрахунок інфляційних втрат, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО , м.Кам'янка-Бузька, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕЛ , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 180526,07грн., інфляційних нарахувань в сумі 21092,26грн., пені в сумі 41066,20грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 62340,75грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕЛ (вул. Гавань Шмідта, буд. 10, м.Маріуполь, Донецька область, 87515; код ЄДРПОУ 19381789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВІСС КРОНО (вул. Ярослава Мудрого, буд. 62, м.Кам'янка-Бузька, Львівська область, 80400; код ЄДРПОУ 31147999) суму основного боргу 180526,07грн., інфляційні нарахування в сумі 21092,26грн., пеню в сумі 40827,67грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 61855,77грн., та судовий збір в розмірі 4564,53грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.18р.

Суддя М.О. Лейба