Рішення

від 06.07.2018 по справі 803/990/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/990/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання Полетило П.С.,

за участю представника позивача Волкова І.М.,

представника відповідача Кушнір Ю.В.,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернет Технологія до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інтернет Технологія (далі - ТзОВ Інтернет Технологія ) звернулося в суд із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 16 березня 2018 року №4234/10/03-20-12-07-07 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування з 01 квітня 2018 року, зобов'язання прийняти рішення про реєстрацію ТзОВ Інтернет Технологія як платника єдиного податку та про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість форми №3 - ПДВ з 01 квітня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні до відповідача з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість форми №3-ПДВ, товариству листом від 16 березня 2018 року №4234/10/03-20-12-07-07 відмовлено у переході на спрощену систему оподаткування з 01 квітня 2018 року. Вказане рішення позивач вважає протиправним, оскільки є провайдером програмних послуг та здійснює діяльність у сфері телевізійного мовлення, а не послуги пошти та зв'язку, і здійснення вказаного виду діяльності не є підставою для відмови у переході на спрощену систему оподаткування

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини четвертої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У відзиві на позов представник відповідача його вимог не визнав, мотивуючи тим, що заява позивача про застосування спрощеної системи оподаткування була розглянута у відповідності до вимог Податкового кодексу України та за результатами її розгляду правомірно прийнято рішення про відмову в переході на спрощену систему оподаткування. Просив в задоволенні позову відмовити.

В поданій до суду відповіді на відзив від 26 червня 2018 року за №290 позивач заперечив доводи відзиву у зв'язку із безпідставністю та просив позов задовольнити.

Від учасників справи інших заяв по суті справи не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив і просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16 березня 2018 року ТзОВ Інтернет Технологія звернулося до ГУ ДФС у Волинській області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість форми №3-ПДВ. Згідно поданої заяви обраний позивачем вид господарської діяльності - 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення .

Листом від 16 березня 2018 року №4234/10/03-20-12-07-07 відповідач відмовив позивачу у переході на спрощену систему оподаткування з 01 квітня 2018 року, у зв'язку з тим, що позивач є суб'єктом господарювання, що здійснює ліцензовану діяльність з надання послуг зв'язку і згідно із абзацом восьмим підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не може застосовувати спрощену систему оподаткування.

Аналогічна заява про застосування спрощеної системи оподаткування була подана позивачем також 14 березня 2018 року, за результатами розгляду якої ГУ ДФС у Волинській області листом від 15 березня 2018 року №4116/10/03-20-12-01-09 відмовило ТзОВ Інтернет Технологія у переході на спрощену систему оподаткування з 01 квітня 2018 року з посиланням на абзац восьмий підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Вказане рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалося.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу восьмого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Положенням розділу І Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457, передбачено, що класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою.

Згідно із І Національним класифікатором України КВЕД ДК 009:2010 клас 60.10 Діяльність у сфері радіомовлення , клас 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення розділу 60 Діяльність у сфері радіомовлення та телевізійного мовлення , клас 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку та 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку розділу 61 Телекомунікації (електрозв'язок) - належить до секції J Інформація та телекомунікації .

Згадані у КВЕД ДК 009:2010 класи відповідають групі 64.2 Діяльність зв'язку розділу 64 Діяльність пошти та зв'язку , групі 72.4 Діяльність пов'язана з банками даних розділу 72 Діяльність у сфері інформатизації та групі 92.2 Діяльність у сфері радіомовлення та телебачення розділу 92 Діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг .

Відповідно до статті 3 Закону України Про телекомунікації від 18 листопада 2003 року №1280-IV сфера телекомунікацій є складовою частиною галузі зв'язку України. Телекомунікації є невід'ємною частиною виробничої та соціальної інфраструктури України і призначені для задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, органів державної влади в телекомунікаційних послугах.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що діяльністю з надання послуг зв'язку в розумінні Податкового кодексу України, є діяльністю, яка пов'язана з передачею, випромінюванням або прийманням знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуку або будь-якої інформації за допомогою провідних, радіо-, оптичних чи інших електромагнітних систем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за КВЕД здійснює вид діяльності 60.20 Діяльність у сфері телевізійного мовлення та має ліцензії провайдера програмної послуги серії НР №1225-п та серії НР №00418-п, видані Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

Отже, визначена в свідоцтві платника єдиного податку діяльність у сфері телевізійного мовлення (60.20), на яку попередньо була отримана ліцензія Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, містить у собі складові поняття зв'язок та послуги зв'язку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач не може бути платником єдиного податку, оскільки здійснює діяльність, яка за своєю суттю є діяльністю з надання послуг зв'язку, що підлягає ліцензуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення від 16 березня 2018 року №4234/10/03-20-12-07-07 про відмову в переході на спрощену систему оподаткування з 01 квітня 2018 року, з огляду на що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інтернет Технологія до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк

Повне судове рішення складено 11 липня 2018 року.