Рішення

від 12.07.2018 по справі 826/14622/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14622/17

РІШЕННЯ

іменем України

12 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамід" про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області звернулось до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамід" в якому просить суд:

накласти арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамід".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з метою проведення фактичної перевірки, на підставі наказу №1955 від 27 липня 2017 року "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Рамід"" та направлень на перевірку №001838, №001839 від 27 липня 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ "Рамід".

Після проведення контрольної розрахункової операції, після якої касовий чек видано не було, посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області були пред'явлені службові посвідчення та направлення, а також запропоновано особі, яка фактично проводила розрахунок, ознайомитися з копією наказу на проведення фактичної перевірки, однак вказана особа відмовилась надавати будь-які документи, які б ідентифікували її особу, а також допустити ревізорів до проведення фактичної перевірки.

Під час повторного виходу посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області на господарську одиницю, остання була зачинена, а службові особи відсутні.

Враховуючи ті обставини, що особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції було відмовлено у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки, не проведення даною особою суми покупки в результаті контрольної розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документа, свідчать про свідоме ігнорування платником вимог податкового законодавства та перешкоджання контролюючому органу здійснювати свої повноваження, позивач просить задоволити даний адміністративний позов шляхом накладення арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамід".

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року адміністративну справу №826/14622/17 передано на розгляд Хмельницького окружного адміністративного суду.

Згідно з частиною 2 статті 30 КАС України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

04 травня 2018 року ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №826/14622/17 прийнято до свого провадження.

Вказану ухвалу було направлено судом на адресу відповідача вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте зазначена ухвала повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку без вручення адресату. Жодних клопотань, заяв та відзиву на адміністративний позов від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши позовну заяву, належні та допустимі докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що на підставі підпунктів 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Волинській області було видано наказ від 27 липня 2017 року №1955 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Рамід" (ЄДРПОУ 40932909) з 31 липня 2017 року тривалістю 10 діб, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, пункту 3 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки", статті 259 Кодексу законів про працю, статті 35 Закону України від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

31 липня 2017 року на підставі наказу від 27 липня 2017 року №1955 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Рамід"" та направлень на перевірку №001838, №001839 від 27 липня 2017 року головними державними ревізорами інспекторами Головного управління ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності ТОВ "Рамід", а саме: за місцем знаходженням об'єкта оподаткування - автозаправної станції (смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, буд. 6), з метою ознайомлення з вищезазначеними направленнями на перевірку та вручення наказу від 27 липня 2017 року №1955.

До початку перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області була проведена контрольна розрахункова операція на суму 200,10 грн. (8.7 л. бензину А-95 за ціною 23.0 грн. за 1 л.). Касовий чек на суму проведеної операції видано не було.

Після пред'явлення службових посвідчень службовими особами Головного управління ДФС у Волинській області було запропоновано особі, яка фактично проводила розрахунок, ознайомитися з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в направленнях, проте отримано відмову. Вказана особа відмовилася надавати будь-які документи, які б ідентифікували її особу, а також допустити ревізорів до проведення фактичної перевірки.

31 липня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області було здійснено виклик за номером "102". Перед приїздом поліції особа, яка провела розрахунок, забрала готівкові кошти із скриньки касового апарату та покинула своє робоче місце, після чого зникла у невідомому напрямку. На господарську одиницю прибули працівники поліції ГУ НП у Волинській області, які зафіксували даний факт.

01 серпня 2017 року працівниками контролюючого органу було здійснено повторний вихід на господарську одиницю, однак АЗС була зачинена, службові особи відсутні.

Відповідно до пункту 81.2 статті 81 ПК України, у разі відмови платники податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

На виконання вказаних норм у зв'язку з відмовою особи, яка фактично проводила розрахункову операцію, у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки було складено:

акт від 31 липня 2017 року в якому зафіксовано факт відмови особи, що фактично провела розрахункову операцію, від ознайомлення з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями на її проведення, а також відмови вказаної особи розписатися у направленнях на перевірку;

акт від 31 липня 2017 року №269/03-20-14-05/40932909, в якому зафіксовано факт відмови особи, що фактично провела розрахункову операцію, у допуску службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки;

акт від 31 липня 2017 року про відмову в отриманні акта відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки від 31 липня 2017 року №269/03-20-14-05/40932909 та наданні письмових пояснень до нього.

Зокрема, згідно з відомостями, що містяться в інформаційних базах даних контролюючого органу, встановлено факти, що слугували підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ "Рамід", а саме: неподання суб'єктом господарював в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.10. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" контролю за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків). норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками -Національний банк України.

Положення підпункту 20.1.11. пункту 20.1. статті 20 ПК України, надано контролюючим органам право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.9. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи уповноважені вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) фактичні перевірки.

Порядок та підстави проведення фактичних перевірок встановлений статтею 80 ПК України. Зокрема, відповідно до пунктів 80.1 та 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема визначеної підпунктом 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України у разі неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахунки книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, а також особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допущення до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючою органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктами 7, 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

подавати до органів доходів і зборів звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку;

щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Суб'єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі- продажу іноземної валюти) повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку електронні копії розрахункових документів фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані.

Суб'єкти господарювання, які використовують такі реєстратори розрахункових операцій, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з купівлі продажу іноземної валюти, повинні подавати до органів державної податкової служби по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про обсяг розрахункових операцій виконаних у готівковій та/або в безготівковій формі, або про обсяг операцій з купівлі- продажу іноземної валюти, яка міститься в фіскальній пам'яті зазначених реєстраторів розрахункових операцій.

Порядок передачі інформації до органів доходів і зборів по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється органом доходів і зборів на базі технології, розробленої Національним банком України та погодженої центральним органом виконавчої влади, що| реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.7 Порядку передачі електронних копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 2012 року №1057, суб'єкти господарювання використовують РРО, що створюють контрольну стрічку в електронній формі, та/або електронні контрольно-касові реєстратори, що створюють контрольну стрічку в друкованому вигляді, повинні забезпечити передачу до сервера обробки інформації електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці у пам'яті РРО або в пам'яті модемів, які до них приєднані. Інші суб'єкти господарювання використовують РРО, повинні забезпечити передачу інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі, яка міститься у їх фіскальній пам'яті, до сервера обробки інформації.

Однак в порушення вищевказаних норм ТОВ "Рамід" не забезпечено подання звітності пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

Так, згідно з наявною податковою інформацією по АЗС ТОВ "Рамід" (смт. Шацьк, вул. 50 років Перемоги, буд. 6) зареєстровано реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером НОМЕР_1, по якому фіскальний звітний чек за 23 червня 2017 року по дротових та бездротових каналах зв'язку подано не було, що підтверджується витягом з переліком звітності по РРО, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, неподання суб'єктом господарювання по дротових га бездротових каналах зв'язку звітності, пов'язаної із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, є належною та достатньою підставою для проведення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а тому у відповідача не було правових підстав не допускати посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Водночас такі обставини, як : відмова особи, яка фактично здійснювала розрахункові операції, у допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки, не проведення даною особою суми покупки в результаті контрольної розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, без роздрукування та без видачі відповідного розрахункового документа, відмова особи, яка фактично здійснювала розрахункові операції, ідентифікувати себе та як наслідок необхідність виклику працівників Національної поліції, контролюючим органом свідчить про свідоме ігнорування платником вимог податкового законодавства та перешкоджання контролюючому органу здійснення своїх повноважень.

Отже вищевказані дії відповідача є фактично перешкоджанням платника здійсненню контролюючим органом функцій податкового контролю, що нівелює реалізацію норм податкового законодавства, якими надаються повноваження посадовим особам контролюючого органу під час виконання ними службових обов'язків та свідчить про недотримання платником положень підпункту 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.61.1 ст.61 ПК України).

Водночас суд звертає увагу на те, що функція податкового контролю є способом взаємодії з платником податків, і за відсутності порушень законодавства жодних негативних наслідків для добросовісного платника податків нести не буде.

При цьому, відповідачем фактично було вчинено дії, що унеможливили проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, норми статті 94 ПК України, регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другою підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту за загальним правилом застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 90 КАС України).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому адміністративний позов Головного управління ДФС у Волинській області слід задоволити.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб'єкта владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Волинській області (м-н. Київський, 4, Луцьк, Волинська область, 43010, код 39400859) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамід" (вул. Плоска, 30, Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код 40932909) про зобов'язання вчинити дії - задоволити.

Накласти арешт на кошти, які містяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамід" (вул. Плоска, 30, Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код 40932909).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_1