Постанова

від 28.05.2018 по справі 913/1355/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/1355/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 07.12.2017

у складі колегії суддів: Сгари Е.В. (головуючого), Будко Н.В., Мартюхіної Н.О.

та на ухвалу Господарського суду Луганської області

від 19.10.2017

у складі судді: Рябцевої О.В.

у справі № 913/1355/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз"

до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області

про стягнення 409 283,31 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за виконані будівельні роботи за договором підряду № 476 від 02.12.2013 в сумі 409 283 грн. 31 коп., заборгованості за договором підряду № 477 від 02.12.2013 в сумі 292 954 грн. 43 коп., заборгованості за договором підряду № 478 від 02.12.2013 в сумі 87 632 грн. 84 коп.

2. Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.02.2017 у справі № 913/1355/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" до Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення 409 283 грн. 31 коп. задоволено повністю.

3. На виконання рішення суду від 09.02.2017 видано наказ від 21.02.2017 № 913/1355/16.

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" 02.08.2017 звернулось до Господарського суду Луганської області відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України зі скаргою від 01.08.2017 № б/н, в якій просило визнати дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо повернення наказу без виконання незаконними та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ господарського суду Луганської області від 21.02.2017 № 913/1355/16.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.10.2017р. по справі №913/1355/16 визнано доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Промсоюз щодо повернення наказу господарського суду Луганської області від 21.02.2017р. №913/1355/16 правомірними та зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Луганської області від 21.02.2017 №913/1355/16.

6. Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 по справі №913/1355/16. Скаржник вважав ухвалу місцевого господарського суду такою, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, враховуючи те, що рахунки на ім'я Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради в управлінні казначейської служби не відкриті, у зв'язку із чим скаржник позбавлений можливості виконати наказ Господарського суду Луганської області № 913/1355/16 від 21.02.2017.

7. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі № 913/1355/16 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 по справі №913/1355/16 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 по справі №913/1355/16 залишено без змін.

8. При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

8.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" звернулось до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області із заявою від 12.07.2017 №273 про примусове виконання наказу господарського суду Луганської області №913/1355/16 від 21.02.2017.

8.2 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області листом від 25.07.2017 № 12-11/2348 повернуло на адресу стягувача наказ Господарського суду Луганської області №913/1355/16 від 21.02.2017 без виконання.

8.3 В обґрунтування вищевказаного повернення виконавчого документа №913/1355/16 від 21.02.2017, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області зазначило, що у останнього не відкрито рахунків на ім'я відповідача - Управління житлово-комунального господарства Брянківської міської ради.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

9. 22.12.2017 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 22.12.2017 № 12-12/4246 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 у справі № 913/1355/16, підтвердженням чого є відмітка поштового відділення на конверті.

10. 28.12.2017, на підставі пункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 913/1355/16 Господарського суду Луганської області разом з вказаною касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/1355/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.03.2018.

12. Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 913/1355/16 за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 22.12.2017 № 12-12/4246 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Луганській області подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким змінити судові рішення, відмовивши Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Промсоюз" у задоволенні скарги від 01.08.2017 б/н.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, а також на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 24 Порядку, статей 19, 117, 129 1 Конституції України, статей 4, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017.

14.2 Істотною умовою для здійснення безспірного списання коштів органом Казначейства з рахунків боржника є обслуговування такого боржника саме в цьому органі Казначейства.

14.3 Боржник не перемістився на територію, підконтрольну українській владі, та не відкрив рахунків в органах Казначейства Луганської області, що унеможливлює прийняття до виконання та виконання наказу Господарського суду Луганської області від 21.02.2017 у справі №913/1355/16.

14.4 Управління Державної казначейської служби України у м. Брянці, яке перемістилося на територію, підконтрольну українській владі, не працює, а переходу прав та обов'язків від одного органу Казначейства до іншого не передбачено законодавством.

14.5 У доповненнях до касаційної скарги скаржник посилається на затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 154 змін до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що підтверджують правомірність дій Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області та неможливість стягнення коштів з рахунків боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно зі статтями 129, 129 1 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

21. Відповідно до частини 1 статті 45 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

22. За змістом статті 115 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

23. Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

24. Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів, державних підприємств, установ та організацій регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

25. У статті 2 цього Закону щодо особливостей надання державою гарантій стосовно виконання рішень суду йдеться, зокрема, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація;

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

26. Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

27. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

28. Згідно підпункту 1 пункту 9 Порядку у редакції станом на 25.07.2017 (дата повернення органом Казначейством виконавчого документа стягувачу) Орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ

- не підлягає виконанню органом Казначейства;

- подано особою, що не має відповідних повноважень;

- пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку;

- видано або оформлено з порушенням установлених вимог;

- рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

- суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

- відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем;

- стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання;

- наявні інші передбачені законом випадки.

29. Положення наведених вище нормативних актів не передбачають, що знаходження боржника на території проведення антитерористичної операції є обставиною, яка виключає виконання судових актів органами, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, та є підставою для відмови у їх виконанні.

30. Відтак, оскільки пункт 9 Порядку не містить підстав для повернення виконавчого документа, з яких наказ Господарського суду Луганської області у справі №913/1355/16 був повернутий стягувачу без виконання, а Казначейством не доведено існування правової підстави, яка б дозволяла не виконувати судове рішення та повернути виконавчий документ, суди правомірно задовольнили скаргу позивача, позаяк виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.

31. З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області щодо невиконання наказу Господарського суду Луганської області №913/1355/16 від 21.02.2017 є незаконними та такими, що порушують принцип обов'язковості виконання судових рішень, встановлений як нормами вітчизняного, так і міжнародного законодавства.

32. Тому, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги ТОВ "ВКФ "Промсоюз" на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області.

33. Враховуючи наведене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним.

34. Доводи скаржника про те, що 16.03.2018 набули чинності зміни до Порядку, внесені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 154, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що зазначену постанову Кабінетом Міністрів України прийнято після ухвалення оскаржуваних судових рішень, законність яких перевіряється касаційною інстанцією саме на момент їх ухвалення, а не на час розгляду касаційної скарги.

35. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

37. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

38. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

39. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції під час касаційного провадження.

40. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

43. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

44. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

45. Оскільки підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області від 22.12.2017 № 12-12/4246 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та на ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 у справі № 913/1355/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 19.10.2017 у справі № 913/1355/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко