Постанова

від 11.07.2018 по справі 397/1065/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 397/1065/17

провадження № 22-ц/781/1184/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів Карпенка О.Л., Черненка В.В.

за участю секретаря Бодопрост М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, представник за довіреністю ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Україна-Хліб , представник за довіреністю ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року у складі судді Пляки С.Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Хліб про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Україна-Хліб про розірвання договору оренди земельної ділянки .

Зазначала, що на підставі державного акту є власником земельної ділянки загальною площею 4,0776 га, кадастровий номер 3520585000:02:000:0204, яка розташована на території Підліснянської сільської ради Олександрівського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельну ділянку успадкувала після смерті ОСОБА_4, якою за життя у січні 2008 року укладено з відповідачем договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 20 червня 2008 року за № 040837900133 Олександрівським відділом КРФ ДП ЦДЗК Кіровоградської області. Пунктом 11 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься у строки з 01 серпня по 25 грудня щорічно. Ця умова договору відповідачем не виконується.

Вона неодноразово зверталась до відповідача з метою укладання договору оренди з нею, як власником земельної ділянки, однак відповідач від цього відмовляється.

Станом на 03 серпня 2017 року відповідачем, в погашення заборгованості за користування земельною ділянкою в 2016 році, не сплачено жодних грошових коштів, що є підставою для розірвання договору оренди. Неодноразові її звернення до відповідача про здійснення повного розрахунку за договором оренди залишені без уваги.

Просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем.

В ході судового розгляду змінила підстави позову. Просила розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем з підстав систематичного невиконання відповідачем обов?язку з перерахування орендної плати. Зазначала, що відповідач систематично порушує свої зобов?язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою, кошти за оренду земельної ділянки сплачено не було не тільки за 2016 рік, а також і за 2017 рік.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки відсутня систематична невиплата орендної плати відповідачем . Суд першої інстанції також встановив, що відповідач у встановлені договором строки в 2016 році та в 2017 році грошовим переказом надіслав за адресою місця проживання позивача орендну плату, однак в зв'язку з їх неотриманням кошти повернулися відповідачу, що підтверджується належними письмовими доказами.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та відповідачем. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що будучи з 2012 року власником орендованої відповідачем земельної ділянки вона своєчасно не повідомила орендаря щодо зміни власника земельної ділянки. З 2013 року відповідач сплачував орендну плату саме їй, а припинив платити з 2016 року, тобто про зміну власника земельної ділянки відповідачу було відомо з 2013 року. Також відмова суду у розгляді заяви про зміну підстав позову є незаконною, оскільки в судовому засіданні 30 січня 2018 року розгляд справи відкладено на 27 лютого 2018 року, тобто підготовче засідання закінчено не було.

Апеляційне провадження відкрито 13 червня 2018 року (а.с.120). Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 11 липня 2018 року (а.с.128).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін. Зазначає, що з боку відповідача не було навіть разового порушення умов договору оренди. Позивач не надала відповідачу всю необхідну інформацію та документи, передбачені ст.148-1 Земельного кодексу України, протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку, незважаючи на це за відомою відповідачу адресою орендна плата надсилалася грошовим переказом, однак позивач кошти не отримала. Після ухвалення судом рішення у справі на адресу товариства 03 травня 2018 року від позивача надійшла заява щодо перерахування орендної плати та переукладення договору оренди земельної ділянки. Відповідачем направлено на адресу позивача грошовий переказ орендної плати за 2016-2017 роки в сумі 8278 грн. 82 коп., який позивач отримала 16 травня 2018 року (а.с.134-137).

В засіданні апеляційного суду представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів .

Позивач та її представник, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи під розписку (а.с.129,145-146), в засідання апеляційного суду не прибули. Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за її відсутності та підтримання вимог апеляційної скарги (а.с.143).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між ОСОБА_4 та відповідачем укладений та в установленому законом порядку 20 червня 2008 року зареєстрований договір оренди земельної ділянки площею 4,08 га на території Підлісненської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, строк дії договору 20 років. Пунктом 40 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.8-9).

10 лютого 2012 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а 23 жовтня 2012 року отримала Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку (а.с.7).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Підставою для розірвання договору оренди позивач зазначала несплату орендної плати за 2016 рік, пізніше посилалася на систематичну несплату орендної плати, яка не була сплачена відповідачем і за 2017 рік.

За змістом ст.21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Пунктом 11 укладеного договору передбачено, що орендна плата вноситься щорічно у строк з 01 серпня по 25 грудня.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати, тобто (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146 цс12, в постанові від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449 цс17.

Матеріалами справи підтверджується, що орендну плату за 2016 рік в сумі 4139 грн.22 коп. грошовим переказом відповідач 25 жовтня 2016 року надіслав позивачу за зареєстрованим її місцем проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, однак 02 грудня 2016 року кошти були повернуті відправнику, оскільки переказ не був запитаний (а.с.6, 27-28).

Орендну плату за 2016 рік та 2017 рік в сумі 8369 грн.61 коп. грошовим переказом відповідач 25 листопада 2017 року надіслав позивачу, однак кошти знову були повернуті відправнику, оскільки переказ не був запитаний (а.с.72-73,76). Зазначене свідчить про відсутність вини відповідача в невиплаті орендної плати, оскільки саме позивач не отримала надіслану їй поштовими переказами орендну плату за 2016 - 2017 роки.

З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, суд першої інстанції у справі, яка переглядається, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д частини першої статті 141 ЗК України, не встановивши систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотності порушення ним договору, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову на підставі зазначеної норми ЗК України .

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

В рішенні суду хоч і зазначено, що заява позивача про зміну підстав позову в зв'язку з несплатою орендної плати за 2017 рік не підлягає розгляду судом, оскільки подана під час розгляду справи по суті, разом з тим, така ухвала судом не постановлялася. Як вбачається із змісту рішення суду обставинам, зазначеним в заяві про зміну підстав позову, надана правова оцінка та зроблено висновок про відсутність систематичної несплати орендної плати з урахуванням виплат і за 2017 рік. Зазначеним спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення її права в частині не розгляду її позову з урахуванням невиплати орендної плати за 2017 рік.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішенняОлександрівського районного суду Кіровоградської області від 19 квітня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України .

Повний текст постанови складено 12 липня 2018 року.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: О.Л.Карпенко

ОСОБА_5