Рішення

від 10.07.2018 по справі 926/834/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

10 липня 2018 року Справа № 926/834/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Губчак І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/834/18

за позовом Департаменту економіки ОСОБА_1 міської ради

до державного комунального торговельного підприємства «Каменяр» , м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласна рада

про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 239062,48 грн.

представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 04.07.2017 року №02/01-17/1080; ОСОБА_3, довіреність від 20.09.2017 року №02/01-17/1520;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи -ОСОБА_4, довіреність від 16.01.2018 року №01-11/08-43.

СУТЬ СПОРУ : Департамент економіки ОСОБА_1 міської ради звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до державного комунального торговельного підприємства «Каменяр» про стягнення 239062,48 грн. боргу за договором оренди від 22.11.2010 року №109 та договором оренди нерухомого майна від 15.11.2013 року №358, у тому числі 146775,36 грн. заборгованості по орендній платі, яка виникла за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року, та 92287,12 грн. пені, що нарахована за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у порушення умов укладених між сторонами договорів оренди від 22.11.2010 року №109 та від 15.11.2013 року №358 відповідач не сплатив орендну плату за користування приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Юрія Мізунського, 8 (колишня 26 Бакинських комісарів), загальною площею 99,6 кв. м. за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року, внаслідок чого заборгував позивачеві суму позову та відповідно нарахована пеня.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2018 року дану позовну заяву передано на розгляд судді Тинка О.С. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 926/834/18.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено попереднє засідання на 16.04.2018 року.

Ухвалою суду від 16.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 14.05.2018 року.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 29.05.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Чернівецької області від 29.05.2018 року №21/18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/834/18 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Тинка О.С. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 року справу №926/834/18 передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року прийнято справу №926/834/18 до провадження судді Марущака І.В., вирішено повторно провести підготовче провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласну раду, призначено підготовче засідання на 18.06.2018 року та запропоновано учасникам справи надати заяви по суті справи.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.06.2018 року за участю представників учасників справи, зобов'язано третю особу надати суду заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у письмовій формі, запропоновано учасникам справи надати заяви по суті справи та додаткові документи.

Ухвалою суду від 27.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі та розпочато її розгляд по суті. Справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 10.07.2018 року за участю представників сторін.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 10.07.2018 року не забезпечив, відзиву на позов не надав.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 27.06.2018 року направлялася відповідачу за адресою, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Чернівці, вул. Юрія Мізунського, 8, колишня 26 Бакинських комісарів), що підтверджується конвертом із рекомендованим повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення відділом поштового зв'язку повернуто суду з довідкою відділення поштового зв'язку форми 20 у зв'язку за зазначеною адресою не проживає вибуло .

Про інші адреси місцезнаходження відповідача суду не відомо.

У світлі зазначеного суд зауважує, що конверти з ухвалами суду від 29.05.2018 року та 18.06.2018 року, які направлялись відповідачу на вищезазначені адреси повернулись суду з довідками відділення поштового зв'язку форми 20 у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання 10.07.2018 року.

У свою чергу представники позивача та третьої особи не заперечували проти розгляду справи у судовому засіданні 10.07.2018 року без участі представника відповідача.

Відповідно до п.1 ч.3. ст.202 ГПК України: «Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;» .

У цій площині суд зазначає, що згідно пунктів 1-3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Більше того, застосовуючи на підставі ч.2 ст.3 ГПК України і ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на вказане суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 10.07.2018 року за відсутності представника відповідача.

Присутні у судовому засіданні 10.07.2018 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Суд зазначає, що представник третьої особи в судовому засіданні 18.06.2018 р. звернувся до суду із усною заявою про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, мотивуючи це тим, що строк позовної давності щодо вимог позивача по сплаті орендної плати становить три роки, а по сплаті пені - один рік. Натомість позивач заявляє позовні вимоги по сплаті орендної плати та пені, починаючи з 01.08.2013 року. При цьому, представник третьої особи зауважив, що заява про застосування наслідку спливу строків позовної давності може подаватись в усній формі, пославшись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений ним у постанові від 16.08.2017 року в справі № 6-2667цс16.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.07.2018 р. просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.

Заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.08.2012 року серій САЕ №641671, територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 28.08.2012 року №544/17 є власником 1/1 частки нежитлових приміщень підвалу та першого поверху, які знаходяться у м. Чернівці по вул. 26 Бакинських комісарів, 8, в житловому будинку літ. А загальною площею 99,70.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 18.05.1999 року №355/11 Про передачу приміщень в оренду, внесення змін та визнання такими, що втратили чинність пункти рішень виконкому міської ради вирішено надати в орендне користування на десять років ДКТП Каменяр вул. 26 Бакинських комісарів, 8 площею 99,10 кв. м, (пункт 3.2).

На підставі зазначеного рішення 22 листопада 2010 року між департаментом економіки ОСОБА_1 міської ради та Державним комунальним торговельним підприємством Каменяр укладено Договір оренди № 109 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Чернівці, вул. 26 Бакинських комісарів, 8 на першому поверсі, антресоль та підвал будівлі, загальною площею 99,6кв.м для використання під книжковий магазин.

Вищезазначений договір укладено строком на два роки та 11 місяців і він діяв до 21.10.2013 року включно (пункт 1.5).

15 листопада 2013 року між департаментом економіки ОСОБА_1 міської ради та Державним комунальним торговельним підприємством Каменяр укладено Договір оренди № 358 на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Чернівці, вул. 26 Бакинських комісарів, 8 на першому поверсі, антресоль та підвал будівлі, загальною площею 99,6кв.м для використання під книжковий магазин.

Вищезазначений договір укладено строком на два роки та 11 місяців і він діяв до 14.10.2016 року включно (пункт 1.5).

Між сторонами 24.03.2014 року підписано додатковий договір № 1 до договору оренди нерухомого майна від 15 листопада 2013 року № 358, яким змінено орендовану площу у зв'язку із інвентаризацією на 99,70 кв.м., також погоджено передачу частини орендованих приміщень в суборенду та змінена орендна плата починаючи із 24.03.2014 р. 1875,04 грн.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України: Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. недійсними.

Згідно рішення ОСОБА_1 міської ради від 04.06.2015р. № 1615 перейменовано вул. 26 Бакинських комісарів на вул. ОСОБА_5.

Відповідачем повернуто орендоване приміщення орендодавцю згідно акту приймання-передання об'єкта оренди 03.01.2018 року.

У пункті 1.3 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. зазначено, що опис технічного стану Об'єкта оренди на дату передачі його Орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передання, який підписується Сторонами або їх уповноваженими представниками, є додатком до цього Договору та складає його невід'ємну частину.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши зміст договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р., суд встановив, що дані договори є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Водночас, у контексті факту передачі позивачем майна в користування відповідачеві, суд зазначає, що договір оренди за своєю правовою природою є реальними, тобто починає діяти з моменту передання орендодавцем майна орендарю за актом (стаття 795 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутній акт приймання передачі орендарю приміщення за договорами оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. Позивач відсутність акту передачі пояснив листом №02/01-17/900 від 07.06.2018 р., заначивши, що в матеріалах справи ДКТП Каменяр наявний договір оренди нежитлових приміщень від 25.05.1994р. № 1/152, укладений згідно з рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 03.09.1993р. № 464/16. На момент його переукладення (25.05.1994р.) Законом та Договором не передбачалося оформлення акту приймання-передання, як невід'ємної частини Договору, про що здійснено відповідну відмітку в Договорі.

Дійсно із дослідженого судом договору оренди нежитлових приміщень від 25.05.1994р. № 1/152 суд констатує, що дане приміщення орендується відповідачем з 1994 року.

Факт передачі орендарю приміщення також підтверджується підписанням ним же акту приймання передачі 03.01.2018 р. при його поверненні орендодавцю, а також рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.08.2013 року по справі №926/763/13, яке має преюдицію згідно ч.4 ст.75 ГПК України.

Згідно рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.08.2013 року по справі №926/763/13 стягнуто з відповідача заборгованість по орендній платі за приміщення яке розглядається в даній справі за період з 01.01.2013р. по 31.07.2013р. в сумі 4822,44 грн. та пеня за період 01.01.2013р. по 31.07.2013р. в сумі 166,44 грн. (за попередній період).

За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, з урахування ПДВ становить 746,23 грн. (п.2.5 договору оренди №109 від 22.11.2010 р. з 22.11.2010 р.), 1080,96 грн. (п.2.5 договору оренди №358 від 15.11.2013 р. з 15.11.2013 р.) та з 24.03.2014 р. 1875,04 грн. (п.2.2 додаткового договору №1 від 24.03.2014 р. до договору оренди №358 від 15.11.2013 р.)

У свою чергу пунктом 2.2 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. встановлено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.

Пунктом 2.4 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. унормовано, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України.

У пункті 2.5 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. сторони погодили, що відповідач щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця , незалежно від результатів його господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість. Відповідач має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії цього договору.

Згідно із пунктом 4.1.3 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Позивач стверджує, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання по договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. у частині сплати орендної плати за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року внаслідок чого з нього слід стягнути 146775,36 грн. заборгованості по орендній платі.

Суд дослідив, перевіривши нарахування орендної плати, зазначає, що позивачем за правомірно у відповідності до умов договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. нараховано відповідачу період за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року орендну плату у сумі 146775,36 грн.

В матеріалах справи відсутні та не подані відповідачем докази сплати орендної плати за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року по договорам оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р.

Із зазначеного слідує, що за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року у відповідача перед позивачем існує борг по сплаті орендної плати по договорам оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. у 146775,36 грн.

У частині 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас суд встановив, що з урахуванням пункту 2.5 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. у позивача наставало право вимоги на орендну плату з першого числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення боргу з орендної плати за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 146775,36 грн. заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, позивач на підставі п.2.12 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. нарахував відповідачеві за прострочення сплати орендної плати 92287,12 грн. пені з 01.08.2015 року по 31.01.2018 року.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 2.12 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. унормовано, що починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Аналогічно відповідно до пункту 5.4 договорів оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд вважає його частково необґрунтованим з огляду на таке.

У відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Договорами оренди №109 від 22.11.2010 р. та №358 від 15.11.2013 р. не передбачено іншого порядку та строків нарахування пені.

Проте позивач зазначені вимоги ГК України не врахував та розрахував пеню за період більший, ніж 6 місяців. Відповідно до зробленого судом розрахунку (міститься в матеріалах справи) сума пені за прострочення сплати орендної плати за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року становить 28306,71 грн., а тому у стягненні 63980,41 грн. пені слід відмовити.

Щодо заявленого представником третьої особи в судовому засіданні 18.06.2018 р. усної заяви про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, суд зазначає

Відповідно до 2.1. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року N 10: Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

У разі здійснення господарським судом у порядку статті 24 ГПК заміни неналежного відповідача належним зроблена попереднім (неналежним) відповідачем заява про застосування позовної давності у розгляді позовних вимог щодо належного відповідача судом до уваги не береться.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81 1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи. .

Відповідно в суду відсутні в даному випадку підстави для застосування наслідків пропуску строків позовної давності передбачених ст. 267 ЦК України.

В матеріалах справи наявна постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.08.2015 р. по справі №824/1844/15-а, згідно якої постановлено припинити юридичну особу державного комунального торговельного підприємства Каменяр (ідентифікаційний код 14264369).

Судом перевірено на момент винесення рішення по справі дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо відповідача. В розділі дані про перебування юридичної особи в процесі припинення зазначено 09.10.2015 - в стані припинення , підстава: за судовим рішенням .

Відповідно до ч.5 ст.104 ЦК України Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Однак, на момент винесення рішення по справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи відповідача відсутній, тому відповідно до вимог ч.5 ст.104 ЦК України відповідач не припинений та у суду відсутні підстави для закриття провадження по справі.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути 146775,36 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року та 28306,71 грн. пені за період з 01.08.2013 року по 03.01.2018 року, а у решті позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного комунального торговельного підприємства Каменяр (58023, м. Чернівці, вул. 26 Бакінських комісарів, 8, код ЄДРПОУ 14264369) на користь Департаменту економіки ОСОБА_1 міської ради (58000 м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3, код ЄДРПОУ 25082698) 146775,36 грн. заборгованості по орендній платі, 28306,71 грн . пені та 2626,23 грн . відшкодування судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішення законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 13 липня 2018 року.

Суддя І.В. Марущак