Постанова

від 05.07.2018 по справі 910/32930/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Справа№ 910/32930/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання: Андросенко А.С.

за участю представників:

від позивача : Глущенко Д.В., довіреність № 050/05-10692 від 22.12.2017;

від відповідача: Кожема Ю.М., довіреність № 01/08 від 29.08.2017;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017

у справі №910/32930/15 (колегія суддів у складі: головуючого Якименка М.М., суддів Пукшин Л.Г., Ярмак О.М.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Расл"

про стягнення 1 900 100,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 позов задоволено частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Расл" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 15/4; код ЄДРПОУ 16470392) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, ВУЛ.ХРЕЩАТИК, будинок 36; код ЄДРПОУ 04633423) 164262 (сто шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 36 коп. - заборгованості зі сплати пайових внесків, 1231 (одну тисячу двісті тридцять одну) грн. 79 коп. - інфляційних втрат, 2482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 41 коп. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.12.2017 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №910/32930/15 відмовлено Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (у редакції, що діяла до 15.12.2017).

28.12.2017 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Також, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №910/32930/15 поновлено Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15; відкрито апеляційне провадження у справі №910/32930/15; призначено справу №910/32930/15 до розгляду на 28.02.2018; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15.

26.02.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Расл" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Судове засідання 28.02.2018 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/567/18 від 05.03.2018 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у роботі XV з'їзду суддів України, призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/32930/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 для розгляду справи №910/32930/15 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Отрюха Б.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 відкрито провадження у справі №910/32930/15 колегією суддів у складі: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Отрюх Б.В., Тарасенко К.В. та призначено до розгляду на 04.04.2018.

У судовому засіданні 04.04.2018 оголошено перерву у розгляді справи до 24.04.2018.

У зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді Корсакової Г.В., 24.04.2018 судове засідання у справі № 910/32930/15 не відбулось.

На підставі розпорядження керівника апарату від 14.05.2018 № 09.1-07/161/18 у зв'язку із звільненням у відставку головуючого судді Корсакової Г.В., здійснено повторний автоматизований розподіл справи №910/32930/15, за наслідками якого апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 13.06.2018.

У судовому засіданні 13.06.2018 оголошено перерву до 05.07.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 05.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.09.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РАСЛ" отримало Декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції з розширенням нежитлового будинку під адмінбудинок по вул. Кропивницького, 12-6 в Печерському районі м. Києва №КВ 08311041541

10.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "РАСЛ" (далі по тексту - забудовник, ТОВ "РАСЛ", відповідач) та Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - Головне управління економіки та інвестиції, позивач) укладено Договір №338 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва (далі по тексту - Договір, Договір №338), предметом якого є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (пайовий внесок), у зв'язку з реконструкцією з розширенням нежилого будинку під адміністративний будинок загальною площею 1657,91 кв. м по вул. Кропивницького, 12-Б у Печерському районі м. Києва (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунком від 03.10.2011 становить 1396,23 тис. грн. Даний розрахунок є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, Забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 1396,23 тис. грн. на умовах, визначених у цьому Договорі.

Згідно з п.2.2 Договору, Головне управління економіки та інвестицій за умови належного виконання забудовником своїх обов'язків, що випливають з цього договору, та отримання під час розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт вимог чинного законодавства, зобов'язане в порядку, визначеному цим договором, видати забудовнику довідку про виконання вимог пайової участі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що забудовник сплачує пайовий внесок у сумі, вказаній у п.2.1 цього договору, у термін з жовтня 2011 року по лютий 2013 року включно, рівними частинами щомісячно, але не пізніше 28-го числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.

Таким чином, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати рівними частинами до 28-го числа кожного місяця в період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року включно (17 платежів) пайовий внесок в розмірі 1396230,00грн., а тому кожен місця відповідач зобов'язаний сплачувати 82131,18грн.

Відповідно до п.3.10 Договору, сума платежу на момент здійснення оплати коригується на індекс інфляції від дати розрахунку суми пайового внеску, визначеного в п.2.1 цього договору, і до моменту його фактичного виконання.

Згідно з п.6.1 Договору, договір може бути змінено за згодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Відповідно до п.10.2 Договору, проекти додаткових угод готує Головне управління економіки та інвестицій та надсилає забудовнику листом у двох примірниках, підписаних начальником Головного управління економіки та інвестицій або уповноваженою ним особою без відбитку печатки.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту реєстрації в Головному управлінні економіки та інвестицій.

Цей договір припиняється, зокрема у випадку виконання - з дати надходження останнього платежу з урахуванням п.4.1 цього договору, та в разі необхідності, коригування відповідно до фактичних витрат на будівництво (реконструкцію) об'єкту зазначеного а п.1.1 договору.

Відповідачем здійснено наступні пайові внески:

- 27.03.2012 року - сплачено 164 230,00 грн.;

- 24.04.2012 року - сплачено 82 115,00 грн.;

- 16.05.2012 року - сплачено 82 115,00 грн.;

- 27.06.2012 року - сплачено 82 115,00 грн.;

- 13.07.2012 року - сплачено 82 115,00 грн.;

В період з 27.03.2012 року відповідач перерахував до спеціального фонду міського бюджету пайовий внесок у розмірі 492,69 тис. грн. Залишок пайового внеску відповідно п. 1.3. Договору № 338 від 10.10.2011 становить 903,54 тис. грн. (даний факт встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 року №910/5068/16, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 року).

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт несплати відповідачем пайового внеску в розмірі 903540,00грн. встановлено вищевказаним рішенням суду, а суду не надано доказів їх сплати на момент розгляду справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем в порушенням умов Договору №338 не сплачено 903540,00 грн. пайового внеску, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 1724390,00 грн. (з яких: 903540,00 грн. - заборгованості по сплаті пайового внеску, 820850,00 грн. - інфляційних втрат), та 175710,00 грн. - пені.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання зі сплати пайових внесків за умовами Договору №338 в розмірі 903540,00 грн., в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх сплати.

Однак, 23.01.2016 через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про застосування строків позовної давності.

Колегія суддів звертає увагу, що Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду за стягненням 903 540,00 грн. (пайового внеску), то суд повинен встановити, чи дотримано строки позовної давності. За умовами Договору відповідач зобов'язання сплачувати рівними частинами до 28-го числа кожного місяця в період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року включно (17 платежів) пайовий внесок, розмір сплати якого за кожен місяць становить 82131,18 грн., а з позовом до Господарського суду міста Києва позивач звернувся лише 30.12.2015, що є наслідком пропуску трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення пайового внеску за період з 28.10.2011 по 28.12.2012 включно.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що задоволенню підлягають вимоги про стягнення пайового внеску в межах строку позовної давності за період з січня 2013 року по лютий 2013 року включно (82 131,18 грн. * 2 = 164262,36 грн.), у стягненні пайового внеску в сумі 739277,64 грн. за період з 28.10.2011 року по 28.12.2012 року включно слід відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, колегія господарського суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 903540,00 грн. (заборгованості по сплаті пайового внеску), підлягають частковому задоволенню і з врахуванням пропуску строку позовної давності становлять 164262,36 грн.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 820850,00 грн. (інфляційних втрат) за період з жовтня 2011 року по лютий 2013 року, скоригованих на індекс інфляції на грудень 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Суд звертає увагу, що відповідачем розраховувалися інфляційні втрати за місяць в якому має бути сплачено черговий платіж по пайовому внеску, скоригованих на індекс інфляції за грудень 2015 року.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат, то суд повинен встановити, чи дотримано строки позовної давності. Позивач визначив період для стягнення інфляційних втрат за кожен місяць (окремо) сплати пайових внесків з жовтня 2011 року по лютий 2013 року, а з позовом звернувся 30.12.2015 року, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 1 231,79 грн. (інфляційних втрат), нарахованих за період із 30.12.2012 року по 28.02.2013 року та скоригованих на індекс інфляції за грудень 2015 року. У стягненні інфляційних втрат у сумі 819 618,21 грн. за період із жовтня 2011 року по 29.12.2012 (включно) слід відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 175 710,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1.2. Договору №338 забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п.2.1. цього Договору, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач визначив період для стягнення пені з жовтня 2011 року по лютий 2013 року, а з позовом звернувся 30.12.2015 року (з попуском позовної давності в один рік щодо стягнення пені), в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволення вимог про стягнення пені, застосувавши наслідки спливу позовної давності, про які заявлено відповідачем (заява вих.. №1/5 від 23.02.2016 року подана через канцелярію Господарського суду міста Києва 23.02.2016.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/32930/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/32930/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко