Рішення

від 20.06.2007 по справі 34/293-44/252-17/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/293-44/252-17/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  34/293-44/252-17/28

20.06.07

За первісним позовом     Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

До                    Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України”

Про                 стягнення 589 048,77 грн.

За зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія

                      “Нива України”

До                    Відкритого акціонерного товариства “Київцемент”

Про                     визнання недійсною додаткової угоди до договору, визнання недійсним

         векселю та стягнення 174 000,00 грн.

Суддя  

Представники :

від позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним позовом)   не з'явився  

від відповідача за первісним позовом

(позивача за зустрічним позовом)        не з'явився  

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 23.04.2007 до 24.05.2007, 06.06.2007 до 20.06.2007.       

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          ВАТ “Київцемент” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України” про стягнення з відповідача 560356,95 грн. вексельної суми та 28691,82 грн. процентів.

          Відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву до ВАТ “Київцемент” та доповнення до нього про визнання недійсним векселю №51300012069234 від 29.05.2002 та визнання недійсним додаткової угоди №9 від 29.05.2002 до договору купівлі-продажу №43 від 17.08.2001, укладеної між ВАТ “Київцемент” та ЗАТ “АПК “Нива України”. Пізніше в заяві про збільшення зустрічних позовних вимог ЗАТ “АПК “Нива України” просило суд, крім раніше заявлених вимог, також стягнути з ВАТ “Київцемент” суму в розмірі 174000,00 грн., як таку, що була безпідставно направлена, оскільки ВАТ “Київцемент” не є законним держателем зазначеного векселя.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2004 по справі №34/293 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду №9 від 29.05.2002, укладену між сторонами по справі, до договору купівлі-продажу №43 від 17.08.2001; визнано недійсним простий вексель №51300012069234 від 29.05.2002 номінальною вартістю 560356,95 грн., виданий ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України”; стягнуто з ВАТ “Київцемент” на користь ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України” 174000 грн., 1785 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення суду був виданий наказ від 12.10.2004 №34/293.

          Під час перегляду рішення по справі в апеляційному порядку, позивачем за первісним позовом була подана заява про уточнення розрахунку позовних вимог, згідно з якою він просив стягнути з ЗАТ “АПК “Нива України” 406140,54 грн. (386356,95 грн. сума вексельного боргу та 19783,59 грн. відсотків).

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 №34/293 рішення суду залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2005 №34/293 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2004 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

          При новому розгляді справи були збільшені зустрічні позовні вимоги: позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсною додаткову угоду №9 від 29.05.2002 до договору купівлі-продажу №43 від 17.08.2001 та вексель №51300012069234, а також просив стягнути з ВАТ “Київцемент” 204000,00 грн.

          Також позивачем за первісним позовом була подана заява про уточнення розрахунку позовних вимог, в якій ВАТ “Київцемент” просив суд стягнути з ЗАТ “АПК “Нива України”  356356,95 грн. вексельного боргу та 18247,42 грн. відсотків. (всього 374604,37 грн.).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.03.2006 за результатами нового розгляду справи № 34/293-44/252 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ “АПК “Нива України” вексельний борг у розмірі 356356,95 грн., державне мито у розмірі 1700 грн. та 118 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 № 34/293-44/252 рішення суду від 28.03.2006 скасовано частково. В задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним простий вексель №51300012069234 від 29.05.2002 номінальною вартістю 560356,95 грн., виданий ЗАТ “АПК “Нива України”; стягнуто з ВАТ “Київцемент” на користь ЗАТ “АПК “Нива України” 174000,00 грн., 2693,78 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги. В задоволенні іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.  

Постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2006 у справі  №34/293-44/252 касаційну скаргу ВАТ “Київцемент” задоволено частково. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.03.2006 та постанову Київського апеляційний господарського суду від 19.07.2006 по справі №34/293-44/252 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 23.01.2007 справу прийнято до розгляду з присвоєнням справі №34/293-44/252-17/28.

Позовні вимоги ВАТ “Київцемент” про стягнення з відповідача вексельного боргу та відсотків мотивовані наступним. Відповідачем за первісним позовом було видано простий вексель  на суму 560356,95 грн., з датою платежу 29.05.2003, про що складено акт прийому-передачі векселя  в рахунок оплати отриманого цементу за договором №43.  Оскільки платіж за векселем своєчасно не здійснений, це на підставі ст.43 Уніфікованого закону про переказний і простий вексель є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення вексельної суми в розмірі 356356,95 грн. та процентів в розмірі 18247,42 грн., які нараховуються на підставі ст.48 Уніфікованого закону та ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.   

Зустрічні позовні вимоги ЗАТ “АПК “Нива України” обґрунтовані наступним. Між сторонами був укладений договір купівлі-продажу цементу та додаткові угоди до цього договору, якими було збільшено вартість цементу. Укладення самого договору та Додаткової угоди №9 до нього було вчинено ЗАТ “АПК “Нива України” внаслідок помилки, а тому вони є недійсними в силу ст.56 Цивільного кодексу Української РСР. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що загальна вартість придбаного цементу складає 2431000,00 грн. В рахунок оплати цементу ЗАТ “АПК “Нива України” на підставі додаткової угоди №9 від 29.05.2002 передало ВАТ “Київцемент”  вексель номінальною вартістю 560365,95 грн., за яким частково було сплачено 204000 грн. В заяві про збільшення зустрічних позовних вимог ЗАТ “АПК “Нива України” стверджує, що цемент за договором не отримувало, а відтак відсутня заборгованість перед ВАТ ”Київцемент”, а грошові кошти в розмірі 204000 грн. підлягають поверненню як безпідставно перераховані на рахунок продавця за договором. Оскільки товар поставлено не було, додаткова угода №9 про передачу векселя в оплату товару як і виданий на її підставі вексель протирічать вимогам чинного законодавства і підлягають визнанню недійсними.   

Позивач за первісним позовом вважає зустрічні позовні вимоги ЗАТ “АПК “Нива України” в частині визнання недійсним векселя безпідставними, оскільки законодавством не передбачено визнання векселю недійсним на підставі ст.56 Цивільного кодексу Української РСР.

Заперечення ЗАТ “АПК “Нива України” на первісний позов ґрунтуються на тому, що оскільки цемент поставлений не був, вимога про стягнення вартості цього цементу за векселем, який було передано в його оплату, є безпідставною.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2001 року між Відкритим акціонерним товариством “Київцемент” (далі –ВАТ “Київцемент”) та Закритим акціонерним товариством “Агропромислова компанія “Нива України” (далі –ЗАТ “АПК “Нива України”) був укладений договір купівлі-продажу №43  (далі по тексту –Договір №43), згідно з умовами якого ВАТ “Київцемент” (продавець за Договором) продав, а ЗАТ “АПК “Нива України” (покупець за Договором) купив цемент ПЦ-І-500 в кількості 100 тон за ціною 176,00 грн. за одну тону з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.2.1 Договору №43 оплата здійснюється протягом 10 банківських днів.

Також сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 17.10.2001, №2 від 12.11.2001, №3 від 21.11.2001, якими були внесені зміни до договору в частині кількості товару та вартості однієї тони цементу в сторону збільшення.

29.05.2002 між сторонами було підписано додаткову угоду №9 до Договору №43, згідно з умовами якої покупець в якості розрахунку за отриманий за цим договором товар зобов'язався видати продавцю простий вексель з наступними реквізитами: №51300012069234 від 29.05.2002, строк платежу –за пред'явленням, номінальна вартість векселю –560356,95 грн., векселедавець –ЗАТ “АПК “Нива України”.    

Передачу простого векселя було оформлено Актом приймання-передачі векселя від 29.05.2002.

На виконання умов Договору №43 ВАТ “Київцемент” поставило ЗАТ “АПК “Нива України” за період з 2001р. по 2003 р. цемент на загальну суму 4215511,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, квитанціями в прийманні вантажу, податковими накладними та довіреностями на отримання товару (ІІ-ІV томи справи).

За отриманий товар ЗАТ “АПК “Нива України” сплатило грошові кошти на суму 606477 грн. та передало векселя на загальну суму 3517444 грн., з яких погашено лише векселів на суму 2957444 грн.

Листом від 15.11.2002 №831 ВАТ “Київцемент”  звернулось до ЗАТ “АПК “Нива України” з вимогою здійснити погашення векселя №51300012069234 від 29.05.2002 в строк до 19.11.2002 в рахунок сплати заборгованості за договором №43. Однак,  ЗАТ “АПК “Нива України” сплатило лише 204000 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості ЗАТ “АПК “Нива України” за векселем №51300012069234 від 29.05.2002 становить 356356,95 грн.  

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог ВАТ “Київцемент” та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ЗАТ “АПК “Нива України” виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Так, обов'язок щодо оплати товару продовжує існувати, тому підлягає застосуванню ЦК України. Щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила ЦК Української РСР та ЦК України. Крім того, оскільки дійсність чи недійсність угоди повинні перевірятися судом на момент укладення цієї угоди, тому суд до вимог про визнання додаткової угоди №9 недійсною застосовує положення ЦК УРСР.

Відповідно до ст.21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” вексель - цінний  папір,  який  засвідчує  безумовне  грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Особливості обігу векселів в Україні, які полягають у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операції за векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, визначаються Законом України “Про обіг векселів в Україні”.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який складається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно зі ст.77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів тощо. Відповідно до ст.75 Уніфікованого закону простий вексель повинен містити наступні реквізити: назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особі, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, в якому відсутній хоча б один з вказаний реквізитів, не має сили простого векселя (ст.76 Уніфікованого закону). Будь-яких інших підстав, які б позбавляли вексель вексельної сили, чинним законодавством України не передбачено.

Дослідивши простий вексель №51300012069234 від 29.05.2002 суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам, встановленим ст.75 Уніфікованого закону.

ЗАТ “АПК “Нива України” стверджує, що вексель №51300012069234 від 29.05.2002 підлягає визнанню недійсним з тієї підстави, що товар на суму 560356,95 грн., зазначений в договорі №43 та додатковій угоді №9 до нього, поставлено не було, а тому в силу ст.4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” вексель виданий в оплату непоставленого товару є недійсним.

Такі твердження не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а також є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, оскільки відповідно до Закону України “Про обіг векселів в Україні” в разі, якщо вексель було видано в рахунок оплати товару, поставка якого фактично не відбулась, він може бути визнаний таким, що не підлягає оплаті, а не таким, що є недійсним.

Дослідивши правову природу векселя та проаналізувавши приписи відповідного законодавства, суд дійшов висновку про те, що вексель №51300012069234 за строком платежу за пред'явленням, виданий ЗАТ “АПК “Нива України” 29.05.2002 за додатковою угодою №9 до договору купівлі-продажу №43 виступив як цінний папір та в якості розрахункового документу, і його видача була проведена з дотриманням норм Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” та Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Вимога ЗАТ “АПК “Нива України” про визнання недійсною додаткової угоди №9 від 29.05.2002 до договору №43 від 17.08.2001 також є безпідставною виходячи з наступного.

Підстави для визнання угод недійсними передбачені Цивільним кодексом УРСР, зокрема статтею 56 передбачено, що угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

ЗАТ “АПК “Нива України” стверджує, що помилка полягає в ціні договору та додаткових угод до нього.

Такі твердження суд вважає безпідставними, оскільки укладаючи договір купівлі-продажу №43 та підписуючи додаткові угоди до нього, якими вказана в договорі ціна була збільшена, сторони своїми діями узгодили вартість товару. Крім того, в листах про поставку цементу, які є в матеріалах справи, ЗАТ “АПК “Нива України” просило поставити товар саме за ціною, яка була погоджена сторонами.

Позивач за зустрічним позовом також в якості підстави для визнання недійсною додаткової угоди №9 про передачу векселя в оплату товару вказує, що оскільки товар отримано не було –тому угода про передачу векселя в його оплату є недійсною.

Однак, оскільки твердження щодо непоставки товару спростовуються матеріалами справи, вимога про визнання цієї додаткової угоди недійсною не підлягає задоволенню.     

Крім того, в зв'язку з тим, що вимога ЗАТ “АПК “Нива України” про стягнення з ВАТ “Київцемент”  грошових коштів в розмірі 204000,00 грн. як таких, що безпідставно набуті останнім, ґрунтується на недійсності векселя, суд також не вбачає підстав для її задоволення.    

Відповідно до ч. 2 ст.198 ЦК України відмова від виконання зобов'язання цінним папером з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Згідно з ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу Української РСР між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 14,526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України  (ст.161 ЦК УРСР) не допускається.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги, що судом встановлено існування заборгованості ЗАТ “АПК “Нива України” за отриманий від ВАТ “Київцемент” товар (цемент), а заперечення ЗАТ “АПК “Нива України” щодо неотримання такого товару спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про стягнення з ЗАТ “АПК “Нива України” грошових коштів в розмірі 356356,95 грн. за векселем №51300012069234 від 29.05.2002.

Відповідно до ст.43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, а також відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу. При цьому такі облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою НБУ, яка діє на день подання  позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.  

Враховуючи, що ЗАТ “АПК “Нива України” у визначений строк вексель не оплатило, з нього на підставі ст.43 Уніфікованого закону та п.5 ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” підлягають стягненню відсотки в розмірі 18247,42 грн., які обґрунтовано нараховані ВАТ “Київцемент” за період з 29.05.2003 по 19.02.2004 (267 днів).

Судові витрати за первісним позовом ВАТ “Київцемент” в розмірі 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з ЗАТ “АПК “Нива України” на користь ВАТ “Київцемент”.

Судові витрати ЗАТ “АПК “Нива України” за зустрічним позовом покладаються на ЗАТ “АПК “Нива України”.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов  ВАТ “Київцемент” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України” (04655, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, оф.601; р/р 26009301868 в ГОУ ПІБ України  м. Києва, МФО 300012, код 24079756), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, -  на користь  Відкритого акціонерного товариства “Київцемент” (03083, м. Київ,  вул. Червонопрапорна,26; р/р 260010066600 в АБ “Брокбізнесбанк”, МФО 300249, код 04880386) 356356 (триста п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 95 коп. вексельного боргу, 18247 (вісімнадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 42 коп. відсотків, 1700 (одну тисячу сімсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України” відмовити повністю.

Суддя                                          О.А.Кролевець