Постанова

від 25.09.2007 по справі 34/293-44/252-17/28

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/293-44/252-17/28

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.09.2007                                                                                 № 34/293-44/252-17/28

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Сотнікова С.В.

 суддів:                                          Дикунської  С.Я.

                                        Дзюбка П.О.

 за участю секретаря                       

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Агропромислова компанія "Нива України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.06.2007

 у справі № 34/293-44/252-17/28 (Кролевець О.А.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Київцемент"

 до                                                   Закрите акціонерне товариство "Агропромислова компанія "Нива України"

 про                                                  стягнення 589048,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Бородін А.В. (дов. № 1/06 від07.06.2006р.);

від відповідача: Варга О.М. (дов. № 4 від 09.01.2007р.);

28.08.2007р., 11.09.2007р., 19.09.2007р. розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2007р. у справі №34/293-44/252-17/28 первісний позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Стягнуто з ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України” на користь ВАТ “Київ цемент” 356356,95 грн.  вексельного боргу, 18247,42 грн. відсотків, 1700 грн.  державного  мита та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій він просить скасувати зазначене рішення від 20.06.2007р., прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ “Київцемент” – відмовити, зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що позивачем за первісним позовом не було поставлено товар за договором купівлі-продажу № 43 від 17.08.201р. на суму 560356,95 грн., отже відсутні підстави для виникнення заборгованості та передачі векселя на суму такої заборгованості. Крім того, апелянт зазначає, що наявність у позивача векселя та товарних накладних не є доказом видачі векселя в рахунок погашення заборгованості відповідача за поставку товару (цементу), оскільки вексель не містить відповідних відомостей. Також, на думку скаржника, судом першої інстанції порушено норми процесуального права – статті 4-2, 4-3, 43 ГПК України, а саме порушення процесуальних прав відповідача щодо дослідження матеріалів справи, надання нових доказів, надання пояснень та обґрунтувань власних вимог та заперечень проти первісного позову.

Позивачем надано пояснення щодо розрахунку позовних вимог, в яких зазначено, що векселедавець частково погасив заборгованість за векселем на суму 204000 грн., у зв'язку з чим позивачем зменшено суму позовних вимог.

Відповідно до розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2007р. та розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2007р. склад судової колегії було змінено, розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Сотніков С.В. – головуючий суддя, судді – Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2001 року між Відкритим акціонерним товариством "Київцемент" та Закритим акціонерним товариством "Агропромислова компанія "Нива України" був укладений договір купівлі-продажу №43, згідно умов якого ВАТ "Київцемент" продав, а ЗАТ "АПК "Нива України" купив цемент ПЦ-1-500 в кількості 100 тон за ціною 176,00 грн. за одну тону з урахуванням ПДВ.

Також сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 17.10.2001, №2 від 12.11.2001, №3 від 21.11.2001, якими були внесені зміни до договору в частині кількості товару та вартості однієї тони цементу в сторону збільшення.

29.05.2002 між сторонами було підписано додаткову угоду №9 до Договору №43, згідно умов якої покупець в якості розрахунку за отриманий товар зобов'язався видати продавцю простий вексель з наступними реквізитами: №51300012069234 від 29.05.2002, строк платежу - за пред'явленням, номінальна вартість векселю - 560356,95 грн., векселедавець - ЗАТ "АПК "Нива України".

Передачу простого векселя було оформлено Актом приймання-передачі векселя від 29.05.2002.

На виконання умов Договору №43 ВАТ "Київцемент" поставило ЗАТ "АПК "Нива України" за період з 2001р. по 2003 р. цемент на загальну суму 4215511,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, квитанціями в прийманні вантажу, податковими накладними та довіреностями на отримання товару (II-IV томи справи).

За отриманий товар ЗАТ "АПК "Нива України" сплатило грошові кошти на суму 606477 грн. та передало векселя на загальну суму 3517444 грн., з яких погашено векселів на суму 2957444 грн.

Листом від 15.11.2002 №831 ВАТ "Київцемент" звернулось до ЗАТ "АПК "Нива України" з вимогою здійснити погашення векселя №51300012069234 від 29.05.2002 в строк до 19.11.2002 в рахунок сплати заборгованості за договором №43.

ЗАТ "АПК "Нива України" сплатило 204000 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості ЗAT "АПК "Нива України" за векселем №51300012069234 від 29.05.2002 становить 356356,95 грн.

Відповідно до п.п.4, 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, а правила про відповідальність за порушення договору застосовується в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом.

Так, обов'язок щодо оплати товару продовжує існувати, тому підлягає застосуванню ЦК України. Щодо підстав виникнення зобов'язання та відповідальності за порушення умов договору, підлягають застосуванню норми ЦК Української РСР та ЦК України. Крім того, оскільки дійсність чи недійсність угоди повинні перевірятися судом на момент укладення цієї угоди, тому до вимог про визнання додаткової угоди №9 недійсною підлягають застосуванню норми ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який складається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Згідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів тощо.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель повинен містити наступні реквізити: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особі, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, в якому відсутній хоча б один з вказаний реквізитів, не має сили простого векселя (ст.76 Уніфікованого закону). Будь-яких інших підстав, які б позбавляли вексель вексельної сили, чинним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що простий вексель №51300012069234 від 29.05.2002 відповідає вимогам, встановленим нормами Уніфікованого закону про переказні та прості векселі.

Таким чином, апеляційна колегія вважає, що вексель №51300012069234 за строком платежу за пред'явленням, виданий ЗАТ "АПК "Нива України" 29.05.2002 на підставі додаткової угоди №9 до договору купівлі-продажу №43, виступив як цінний папір та в якості розрахункового документу, і його видача була проведена з дотриманням норм Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" та Закону України "Про обіг векселів в Україні".

Щодо твердження апелянта про недійсність додаткової угоди №9 від 29.05.2002 до договору №43 від 17.08.2001, колегія суддів погодждується з висновком суду першої інстанції щодо їх безпідставності з огляду на наступне.

Відповідачем стверджується, що підставою для визнання угоди недійсною згідно ст. 56 Цивільного кодексу УРСР є її укладення внаслідок помилки, що має істотне значення, та може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Такою помилкою, на думку відповідача, є помилка в ціні договору та додаткових угод до нього.

Проте, як вбачається зі спірної угоди, нова узгоджена ціна товару була збільшена. Крім того, відсутність помилки відповідача також підтверджується листами про поставку товару, у яких ЗАТ "АПК "Нива України" просило поставити товар саме за ціною, яка була погоджена сторонами у додатковій угоді № 9 від 29.05.2002.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність тверджень відповідача про недійсність спірної угоди № 9 від 29.05.2002 на підставі безтоварності операції щодо прередачі векселю в рахунок оплати товару, оскільки поставка товару позивачем на користь відповідача підтверджується, як зазначалось вище, відповідними первинними бухгалтерськими документами (накладними, квитанціями в прийманні вантажу, податковими накладними та довіреностями на отримання товару).

Згідно з частин 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ЦК України відмова від виконання зобов'язання цінним папером з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Стаття 712 ЦК України передбачає за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 7 ст. 265 ГК України до відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та фактично визнається відповідачем (лист відповідача № 365 від 14.11.2002р.), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 356356,95 грн. за векселем №51300012069234 від 29.05.2002р.

Крім того, відповідно до ст. 43 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, а також відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу. При цьому такі облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою НБУ, яка діє на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Враховуючи, що відповідачем у визначений строк вексель не оплачений, то на підставі ст. 43 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі та п.5 ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” підлягають стягненню відсотки в розмірі 18247,42 грн., які нараховані позивачем за період з 29.05.2003 по 19.02.2004 (267 днів).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційні скарзі, в той же час позивачем в повному обсязі доведено та обґрунтовано позовні вимоги.

Щодо посилань відповідача в апеляцйній скарзі на порушеня судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційна колегія вважає їх безпідставними з огляду  на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з заявленням відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи. Ухвалами про відкладення розгляду справи суд зобов'язував сторони надати письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають, зокрема, право брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції належно та вчасно повідомляв учасників судового процесу про час та місце судових засідань, крім того неодноразово задовольняв клопотання відповідача та відкладав розгляд справи, проте представник відповідача в судове засідання не з'являвся вимоги ухвали суду не виконував, а через канцелярію суду заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, що свідчить про спроби затягнути судовий процес, а отже недобросовісне  користування процесуальними правами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва  від 20.06.2007р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агропромисловакомпанія “Нива України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2007р. у справі  № 34/293-44/252-17/28 – без змін.

Матеріали справи № 34/293-44/252-17/28 повернути Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Сотніков С.В.

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

                                                                                          Дзюбко П.О.