Рішення

від 02.07.2018 по справі 808/1371/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2018 року (15 год.57 хв.)Справа № 808/1371/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1; відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозахист (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, буд. 6, код ЄДРПОУ 37056635) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозахист (далі - позивач або ТОВ Енергозахист ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 04.01.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між позивачем та ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар правочини відповідають вимогам чинного законодавства України та своїми наслідками спричинили зміни у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими. Факт виконання господарських зобов'язань підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами-постачальниками враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності. Беручи до уваги вищенаведене, висновки податкового органу про нереальність вчинення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 18.04.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 16.05.2018.

Ухвалою суду від 16.05.2018 провадження у справі зупинено до 20.06.2018.

Ухвалою суду від 20.06.2018 провадження у справі поновлено.

20.06.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.07.2018.

02.07.2018 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 02.07.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №15073 від 16.05.2018), відповідно до яких вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. Зокрема зазначив, що господарські операції з ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар не мали реального товарного характеру з чого випливає, що право на формування податкового кредиту у позивача відсутнє. Так, під час перевірки податковим органом встановлено, відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу - маніпулювання товарними позиціями та обсягом, в силу не підтвердження проведених операцій (через відсутність суб'єктів господарювання за юридичною/фактичною адресою, не наданням відповіді на запити, через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів тощо). З урахуванням вищезазначеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 02.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ТОВ Енергозахист (ідентифікаційний код 37056635) зареєстровано як юридичну особу 30.03.2010 за № 11031020000027010, за адресою: 69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 6-А. Основним видом діяльності підприємства є: 27.19 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури (т.2 а.с.37).

У період з 15.11.2018 по 28.11.2017, з 29.11.2017 по 05.12.2017, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлень від 15.11.2017 № № 2398, 2399, 2400, наказу від 02.11.2017 № 2995, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Енергозахист з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено ОСОБА_2 №711/08-01-14-01/37056635 від 12.12.2017 (т.1 а.с.32-115).

ОСОБА_3 перевірки встановлено порушення ТОВ Енергозахист вимог:

пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції що діяла до 01.01.2015), п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України (в редакції, що діє після 01.01.2015), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 826 798 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 16304 грн., за 2015 рік в сумі 741934 грн., за 2016 рік в сумі 68471 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56263 грн., в тому числі: за лютий 2014 року в сумі 376 грн.; за березень 2014 року у сумі 1 237 грн.; за квітень 2014 року у сумі 445 грн.; за травень 2014 року в сумі 216 грн.; за червень 2014 року у сумі 244 грн.; за липень 2014 року сумі 114 грн.; за серпень 2014 року у сумі 58 грн.; за вересень 2014 року у сумі 1 529 грн.; за жовтень 2014 року у сумі 173 грн.; за листопад 2014 року у сумі 9 357 грн.; за грудень 2014 року у сумі 4 466 грн.; за червень 2016 року у сумі 1047 грн.; за липень 2016 року у сумі 8631 грн.; за серпень 2016 року у сумі 28370 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1 181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищення від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду р. 21 за грудень 2016 року у сумі 166001 грн.;

пп.14.1.180 ст.14, п.51.1 ст.51, п. 176.2 "б" ст.176 Податкового кодексу України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок Податкового кодексу України, п.1.2, п.3.2, п.3.3, п.3.4, п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.15 №4 (форма №1ДФ);

у податковому розрахунку за формою 1-ДФ за II квартал 2016 року не відображений виплачений та нарахований дохід само зайнятій особі за ознакою 157 , а саме ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п.3276502411) у сумі 9250,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що контрагенти позивача ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар здійснювали на адресу позивача нереальні господарські операції, у зв'язку із відсутністю у контрагентів-постачальників необхідних умов для здійснення господарської діяльності та постачання товарів, що вказує на формування ТОВ Енергозахист активів за рахунок надходження товарів із джерела невідомого походження, що вказує на безоплатне їх отримання.

Крім того, податковий органом у акті перевірки посилається на наявність кримінальних проваджень № 32016080000000058 від 02.07.2017, № 42017080000000013 від 13.01.2017, за якими невстановлені особи, діючи умисно на території м. Запоріжжя з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність з виробництвом товарів, виконанням робіт або надання послуг, маючи на меті отримувати прибуток від незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, а також з метою приховування факту та фактичних обсягів операцій діяльності підприємств та покриття незаконної діяльності, створили та придбали суб'єкти господарської діяльності, у т.ч.: ТОВ Адденум та ТОВ Ліксар .

Не погодившись із результатами перевірки викладеними в акті, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області надані письмові заперечення на акт перевірки від 21.12.2017 (т.1 а.с.116-122).

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області № 22262/10/08-01-14-01-08 від 29.12.2017 надано відповідь на заперечення, за змістом якої заперечення задоволені частково. Податковим органом зазначено, що в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції що діяла до 01.01.2015), п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового Кодексу України (в редакції, що діє після 01.01.2015), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 513419 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 16394 грн., за 2015 рік в сумі 428554 грн., за 2016 рік в сумі 68471 грн. (а.с.123-138).

На підставі акту перевірки №711/08-01-14-01/37056635 від 12.12.2017, з урахуванням відповіді на заперечення № 22262/10/08-01-14-01-08 від 29.12.2017, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018:

№ НОМЕР_1, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 534 635,25 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 513419 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21216,25 грн. (т.1 а.с.25-26);

№0000041401, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 53142,50 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням 42514 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10 628,50 грн. (т.1 а.с.29);

№0000051401 яким позивачу визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за грудень 2016 року у розмірі 166001 грн. (т.1 а.с.30-31).

Не погоджуючись із винесеними рішеннями позивачем до ДФС України подано скаргу вих. № 37 від 19.01.2018 на податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 (т. 1 а.с.140-156).

Рішенням ДФС України № 10235/6/99-991/01-01-25 від 22.03.2018, скаргу залишено без задоволення, спірні податкові повідомлення - рішення залишено без змін (т. 1 а.с.157-160).

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар .

У період з лютого 2014 року по грудень 2014 року ТОВ Адденум поставленні товари та послуги за Договором купівлі-продажу № С-14/01-14 від 20.01.2014.

Реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: податковими накладними, видатковими накладними та актами виконаних робіт: ВН №АМ-0000041 від 26.02.2014, ПН №43 від 26.02.2014; ВН №АМ-000038 від 21.03.2014, ПН 41 від 21.03.2014; ВН №АМ-0000106 від 08.04.2014, ПН №17 від 08.04.2014; ВН №АМ-000349 від 22.05.2014, ПН №38 від 22.05.2014 року; ВН №АМ-00348 віл 23.05.2014, ПН №41 від 23.05.2014; ВН №АМ-000366 від 05.06.2014, ПН №10 від 05.06.2014; ВН№АМ-000381 від 09.07.2014, ПН №19 від 09.07.2014; ВН №АМ-000401 від 19.08.2014, ПН №38 від 19.08.2014; ВН №АМ-000416 від 17.09.2014, ПН №37 від 17.09.2014; ВН №АМ-000417 від 17.09.2014, ПН №38 від 17.09.2014; ВН №АМ-000436 від 17.10.2014, ПН №37 від 17.10.2014; ВН№АМ-000459 від 20.11.2014, ПН №40 від 20.11.2014; АВР №АМ-000443 від 28.11.2014, ПН № 58 від 28.11.2014; АВР №АМ-000444 від 28.11.2014, ПН №59 від 28.11.2014; АВР №АМ-000445 від 28.11.2014, ПН №60 від 28.11.2014; АВР №АМ-000449 від 22.12.2014, ПН № 46 від 22.12.2014. Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

У березні 2016 року ТОВ Ліксар на адресу позивача поставленні товари за Договором купівлі-продажу № М-16/03-16 від 01.03.2016. Реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортну накладну: ВН №ЛІ-0000089 від 21.03.2016, ПН №59 від 21.03.2016; ВН №ЛІ-0000090 від 21.03.2016, ПН №60 від 21.03.2016, № 1-000344 від 21.03.2016. Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.

У період з листопада 2015 року по грудень 2015 року ТОВ Люкс Кепітал на адресу позивача поставленні послуги за Договором на виконання робіт № 2/11/2015 від 02.11.2015. Реальність господарських операцій, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 300303 від 31.12.2015. Розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 150 від 29.02.2016.

Таким чином, поставка товару та послуг від ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар його отримання позивачем, здійснення розрахунків, оприбуткування товару підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631, виписками по рахунку та наданими договорами, які також були досліджені під час проведеної перевірки.

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з постачання товару та надання послуг, з чого випливає право позивача на формування податкового кредиту необґрунтованими.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник податку на додану вартість, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум податку на додану вартість за такими накладними.

З ОСОБА_3 перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товарів та надання послуг ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар .

Суд вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар , мали реальний зміст та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтв платника ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні послуг.

Окрім того, Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків, податкових взаємовідносин з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Із зазначених підстав суд також вважає необґрунтованими висновки відповідача про заниження податку на прибуток.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Щодо посилань податкового органу в ОСОБА_3 перевірки на відсутність у контрагентів - постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у зв'язку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ Енергозахист , вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З ОСОБА_3 перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товару та надання послуг ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар .

Суд не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудові розслідування кримінальних проваджень № 32016080000000058 від 02.07.2017, № 42017080000000013 від 13.01.2017, покладаючи зазначену інформацію в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами - постачальниками та позивачем, з огляду на наступне.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 6 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар , в якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами - постачальниками позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку ТОВ Адденум , ТОВ Люкс Кепітал та ТОВ Ліксар щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами в податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Отже, отримана в ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган, в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод, не може служити належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що від'ємне значення сформоване за результатами господарських операцій ТОВ Енергозахист визначено вірно, враховуючи правомірність формування сум податкового кредиту та підтвердження його виникнення. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано вірно, його формування підтверджено всіма первинними документами, сума від'ємного значення не потребує коригування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало від'ємне значення.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень приписів Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, у зв'язку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 12271,56грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозахист до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.01.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозахист (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, буд. 6, код ЄДРПОУ 37056635) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 12271,56грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.07.2018.

Суддя Ю.В. Калашник