Рішення

від 31.05.2018 по справі 808/1596/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2018 року Справа № 808/1596/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу

позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт» (далі - позивач або ТОВ "ВТФ Контакт ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд :

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000021406 від 04.01.2018, №0000011406 від 04.01.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із висновками контролюючого органу про безтоварність операцій по взаємовідносинам з ТОВ ГРАНД-ФОРД , ТОВ АЛЬГАБОРА , ТОВ АГАДЕН та як наслідок завищення податкового кредиту з ПДВ та не сплати податку на прибуток. Позивач не погоджується також і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями на підставі таких висновків акту перевірки, вважаючи їх хибними, до того ж вважає, що їх прийнято особою яка не має на це відповідних повноважень. Також вказує, що у нього наявні та до перевірки були надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, а придбаний у контрагентів товар відповідає напрямку господарської діяльності підприємства. Враховуючи вищевикладене позивач просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві (вх. №15946 від 23.05.2018). Зокрема, представник відповідача зазначає, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ОСОБА_1 кодексу України, а саме перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ ГРАНД-ФОРД , ТОВ АЛЬГАБОРА , ТОВ АГАДЕН з ТОВ ВТФ Контакт . Допущені позивачем порушення мали місце внаслідок здійснення нереальних (безтоварних ) операцій при взаємодії із вказаними контрагентами у зв'язку з відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту з ПДВ товарів, які реалізовано підприємству позивача. Крім того, посилається на наявність кримінального провадження внесеного 16.04.2015 до ЄДР за №32015080000000034 в досудовому розслідування якого фігурують вищевказані контрагенти позивача за ознаками порушення ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

02.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 31.05.2018 без виклику сторін.

31.05.2018 ухвалою судді відмовлено представнику відповідача у розгляді справи з викликом сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт» (ідентифікаційний код 38461837) зареєстровано як юридичну особу 04.12.2012. Місцезнаходженням підприємства є: 69067, м.Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 80, кв. (офіс) 15.

В період з 08.11.2017 по 10.11.2017 (з урахуванням продовження терміну перевірки) фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ОСОБА_1 кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та сплати податку на прибуток за період з 01.10.2014 по 31.05.2015 при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ ГРАНД-ФОРД (код ЄДРПОУ 38760074) з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, ТОВ АЛЬГАБОРА (код ЄДРПОУ 39412974) у березні, травні 2015 року, ТОВ АГАДЕН (код ЄДРПОУ 39571675) у травні 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки №656/08-01-14-06/38461837 від 17.11.2017.

За наслідками перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

-пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.44.1 ст. 44, п.187.1 ст. 187 ОСОБА_1 кодексу України, встановлено завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2015 року, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена документально на загальну суму 78813 грн.;

-п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ОСОБА_1 кодексу України, порядку заповнення декларації, затвердженого Міністерством Фінансів України №1213 від 28.09.2011 в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 147 976 грн., в т.ч. по періодам:

-2014 рік на суму 37 706 грн.;

-2015 рік на суму 110 270 грн.

-пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ОСОБА_1 кодексу України,

-заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 18 - рядок 20) на суму 31900 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2014 року на суму 4884 грн., -листопад 2014 року на суму 27016 грн.

- завищення від'ємного значення р.31 сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду ( рядок 26-рядок 27 + рядок 28) (+ чи -) +( рядок 29) (+ чи -)- рядок 30) за травень 2015 року на загальну суму 132 518 грн.

На підставі висновків акту перевірки №656/08-01-14-06/38461837 від 17.11.2017 ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0000011406 від 04.01.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 157 402 грн. 50 коп. у т.ч. за основним платежем 147976 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями у сумі 9426,50 грн.

-№0000021406 від 04.01.2018, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 003,40 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Як суд вбачає зі змісту вищевказаного акту перевірки, підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ ГРАНД-ФОРД , ТОВ АЛЬГАБОРА , ТОВ АГАДЕН та відповідно недостовірність показників податкового обліку з податку на прибуток та ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій. В обґрунтування нереальності здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами в акті перевірки міститься посилання на те, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Запорізькій області розслідується кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №320150800000000 від 16.04.2015 за ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. У ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, в період 2013-2015 рр. зареєстрували на підставних осіб ряд підприємств, серед яких і контрагенти позивача.

Проте суд не може погодитися із такими висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ ВТФ Контакт (покупець) і ТОВ ГРАНД-ФОРД (продавець) було укладено договір постачання №28 від 07.10.2014, за умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку, а покупець прийняти та сплатити хімічну продукцію. Розгорнута номенклатура продукції вказується у рахунках, які мають силу протоколу та є невід'ємною частиною договору.

До договору №28 від 07.10.2014 складені видаткові накладні згідно яких за період з 01.10.2014 по 28.02.2015 позивачем придбано товар (лак КО 85 ФМ, етилсилікат -40, рідина 131-85, ПМС 200, та інш.)

В рахунок оплати за отриманий товар позивачем перераховано на рахунок ТОВ ГРАНД-ФОРД грошові кошти згідно платіжних доручень.

ТОВ ГРАНД-ФОРД виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Позивачем також надані товарно-транспортні накладні від 07.10.2014, від 24.10.2014, від 27.10.2014, від 07.11.2014, №17.12.2014, від 12.01.2015, від 19.01.2015, від 02.02.2015, від 13.02.2015, від 27.01.2015.

Суми сплаченого у ціні наданих послуг податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту у податкових періодах з жовтня 2014 року по лютий 2015 року у сумі 77536,15 грн., які відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

Також, судом встановлено, що між ТОВ ВТФ Контакт (покупець) і ТОВ АЛЬГАБОРА (продавець) було укладено договір постачання №12 від 12.03.2015, за умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку, а покупець прийняти та сплатити товар - ЛАК КО 85ФМ, ЛАК КО 916 К. Розгорнута номенклатура продукції вказується у рахунках, які мають силу протоколу та є невід'ємною частиною договору.

До договору №12 від 12.03.2015 складені видаткові накладні від 12.03.2015 №120315, від 13.05.2015 №130515, від 13.05.2015 №130515 згідно яких за період з 01.03.2015 по 31.05.2015 позивачем придбано товар (ЛАК КО 85ФМ, ЛАК КО 916 К.)

В рахунок оплати за отриманий товар позивачем перераховано на рахунок ТОВ АЛЬГАБОРА грошові кошти згідно платіжних доручень від 26.03.2015 №422 на суму 118 437 грн., від 17.06.2015 №482 на суму 90000 грн.

ТОВ АЛЬГАБОРА виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Позивачем також надані товарно-транспортні накладні від 12.03.2015, від 13.05.2015.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ ВТФ Контакт (покупець) і ТОВ АГАДЕН (продавець) було укладено договір постачання №36 від 13.05.2015, за умовами якого продавець зобов'язується здійснити поставку, а покупець прийняти та сплатити товар - хімічну продукцію, найменування, ціна та кількість якого вказані в рахунках і видаткових накладних, та/або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

До договору №36 від 13.05.2015 складені видаткові накладні від 13.05.2015 №130515, від 13.05.2015 №130515, від 25.05.2015 №250515, від 25.05.2015 №250515 згідно яких у травні 2015 року позивачем придбано товар (ЛАК КО 85ФМ, ЛАК КО 916 К, етилсилікат-40, ПМС500.)

В рахунок оплати за отриманий товар позивачем перераховано на рахунок ТОВ АГАДЕН грошові кошти згідно платіжних доручень від 15.05.2015 №463 на суму 162902 грн., від 04.06.2015 №471 на суму 31968 грн.

ТОВ АГАДЕН виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Отже, ставлячи під сумнів вказані операції контролюючий орган в Акті перевірки посилається на те, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Запорізькій області розслідується кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №320150800000000 від 16.04.2015 за ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України. У ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи, в період 2013-2015 рр. зареєстрували на підставних осіб ряд підприємств, серед яких і контрагенти позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_1 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що усі придбані товари відповідають напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладені договори з вищевказаними контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання послуг у контрагентів, використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для невключення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагенти позивача на час вчинення господарських операцій мали чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагентів позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Позивачем надано до матеріалів справи всі первинні документи на підтвердження своєчасного оприбуткування придбаного товару на підставі видаткових та податкових накладних, Товар в подальшому використаний у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства.

Щодо тверджень позивача про наявність в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження №320150800000000 від 16.04.2015 в яких фігурують ТОВ ГРАНД-ФОРД , ТОВ АЛЬГАБОРА , ТОВ АГАДЕН , суд вважає їх безпідставними та не бере їх до уваги, оскільки вироків суду по вказаним провадженням відповідачем не надано, а тому таке посилання не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган в якості обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна позиція міститься в Ухвалі ВАСУ від 30 листопада 2015 у справі №К/800/5195/14.

Разом із тим, суд вважає помилковим твердження позивача про прийняття спірних рішень особою, яка не має повноважень у зв'язку з наступним.

Податкові повідомлення-рішення №0000021406 від 04.01.2018, №0000011406 від 04.01.2018 підписані в.о. начальника ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_2

Відповідно до п.86.8 ст. 86 ОСОБА_1 кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається та відповідно підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Підпунктом 14.1.137-1 п. 14.1 ст. 14 ОСОБА_1 кодексу України визначено, що уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія наказу ДФС України від 03.04.2017 №733-о, яким у зв'язку із службовою необхідністю покладено обов'язки заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області на начальника юридичного управління ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_2 (а.с. 105).

Отже, відповідно до вказаного наказу саме ОСОБА_2 є уповноваженою особою контролюючого органу станом на дату прийняття спірних рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи наведене, суд констатує, що позивач у відповідності до норм ОСОБА_1 кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ ГРАНД-ФОРД , ТОВ АЛЬГАБОРА , ТОВ АГАДЕН , а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області № НОМЕР_1 від 04 січня 2018 року та № НОМЕР_2 від 04 січня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 166, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича торгівельна фірма Контакт» ( місцезнаходження: 69067, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38461837) судові витрати у розмірі 4513 грн. 86 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 31.05.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова