Рішення

від 04.07.2018 по справі 805/1768/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 р. Справа№805/1768/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В. представника відповідачів ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Департаменту фінансів Маріупольської міської ради, Маріупольського міського голови ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача-1, Департаменту фінансів Маріупольської міської ради, відповідача-2, Міського голови ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання неправомірними дій. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач-2 видав незаконне розпорядження про звільнення позивача з посади, оскільки останній перебував на лікарняному, та без отримання згоди профспілкової організації на його звільнення. На думку позивача, відповідачі діяли неправомірно, так як не надавали йому відпустку без збереження заробітної плати на час проведення антитерористичної операції, яка передбачена чинним законодавством. З посиланням на статті 40, 43 Кодексу законів про працю України, статтю 25 Закону України Про відпустки , позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження міського голови №1254ос від 14 грудня 2017 року Про звільнення ОСОБА_2Ф. та пункт 1 розпорядження №1299ос від 26 грудня 2017 року Про внесення змін в розпорядження міського голови від 14 грудня 2017 року №1254ос Про звільнення ОСОБА_2Ф. ;

- поновити його на роботі з дня звільнення;

- стягнути з відповідача-1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

- визнати неправомірними дії відповідача-1 відносно не надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що був звільнений в період тимчасової непрацездатності, без отримання згоди Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність членом якої він є, в Департаменті фінансів Маріупольської міської ради фактично не відбулося скорочення штату працівників, а навпаки відбулося їх збільшення. На думку позивача, оскільки Департамент фінансів Маріупольської міської ради є структурним підрозділом Маріупольської міської ради, йому мали запропонувати роботу в інших структурних підрозділах ради. Позивач зазначає, що відповідачі порушили державні гарантії права на відпустку, оскільки не надали йому відпустку без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції.

Відповідач-1 відзиву на адміністративний позов не надав.

Відповідач-2 надав відзив в якому позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Покликався на те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом. При звільненні ОСОБА_4Ф. були дотримані всі вимоги чинного законодавства. Відпустка без збереження заробітної плати на період проведення АТО не надавалася, оскільки з 15 грудня 2017 року посада, яку обіймав позивач, скорочувалася. Крім цього, при звільненні позивача йому була виплачена компенсація за невикористану відпустку. Згода на звільнення ОСОБА_2 від Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність не потрібна, оскільки остання не діє в Департаменті фінансів Маріупольської міської ради.

30 березня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження. При відкритті провадження відмовлено в залученні до участі у справі в якості третіх осіб Маріупольської міської ради та Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність .

14 травня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості третьої особи Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність .

14 травня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі другого відповідача.

14 травня 2018 року строк підготовчого провадження продовжений на тридцять днів.

31 травня 2018 року витребувані докази від Маріупольського міського центру зайнятості.

14 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заявленого представником позивача ОСОБА_5 відводу судді Циганенку А.І., вирішення питання про відвід передано іншому судді та зупинено провадження у справі до вирішення цього питання.

15 червня 2018 року суддею Галатіною О.О. відмовлено у задоволені заяви про відвід судді Циганенка А.І.

25 червня 2018 року провадження у справі поновлено, підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 04 липня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 04 липня 2018 року, позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у Жовтневому районному суді м. Маріуполя. У зв'язку із не наданням доказів, які б підтвердили участь представника позивача ОСОБА_5 в іншому судовому засіданні, суд визнав причини неявки не поважними та відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідачів ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що відповідачами були дотримані всі вимоги трудового законодавства, а тому звільнення позивача відбулося без порушень. Про майбутнє звільнення працівників Департаменту фінансів був повідомлений представник трудового колективу ОСОБА_6 Відпустка без збереження заробітної плати не надавалася у зв'язку із скорочення посади позивача з 15 грудня 2017 року.

Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, докази, надані сторонами та зібрані судом з власної ініціативи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Департамент фінансів Маріупольської міської ради є юридичною особою, створеною за рішенням Маріупольської міської ради Донецької області №6/30-3631 від 08.10.2013 та діє на підставі положення (том 1, а.с. 67-70).

30 жовтня 20185 року за наказом №20-о ОСОБА_2 був призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю, бухгалтерського обліку та інформаційного забезпечення Департаменту фінансів Маріупольської міської ради, як такий, що успішно пройшов конкурсній відбір з 01 листопада 2015 року (том 2, а.с. 135).

01 листопада 2015 року ОСОБА_2 прийняв присягу посадової особи органу місцевого самоврядування (том 1, а.с. 24 зв. бік).

29 червня 2017 року Маріупольською міською радою прийняте рішення №7/19-1552 «Про оптимізацію штатної численності виконавчих органів міської ради» , яким була затверджена структура та загальна численність Департаменту фінансів станом на: 03 липня 2017 року - 99,25 штатних одиниці, з яких посадові особи та службовці - 97 штатних одиниць, робітники - 2,25 штатних одиниці (Додаток №2 до пункту 2 рішення); 01 листопада 2017 року - 44,25 штатних одиниці, з яких посадові особи та службовці - 43 штатні одиниці, робітники - 1,25 штатних одиниці. В структурі департаменту відсутній відділ контролю, бухгалтерського обліку та інформаційного забезпечення (Додаток №24 до пункту 10 рішення) (том 2, а.с. 1-28).

25 липня 2017 року Маріупольською міською радою прийнято рішення №7/20-1724 «Про оптимізацію штатної численності виконавчих органів міської ради» , яким була затверджена загальна численність Департаменту фінансів станом на: 01 серпня 2017 року - 99,25 штатних одиниці, з яких посадові особи та службовці - 97 штатних одиниць, робітники - 2,25 штатних одиниці (Додаток №1 до пункту 1 рішення); 01 жовтня 2017 року - 99,25 штатних одиниці (Додаток №12 до пункту 4 рішення); 01 листопада 2017 року - 44,25 штатних одиниці (Додаток №14 до підпункту 5.1 пункту 5 рішення); 01 січня 2018 року - 44,25 штатних одиниці (Додаток №20 до підпункту 6.1 пункту 6 рішення) (том 2, а.с.29-72).

31 липня 2017 року міським головою м. Маріуполя видано розпорядження №834ос Про попередження про наступне вивільнення працівників Департаменту фінансів міської ради ( том 1, а.с.226).

22 серпня 2017 року ОСОБА_2 був ознайомлений з переліком вакансій в Департаменті фінансів міської ради та був попереджений про наступне звільнення з 31 жовтня 2017 року (том 1, а.с. 227, 233-236, 243).

27 вересня 2017 року Маріупольською міською радою прийнято рішення №7/21-1883 «Про оптимізацію штатної численності виконавчих органів міської ради» , яким була затверджена загальна численність Департаменту фінансів на 01 жовтня 2017 року - 99,25 штатних одиниці, з яких посадові особи та службовці - 97 штатних одиниць, робітники - 2,25 штатних одиниці (Додаток №1 до підпункту 1.1 пункту 1 рішення). Пунктом 3 даного рішення були внесені зміни в пункт 10 рішення №7/19-1552 від 29 червня 2017 року: слова та цифри « 01 листопада 2017 року» замінити на слова та цифри « 15 листопада 2017 року» (том 2, а.с. 73-102).

22 жовтня 2017 року ОСОБА_2 був ознайомлений з рішенням №7/21-1883 від 27 вересня 2017 року (том 1, а.с. 237-238).

25 жовтня 2017 року Маріупольською міською радою прийнято рішення №7/22-2059 «Про створення Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради» , пунктом 10 якого були внесені зміни в рішення №7/21-1883 від 27 вересня 2017 року у пункті 3 слова та цифри « 15 листопада 2017 року» були замінені на слова та цифри « 15 грудня 2017 року» та затверджена структура Департаменту фінансів в новій редакції. Загальна численність складала 98,25 штатних одиниці, з яких посадові особи та службовці - 97 штатних одиниць, робітники - 1,25 штатних одиниці. В структурі департаменту є відділ контролю, бухгалтерського обліку та інформаційного забезпечення з 4 штатними одиницями (Додаток №9 до пункту 10 рішення) (том 2, а.с. 103-132).

Станом на 15 грудня 2017 року загальна численність Департаменту фінансів Маріупольської міської ради була визначена рішенням Маріупольської міської ради №7/19-1552 «Про оптимізацію штатної численності виконавчих органів міської ради» від 29 червня 2017 року, із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями №7/21-1883 від 27.09.2017 та №7/22-2059 від 25.10.2017, і становила 44,25 штатних одиниці, з яких посадові особи та службовці - 43 штатні одиниці, робітники - 1,25 штатних одиниці. В структурі департаменту відсутній відділ контролю, бухгалтерського обліку та інформаційного забезпечення.

01 листопада 2017 року ОСОБА_2 був прийнятий до складу членів Маріупольської первинної профспілкової організації №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність (том 1, а.с. 29-30).

08 грудня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті (м. Маріуполь) (том 1, а.с. 45).

13 грудня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті (м. Маріуполь) (том 1, а.с.48-49).

13 грудня 2017 року юридичний департамент Маріупольської міської ради листом за №31.6.2./28625 повідомив ОСОБА_2 про розгляд його заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати на період АТО (том 1, а.с. 61).

14 грудня 2017 року ОСОБА_2 подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті (м. Маріуполь) (том 1, а.с. 50-53).

14 грудня 2017 року міським головою м. Маріуполя видано розпорядження №1254 ос «Про звільнення ОСОБА_2Ф.» , яким ОСОБА_2 був звільнений з 14 грудня 2017 року у зв'язку з реорганізацією виконавчого органу та скороченням штатної численності (том 1, а.с. 232).

21 грудня 2017 року Управління планування та розвитку персоналу Маріупольської міської ради листом за №72370 повідомила ОСОБА_2 про неможливість надання відпустки у зв'язку із тим, що 15 грудня 2017 року була скорочена посада, яку він обіймав (том 1, а.с. 54).

26 грудня 2017 року Управління планування та розвитку персоналу Маріупольської міської ради листом за №216/04-40 повідомила ОСОБА_2 про неможливість надання відпустки у зв'язку із тим, що 15 грудня 2017 року була скорочена посада, яку він обіймав (том 1, а.с. 56).

26 грудня 2016 року міським головою м. Маріуполя видано розпорядження №1299 ос Про внесення змін до розпорядження міського голови від 14.12.2017 №1254ос про звільнення ОСОБА_2Ф. , яким ОСОБА_2 був звільнений з 26 грудня 2017 року у зв'язку з реорганізацією виконавчого органу та скороченням штатної численності (том 1, а.с. 244, том 2, а.с. 140).

27 грудня 2017 року ОСОБА_2 був ознайомлений з розпорядження №1299 ос від 26 грудня 2017 року (том 1, а.с. 244).

Згідно листка непрацездатності (бланк серія АДГ №124372) ОСОБА_2 був тимчасово непрацездатним в період з 14 по 26 грудня 2017 року. До роботи мав стати 27 грудня 2017 року (том 2, а.с. 138).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

За приписами статті 20 Закону України від 07 червня 2001 року №2493-III Про службу в органах місцевого самоврядування , в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017, служба в органах місцевого самоврядування припиняється, зокрема, на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.

За приписами статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статті 40 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з пунктом 1.3 «Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» , затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 квітня 2008 року № 189, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України №679 від 01.08.2013, непрацездатність (утрата непрацездатності) - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я. Випадок тимчасової непрацездатності - тимчасова непрацездатність, яка триває безперервно від початку визначеного захворювання, травми тощо, підтверджується видачею листка непрацездатності з можливим продовженням лікування в одному або декількох закладах охорони здоров'я до відновлення працездатності, що підтверджується закриттям листка непрацездатності - "стати до роботи".

Пунктом 2.1 «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» , затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 № 455, в редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України №882 від 06.12.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за №1005/6196, у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року, містяться роз'яснення про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у […] цивільній […] справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 лютого 2018 року по цивільній справі №263/603/18 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту фінансів Маріупольської міської ради, Маріупольського міського голови ОСОБА_3 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання неправомірними дій було встановлено, що відповідачем були порушені вимоги діючого законодавства, оскільки ОСОБА_2 звільнили 26 грудня 2017 року на час його тимчасової непрацездатності (том 1, а.с. 11-112).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала набрала законної сили 14 березня 2018 року.

Під час судового розгляду встановлено, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, проведено під час його тимчасової непрацездатності.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Суд не бере до уваги роз'яснення про зменшення розміру компенсації за час вимушеного прогулу, викладені в пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , оскільки вони ґрунтувалися на частини 3 статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Згідно довідки №8 виданої Департаментом фінансів Маріупольської міської ради 24 квітня 2018 року середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 395,66 гривень (том 2, а.с. 139).

Кількість робочих днів вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2017 року по 04 липня 2018 року становить 187 днів.

Сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу становить 73988,42 гривень.

При застосуванні норм права судом враховані правові висновки Верховного Суду України у справах №6-33цс14; №6-703цс15; №6-511цс16.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 43 КЗпП України щодо не одержання попередньої згоди на звільнення, оскільки в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів надано роз'яснення, що звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Судом встановлено, що Маріупольська первинна профспілкова організація №141-2 Всеукраїнської профспілки Народна солідарність не діє в Департаменті фінансів Маріупольської міської ради.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про збільшення штатної численності в Департаменті фінансів Маріупольської міської ради, оскільки це спростовується доказами, наданими відповідачами.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача-2 на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки питання поновлення строку звернення було вирішено при відкритті провадження у справи.

Позивач обґрунтував пропуск звернення до адміністративного суду юридичною необізнаністю.

Судом встановлено, що 18 січня 2018 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя із позовом до Департаменту фінансів Маріупольської міської ради, Маріупольського міського голови ОСОБА_3 про поновлення на роботі.

29 січня 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя на підставі вказаного позову було відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі №263/603/18.

27 лютого 2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя закрито провадження у цивільній справі №263/603/18, ОСОБА_2 роз'яснено право на звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов був поданий до Донецького окружного адміністративного суду 13 березня 2018 року (том 1, а.с. 5-10).

Вказані обставини свідчать про поважність причин пропуску місячного строку звернення до адміністративного суду.

За приписами частини 1 статті 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно статті 25 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР Про відпустки , в редакції Закону № 1366-VIII від 17.05.2016, яка діла на час виникнення спірних правовідносин, відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 2 грудня 2015 р. № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України згідно якого місто Маріуполь включено в перелік населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, Департамент фінансів Маріупольської міської ради неправомірно відмовив позивачу у наданні відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачів ОСОБА_1 на статтю 3 Закону України Про відпустки , як на підставу для не надання відпустки без збереження заробітної плати на період АТО, оскільки дана норма регламентує інші правовідносини. Крім цього, і в статті 3, і в статті 25 вказаного Закону закріплено право, а не обов'язок працівника, натомість у роботодавця існує обов'язок надавати відпустки за бажанням працівника, чого в спірних правовідносинах відповідач-1 не дотримався.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

За приписами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються судові рішення про присудження виплати заробітної плати та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до приписів абзацу 2 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-78, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, 371, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 62, кв. 6, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до Департаменту фінансів Маріупольської міської ради (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Мира, б. 70, код ЄДРПОУ 02312933), Маріупольського міського голови ОСОБА_3 (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Мира, б. 70) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання неправомірними дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження міського голови м. Маріуполя від 14 грудня 2017 року №1254ос Про звільнення ОСОБА_2Ф. та від 26 грудня 2017 року №1299ос Про внесення змін до розпорядження міського голови від 14.12.2017 №1254 ос Про звільнення ОСОБА_2Ф. .

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу контролю, бухгалтерського обліку та інформаційного забезпечення Департаменту фінансів Маріупольської ради з 26 грудня 2017 року.

Стягнути з Департаменту фінансів Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу середній заробіток в сумі 73988 (сімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 42 копійки.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.

Визнати протиправними дії Департаменту фінансів Маріупольської міської ради щодо не надання ОСОБА_2 відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 04 липня 2018 року.

Повний текст рішення складений 13 липня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Циганенко А.І.