Рішення

від 11.07.2018 по справі 816/2039/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/2039/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого підприємства "КРАСА І МОДА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів /надалі - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Малого підприємства "КРАСА І МОДА" /надалі - відповідач/ про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 18354,17 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 627,57 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на те, що відповідачем на виконання вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2017 році не забезпечено виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено у добровільному порядку у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції у сумі 18354,17 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню у сумі 627,57 грн /а.с.6-7/.

У письмовому відзиві на позов відповідач зазначив, що згідно з вимогами діючого законодавства ним протягом 2017 року щомісячно подавалися звіти форми 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Горішньоплавнівської міської філії Полтавського обласного центру зайнятості, відповідно до яких пропонувалися вакансії для працевлаштування інвалідів на посади "швачка" (1 вакансія) та "розкрійник" (1 вакансія). Горішньоплавнівською міською філією Полтавського обласного центру зайнятості протягом 2017 року інваліди для працевлаштування не направлялися до Малого підприємства "КРАСА І МОДА". З огляду на те, що ним виконано всі обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, визначені законодавством, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні /а.с. 19-21/.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

З'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, оцінивши докази у їх сукупності, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Мале підприємство "КРАСА І МОДА" (ідентифікаційний номер 13940940), зареєстроване як юридична особа 24 червня 1992 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 22-24/.

15 травня 2018 року Малим підприємством "КРАСА І МОДА" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма № 10-ПІ) вх. №1205 від 23 травня 2018 року /а.с. 8/.

Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2017 році становила 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (1 особа), - 18354,17 грн /а.с. 9/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 57 днів (з 17 квітня 2018 року по 12 червня 2018 року) позивачем нараховано пеню у сумі 627,57 грн /а.с. 9/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина 1/.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення /частина 2/.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів /частина 1/.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк /частина 2/.

Відповідно до частини 4 цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд враховує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання /частина 1/.

Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення /частина 2/.

Із аналізу наведених норм суд вбачає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, що передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому за приписами частини 3 статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Таким чином, обов'язок суб'єкта господарювання зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

За таких обставин, у разі якщо суб'єктом господарювання вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись тощо.

Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалася у судових рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 20 червня 2011 року № 21-60а11 та у постанові від 26 червня 2012 року № 21-105а12.

У свою чергу висновок про належне виконання суб'єктом господарювання свого обов'язку по вжиттю усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів може бути зроблений у разі підтвердження здійснення суб'єктом господарювання передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування уповноважених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів для забезпечення можливості виконання органами, зазначеними в статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

Відповідної правової позиції дотримувався Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 28 травня 2013 року у справі №21-386а12, від 11 червня 2013 року у справі № 21-63а13 та від 11 лютого 2014 року у справі №21-485а13.

Згідно з пунктом 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця/пункт 3/.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку /пункт 4 цього Порядку/.

З огляду на зазначене, звіт за формою №3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені у суб'єкта господарювання робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення до суб'єкта господарювання для працевлаштування інвалідів. Така звітність подається роботодавцем до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

За таких обставин належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме: подання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості звільняє суб'єкта господарювання від сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до листів №03-07/256 від 16 травня 2018 року, №03-07/264 від 22 травня 2018 року та №03-10/318 від 25 червня 2018 року Горішньоплавнівська міська філія Полтавського обласного центру зайнятості повідомила, що протягом 2017 року Малим підприємством "КРАСА І МОДА" до Горішньоплавнівської міської філії Полтавського обласного центру зайнятості щомісячно (18.01.2017, 09.02.2017, 10.03.2017, 10.04.2017, 13.05.2017, 12.06.2017, 12.07.2017, 11.08.2017, 14.09.2017, 13.10.2017, 13.11.2017, 11.12.2017) подавалася звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням двох вакансій для інвалідів за посадами "швачка" (1 вакансія) та "розкрійник" (1 вакансія). До Малого підприємства "КРАСА І МОДА" направлення інвалідам на працевлаштування не видавалось /а.с. 12, 15, 63, 73-108/.

Таким чином, протягом 2017 року Горішньоплавнівська міська філія Полтавського обласного центру зайнятості була проінформована про наявність вакансії для інваліда у Малому підприємстві "КРАСА І МОДА" та осіб з інвалідністю на працевлаштування для працевлаштування на зазначених посадах не направляла.

На підтвердження створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю відповідачем надані копії протоколу загальних зборів №2 від 29 грудня 2016 року та наказу директора МП "КРАСА І МОДА" №17-К від 29 грудня 2016 року /а.с. 25-27/.

Отже, відповідач вживав необхідні заходи для працевлаштування інваліда у 2017 році, а саме: щомісячно подавав до служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому позовна вимога про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 18354,17 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 627,57 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: вул. Зигіна, буд. 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13937406) до Малого підприємства "КРАСА І МОДА" (місцезнаходження: вул. Гірників, буд. 4, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код 13940940) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 18354,17 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 627,57 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 13 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3